Складові середовища організації

Тема: Середовище та життєвий цикл організації

План

1. Складові середовища організації.

2. Поняття та етапи життєвого циклу організації.

Складові середовища організації

Будь-яку організацію оточує певне середовище, яке можна поділити на макросередовище та мікросередовище.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні та економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, що впливають на діяльність організації опосередковано (фактори непрямої дії, фактори побічного впливу, не контрольовані фактори). До них належать:

1) демографічні (склад, численність, віковий ценз, рівень платоспроможності населення);

2) природні (наявність природних ресурсів);

3) науково-технічні (науково-технічна політика держави, рівень НТП, особливо останнім часом, коли відбуваються дуже швидкі зміни технологій: комп’ютерних, лазерних, мікрохвильових, нанотехнологій, робототехніки, супутникового зв’язку та ін.);

4) економічні (ступінь державного регулювання економіки, система оподаткування, мінімальний розмір заробітної плати та пенсії). Стан економіки впливає на вартість всіх ресурсів, купівельну спроможність населення;

5) екологічні (екологічна безпека навколишнього середовища, екологізація виробництва);

6) політичні (політична стабільність суспільства, взаємодія законодавчої та виконавчої влади, настрій адміністрації, законодавчих органів і судів по відношенню до бізнесу);

7) соціокультурні (життєві цінності, установки та традиції);

8) закони і державні органи (визначений правовий статус організації, правове регулювання діяльності, правова відповідальність);

9) фактори міжнародного впливу (міжнародне науково-технічне співробітництво, обсяги експорту-імпорту, мова спілкування, міжнародна культура).

Всі ці фактори непрямої дії безпосередньо не впливають на роботу конкретної організації, але керівництво змушене спиратися на припущення про це середовище.

Мікросередовищепоєднує фактори прямого впливу на організацію, які поділяються на 2 групи:

I. фактори зовнішнього середовища, але такі, що діють у близькому до організації оточенні і безпосередньо впливають на її діяльність, проте організація не може здійснити вплив на них:

1) кліматичні умови (температура та вологість повітря);

2) постачальники ресурсів: матеріалів, обладнання, енергії, робочої сили, капіталу (інвестори, банки, акціонери);

3) споживачі (асортимент продукції, що споживається, обсяги реалізації, рівень платоспроможності: «Споживач – король ринку»);

4) конкуренти (ступінь охоплення ринку, товарна та цінова структура ринку, захищеність організації від конкуренції, можливість протистояти конкурентам);

5) фінансово-кредитні організації (асортимент надання послуг, банківський відсоток по операціях, простота оформлення документів, можливість отримання кредити);

6) трудовіресурси (забезпечення робочою силою необхідних спеціальностей і кваліфікації );

7) стосунки з місцевим населенням (іноді для підтримки добрих відносин із спільнотою необхідне фінансування і підтримка її соціальних програм, благодійна діяльність по різних напрямках).

Найбільш суттєві характеристики зовнішнього середовища:

1) взаємопов’язаність факторів зовнішнього середовища передбачає рівень сили, з якою зміни одного фактора, діють на інші фактори;

2) складність зовнішнього середовища показує число факторів, на які організація зобов’язана реагувати, а також рівень варіації кожного фактора;

3) рухливість середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

4) невизначеність зовнішнього середовища зумовлена кількістю, якістю, точністю, об’єктивністю та достовірністю інформації, що надходить в організацію ззовні, та впливає на якість рішень, що приймаються керівниками організації.

II. фактори внутрішнього середовища організації – це та частина її мікросередовища, яка знаходиться в межах організації. Внутрішнє середовище формується керівниками відповідно до їх уявлень про те, які саме елементи забезпечать її ефективне функціонування і розвиток.

Основними факторами внутрішнього середовища організації є:

1) цілі організації – формуються з урахуванням ринкової кон’юнктури на основі наявних та потенційних можливостей організації;

2) структура організації – формується під обрані цілі у такий спосіб, щоб забезпечити необхідний рівень гнучкості та мобільності організаційних дій;

3) система технологій – спрямована на забезпечення конкурентоспроможності продукції за всіма параметрами;

4) персонал (людські ресурси) – добирають з урахуванням кваліфікаційних характеристик, здатності індивідів до саморозвитку, готовності досягти поставленої цілі;

5) організаційна культура – має своїм завданням ідентифікацію індивідуальних та організаційних цілей та їх узгодження.

Життєвий цикл організації

Організації зароджуються, розвиваються, досягають успіхів, слабшають і зрештою припиняють своє існування. Деякі з них існують довго, але жодна не живе без змін. Нові організації формуються щодня. У той же час щодня сотні організацій ліквідуються. Ті, що вміють адаптуватися – процвітають, негнучкі – зникають.

Керівник завжди повинен знати, на якому етапі розвитку знаходиться організація, і оцінювати, наскільки обраний стиль керівництва відповідає етапу, на якому в даний момент часу знаходиться організація.

Саме тому існує поняття «життєвий цикл організації».

Розглянемо один з варіантів життєвого циклу організації (ЖЦО) який складається з наступних етапів:

1. створення організації (народження): реєстрація; початкове інвестування діяльності; визначення головної мети, яка на даному етапі полягає у виживанні; основне завдання полягає у виході на ринок;

2. зростання (юність та молодість): це небезпечний період, оскільки найбільша кількість невдач відбувається протягом перших років після виникнення організації; головною метою є короткотерміновий прибуток та прискорене зростання, виживання за рахунок жорсткого керівництва; основне завдання – украплення та розширення частки ринку; збільшення прибутку та оплати праці; налагодження планування, розробка бюджетів, прогнозів;

3. зрілість (середній вік): для організації характерні великі масштаби, збільшення навантаження на топ-менеджерів; більшість видів діяльності регламентуються інструкціями; значна кількість професійних та обслуговуючих відділів, структурних підрозділів, результати діяльності яких вимірюються отриманим прибутком; відбувається формування іміджу фірми, збалансоване зростання; підтримка оптимального рівня прибутку; головне завдання – зростання за різними напрямками, завоювання ринку, врахування різних інтересів;

4. старіння(організаційний спад): по суті – це найвищий рівень зрілості; головна мета в розвитку організації – зберегти досягнуті результати (залишатися на «завойованих» позиціях); у сфері керівництва ефект досягається за рахунок координації дій; основне завдання – забезпечення стабільності; проте може спостерігатися падіння прибутковості та фінансової стійкості організації, часткове зниження обсягів виробництва; подальший розвиток подій може відбуватися за одним із двох напрямків: або відродження, або смерть;

5. відродження: проведення радикальної перебудови бізнес-процесів організації; залучення значних обсягів інвестицій для впровадження інноваційних проектів; оновлення форм, видів та напрямів діяльності; головне завдання – омолодження.

Смерть має широкі наслідки не тільки для співробітників організації, а й чинить вплив на діяльність інших організацій-партнерів.

За умови втручання в діяльність організації ззовні негативних обставин непоборної сили, а також при невмілому, некомпетентному керівництві організацією, смерть її може наступити на будь-якому етапі. Зі світової статистики відомо, що велике число організацій невеликого масштабу зазнають невдач саме з причини недосвідченості керівництва. Кожне друге підприємство малого бізнесу терпить крах протягом двох років, чотири з п’яти підприємств – протягом п’яти років свого існування.