Банкрутство підприємств як метод антикризового управління

Антикризове управління на підприємстві може вводитися у разі кризи і визнання підприємства банкротом. Перш за все слід з'ясувати існуючі об'єктивні умови неспроможності різних організаційно-правових форм власності підприємств. Як правило, ці умови породжуються непродуманістю економічної концепції і незадовільною підготовкою управлінських кадрів. Незнання керівниками сучасних методів і технологій управління привело до неспроможності (банкрутству) великої кількості підприємств.

Основні умови, що приводять підприємства до банкрутства:

· відсутність економічної стратегії і економічної концепції розвитку в умовах ринкових відносин;

· розрив економічних зв'язків між країнами СНД і втрата ринків збуту на їх територіях;

· низька кваліфікація кадрів менеджерів у всій ієрархії управління від верху до низу;

· сповільнений розвиток організаційно-правових основ розвитку підприємництва;

· наявність соціально-психологічних стереотипів, що перешкоджають сприйняттю необхідності переходу до ринкових відносин;

· незадовільне фінансово-економічне положення і як наслідок - уповільнення інноваційних процесів;

· високі темпи інфляційних процесів, що приводять до браку коштів для внутрішніх інвестицій.

Перераховані умови в сукупності і окремо створили об'єктивні передумови для банкрутства багатьох підприємств. Ці передумови в більшості випадків породжені органами державного управління.

Такий висновок підтверджується досвідом розвинених країн, де близько 30 % банкрутств залежить від зовнішніх чинників, а інші - від внутрішніх. Таким чином, кожне підприємство в Україні може виявитися банкротом і бути таким без правового оформлення нового статусу.

Під банкрутством підприємстварозуміється його нездатність задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг), включаючи нездатність забезпечити обов'язкові платежі до бюджету, позабюджетні фонди у зв'язку з перевищенням зобов'язань боржника над його майном або у зв'язку з незадовільною структурою балансу боржника.

Зовнішня ознака банкрутства підприємства - припинення його поточних платежів у тому випадку, коли воно не забезпечує або свідомо не здатне забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання терміну їх виконання. Підприємство вважається банкротом після визнання факту про його неспроможність арбітражним судом або після його офіційного оголошення боржником при добровільній ліквідації підприємства.

Після визнання підприємства банкротом по відношенню до нього застосовуються наступні процедури:

· реорганізації;

· ліквідаційні;

· мирова угода.

Процедури реорганізацій і ліквідаційних припускають:

· введення зовнішнього антикризового управління майном і його санацію;

· примусову ліквідацію підприємства-боржника за рішенням арбітражного суду;

· добровільну ліквідацію неспроможного підприємства під контролем кредиторів.

Ліквідація підприємства-боржника здійснюється в процесі конкурсного виробництва.Організаційно-правова процедура визнання підприємства банкротом встановлює:

· підвідомчість справ про банкрутство;

· розгляд справи про банкрутство в арбітражному суді;

· процедури реорганізацій;

· примусову реорганізацію підприємства-боржника;

· мирова угода;

· направлені дії боржника, власника підприємства-боржника, кредитора і інших осіб;

· позасудові процедури.

Ефективність антикризового управління після визнання підприємства банкротом багато в чому залежить від радикально направлених дій арбітражного керівника, який призначається арбітражним судом за ініціативою самого підприємства-боржника або кредиторів і якому передаються функції зовнішнього управління майном боржника. Якщо кредитори висувають декілька кандидатур, то призначення арбітражного керівника відбувається на конкурсній основі.

У практиці спостерігається як перша, так і друга ситуація, тобто висунення відбувається за ініціативою як самого підприємства-боржника, так і кредиторів. Розглянемо процедуру призначення арбітражного керівника за ініціативою самого підприємства-боржника, який в своєму клопотанні (заяві) обгрунтовує необхідність і доцільність проведення вказаної процедури, вносить пропозицію по кандидатурі арбітражного керівника. До клопотання додається письмова угода кандидата на проведення зовнішнього управління майном боржника.

До заяви, що подається боржником, додаються бухгалтерський баланс або бухгалтерські документи, які його заміняють, на останню звітну дату, а якщо наступила нова звітна дата - новий бухгалтерський баланс або бухгалтерські документи, що його заміняють.

Підставою для призначення зовнішнього управління майном боржника є наявність реальної можливості відновити платоспроможність підприємства-боржника шляхом реалізації частини його майна і здійснення інших організаційних і економічних заходів з метою продовження його діяльності.

Кандидат в арбітражні керівники повинен бути економістом або юристом або володіти досвідом господарської роботи, а також не мати судимостей. Їм не може бути посадовець адміністрації підприємства-боржника або кредитора. Кандидат уявляє декларацію про свої доходи і майновий стан.

Тривалість проведення зовнішнього управління майном боржника не повинна перевищувати 18 міс.

Головна дійова особа в антикризовому управлінні підприємством-банкротом - арбітражний керівник, якого законодавець наділив відповідними правами і обов'язками. Зокрема, він має право:

· управляти підприємством-боржником і виконувати обов'язки, визначені законодавчими актами України для керівника підприємства;

· відчужувати у разі потреби керівника підприємства від виконання обов'язків по управлінню підприємством-боржником, приймати на роботу і звільняти працівників відповідно до законодавства про працю;

· розробляти план проведення зовнішнього антикризового управління майном боржника і організовувати його виконання;

· розпоряджатися майном боржника;

· скликати збори (комітет) кредиторів, які беруть участь в антикризовому управлінні;

· виконувати інші передбачені законом функції.
Повноваження зборів кредиторів можуть бути такими:

· утворення комітету кредиторів і визначення його функцій, при цьому комітет кредиторів має право вимагати від арбітражного надання відповідній інформації, що управляє, і пояснень;

· затвердження плану проведення зовнішнього управління майном боржника;

· визначення розміру винагороди арбітражному керівникові, підмета затвердженню арбітражним судом;

· вибір підприємства, на яке покладається обов'язок вносити грошові кошти на депозитний рахунок арбітражного суду у випадках, передбачених законом;

· виконання інших функцій, передбачених законом, запрошення на проведення зборів представників трудового колективу підприємства-боржника.

Збори кредиторів мають право вносити зміни в затверджений план управління майном боржника і пропозиції по його реалізації, які після затвердження їх арбітражним судом повинні прийматися арбітражним керівникам до виконання.