Дебіторська заборгованість: проблеми обліку та аудиту

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком та аудитом дебіторської заборгованості. Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики обліку та аудиту дебіторської заборгованості.

Стан розрахунків з дебіторами на вітчизняних підприємствах є напруженим, що виявляється у значних сумах заборгованості і тривалих термінах її погашення. Надання економічним суб’єктам повної господарської самостійності у виборі ринків збуту продукції, постачальників і підрядників, у пошуку джерел фінансування змушує особливу увагу приділяти розрахунками з різними контрагентами. Облік дебіторської заборгованості є одним з найбільш складних та суперечливих питань, що зумовлено проблемою неплатежів.

Як свідчать проведені фахівцями з обліку та аудиту теоретичні та практичні дослідження, питанням організації обліку та аудиту дебіторської заборгованості приділяється недостатня увага, внаслідок чого ускладнюється дотримання основних методичних принципів ведення обліку, спотворюється інформація про фінансовий стан підприємства, стан розрахунків, знижується ефективність прийняття управлінських рішень.

На основі аналізу наукових праць і проведенні досліджень у цій сфері обліку, можна виділити такі недоліки або проблемні питання обліку та аудиту дебіторської заборгованості:

а) відсутність чіткої схеми деталізації та співвідношення різних видів дебіторської заборгованості у загальній їх структурі;

б) невирішені проблеми відображення в обліку довгострокової дебіторської заборгованості, оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи та послуги;

в) вивчення обліку сумнівних боргів, зокрема резерву на їх покриття з метою зближення бухгалтерського та податкового обліку;

г) потреба змін у побудові регістрів аналітичного та синтетичного обліку дебіторської заборгованості;

д) застосовувати в наших умовах традиційні за кордоном методики аудиту заборгованості не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної та доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами.

Для розв’язання вище перерахованих питань необхідно вирішити такі задачі:

а) розробити моделі співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості і певного інструментарію, який дозволив би швидше та якісно виявляти негативні явища, що впливають на кількісні та якісні зміни цих заборгованостей;

б) дослідити економічну сутність та умови виникнення дебіторської заборгованості в сучасних умовах господарювання, доповнити її класифікацію та обґрунтувати критерії визнання;

в) удосконалити суть і визнання сумнівних боргів – поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість погашення її боржником;

г) удосконалити методику визначення суми резерву сумнівних боргів, при цьому потрібно внести зміни в діюче законодавство для стимулювання створення підприємствами цього резерву;

д) вести синтетичний облік дебіторської та кредиторської заборгованостей на різних регістрах;

е) проаналізувати сучасний стан дебіторської заборгованості підприємства та розробити рекомендації щодо покращення їх фінансового стану.

Теоретичною і методологічною основою для вивчення цих питань повинні бути економічна теорія дебіторської заборгованості, законодавчі та нормативні акти, що регламентують платіжно-розрахункові відносини суб’єктів господарювання, методичний та інструктивний матеріал з бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців із теорії і практики бухгалтерського обліку та аудиту дебіторської заборгованості, статистичні дані.

В умовах формування і становлення нових економічних відносин актуальним є створення ефективного внутрішнього аудиту та вдосконалення його структури.

Як показали дослідження, навіть на великих підприємствах майже відсутні спеціальні служби внутрішнього аудиту, що дало б змогу запропонувати комплекс заходів, направлених на створення, постійне впорядкування та вдосконалення системи внутрішнього аудиту з метою забезпечення інформацією керівництва про стан розрахунків для прийняття управлінських рішень та складання звітності.

При створенні цієї служби слід враховувати: економічну ефективність від її діяльності, способи відшкодування витрат на аудит; величину підприємства і його фінансові можливості. На підприємстві доцільно було б розробити і затвердити «Положення про організацію системи внутрішнього аудиту», що дозволило б регламентувати діяльність служби внутрішнього аудиту.

Отже, організація обліку та аудиту на підприємстві будь-якої форми власності має важливе значення, оскільки сприяє упорядкуванню інформації, прозорості та достовірності даних із розрахункових операцій з дебіторами.

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 10 «Дебіторська заборгованість»: Затв. наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. №237

2. Гушко С.В. Підвищення ролі внутрішнього аудиту в процесі рішень по управлінню підприємством// Науковий збірник. – К.: КНЕУ. – 2007 №18.- С. 206-213.

УДК 657

Домарецька А.В., ст. гр. ОАСз-21

Науковий керівник: Нагірська К.Є., к.е.н.

Луцький національний технічний університет