Функція заощаджень. грнична та середня схильність до заощаджень

Заощадження S (Save) — це неспожита частина доходу. Найпростіша функція заощадження має вигляд: S = F( У). Кожній функції споживання відповідає єдина функція заощаджень S= Y-C= Y-с0-с'Y=-с0 + (1-с')Y; С=с0 + с'Y,де 5* — величина заощаджень домашніх господарств, с0 — автономнее споживання, 1 - с' = s'— гранична схильність до заощадження, Y —дохід. Гранична схильність до заощадження (MPS — Marginal propensity to save) —це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю: MPS = AS IAY, де ?S* — приріст заощаджень, ?Y — приріст використовуваного доходу. Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то ? PC + MPS = 1; MPS = AS/AY. Середня схильність до заощадження (APS — Average propensity to save} — дження (APS — Average propensity to save} — це частка заощаджень у післяподатковому доході 32.Інфестиції

Інвестиції— це економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції — найбільш мінлива частина сукупного попиту AD. Вони поділяються на чотири групи: 1) інвестиції в основний капітал (машини, обладнання); 2) інвестиції в житлове будівництво; 3) амортизація; 4) інвестиції в товарно-матеріальні запаси.

У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: 7 = 7(г). Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу

Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсот-ковічинники:

• витрати на основний капітал.

• податки на підприємця.

• технологічні зміни.

• очікування.

33.фактичні та заплановані видатки .Хрест Кейнса

Побудову кейнсіанського хреста розпочинають зі з'ясування відмінності між фактичними і запланованими видатками. Фактичні видатки - це сума, яку домогосподарства, фірми та уряд витрачають на купівлю товарів і послуг; фактичні видатки дорівнюють валовому внутрішньому продуктові е-ки (ВВП). Заплановані видатки - це сума, яку домогосподарства, фірми та уряд хотіли б витратити на товари і послуги. Чому фактичні видатки можуть відрізнятися від запланованих? Річ у тім, що фірми нерідко змушені робити незаплановані інвестиції у запаси, якщо рівень продажу несподівано відмінний від очікуваного. Якщо фірми продають меншу к-ть продукції, ніж запланували, їхні запаси зменшуються. Оскільки такі незаплановані зміни у запасах розглядають як інвестиційні видатки фірм, фактичні видатки можуть бути вищі або нижчі від запланованих.

“Кейнсіанський хрест” – кейнсіанська модель рівноваги, або “45-градусна модель”, або “модель доходи-витрати” передбачає, що сукупний попит (АD) представлено плановими витратами – сумою, яку домашні господарства, фірми і держава мають намір витратити на купівлю товарів та послуг: С + І + G. Сукупна пропозиція (АS) представлена фактичними витратами, Y. Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:
Факт. Інвестиції = План. Інвестиції + Незаплановані Інвестиції в ТМЗ.
Планові і фактичні інвестиції в моделі є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим.