Право жінок на працю та гарантії його реалізації в умовах ринкової економіки

Забороняється відмовляти жінкам в прийомі на роботу або зменшувати заробітну плату виключно з причини вагітності або наявності дітей віком до 3-х років, а також одиноким матерям при наявності дитини віком до 14 років або дитини інваліда.

Відмова в прийнятті на роботу повинна бути оформлена власником або уповноваженим ним органом в письмовій формі. Гарантії які передбачені для одиноких жінок, які мають дитину-інваліда, будуть розповсюджуватись на них до тих пір, поки дитині не виповниться 18 р. (якщо вона не набуває права повнолітнього з більш раннього віку, наприклад вступ в брак).

Забороняється використовувати працю жінок на важких роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Виключенням є деякі підземні роботи, які носять не фізичний характер і пов'язані з санітарними та побутовими послугами. Забороняється застосовувати працю жінок при піднятті і переміщенні речей, маса яких перевищує допустимі норми.

Норми підняття та переміщення важких предметів

- підняття та переміщення ваги в чергуванні з іншою роботою (до 2-х разів на годину - 10 кг);

- підняття та переміщення ваги постійно на протязі робітничої зміни - 7 кг;

- сумарна вага, переміщаємо на протязі кожної години роботи, не повинна перевищувати з робочої поверхи - 350 кг., з підлоги - 175 кг.

Законодавство обмежує застосування праці жінок у нічний час. Така праця допускається тільки в тих галузях народного господарства, де це зумовлюється особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.

До роботи у нічний час можуть залучатися жінки: медичні працівники, робітниці підприємств харчової промисловості. Таке залучення жінок до роботи у нічний час викликано особливою необхідністю, але має постійний, а не тимчасовий характер. Правила про обмеження застосування праці жінок у нічний час, як правило, порушуються на підприємствах приватної форми власності.

Згідно зі ст. 178 КЗпП вагітним жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою.

Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (за наявністю медичного висновку - до 6 років), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства. Але і в цьому випадку звільнення допускається з обов'язковим працевлаштуванням.

Обов'язкове працевлаштування зазначених категорій жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше 3 місяців від дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).

Жінкам надаються оплачувані відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів, які обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

У разі, коли дитина потребує домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною 6-річного віку.

Стаття 182 передбачає жінкам, які всиновили новонароджених дітей безпосередньо із пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів при усиновлення 2-х або більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.