Необхідність і сутність кредитування підприємств

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит – це форма позикового капіталу (грошова або товарна), що надається на визначених умовах й принципах, а також обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Принципи кредитування:

· строковість;

· платність;

· зворотність;

· цільова ознака.

Строковість повернення припускає повернення виданого кредиту у встановлених обсягах і строк. Платність кредиту обумовлює плату за його використання, зокрема у формі позичкового відсотка. Цільовий характер кредиту передбачає видачу й погашення кредиту відповідно до цілей, заявлених у висновку кредитної угоди. Зворотність кредиту узгоджує його видачу й погашення з матеріальними процесами, які гарантують повернення наданих грошових коштів. Забезпечення має бути ліквідним і повним. Навіть тоді, коли банк дає кредит на довірі (бланковий кредит), у нього має бути безумовна впевненість у тому, що кредит буде вчасно повернутий. Незабезпечені кредити можуть надаватися у великих сумах тільки великим підприємствам, тобто першокласним позичальникам, які мають кваліфіковане керівництво й прекрасну історію розвитку.

Умови кредитування розуміють як вимоги, висунуті до певних (базових) елементів кредитування: суб’єктів, об’єктів і забезпечення кредиту. Іншими словами, банк не може кредитувати будь-якого клієнта й об’єктом кредитування може бути лише та потреба позичальника, яка пов’язана з його тимчасовими платіжними труднощами, з необхідністю розвитку виробництва й обігу продукту.

Умови кредитування:

· збіг інтересів обох сторін кредитної угоди;

· наявність можливостей як у банку-кредитора, так і у позичальника виконувати свої зобов’язання;

· можливість реалізації застави й наявність гарантій;

· забезпечення комерційних інтересів банку;

· укладання кредитної угоди.

Загальноекономічною причиною виникнення кредитних відно­син є товарне виробництво. Як підґрунтя функціонування кредиту служить рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємст­ва - споживачі товарів з настанням моменту плати за них не зав­жди мають достатньо коштів, а це може уповільнити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає рух товару, то на підприємствах є тимчасово вільні кошти. Виникає суперечність між постійним вивільненням грошей у кругообігу обігових коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Виникнення і функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу, відтворення, з тимчасовим вивільненням коштів в одних підприємств, підприємців і появою потреби в них у інших. Виникнення кредитних відно­син обумовлюється узгодженням суб’єктів відносин кредитування через укладання кредитної угоди. Кредитні відносини можуть виникати за будь-якої економічної чи фінансової операції, пов’язаної з заборгованістю одного з учасників такої операції. Поряд з об’єктивним підґрунтям є дві групи причини виникнення і функціонування кредитних відносин:

перша – загальноекономічні (товарне виробництво, рух вартості у сфері товарного обміну, функціонування підприємства на принципах комерційного розрахунку);

друга – специфічні (сезонний характер окремих виробництв, розбіжності між нагромадженням коштів та їх витрачанням на підприємстві, відхилення фактичного використання обігових коштів від їх нормативу в процесі індивідуального кругообігу обігових коштів підприємства).

Для появи кредитних відносин потрібна наявність учасників кредитної угоди – кредитора і позичальника, які мають бути юридично самостійними суб’єктами і матеріально гарантують виконання зобов’язань, важливо також, щоб інтереси суб’єктів кредитної угоди збігалися, тобто один із суб’єктів підприємництва має бажати надавати кошти у тимчасове використання, другий – бажати їх одержати. Третьою особою, яка може брати участь у кредитних операціях, є гарант, поручитель. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота і надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, являють собою об’єкти кредиту.

Основні об’єкти (оборотні засоби) короткострокового кредитування:

· виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали запасні частини, паливо, інструмент);

· незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

· готова продукція і товари;

· витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати для освоєння випуску нових виробів тощо);

· платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Основні об’єкти довгострокового кредитування:

· основні засоби;

· нематеріальні активи;

· ка­пітальні вкладення, пов’язані з реконструкцією підприємства, йо­го технічним переозброєнням, освоєнням нової техніки, вдосконаленням технології виробництва;

· інші витрати, що обумовлюють до збільшення вартості основних засобів.

Довгострокові кредити підприємства використовують, якщо відчувають брак амортизацій­них відрахувань і прибутку.

Для забезпечення всього процесу відтворення треба, щоб підприємства мали необхідні обігові кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Зі стадії виробничих запасів обігові кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. В свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виторг від реалізації надходить на рахунок підприємства.

Можливий варіант, коли власних обігових коштів підприємства не достатньо і вони залучаютьбанківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховують­ся індивідуальні особливості кругообігу їх обігових коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств ви­являються в терміновій розбіжності між авансуванням коштів у новий обо­рот та вивільненням з обороту вартості в грошовій формі. Такі розбіжності можуть бути обумовлені сезонністю виробництва, яка в одні періоди зумовлює випереджальне збільшення виробничих витрат, проти надходження коштів і призводить до виникнення додаткової потреби в коштах понад наявні в розпорядженні підприємств. В інші періоди витрати виробницт­ва зменшуються або припиняються, одночасно збільшується випуск готової продукції, надходить грошовий виторг, частина якого виявляється тимчасово вільною.

Така періодичність зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підпри­ємстві створює реальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та пога­шення їх через певний час.

Загалом особливості індивідуального обороту коштів підпри­ємства зумовлюються багатьма об’єктивними і суб’єктивними факторами.

До об’єктивних факторів зараховують:

· галузеву належність підприємства;

· характер виробничого процесу;

· сезонність виробництва.

До суб’єктивних факторів належать рівні організації:

· виробництва;

· збуту й постачання.

Є два види кругообігу коштів підприємства:

1) віднос­но рівномірний;

2) переважно нерівномірний.

Віднос­но рівномірнийвидхарактеризується нетривалим лагом (періодом) між надходженням і витратою коштів, властивий, наприклад, підприємствам нафтової, вугільної, металургійної промисловості.

Переважно нерівномірний вид кругообігу коштів використовують підприємства, в яких завжди виникає певна невідповідність між витратами і надхо­дженням коштів від реалізації продукції. До них належать підприємства легкої, харчової, лі­сової промисловості, сільськогосподарські. На таких підприємствах спостерігається нерів­номірний кругообіг коштів, додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту обігових коштів. Тривалість виробничого циклу може колива­тися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто створюються наднормативні запаси, причиною яких можуть бути сезонність завезення, нерівномірне або дострокове постачання матеріальних ресурсів постачальниками.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є головним об’єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв’язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними ускладненнями відправлення продукції споживачам, припиненням відвантаження продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки надають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виторгом від реалізації. Так, цукровий завод у період міжсезонного простою (лютий - серпень) потребує коштів на ремонт устаткування, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону виробництва цукру. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них із виторгу від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є такі, які пов’язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальними роботами. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати враховуються в її со­бівартості.

Коштами кредитів підприємство може розрахуватись зі своїми постачальниками. Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообігу фондів функціонуючих підприємств, які обслуговують процес реалізації продукції.

Використання різноманітних форм кредитування підприємст­ва прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.