Для чого необхідна оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації праці?

Оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення орга-

нізації праці потрібна: для вибору найбільш перспективних напрямків і розра-

хунку очікуваної економічної ефективності заходів під час планування робіт; зі-

ставлення різних варіантів і вибору найбільш ефективного з них; розрахунку

економічної ефективності, досягнутої в результаті впровадження більш доско-

налої організації праці.

Завдяки комплексному характеру заходів щодо вдосконалення організації

праці більшість із них тією чи іншою мірою дає економічний, психофізіоло-

гічний і соціальний ефекти. Економічний ефект досягається зниженням тру-

домісткості продукції, втрат робочого часу, вивільненням виробничих площ

і устаткування, зниженням матеріаломісткості й енергомісткості продукції

тощо. Психофізіологічний ефект виникає за умови підвищення працездатно-

сті працюючих, збереження їхнього здоров’я. Соціальний ефект досягається

через підвищення рівня задоволеності працею. Психологічний і соціальний

ефекти врешті-решт створюють умови для підвищення мотивації праці, заці-

кавленості в її результатах, а отже, приводять до зростання продуктивності

та якості праці, тобто до економічного ефекту.

Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організа-

ції праці в основному базується на тих самих принципах, що й визначення ефек-

тивності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі з заходами

щодо вдосконалення техніки, технології й організації виробництва, то визна-

чається сумарна економія від упровадження всього комплексу заходів.

76. Який ефект досягається завдяки цим заходам на підприємстві?

Оцінка економічної ефективності заходів щодо вдосконалення орга-

нізації праці потрібна: для вибору найбільш перспективних напрямків і розра-

хунку очікуваної економічної ефективності заходів під час планування робіт; зі-

ставлення різних варіантів і вибору найбільш ефективного з них; розрахунку

економічної ефективності, досягнутої в результаті впровадження більш доско-

налої організації праці.

Завдяки комплексному характеру заходів щодо вдосконалення організації

праці більшість із них тією чи іншою мірою дає економічний, психофізіоло-

гічний і соціальний ефекти. Економічний ефект досягається зниженням тру-

домісткості продукції, втрат робочого часу, вивільненням виробничих площ

і устаткування, зниженням матеріаломісткості й енергомісткості продукції

тощо. Психофізіологічний ефект виникає за умови підвищення працездатно-

сті працюючих, збереження їхнього здоров’я. Соціальний ефект досягається

через підвищення рівня задоволеності працею. Психологічний і соціальний

ефекти врешті-решт створюють умови для підвищення мотивації праці, заці-

кавленості в її результатах, а отже, приводять до зростання продуктивності

та якості праці, тобто до економічного ефекту.

Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організа-

ції праці в основному базується на тих самих принципах, що й визначення ефек-

тивності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі з заходами

щодо вдосконалення техніки, технології й організації виробництва, то визна-

чається сумарна економія від упровадження всього комплексу заходів.

77. На яких принципах базується розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організації праці?

Розрахунок економічної ефективності заходів щодо вдосконалення організа-

ції праці в основному базується на тих самих принципах, що й визначення ефек-

тивності нової техніки. Якщо ці заходи впроваджуються в комплексі з заходами

щодо вдосконалення техніки, технології й організації виробництва, то визна-

чається сумарна економія від упровадження всього комплексу заходів.

78. Назвіть основні показники економічної ефективності.

Основними показниками економічної ефективності є:

1) зростання продуктивності праці;

2) річний економічний ефект (економія зведених витрат).

Приріст продуктивності праці (ΔП) можна розрахувати, визначивши:

• збільшення виробітку продукції у розрахунку на одного працівника;

• зменшення трудомісткості продукції;

• зменшення втрат і непродуктивних затрат робочого часу;

• скорочення чисельності працівників;

• збільшення тривалості фази стійкої працездатності.

Річний економічний ефект Ер (економія зведених витрат) у гривнях розра-

ховується за формулою

Ер = (С1 −С2 ) В2 − Ен Вод ,

де С1 і С2 — собіварт одиниці продукції (робіт) до і після впровадж заходу, грн;

В2 — річний обсяг продукції (робіт) після впровадження заходу в натураль-

ному виразі, шт., т, м3 тощо;

Ен — нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності

інвестицій1;

Вод — одноразові витрати, пов’язані з розроблен і впровадж заходів, грн.

Під час розрахунку річного економічного ефекту, досягнутого в результаті

вдосконалення організації праці, зазвичай розглядають окремо зміну умовно-

змінних і зміну умовно-постійних елементів собівартості продукції.

У результаті впровадження яких заходів можна одержати приріст продуктивності праці?

З огляду на крайню важливість підвищення продуктивності праці для кон-

курентоспроможності підприємства керівники і спеціалісти всіх рівнів у перспективних організаціях повинні розробляти й упроваджувати програми управління продуктивністю праці на підприємстві. Ці програми передбачають реалізацію таких етапів:

􀀹 вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підпри-

ємстві в цілому і за окремими видами праці;

􀀹 пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці на основі інфор-

мації, одержаної в ході вимірювання й оцінки;

􀀹 розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці,

який має передбачати конкретні терміни і заходи щодо їх реалізації, фінансу-

вання витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх упровадження,

визначати відповідальних виконавців праці;

􀀹 розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня

продуктивності праці;

􀀹 контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою,

та регулювання їх виконання;

􀀹 вимірювання й оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зрос-

тання продуктивності праці.

Отже, управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично части-

на загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керування, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення обсягів виготовленої продукції в результаті певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність — з другого. Розглянемо детальніше зміст діяльності економістів та менеджерів на кожному з названих етапів програми управл продуктивністю праці на підпр.

• Вимірювання й оцінка досягнутого рівня продуктивності праці на підпри-

ємстві в цілому і за окремими видами праці — вихідний етап програми. Його

правильне і точне здійснення буде важливою передумовою успішності наступ-

них етапів і всієї програми. Найважливіша вимога до економіста на цьому етапі

— забезпечення достовірності й порівнянності показників. Щоб виміряти про-

дуктивність праці, потрібно зіставити кількість виробленої продукції або нада-

них послуг з затратами праці на їх виготовлення.

• Пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці ґрунтується на

порівнянні інформації, одержаної в ході вимірювання й оцінки досягнутого рів-

ня продуктивності і на підприємстві в цілому, і за окремими видами праці, з на-

явною інформацією про максимально можливий рівень продуктивності праці на

аналогічних роботах.

• Розробляючи план використання резервів підвищення продуктивності пра-

ці, треба забезпечити узгодження цілей та завдань програми. Для цього потріб-

но коротко і чітко сформулювати цілі, проранжирувати їх залежно від значення

і черговості в часі. План повинен також містити конкретні заходи, спрямовані

на реалізацію поставлених цілей, передбачати фінансування витрат на ці захо-

ди. Важливим завданням економіста на цьому етапі є розробка критеріїв ре-

зультативності програми, обчислення очікуваного економічного ефекту від

упровадження передбачених заходів. Щодо кожного пункту плану мають бути

визначені терміни виконання та відповідальні виконавці.

• Розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня

продуктивності праці є необхідною умовою реалізації програми. Менеджер

завжди повинен пам’ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизити аж

до ідентичності цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями

працівників. Тобто в конкретному випадку виграш від підвищення продуктив-

ності праці має поділятися між організацією, яка забезпечила його досягнення, і

працівником, який його досягнув. Працівники повинні заздалегідь знати, як за-

плановані результати зростання продуктивності праці подіють на реалізацію їх-

ніх особистих професійних інтересів.

• Контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою,

необхідний для виявлення і розв’язання можливих проблем їх виконання на по-

чаткових етапах, ще до того, як ці проблеми стануть надто серйозними. Вихідним

моментом процесу контролю є встановлення конкретних, обмежених у часі цілей,

які можна виміряти. У процесі контролю порівнюються фактичні і задані показ-

ники продуктивності праці або їхні складники, визначається масштаб допусти-

мих відхилень. У разі значного відхилення менеджер приймає рішення про регу-

лювання системи. Надмірний, невдало продуманий контроль може призвести до небажаних наслідків, коли зусилля працівників спрямовуються на задоволення вимог контролю, а не на досягнення цілей. Організовуючи контроль, слід забезпечити зворотний зв’язок, реальність вимог, зацікавленість працівників, економічність контрольних систем.

79. Що відносять до умовно-змінних витрат і до умовно-постійних витрат і як вони враховуються у визначенні ефективності?

До умовно-змінних витрат належать: заробітна плата (основна й додаткова),

витрати на матеріали й напівфабрикати, технологічну енергію й паливо, транс-

портування й переробку відходів виробництва, контроль якості продукції. У

розрахунку економічної ефективності передбачається, що величина цих витрат

змінюється пропорційно зміні обсягів виробництва продукції.

До умовно-постійних витрат належать амортизаційні й експлуатаційні витра-

ти, пов’язані з устаткуванням, будинками, спорудами, технологічним і організаційним обладнанням, витрати на освітлення, опалення, утримання адміністративно-технічного персоналу. Абсолютне значення цих витрат за певний період часу мож-на вважати незалежним від обсягу виробництва, а їхню величину, віднесену до одиниці продукції, — обернено пропорційною обсягу виробництва.

80. Як визначається річний економічний ефект з урахуванням розподілу собівар­тості продукції на умовно-змінні й умовно-постійні витрати?

Беручи до уваги розподіл собівартості продукції на умовно-змінні й умовно-

постійні витрати, річний економічний ефект розраховують за формулою

де а1 і а2 — умовно-змінні витрати на одиницю продукції (робіт) до і після

впровадження заходів, грн;

У — річна сума умовно-постійних витрат за базовий період, грн;

В1 і В2 — річний обсяг продукції (робіт) до й після впровадження заходів у

натуральному виразі.

Додатне значення Ер означає, що захід щодо вдосконалення організації праці

є економічно ефективним.

Одноразові витрати Вод, необхідні для здійснення заходів щодо вдосконалення

організації праці, можуть бути капітальними та витратами, які відбиваються в собівартості продукції й ураховуються в обчисленні річного економічного ефекту через нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності інвестицій.

Капітальні витрати охоплюють інвестиції в нові будинки, технологічне устат-

кування, технологічне обладнання тощо. Для розрахунку економічної ефектив-

ності визначаються додаткові капітальні внески як різниця між загальними ка-

пітальними витратами, необхідними для проектного К2 і базового К1 варіантів.

За незмінного випуску продукції в порівнюваних варіантах розрахунок здійс-

нюють за формулою

Кдод = К2 − К1 .

Якщо впровадження заходу забезпечує збільшення обсягу продукції, що ви-

пускається, то базовий варіант К1 корегується на величину збільшення обсягу

продукції, і формула матиме вигляд:

Кдод= К2- К1*В2/В1

Розрахунок додаткових капітальних внесків потрібен для визначення строку

окупності або коефіцієнта порівняльної економічної ефективності.

81. Охарактеризуйте відмінності між функціональним та процесним підходами.

Безперервне вдосконалення в межах загального управління якістю сприяє

формування конкуретних переваг організації на ринку через скорочення не-

продуктивних витрат, підвищення ступеня виконання вимог замовника та рів-

ня відповідальності кожного окремого учасника трудового процесу за ство-

рення кінцевої продукції. Безперервне вдосконалення як функція управління

інтегрує в собі поняття «раціоналізація» і являє собою комплекс організа-

ційно-технологічних заходів, які безперервно діють і спрямовані на створен-

ня конкурентних переваг, охоплюючи всі без винятку рівні підприємства —

від вищого керівництва до виконавців трудових процесів на робочих місцях.

Дія безперервного вдосконалення має бути спрямована на трудові процеси

мікрорівня та на такі елементи виробничих систем, як персонал, матеріали,

конструктивні елементи, засоби виробництва, механізовані засоби, матері-

альні потоки.

Реалізація описаної функції управління, яка відповідає за безперервне під-

вищення конкурентоспроможності підприємства, має відбуватися через раціо-

налізацію трудових процесів на основі процесного підходу.

Раціоналізація трудових процесів досягається встановленням раціональних

методів та прийомів праці, які характеризуються найменшими затратами часу,

фізичними та психічними (нервовими) зусиллями та затратами енергії. Резуль-

татом застосування таких методів та прийомів є підвищення працездатності

людей та продуктивності праці, якості праці, оптимальне використання облад-

нання, оснащення, матеріалів, енергії.__