Сучасна науково-технічна революція вирішальний фактор розвитку продуктивних сил

1.Виробнича функція

2.НТР-фактор підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, зниження матеріалоємності

3.Зміна місця і ролі людини у виробництві в умовах НТР

Науково-технічний прогрес означає формування но­вого технологічного способу виробництва. Цей процес відбувається поступово, але невпинно. Адже йдеться про величезні масштаби виробництва. І сьогодні ще поряд з високотехнічним автоматизованим виробництвом існу­ють галузі, де застосовується багато ручної праці.

Людина поєднує і фізичну, і розумову діяльність Але співвідношення між цими складовими праці різне-. З розвитком суспільного виробництва на основі нової техніки і технології у загальних витратах праці підви^ щується значення її розумової частини. Виникає все більше професій, які все менше передбачають виконан­ня фізичних Дій і все більше — розумових. Це наладчи­ки електронного устаткування, оператори на автоматич­них лініях, гідро-, тепло- та атомних електростанціях тощо.

На початку XX ст. набула поширення організація виробництва за методом американського інженери Ф. Тейлора, що грунтувалася на функціонуванні робіт­ника як простого додатка до машини, який у виконанні певної операції досягав автоматизму. Система Тейлора була характерною для масового потокового виробни­цтва, вона давала значне зростання продуктивності пра­ці. Суть її полягала в тому, що поєднувались в одне ціле людина і машина. Досягалося це насамперед шля­хом раціоналізації та прискорення рухів людини, приве­дення її дій у відповідність з роботою машини. Саме завдяки цьому виникла система «людина — машина».

За цих умов розумова діяльність людини обмежува­лася, усувалася від виробничого процесу, оскільки була непотрібною. Це неминуче призводило до зниження ролі професійних знань робітників, їх інтелектуального рів­ня, було реальним підпорядкуванням праці капіталу, спо­творенням особистості людини.

Перехід до широкого застосування обчислювальної техніки, інформатики, комп'ютеризації багатьох сфер діяльності людини, створення розгалуженої системи персональних комп'ютерів знаменував інформаційний переворот, який вніс якісно нові риси у працю і життя людини. Нині докорінно змінюється взаємодія нових по­колінь техніки і нових поколінь людей. Новими поколін­нями техніки вважаються такі вдосконалені засоби пра­ці, які хоча б в одному або в кількох параметрах при­наймні вдвоє переважають попередні за своєю ефектив­ністю. Зміна поколінь техніки супроводжується зміною поколінь людей, безпосередніх виробників. Вважається, що протягом століття змінюється три покоління людей.

Сучасна НТР внесла істотні зміни у суспільно-еконо­мічний розвиток: зміна поколінь нової техніки почала значно випереджати зміну поколінь працівників. Тепер за життя одного покоління людей у передових галузях виробництва змінюється кілька поколінь техніки. Сучас­на НТР охоплює майже чотири десятиріччя. За цей не­великий історичний проміжок часу в електроніці зміни­лося чотири покоління комп'ютерів, створюється п'яте, одне покоління супутників зв'язку замінюється новим, в авіації використовують реактивні двигуни, створено надзвукові літальні апарати.

Це свідчить про те, що не фізичне старіння машин, а моральне викликає заміну діючої техніки новою, що наукові знання, втілені як в уречевленій, так і в живій праці, морально зношуються. Швидкість цього процесу визначається часом, за який наявне знання, в тому числі й кваліфікація робітника, наполовину знецінюється.

Щодо промисловості, то тривалий час питома вага зайнятих у ній зростала. Нині ця тенденція у розвину­тих країнах вже не спостерігається. Наблизилась до цього і більшість східноєвропейських країн, коли весь приріст промислової продукції досягається за рахунок підвищення продуктивності праці при абсолютному ско­роченні чисельності працівників

Істотною рисою сукупного суспільного працівника на сучасному етапі є зростання значення управлінської праці. В умовах НТР техніка і технологія висувають високі вимоги до професійних знань та вмінь людини-виконавця, до її загальної і спеціальної освіти. Але вони незмірно підвищуються, коли йдеться про людей, які управляють іншими людьми. Управлінська праця своєрідна і надзвичайно складна. Вона пов'язана з прийняттям рішень, які потребують знання не тільки техніки і технології, а й економіки, психології, ме­неджменту, маркетингу. Управлінець — це керівник ви­сокої компетенції та культури.