Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства. Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів використовують систему показників

Для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів використовують систему показників.

Матеріаловіддача визначається відношенням вартості продукції до суми матеріальних витрат і матеріалів, а саме вихід продукції у кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів.

Матеріаломісткість визначається відношенням суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції і показує, скільки матеріальних витрат припадає на кожну грн. випущеної продукції.

Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу промислової продукції до індексу матеріальних витрат.

Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції визначається відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості випущеної продукції. Цей показник відображає рівень використання матеріальних ресурсів, а також структуру виробництва продукції, тобто характеризує чи є виробництво матеріаломістким чи ні. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.

Коефіцієнт використання матеріалів визначається шляхом ділення суми фактичних матеріальних витрат на розмір матеріальних витрат, обчислений виходячи з планових калькуляцій і факт. випуску та асортименту продукції. Цей показник характеризує ефективність використання матеріалів в процесі виробництва.

Оборотність матеріальних ресурсів визначається відношенням повної собівартості реалізованої продукції до середніх залишків матеріальних запасів.

Тривалість обороту матеріальних запасів визначається відношенням тривалості періоду до коефіцієнту оборотності матеріальних запасів.

Питома матеріаломісткість визначається по кожному виду продукції і матеріалу.

Послідолвність аналізу використання матеріальних ресурсів:

1. Розрахунок значення показників в динаміці і в планових показниках

2. визначити, які зміни відбулися в фактичних значеннях показників в динаміці і порівняно з планом.

3. визначити причини відхилень

4. запропонувати заходи щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.

Поняття господарського обліку. Види обліку.

Облік – процес що складається з спостереження, спричинення зміни, фіксації чинників. Якщо процес обліку здійснюється господарськими об’єктами, то такий облік є господарським. Види обліку:

- оперативно-технічний - ведеться безпосередньо на місцях здійснення господарських операцій (реєстрація виходу працiвникiв на роботу, щоденні витрати сировини),у т.ч. тих, які не можуть бути відображені іншими видами обліку. Данні оперативно-технічного обліку необхiднi для поточного спостерігання за розвитком господарських процесів, їх оперативного планування, аналізу, управління.

- статистичний використовують при вивченні кількісних, якісних характеристик економічних явищ, процесів, закономірностей їх розвитку за конкретних умов місця, часу (якість виготовленої продукцii, середня зарплата). Данні про господарські факти, явища, процеси статистичного обліку отримує вiд оперативно-технічного, бухгалтерського обліку.

- бухгалтерський - система суцільної, безпосередньої, взаємопов’язаної реєстрації та відбиття пiдсумкiв підприємницьких та фінансових операцій підприємства в документах, книгах iз подальшим аналізом, перевіркою та звітуванням про результати здійснення цих операцій. Він ґрунтується на реєстрації всіх господарських процесів, відображенні їх у системі бухгалтерських рахунків iз використанням подвійного запису.

Бухгалтерський облік забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукцii.

Функції фінансів

Зміст фінансів розкривають їх функції. Фінанси виконують дві основні функції: розподільну і контрольну, до того ж одночасно.

Кожна функція фінансова операція передбачає розподіл суспільного продукту та національного доходу і контроль за таким розподілом

Розподільна функція фінансів. За допомогою цієї функції фінанси обслуговують різні етапи розподілу (первинний розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту) та різні сфери суспільного життя (матеріального виробництва обміну і споживання)

Фінансовому розподілу притаманні такі види

1) Внутрішньогосподарський

2) внутрішньогалузевий

3) міжгалузевий

4) міжтериторіальний

Об’ектом дії розподільної функції фінансів є вартість ВВП, а також частина національного багатства, яка набуває грошової форми.

Суб’єктом розподілу є юридичні і фізичні особи, в розпорядженні яких формуються фонди цільового призначення,а також держава.

Розподільна функція фінансів реалізується в процесі первинного розподілу і перерозподілу вартості ВВП.

Первинний розподіл – це розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів, які беруть участь у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є

1) у фізичних осіб – заробітна плата

2) у юридичних осіб – прибуток

3) у держави – прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті, надходження від державних послуг, ресурсів, а також непрямі податки (ПДВ і акцизний сбір)

Перерозподіл полягає у створенні і використанні централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на:

1) загальнодержавні

2) регіональні

3) відомчі

4) корпоративні

Загальнодержавні фонди включають державний бюджет і державні фонди цільового призначення.

Регіональні фонди включають місцеві бюджети і позабюджетні фонди органів місцевого самоврядування.

Відомчі фонди створюються міністерствами і відомствами.

Корпоративні фонди створюються корпоративними об’єднаннями.

Контрольна функція фінансів. Проявляється в контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами та їх використанням відповідно до цільового призначення.

Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб’єктів господарювання, включаючи державу і також економне і ефективне використання коштів.

У практичній діяльності контрольна функція проявляється у фінансовому контролі.

Його завданням є перевірка дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, податковими органами, банками, а також взаємних зобов’язань підприємств, щодо розрахунків і платежів.