Праця як об'єкт вивчення дисципліни

Праця — це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і окремої людини особливо важливу роль, оскільки саме це поняття є невіддільним від людського життя. Змінюючи у процесі праці навколишнє природне середовище і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не лише забезпечують своє існування, але і ство­рюють умови для розвитку і прогресу суспільства. Праця виступає однією з найважливіших форм самовираження, самоактуалізації й само­вдосконалення людини.

Працю слід розглядати як свідому цілеспрямовану діяльність; докладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання ко­рисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних по­треб; як процес перетворення природних ресурсів в цінності та блага; як вияв людської особистості.

Особливості праці як об'єкта дослідження і вивчення полягають у то­му, що, по-перше, праця — це доцільна діяльність людей із створення благ і послуг, яка повинна бути ефективною, раціональною, економічно організованою, по-друге, вона є однією з основних умов життєдіяльності не тільки окремого індивіда, а й усього суспільства в цілому, фактором функціонування будь-якої організації (підприємства); по-третє, вона не може розглядатися як товар, оскільки товаром є не вона сама, а послуга праці, і, нарешті, в процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що складають стрижень суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, фірми й окремих індивідів.

В умовах корінних змін у системі суспільних відносин найбільш істотні перетворення відбуваються в соціально-трудовій сфері, викли­каючи закономірне в таких випадках протистояння основних суб'єктів цих відносин. Ймовірно, саме тому жодна зі сфер економічного життя нашої держави не критикується так жорстко, як соціально-трудові від­носини. Цьому сприяв ряд факторів, серед яких можна виділити довгі роки пануючих традицій державного патерналізму в дій сфері і спро­щену систему оцінки стану соціально-трудової сфери тощо.

У цих умовах не викликає сумніву необхідність формування нової системи соціально-трудових відносин, що повинно Знайти відображення в сучасному розумінні особливостей праці як об'єкта дослі­дження і вивчення, а також у трактуванні предмета і методу сучасної економіки праці та соціально-трудових відносин як науки.

Сучасний етап розвитку економіки України вимагає трансформації підходів до вивчення дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини», розглядаючи працю і взаємини людей у процесі роботи в роз­витку і динаміці. Вивчення та аналіз закономірностей організації, функці­онування і результатів діяльності ринків праці, поводження роботодавців і працівників у результаті впливу стимулів у вигляді заробітної плати, цін, прибутку, впливу негрошових факторів і державної політики на соціаль­но-трудові відносини, дозволяє сформувати концепцію поводження в сфері праці й об'єктивно правильний світогляд фахівця.

Оскільки праця — явище багатогранне, тому при її класифікації застосовують різні ознаки (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ ПРАЦІ

Ознака	Вид праці
залежно від виду діяльності	— творча; — управлінська; — виконавча.
залежно від рівня освіти	— праця, що вимагає тривалої підготовки; — праця, що не потребує значної підготовки; — праця, що не потребує підготовки.
залежно від ступеня механізації	— ручна; — машинно-ручна; — механізована; — автоматизована; — апаратурна.
залежно від умов праці	— підземна; — на шахтній поверхні; — в нормальних умовах; — в шкідливих умовах; —в гарячих цехах.
за психофізіологічними показниками	— регламентована; — нерегламентована; — монотонна; — приваблива (неприваблива) тощо.

Особливості прояву конкретної праці виражаються її змістом. Зміст праці відображає професійну приналежність праці, склад вико­нуваних робіт, їхню складність, послідовність виконання. Зміст праці висуває певні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей людини.

Виділяють наступні форми прояву процесу праці:

— витрати людської енергії;

— взаємодія працівника із засобами виробництва;

— виробнича взаємодія працівників один із одним як по горизон­талі, так і по вертикалі.

У процесі праці люди вступають у певні соціальні відносини, взає­модіючи один з одним.

Соціальна взаємодія у сфері праці — це форма соціальних зв’язків, яка реалізується під час обміну діяльності та взаємодії. Об'єк­тивною основою взаємодії людей є спільність або розбіжність їх інтересів, близькість або віддаленість цілей, поглядів. Посередниками взаємодії людей у сфері праці, проміжними її ланками виступають знаряддя і предмети праці, матеріальні та духовні блага.