Принципи регіонального розвитку

Принципи регіонального розвитку - це науково обґрунтовані ідеї і положення, якими керуються в практичній діяльності при вирішенні конкретних питань щодо розташування нових об'єктів, вдосконалення територіальної і галузевої структури господарського комплексу регіону, опрацюванні окремих напрямків регіональної політики. Принципи регіонального розвитку випливають із закономірностей, виражають суспільно необхідні потреби і забезпечують ефективність подальшого розвитку регіону. Принципи являють собою сукупність головних ідей та вихідних положень, що формують першооснову регіональної економіки та розміщення продуктивних сил.

а)Принцип урахування міжнародного територіального поділу праці означає, що кожна держава розвиває ті виробництва, для яких вона має найкращі природні та економічні умови, а виготовлена продукція є конкурентоспроможною на світовому ринку. При цьому враховуються і інтереси інтеграції в світовий економічний простір. Пріоритетність викладених вище принципів визначається загальною стратегією економічного розвитку держави. На сучасному етапі на перший план виступають соціальне та екологічно спрямовані принципи. Проте не втрачають своєї актуальності й інші принципи.

Б)Принцип забезпечення екологічної рівноваги передбачає формування еколого безпечного типу господарювання, раціональне використання природно-ресурсного і трудового потенціалу регіону; при виборі можливих варіантів розміщення виробництва перевага надається тим з них, які не спричиняють екологічної напруженості на певній території.

в)Принцип раціонального розміщення виробництва передбачає всебічне врахування економічних, демографічних, соціальних та екологічних передумов і факторів розміщення продуктивних сил з пріоритетністю соціальних та екологічних .чинників. Його реалізація в господарській діяльності означає: наближення матеріаломістких, енергомістких, водомістких виробництв до джерел відповідної сировини, палива і енергії, водних ресурсів; наближення виробництв низько транспортабельної продукції до місць її споживання; уникнення зустрічних перевезень однотипної продукції, сировини і палива з одного регіону в інший.

Чинники регіонального розвитку.

а)Сутність та склад факторів регіонального розвитку

Фактори регіонального розвитку — це суттєві умови, які необхідно приймати до уваги при вивченні або вирішенні конкретної проблеми регіональної економіки. До складу факторів регіонального розвитку відносять: історико-економічні; територіальний (ЕГП); локалізований природно-ресурсний потенціал регіону (ПРП); демографічні (населення і трудові ресурси): соціально-економічні; науково-технічний прогрес; -адміністративно-територіальний; транспортний; форми територіальної організації господарства: існуюча в регіоні інфраструктура та ін.

б)Історико-економічні фактори Для ПОВНОГО І глибокого аналізу сучасного рівня регіонального розвитку необхідне врахування історичних факторів, тому що без минулого немає сьогодення і майбутнього.

Для врахування історичного фактору особливу цінність мають писемні пам'ятки у виді законодавства, державних і приватних актів, публіцистичних доробок, статистичних звітів, картографічний матеріал.

в) До об'єктивних факторів відносимо ті, які існують поза впливом людини: економіко-географічне положення, природно-ресурсний потенціал тощо, до суб'єктивних - ті фактори, які можуть бути задіяні і враховані (або не враховані) людиною залежно від її волі, наприклад, адміністративно-територіальний фактор.

Природоресурсні чинники.

а)Природні ресурси - тіла і сили природи, що використовуються як засоби виробництва і предмети споживання.

Природні умови - тіла та сили природи, які впливають на життєдіяльність населення регіону і необхідні для отримання кінцевої продукції, але безпосередньо не входять до її складу,

б) Компоненти природно-ресурсного потенціалу. Природно-ресурсний потенціал поділяють за походженням: земельні і водні, Світового океану, біологічні,мінерально-паливні і мінерально-сировинні, рекреаційні, природно-естетичні. За ознаками вичерпності їх поділяють на вичерпні(відновлювальні, не відновдювальні), невичерпні (енергія Сонця, енергія води). За способом використання: матеріальне виробництво, невиробнича сфера. в)Регіональні задачі вивчення природних ресурсів.

1.Дослідження структури, складу, масштабів, економічної ефективності використання природних ресурсів на території окремих регіонів як природної основи формування регіональних господарських комплексів різного рангу в макрорегіонах.

2.Вивчення територіальних сполук природних ресурсів і перспектив їхнього господарського освоєння з метою комплексного розвитку суспільного виробництва в регіонах та виявлення найбільш ефективних схем освоєння і використання природних ресурсів.

3. Економічна оцінка природних ресурсів і їхніх територіальних сполук у країні й окремих регіонах.

4.Прогнозування тенденцій розміщення і господарського використання ресурсів відповідно до досягнень науково-технічного прогресу.Усі ці напрямки безпосередньо впливають на формування економіки регіонів і на розвиток міжрегіональних виробничих зв'язків. На нинішньому етапі формування ринкових відносин через прагнення до швидкого комерційного успіху зростає небезпека нераціонального використання мінеральних ресурсів.

Демографічні фактори відносяться до числа найважливіших у розвитку регіонів, тому що вони визначають розвиток демографічного і трудового потенціалу території, їхнє освоєння, рівень розвиненості виробництва.

а) Працемісткість поділяють на високу, середню та непрацемістких. Висока працемісткість - це великі витрати праці при відноссно малій кількості продукції, яка випускається у розрахунку на одного робітника Середня - працемісткість - кількість витрат праці, яка Врівноважується з іншими витратами. Непрацемісткість - це вииробництва з мінімальними витратами праці на одиницю продуккцй за умови значної питомої ваги продукції на одного робітника

б) Людський капітал - це сформований і розвинутий у результаті інвестиційний та накопичений людиною запас здоров 'я знань, навичок, здібностей, мотивацій. На базі теорiй людсьького капіталу заснована концепція людського розвитку, який виизначасться як "процес зростштя людських можливостей, що забезпечується політичною свободою, правами людини, суспільною повагою до особистості, здоровим довкіллям.Людські ресурси. Демографічний потенціал будь-якого періоду кількісно визнаачається числом його жителів. Соціальні катастрофи XX ст. поозбавили Україну значного приросту населення. Загальна демографічна ситуація в періодах України, в сучасний період, характеризується депопуляцією населення: зниженням народжуваності, підвищенням смертності, деформацією вікової структури. Людський розвиток. В Україні існує система показників, що характеризує людсьький розвиток В її регіонах. Ця система трирівнева. Верхній рівень - інтегральний показник регіонального індексу людського розвитку . Другий рівень -загальні індикатори розвитку основних аспектів людського розвитку: умов проживання, матеріального добробуту, стану та охорони здооров'я;, соціального середовища; демографіічного розвитку; розвитку ринку праці; фінансування людського розвитку. Третій рівень - характеристика кожного з аспектів людського розвитку регіонів України, що забезпечуєься викоористанням 94-х первинних складових 9-ти загальних індикатоорів. Приведена система показників людського розвитку досить складна і використовуєься для спеціальних потреб.

в)Індекс людського розвитку розраховується наказі трьох вимірів: довголіття, освіченості, матеріального рівня життя.

15) Соціально-економічні фактори,

а) Соціально-економічні фактори регіонального розвитку охоплюють: рівень розвитку соціальної інфраструктури, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров'я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні; стан навколишнього середовища і природоохоронну діяльність; санітарно-гігієнічні умови праці.

б) Великі міста і промислові центри мають розвиватися на основі модернізації, реконструкції та екологізації виробництва, прискореного розвитку соціальної інфраструктури, раціонального використання міських територій. Для середніх і малих міських поселень першочергове значення має зміцнення промислової бази та соціальної інфраструктури. Особливо гострою є проблема створення на селі розвинутої мережі закладів соціальної сфери.

в) До соціально-економічних факторів відносять споживчий фактор, який діє діаметрально протилежно сировинному та енергетичному і направлений насамперед на обслуговування населення. Через це, до населених пунктів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення. Споживчий фактор співпадає також з фактором робочої сили.