Криміналістична характеристика шахрайства з фінансовими ресурсами.
Тема 5.
РОЗСЛІДУВАННЯ ШАХРАЙСТВА З ФІНАНСОВИМИ РЕСУРСАМИ
В С Т У П
У процесі становлення нових ринкових відносин і зміни форм власності виникає нова ситуація. Суворо ієрархічна адміністративно-командна система й побудоване на її підґрунті централізоване планове господарювання перетворилися на відносно вільну від регулювання галузь. У банківській системі було знято державну монополію, проведено її реформування. Розширення сфери банківських послуг, збільшення кількості комерційних банків супроводжуються втратою жорсткого адміністративного контролю за проведенням банківського кредитування. Цим структурам було дозволено надавати кредити з урахуванням у роботі з клієнтами власних інтересів, не обмежуючи таку діяльність чітко визначеними контрольованими межами.
Таке становище у кредитно-фінансовій сфері не могло не позначитися на криміногенній ситуації у фінансовій і банківських системах, що викликало появу нових економічних злочинів.
Мета:Розкрити зміст криміналістичної характеристики шахрайства з фінансовими ресурсами; вказати на взаємозв’язок з іншими видами господарських злочинів; надати рекомендації щодо організації і планування розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами; навчити самостійно будувати слідчі версії при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами; розкрити загальні положення тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами.
П Л А Н
1) Криміналістична характеристика шахрайства з фінансовими ресурсами.
2) Організація і планування розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами.
3) Побудова слідчих версій при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами.
Література:
1) Аверьянова Т. В., Белкин Р. С., Корухов Ю. Г., Россинская Е. Р. Криминалистика: Учебник для вузов. / Под ред. проф. Р. С. Белкина. – М.: НОРМА (Изд. Группа НОРМА-ИНФРА М), 2010.
2) Курс криминалистики: В 3 т. – Т. ІІІ: Криминалистическая методика: Методика расследования преступлений в сфере экономики, взяточничества и компьютерных преступлений / Под ред. О. Н. Коршуновой и А. А. Степанова. – СПб.: Юрид. Центр пресс, 2004. – С. 171-173.
3) Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 3-є вид., перероб. та доп. / За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Атіка, 2011.
4) Кримінальне право України (Особлива частина): Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Хохлова І.В., Шем`яков О.П. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 688 с.
5) Кримінальне право України (Особлива частина). Практикум: Навчальний посібник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / Хохлова І.В., Шем`яков О.П. – Київ-Донецьк: Норд-Пресс, 2010. – 379 с.
6) Розслідування злочинів у сфері господарської діяльності: окремі криміналістичні методики: Монографія / Кол. авторів: В.Ю. Шепітько, Журавель В. А. та ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. – Х.: Право, 2006. – С. 624.
7) Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник для студентів юрид. вузів і фак. / За ред. проф. В. Ю. Шепітька. 2008. – С. 239.
8) Курків М. В., Понікарпов В. Д. Ревізії та перевірки за зверненнями правоохоронних органів: Навч. посіб. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003.
9) Настільна книга слідчого / Панов М. І., Шепітько В. Ю., Коновалова В. О. та ін. – К., 2006 – С. 169.
Криміналістична характеристика шахрайства з фінансовими ресурсами.
У кримінальному законодавстві України шахрайство з фінансовими ресурсами з`явилося в 1994 р. Даний злочинний делікт (ст. 222 КК) віднесено до злочинів у сфері господарської діяльності (розділ 7 Особливої частини КК України «Злочини у сфері господарської діяльності»). Диспозиція статті зазначає, що кримінально караним є надання громадянином – підприємцем або засновником чи власником суб`єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб`єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.
Кредитор – юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів) («Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство»»: Закон України від 30 червня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - 42-43. – Ст. 378.). Як кредитори можуть виступати: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, тобто фінансові установи (ст. 1 Закону України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» // Офіц. Вісник України. – 2001. - № 32. – Ст. 1457).
Проблема шахрайства з фінансовими ресурсами в циклі кримінально-правових наук поглиблено не досліджувалась. Розпочаті спроби її вивчення в основному стосуються проблем кваліфікації цього злочину і розмежування суміжних складів, і деякі дослідники поверхово, без детального аналізу розглядають окремі аспекти криміналістичної характеристики злочину, моменти процесу розслідування.
В той же час питання криміналістичної характеристики шахрайства з фінансовими ресурсами (її елементи та їх взаємозв`язок) як основи побудови всієї методики розслідування, «… як робочий інструментарій здійснення процесу розкриття і розслідування злочинів, як своєрідний орієнтир, на який необхідно рівнятися при вирішенні конкретних слідчих завдань, висуванні робочих слідчих версій», питання організації та планування розслідування, слідчі ситуації, котрі виникають на початковому етапі розслідування, і тактичні операції, що проводяться для їх вирішення, особливості провадження початкових слідчих дій в теорії криміналістики недостатньо висвітлено.
Для шахрайства з фінансовими ресурсами характерні ознаки, які відрізняють його від інших видів злочину, в першу чергу це те, що даний вид злочинів вчиняється в кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою зумовлює значні суми заподіяних збитків. Способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами досить різноманітні – від простих, які полягають у звичайному перекрученні наданої інформації і розтраті грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі, до складних, які характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розподілом ролей серед злочинців, пошуком спільників у кредитно-фінансових установах і державних органах влади, розробленням складних схем переказу грошей, в тому числі на рахунки в іноземних банках.
Шахрайству з фінансовими ресурсами притаманне використання як засобів злочину комп`ютерної техніки з сучасними версіями програмного забезпечення, сканерів, струменевих і лазерних принтерів (у тому числі кольорових). Для шахрайства з фінансовими ресурсами характерно використання великої кількості різних документів – бухгалтерських, банківських, господарських та ін., що значно ускладнює процес розслідування. Нерідко злочин вчиняється в обстановці недостатньо організованої перевірки позичальника, недбалого ставлення співробітників кредитно-фінансової установи до своїх обов`язків, а іноді і прямої участі банківських працівників у злочині.
Результати узагальнення кримінальних справ показують, що предметом злочинного посягання виступають: кредит – 88,2%; субвенція – 2,7%; дотація – 1,8%; субсидія – 3,6; пільги щодо оподаткування – 3,6%. Результати анкетування слідчих МВС України свідчать про те, що 92% респондентів доводилось розслідувати злочини де предметом посягання був кредит грошовий; 21,3% - кредит товарний; 9,3% - субсидія; 2,7% - пільги щодо оподаткування.
Вивчення матеріалів кримінальних справ дозволяє зробити висновок про те, що основні положення методики розслідування незаконного одержання кредиту мало чим відрізняються від методик розслідування незаконного одержання субсидій, дотацій, субвенцій або пільг щодо податків. Так, при посяганні на зазначені види фінансових ресурсів використовуються в основному ті самі документи (установчо-реєстраційні, бухгалтерський баланс, техніко-економічне обґрунтування, картки і зразками підписів та відбитків печаток і штампів); при вчиненні таких видів посягань залишаються схожі сліди; чинники, що сприяють вчиненню незаконного одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації або пільг щодо податків, - це відсутність чіткої нормативно-правової регламентації процедури надання даних видів фінансових ресурсів, недбалість, недобросовісність з боку кредитора при виконанні службових обов`язків.
Крім того, слідчі ситуації, які виникають на початковому етапі розслідування, однаково стосуються як випадків незаконного одержання кредиту, так і субсидії, субвенції, дотації або пільг щодо податків; при розслідуванні цих видів посягань проводяться ті ж самі слідчі дії та оперативно-розшукові заходи, а також тактичні операції. Названі причини послужили основою того, що в даному матеріалі більше уваги приділяється механізму незаконного одержання кредиту.
Деякі терміни у визначенні поняття шахрайства з фінансовими ресурсами потребують пояснення. Дотації, субсидії і субвенції – види грошової допомоги, яка надається державою в особі її центральних або місцевих органів влади (законодавчої чи виконавчої) за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також допомога, яка надається суб`єктами підприємницької діяльності, різними фондами, в тому числі благодійними, та окремими громадянами за рахунок власних коштів суб`єктам підприємницької діяльності, громадським організаціям, об`єднанням громадян чи окремим особам.
Дотація – 1) вид грошової допомоги, яка надається, як правило, збитковим підприємствам з боку держави для покриття затрат, що не покриваються виручкою від реалізації виробленої продукції, тобто підприємствам, планові затрати на виробництво продукції чи надання послуг у яких перевищують доходи від реалізації виробленої продукції і наданих послуг; 2) грошова сума, яка виділяється із бюджету одного рівня в бюджет іншого. Бюджетний кодекс України виділяє дотацію вирівнювання, тобто міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Згідно з розділом 2 «Видатки бюджету» постанови Верховної Ради України «Про структуру бюджетної класифікації України» із бюджетних коштів дотації можуть надаватись державним підприємствам на покриття збитків. Виділення дотації здійснюється на безоплатній і безповоротній основі, а її використання не має цільового призначення.
Так, засновник і голова фермерського господарства «Геоліта» Щ. з метою одержання із бюджету дотації нібито для покриття затрат, пов’язаних з придбанням елітного насіння сільськогосподарських культур, надав у державний орган – управління сільського господарства Первомайської райдержадміністрації сфальсифікований документ – реєстр товарно-транспортних накладних на придбання елітного насіння. Фактично насіння не було придбане. На підставі наданих Щ. неправдивих відомостей Донецьке управління сільського господарства переказало на банківський рахунок «Геоліти» 790 грн. Одержані із бюджет дотаційні кошти були витрачені Щ. на потреби очолюваного ним господарства.
Субсидія - допомога у грошовій або натуральній формі, яка надається державою місцевим органам влади, фізичним або юридичним особам, у тому числі господарюючим суб’єктам, і спрямовується на фінансування конкретних заходів, напрямків економічної і соціальної діяльності. Як правило, субсидії надаються для стимулювання певної діяльності чи виробництва певної продукції, підтримання підприємницької діяльності взагалі. Згідно із Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» субсидія – це фінансова допомога або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб’єкт господарсько-правових відносин країни експорту одержує пільги (прибутки).
Наприклад, гр. Н., працюючи на посаді директора ДП «Трансмаркет – Авто», двічі видав довідки про прибутки, які містили завідомо неправдиві відомості, водієві М., які той надавав у відділ субсидій Ленінського району м. Харкова для одержання субсидії щодо комунальних платежів. Унаслідок цих дій М. була нарахована субсидія, якою він користувався шість місяців. У такий спосіб Н. вчинив шахрайство з фінансовими ресурсами.
Субвенція – різновид грошової допомоги, яка спрямовується на фінансування певного заходу, проекту, програми і підлягає поверненню у разі нецільового використання коштів. На відміну від дотації і субсидії субвенцію необхідно повернути у разі використання наданої допомоги не за її цільовим призначенням. Згідно із Бюджетним кодексом України субвенція – міжбюджетний трансферт для використання з певною метою в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
Всі способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами можна об’єднати в два блоки:
1) вимушене надання завідомо неправдивої інформації в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації та використання одержаних коштів за цільовим призначенням. Вчинити такий злочин посадових осіб підприємств, організацій, установ змушують різні обставини, наприклад, складне фінансово-господарське становище, загроза банкрутства, і тому одержання кредиту – це «спосіб» збереження підприємства;
2) Надання завідомо неправдивих відомостей в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації, знаючи наперед, що кошти після одержання використовуватимуться на інші цілі, не передбачені кредитним договором.
Після одержання кредитних коштів злочинці діють за чотирма основними напрямами: 1) кредит повністю використовується не за цільовим призначенням – 64,7%; 2) кредит частково використовується не за цільовим призначенням, тоді як його інша частина витрачається на передбачені кредитним договором цілі – 15,7%; 3) кредит частково привласнюється, а частково використовується не за цільовим призначенням – 15,7%; 4) кредит частково привласнюється, частково використовується не за цільовим призначенням, а частково за цільовим – 3,9%.
1. Організація і планування розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами.
Діяльність з розкриття та розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможлива без чіткої організації.
Питання організації розслідування злочинів були об’єктом дослідження багатьох криміналістів. Організувати розслідування – це означає: 1) вчасно розробити узгоджений план необхідних заходів; 2) налагодити взаємодію між слідчим, оперативними працівниками, фахівцями; 3) забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою; 4) забезпечити проведення регулярних оперативних нарад слідчою групою; 5) налагодити систематичний обмін інформацією і звітністю про результати роботи слідчої групи і кожного слідчого; 6) забезпечити необхідні умови роботи.
Анкетування працівників МВС України показало, що на практиці існують певні недоліки у взаємодії, які впливають на ефективність розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами. Серед причин цього можна виділити такі: недостатнє оперативне супроводження кримінальної справи після її порушення; затягування строків виконання доручень слідчих, а іноді і просте ігнорування в їхньому виконані; недостатній рівень професійної підготовки слідчих, яким було доручено розслідування; недостатнє фінансування проведення ревізій, експертиз, відряджень; велике навантаження та його нерівномірний розподіл.
До недоліків у організації взаємодії також належать: дублювання функцій серед різних підрозділів правоохоронних органів, формалізм та неузгодженість дій; конкуренція й суперництво серед різних підрозділів МВС, а також інших відомств; недбале обґрунтування причин, з яких правоохоронні органи надають запит на інформацію; недостатнє знання своїх повноважень тощо .
Для ефективного розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами потрібна чітка взаємодія органів слідства і дізнання. Як зазначає В.О. Коновалова, сама природа розслідування злочину припускає як необхідну передумову своєї організації поєднання слідчих та оперативно-розшукових дій, оскільки одних зусиль слідчих органів не завжди досить для вирішення численних завдань, пов’язаних з розкриття злочинів.
Анкетування слідчих працівників показало, що 68% респондентів вважають, що робота слідчо-оперативної групи при розслідуванні шахрайства з фінансовими ресурсами необхідна у всіх випадках; 28% вказали, що робот слідчо-оперативної групи необхідна лише при розслідуванні складних багатоепізодних справ; 1,3% зазначили, що необхідність у роботі слідчо-оперативної групи виникає тільки лише на початковому етапі розслідування; 2,7% не відповіли на поставлене питання. Слідчо-оперативна практика виробила декілька видів слідчо-оперативних груп, які розрізняються між собою за завданнями (для проведення огляду місця події, розкриття злочину по гарячих слідах, розслідування кримінальних справ у цілому, в тому числі кримінальних справ минулих років); складом (слідчі органів внутрішніх справ та оперативні працівники міліції, слідчі прокуратури та оперативні працівники МВС, слідчі прокуратури і МВС та оперативні працівники різних підрозділів даного міністерства, комплексні групи у складі слідчих прокуратури, слідчих і оперативних співробітників СБУ та МВС); періодом діяльності (для роботи по одній кримінальній справі, які діють тимчасово або постійно); за рівнем організації (районні, міські, обласні).
Практика показує: там, де оперативний працівник і слідчий працюють в атмосфері взаємної довіри, товариській співпраці, погодженості дій, суворого додержання вимог законів і нормативних актів, не виникає непорозумінь, швидко та вдало реалізуються оперативні матеріали, успішно використовуються процесуальні та непроцесуальні методи при збиранні орієнтуючої інформації і доказів, найбільш повно, якісно і швидко ведеться розслідування. Тільки взаємний і повний обмін необхідною інформацією, котру одержує як слідчий, так і оперативний працівник, дає можливість успішно координувати оперативні заходи і слідчі дії, своєчасно і тактично грамотно виконувати слідчі дії, вдало використовувати при цьому оперативно-розшукові дані та науково-технічні засоби.
Узагальнення кримінальних справ про шахрайство з фінансовими ресурсами свідчить про те, що в 75,4% випадків розслідування проводилось слідчо-оперативними групами, в 18,2% - слідчим особисто, без заміни.
Взаємодія між членами слідчо-оперативної групи повинна будуватися на точному поєднанні і розмежуванні компетенції слідчого та оперативного працівника. Права і обов’язки досить повно регламентовано кримінально-процесуальним законом, і слідчий не має права порушувати рамки передбаченого.
Важливою умовою правильної організації взаємодії є самостійність у виборі засобів здійснення своїх функцій кожним учасником. Слідчий самостійно вирішує, до яких процесуальних засобів йому краще вдатися в процесі розслідування злочину, при цьому він не повинен втручатися в оперативно-розшукову роботу, давати вказівки, якими засобами і методами орган дізнання повинен виконати його доручення. Кожен діє в межах своєї компетенції при суворій персональній відповідальності і додержанні процесуальної самостійності слідчого. Обговорення тактики слідчих дій може бути колегіальним, але прийняття рішення має бути одноособовим, за що і несе відповідальність слідчий.
Чинний кримінально-процесуальний закон (ст. 114 КПК України) передбачає три форми взаємодії слідчого та органу дізнання при проведенні досудового слідства: а) доручення слідчим органу дізнання проведення розшукових дій; б) доручення слідчим органу дізнання виконання окремих слідчих дій; в) надання допомоги органом дізнання слідчому при проведенні окремих слідчих дій. Взаємодія слідчого і органу дізнання не повинна обмежуватися цими формами взаємодії. До інших форм взаємодії можна віднести взаємний обмін інформацією, спільне обговорення слідчих та оперативно-розшукових даних, розроблення планів спільних дій, надання консультативної допомоги тощо.
Ефективне розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами неможливе без участі спеціалістів. Специфіка розслідування даного злочину зумовлює необхідність якомога ширшого залучення спеціалістів. Їхня допомога використовується в деяких формах: консультації та участь в проведенні окремих слідчих дій.
Потреба в допомозі спеціаліста-консультанта виникає на початковому етапі розслідування, коли слідчому необхідно одержати консультацію з спеціальних термінів та економічних категорій, механізму господарювання, сутності господарських процесів та операцій, оцінки економічної діяльності, вказівок, рішень, у зв’язку з аналізом стану обліку, звітності, механізму їх формування, правильності їх складання, вивчення порядку обліку і руху товарно-матеріальних цінностей, фінансів, відображення в документах фактів, що мають ознаки порушень економічних процесів. Спеціаліст допоможе слідчому виявити і простежити порушення економічних зв’язків у діяльності суб’єктів господарювання, поставити питання експерту, визначити завдання ревізорам, надасть допомогу в роз’ясненні призначення і характеристики документів, їх взаємозв’язку при відображенні фінансово-господарських операцій, порядку заповнення і строку проходження для фіксації у звітних регістрах, а також строків і місця збереження. Безпосередньо при проведенні виїмки спеціаліст допоможе у визначенні певних документів, складанні їх комплектності і необхідного обсягу.
Знання економіста допоможуть слідчому ефективно і результативно оглянути документи, вибрати із великої кількості документів ті, що характеризують виробничу і фінансову діяльність, відображають сліди злочинної діяльності або вказують на обставини їх використання з метою приховування слідів злочину.
Предметом консультації зі спеціалістом в банківській сфері можуть бути: а) з’ясування виду реквізиту і ступеня належності того чи іншого документа до фінансово-кредитної операції; б) механізм руху документів і фіксація їх у кредитних установах; в) порядок збереження документів і умови їх отримання; г) можливість використання технічних засобів для одержання чи виготовлення документів.
Для планування на початковому етапі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами характерна інформаційна невизначеність. Фрагментарний і проблематичний характер початкової інформації про злочинну подію, особу злочинця, форму вини та інші суттєві обставини заважають розробленню плану всього провадження по справі.
Недостатність початкових даних часто змушує слідчого задовольнятися на початку цього етапу лише типовими версіями. Тут характерним є визначення кола таких слідчих дій, які здатні усунути інформаційну невизначеність, розширити доказову базу. План розслідування на початковому етапі повинен бути зорієнтований на перевірку достовірності, уточнення фактичних даних, які послужили основою для порушення кримінальної справи, збирання нових фактичних даних і попередження можливих спроб зацікавлених осіб приховати сліди злочину.
Плануючи слідчі дії на початковому етапі розслідування, слід враховувати їх взаємодію з оперативно-розшуковими заходами, які проводяться одночасно. Дії слідчого та оперативних підрозділів органів внутрішніх справ мають бути погоджені за часом і метою.
На наступному етапі плануються не тільки дії, що допомагають зібрати докази, а й ті, за допомогою яких здійснюється перевірка доказової інформації, систематизація зібраного матеріалу, уникаються можливі суперечності. З урахуванням зібраної інформації на даному етапі коригуються старі версії і висуваються нові, призначаються необхідні експертизи (судово-економічні, почеркознавчі, техніко-криміналістичні експертизи документів тощо), проводяться обшуки, виїмки, очні ставки, додаткові допити.
Розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами є складним через те, що майже половина розслідуваних кримінальних справ багатоепізодні. Для розслідування такої категорії злочинів доцільно створювати слідчу групу або бригаду. Так, ст. 119 КПК України дозволяє у разі розслідування особливо складної справи створювати групу із декількох слідчих. У процесі розслідування шахрайства з фінансовими ресурсами звичайно доводиться працювати з великою кількістю фінансово-бухгалтерської документації, готувати і призначати різноманітні судові експертизи. Тому бажано включати в бригаду досвідчених слідчих. Крім того, необхідною умовою успішної роботи бригади є психологічна сумісність усіх її членів, і тому при її формуванні необхідно враховувати особисті якості кожного співробітника: організаторські здібності, вміння налагоджувати контакти, схильність до копіткої праці, аналізу й узагальнення.