Тенденції сучасного ринку праці в Україні

Сучасний етап розвитку економіки України характеризується поступовим виходом із тривалої економічної кризи. Проявами по­долання кризи є зростання обсягів національного виробництва (ВВП 2002 p. зріс проти 2000 р. на 30% і склав 220932 млн грн.), відносна стабілізація споживчих цін (індекс споживчих цін у груд­ні 2002 р. складав 99,4% до грудня попереднього року), збільшен­ня доходів населення (за означений період доходи населення зрос­ли більше ніж у два рази), зростання номінальної та реальної заро­бітної плати у народному господарстві. Означені вище фактори не могли не вплинути позитивно на стан сучасного ринку праці в Україні. Нарощування обсягів національного виробництва зумо­вило сталу тенденцію зростання потреби народного господарства у робочій силі. Попит на робочу силу на початок 2003 р. зріс порів­няно з початком 2001 р. майже у два рази і склав 123,9 тис. осіб (табл. 1.1). Пропозиція ж робочої сили, яка представлена кількістю зареєстрованих не зайнятих трудовою діяльністю осіб, за означе­ний період хоча дещо зменшилася (на 133 тис. осіб), проте ще знач­но перевищує попит на робочу силу, про що свідчить досить висо­ке значення такого показника, як навантаження на одне вільне робоче місце (у 2003 p. - 9 осіб).

Таблиця 1.1

Попит і пропозиція робочої сили на ринку праці за професійними групами в Україні у 2001-2003 pp.

на 1 січня

Професійні групи	Зареєстровані не зайняті трудовою діяльністю, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках, тис. осіб	Навантаження на одне робоче місце, осіб
Всього	1188,0	1028,8	1055,2	68,2	96,9	123,9
у т. ч. законодав­ці, вищі державні служ­­бовці, керів­ники	62,1	53,9	54,9	3,2	4,7	6,7
професіонали	91,9	75,1	68,3	6,0	9,2	12,9
фахівці	157,9	124,7	118,9	6,5	9,0	12,2
технічні службов­ці	64,4	56,1	57,1	0,8	1,3	2,3
робітники сфери обслу­говування і торгівлі	145,4	127,2	137,4	3,5	4,8	6,8
кваліфіковані ро­біт­ники сільсь­кого та лісового госпо­дар­ства	36,2	34,7	45,0	0,8	1,2	1,7
кваліфіковані ро­біт­ники з інст­ру­ментом	213,3	164,7	142,4	27,1	37,7	44,7
оператори та скла­дальники устат­ку­вання	219,8	187,8	183,7	16,2	22,3	27,9
Найпростіші професії	161,8	173,4	215,9	4,1	6,7	8,7
особи без профе­сії	35,3	31,2	31,6	–	–	–	x	x	x

Якщо характеризувати напруженість ринку праці у розрізі про­фесійних груп, то можна відзначити, що найбільшою вона є серед таких категорій, як кваліфіковані працівники сільського, лісового та рибного господарств, технічні службовці, робітники найпрості­ших професій, робітники сфери обслуговування й торгівлі, де на­вантаження на одне вільне робоче місце складало відповідно 26, 25, 25 і 20 осіб. Така напруженість на ринку аграрної праці багато в чому пояснюється занепадом і глибокою, системною кризою сільського господарства, непродуманим реформуванням цієї галу­зі, результатом чого стало знищення основного роботодавця на селі - крупного колективного сільськогосподарського підприємст­ва. Відсутність іншої роботи в сільській місцевості, обмежена мо­більність сільського населення призвели до масового безробіття на селі. Потреба в працівниках торгівлі та сфери обслуговування хоч і зросла останнім часом удвічі, проте розвиток сфери обслугову­вання гальмується через низький рівень життя населення і недо­ступність багатьох її послуг через їхню дорожнечу. Досить високе безробіття серед населення, яке має найпростіші професії або вза­галі не має ніяких, свідчить про те, що в умовах бурхливого роз­витку НТП зростає попит на висококваліфікованих робітників, що відповідає об'єктивним законам розвитку продуктивних сил суспі­льства. Працівники ж, які не мають відповідної вимогам сучасного ринку праці освіти і кваліфікації, мають складності у працевлаш­туванні.

Найбільше шансів працевлаштування мають представники таких професій, як кваліфіковані робітники з інструментом, опе­ратори й складальники устатковання та машин. Навантаження на вільне робоче місце тут найменше, відповідно 3 та 7 осіб. Неви­соке навантаження зумовлене швидкими темпами зростання обсягів промислового виробництва, розвитком нових науково-ємних виробництв, які потребують працівників високої квалі­фікації.

Співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці у різних ре­гіонах України має певні відмінності. Так характерною рисою сьо­годення є те, що найкраща ситуація склалась у великих містах. У Києві, наприклад, безробіття практично відсутнє, навантаження на одне вільне робоче місце - одна особа (табл. 1.2). Порівняно краща ситуація на ринку праці склалась у промислово розвинутих регіонах країни, в таких областях, як Донецька, Луганська, Харків­ська, де досліджуваний показник дорівнює відповідно 3, 6 і 6 осіб. Найгірше становище незайнятого населення склалось у захід­ному регіоні. У Рівненській і Тернопільській областях наванта­ження на одне робоче місце досягає 33 осіб, що більше ніж у 3 рази перевищує середній показник по країні. Скрутне становище з пра­цевлаштуванням у цих областях зумовлює таке негативне явище, як масовий відплив працездатного населення у країни близького та далекого зарубіжжя.

Таблиця 1.2

Попит та пропозиція робочої сили на ринку праці в розрізі областей

з найбільшим і найменшим навантаженням на вільне робоче місце

на 1 січня

Регіони	Зареєстровані не зайняті трудовою діяльністю, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках, тис. осіб	Навантаження на одне робоче місце, осіб
Україна	1188,0	1028,8	1055,2	68,2	96,9	123,9
області:
Донецька	97,9	74,9	78,4	15,1	20,5	24,6
Луганська	59,6	49,5	48,0	6,5	6,2	8,0
Одеська	17,6	19,9	28,1	1,7	2,4	2,4
Харківська	61,7	57,0	59,6	6,2	8,8	10,1
м. Київ	14,8	11,7	10,0	6,2	10,9	17,0
Рівненська	47,1	45,4	44,5	0,5	1,0	1,4
Тернопільська	43,7	40,7	43,9	0,5	1,0	1,3
Херсонська	25,8	29,4	42,2	1,1	1,4	1,7
Львівська	91,8	61,8	60,3	1,2	2,3	3,2

Враховуючи об'єктивні закони розвитку суспільства, можна дійти таких висновків щодо подальшого розвитку ринку праці в Україні:

- поступовий вихід економіки з кризи супроводжуватиметься дедалі більшим попитом на робочу силу, а отже, скороченням незайнятого населення, поступовим зменшенням навантаження на вільне робоче місце;

- зростатиме попит на робітників високої кваліфікації, які во­лодіють новими професіями, спеціалістів і фахівців у галузі ін­форматизації, сфері ділових та інформаційних послуг;

- з подоланням економічної кризи зростатиме ділова актив­ність суб'єктів господарювання, що зумовлюватиме розвиток про­мислового виробництва і сфери послуг не тільки у великих містах, а й у регіонах.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социо­логия труда: Учеб. для вузов.- М.: ЮНИТИ, 1999- Гл. 3.

2. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посіб­ник.- К.: Знання - Прес, 2000- Гл. 2.

3. Лібанова Е. М. Ринок праці: Навч. посібник.- К., 2003.

4. Петюх В. М. Ринок праці та зайнятість: Навч. посібник.- К.: МАУП, 1997.-Глави 1-3.

5. Рофе А. К, Збышко Б. Г., Ишин В. В. Рынок труда, занятость насе­ления, экономика ресурсов для труда: Учеб. пособие.- М.: МИК, 1997.-Гл. 2.

6. Эренберг Р. Док., Смит Р. С. Современная экономика труда. Теория и государственная политика-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996.- Главы 2, 3, 6.