Тема 4. Оптова та роздрібна торгівля у каналах розподілу

1. Сутність, функції, завдання та форми оптової торгівлі

2. Установи –організатори і підприємства учасники оптової торгівлі

3. Послуги підприємств оптової торгівлі іншим учасникам каналів розподілу

4. Роздрібна торгівля: сутність, функції, завдання

5. Види підприємств роздрібної торгівлі, характеристика їх діяльності

Канали розподілу поєднують матеріальне виробництво з виробничим та індивідуальним споживанням. Центральними ланками каналів виступають посередники, які діють у сфері обігу і здійснюють операції з товарно-грошового обміну, тобто займаються торгівлею товарів промислового призначення і кінцевого споживання.

Торгівля як галузь сфери обігу поділяється на оптову і роздрібну.

Оптова торгівля поширюється на товари промислового призначення, необхідні для відтворення матеріального виробництва в якості засобів і предметів праці, а також на споживчі товари, що мають бути реалізовані підприємствам, які продаватимуть їх у роздріб покупцям-фізичним особам.

Поняття «оптова торгівля» має два тлумачення: як підгалузь торгівлі і як процес оптової реалізації.

Як підгалузь торгівлі вона об’єднує:

Ø установи – організаторів оптового продажу товарів;

Ø підприємства оптової торгівлі (з правом власності на товари);

Ø посередницькі структури (без права власності на товари).

Оптова торгівля як процес продажу містить:

Ø оптову реалізацію продукції виробничими підприємствами (її часто називають збутом);

Ø оптову реалізацію товарів підприємствами оптової торгівлі (оптовий товарооборот)

Оптовий товарооборот – це обсяг перепродажу підприємствами товарів без будь-яких змін іншим підприємствам та організаціям для використання або наступного продажу як в Україні, так і на експорт. При цьому змінами не вважаються фасування, сортування, пакування, подрібнення партій, змішування, дрібна доробка та інші складські операції.

Основними рисами оптової торгівлі є:

Ø великий обсяг партій товарів, що підлягають купівлі-продажу;

Ø обов’язкове документальне оформлення угод з купівлі та продажу товарів;

Ø безготівкові розрахунки між оптовими продавцями і покупцями;

Ø тривалий характер стосунків продавців з покупцями;

Ø значні масштаби фізичного переміщення товарів від продавців до покупців;

Ø можливість попереднього замовлення покупцями партій товарів майбутнього виготовлення з додатковими характеристиками (нестандартних розмірів і габариту, спеціального кольору тощо).

В Україні оптову торгівлю здійснюють понад 70 тис. підприємств – торгових посередників з повним або обмеженим циклами обслуговування. Майже всі вони належать до колективної або приватної форм власності.

Оптова торгівля поділяється на:

Ø оптову торгівлю продукцією виробничо-технічного призначення;

Ø оптову торгівлю споживчими товарами (продовольчими і непродовольчими).

Продукція виробничо-технічного призначення становить приблизно 70 % оптового товарообороту України. Через підприємства оптової торгівлі продаються: автомобільний бензин, дизельне пальне, електроенергія, готовий прокат чорних металів, кам'яне вугілля, зернові культури, брухт чорних металів, нафта, вироби подальшої переробки та металеві вироби.

На споживчі товари припадає 30 % оптового товарообороту. Серед продовольчих товарів — це кондитерські і тютюнові вироби, цукор, горілка та лікеро-горілчані вироби, вина, олія, м'ясо та птиця, риба та морепродукти харчові. Серед непродовольчих товарів — обчислювальна техніка, медикаменти, парфумерно-косметичні товари, легкові автомобілі, товари побутової хімії.

Оптова торгівля як підгалузь торгівлі має великий вплив на організацію та функціонування всієї системи товароруху.

На макрорівні вона виконує такі функції:

1. Інтегруюча функція полягає в установленні зв'язків між галузями народного господарства, регіонами України та іноземними державами.

2. Оціночна функція — це визначення рівня суспільно необхідних витрат праці через ціноутворення.

3. Організаційна функція полягає в організації ефективної системи товароруху, яка спроможна з мінімальними витратами просувати товари} масу від виробників до споживачів, в організації стимулювання продажу товарів з залученням усіх зацікавлених учасників товароруху.

4. Регулююча функція оптової торгівлі — це її спроможність регулювати накопиченням матеріальних ресурсів у сфері товарного обігу, маневрувати ними, впливати на виробництво відповідно до потреб кінцевих споживачів.

Функції оптової торгівлі відносно постачальників товарів полягають у такому:

1) концентрація комерційної діяльності;

2) підтримка процесу переходу прав власності на товар;

3) мінімізація комерційного ризику, пов'язаного з розкраданням,
пошкодженням, псуванням і старінням товарів;

4) інвестиційне забезпечення процесу руху товару;

5) маркетингове обслуговування.

Відносно до споживачів функції оптової торгівлі зводяться до наступного:

1) оцінка потреб і споживчого попиту;

2) закупівля продукції і формування товарного асортименту для задоволення потреб і запитів споживачів;

3) накопичення і зберігання товарних запасів:

4) оперативна доставка товарів клієнтам;

5) надання фінансової допомоги клієнтам (кредитування);

6) інформаційне і консалтингове обслуговування клієнтів.

Орієнтація на споживача, а не на постачальника-виробника, як це було раніше, є відмінною рисою нового підходу до оптового розподілу. Переорієнтація оптової торгівлі у функціональному цільовому відношенні не тільки створює умови для поглиблення реформ у торгівлі, але і забезпечує стратегічну стабільність споживчого ринку в цілому.

Основними завданнями оптової торгівлі є:

Ø дослідження товарних ринків, попиту і пропозиції на продукцію виробничо-технічного призначення і споживчі товари;

Ø перетворення виробничого асортименту в торговий;

Ø мобілізація продукції дрібних товаровиробників і просування її до
споживачів;

Ø утворення товарних запасів в обсягах, необхідних для комплектування торгового асортименту і забезпечення товарами роздрібної мережі;

Ø приймання партій імпортованих товарів, їх декларування, зберігання на своїх митних ліцензійних складах і складах тимчасового зберігання, організація митного оформлення товарів і транспортних засобів;

Ø контроль за якістю товарів, які надходять від вітчизняних та іноземних постачальників;

Ø згладжування цін (відпускних цін на продукцію різних виробників, оптових і роздрібних цін на товари в різних регіонах країни), завдяки маневруванню товарною масою;

Ø організація централізованого завезення товарів у роздрібну мережу власними автомобілями або транспортом ATП по договорах перевезення;

Ø вплив на розвиток роздрібної торгівлі і підвищення її культурного рівня (розширення асортименту, просування нових товарів, упровадження технологій мерчандайзінгу, участь в організації рекламних заходів і рекламних кампаній тощо).

Оптова торгівля забезпечує економію витрат обігу підприємств роздрібної торгівлі. Вони звільняються від закупівлі товарів у багатьох виробників, у них скорочуються витрати, пов'язані із зберіганням, сортуванням, фасуванням товарів та їх доставкою до місць продажу. Зберігання товарів в опті обходиться дешевше, ніж їх розміщення в роздрібній мережі. Особливого значення набуває зберігання в опті товарів, виробництво і попит на які мають сезонний характер (сільськогосподарська продукція і продукти її переробки, зокрема, зернові культури, овочі, фрукти, м’ясо, риба, морепродукти, олія, сири, цукор тощо).

Оптова торгівля за формами здійснення поділяється на транзитну і складську. Транзитна форма оптової торгівлі має місце між підприємствами-виробниками і споживачами ТПП. Складська форма оптової торгівлі обов’язково передбачає одного або декількох посередників між товаровиробником і споживачами ТПП і ТКС.

Транзитна форма вигідна лише тоді, коли підприємство-виробник постачає свою продукцію крупним споживачам у обсязі не менш 62-65 тонн на рік. Як правило, перевезення вантажів до споживачів здійснюється залізничним транспортом у вагонах, а тому необхідно, щоб у вантажоодержувачів були під’їзні колії для прийняття вагонів.

Якщо у промислових споживачів потреба в ТПП менша, ніж мінімальна транзитна норма відвантаження, виробникові невигідно мати справу з такими покупцями, у зв’язку з чим він їх не обслуговує.

Оптова торгівля за участю посередників дозволяє накопичити на складах і базах достатні запаси ТПП і ТКС для продажу в необхідному для дрібних покупців обсязі та асортименті.

Питома вага транзитних поставок у оптовому товарообороті неухильно скорочується внаслідок занепаду промисловості. Майже усі нові підприємства різних галузей народного господарства визнають за краще звертатися до послуг оптових посередників, тобто використовують складську форму оптової торгівлі.

Організаторами оптової торгівлі в Україні виступають:

Ø товарні біржі;

Ø оптові ярмарки;

Ø аукціони;

Ø тендери;

Ø торговельно-виставочні комплекси (центри).

Згідно з Законом України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. №1956-ХІІ зі змінами і доповненнями, внесеними Верховною Радою у 1993 і 2003 рр., товарна біржа— це організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Головна мета товарної біржі полягає в організації вільних торгів та укладенні угод із закупівлі і продажу товарів за ринковими цінами, що формуються під впливом попиту й пропозиції. Біржа являє собою організований оптовий ринок, на якому торгівля здійснюється за правилами, встановленими біржею, у формі публічних торгів. Торги провадяться у певному місці та в певний час.

Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами:

♦ рівноправності учасників біржових торгів;

♦ застосування вільних (ринкових) цін;

♦ публічного проведення біржових торгів.

Товарна біржа виконує такі функції:

♦ створення умов для проведення біржової торгівлі;

♦ регулювання біржових операцій;

♦ регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що допускаються до обігу на біржі;

♦ надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг;

♦ збір, обробка і поширення інформації, пов'язаної з кон'юнктурою ринку.

Функціональне значення біржі полягає в регулюванні цін. Вона дає змогу нівелювати коливання цін на товар за допомогою котирування (згладжування) цін. Усі контрактні ціни фіксуються на біржі, а потім публікується середня типова ціна товару. При здійсненні угод купівлі-продажу покупці і продавці орієнтуються саме на середню біржову ціну, що дає змогу виключити її різке коливання.

В Україні товарна біржа має право:

Ø встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів;

Ø створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них;

Ø розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти типові контракти;

Ø зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на розмір, визначений біржовим комітетом (радою біржі);

Ø встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, що надаються біржею;

Ø встановлювати інші грошові збори;

Ø встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил;

Ø засновувати біржовий арбітраж для вирішення спорів у торговельних угодах;

Ø укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за межами України;

Ø вносити в державні органи пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності;

Ø видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні і рекламні видання;

Ø здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

Оптові ярмарки на відміну від товарних бірж представляють собою тимчасові господарчі утворення, що діють за ініціативою працівників державних органів управління народним господарством, промислових підприємств різних галузей економіки, посередницьких організацій з метою закупівлі та продажу товарів, яких не вистачає в одних регіонах, але накопичено понад існуючої потреби в інших районах та областях.

Проведенню ярмарку передує організаційна робота, яку здійснює колегіальний орган – ярмарковий комітет. До його складу входять представники державних і комерційних структур, науково-дослідних установ та інших зацікавлених в ярмарку юридичних осіб.

Члени комітету затверджують спеціалізацію ярмарку, який може бути присвячений окремим промисловим чи сільськогосподарським товарам або універсальним, встановлюють місце і термін проведення ярмарку, орендують приміщення для зберігання товарів та їх зразків, запрошують на тимчасову роботу обслуговуючий персонал - товарознавців, юристів, маркетологів, секретарів, охоронців.

Ярмарком встановлює розмір плати за участь в тимчасовому торзі, надсилає листи-запрошення до ярмарку товаровласникам і потенційним покупцям.

Ярмаркова торгівля характеризується безпосереднім спілкуванням оптових продавців з покупцями. На ярмарку відсутні властиві товарним біржам котирування цін, ажіотаж.

Якщо учасники ярмарку домовилися про продаж-купівлю товарів, вони звертаються до реєстраційного бюро при ярмарковому комітеті, де за допомогою фахівців укладають контракт. У контракті визначають асортимент і обсяг товарів, що мають бути поставленими покупцеві в оговорений час за узгодженою ціною.

Контракт підписують секретар реєстраційного бюро, члени ярмаркому. Документ скріплюється печаткою ярмаркового комітету і набуває юридичної сили. В разі невиконання одним з контрагентів умов контракту інша сторона може звертатися зі скаргою до голови і членів колишнього ярмаркому за місцем їх основної роботи, а також до арбітражу чи Третейського суду.

В Україні оптові ярмарки регулярно проводилися при феодалізмі, під час розвитку капіталізму в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., а також в період непу.

На даний час відроджено Контрактовий ярмарок у Києві, Хрещенський у Харкові. Періодично проходять оптові ярмарки в усіх обласних центрах і крупних містах України, завдяки чому здійснюється розподіл промислових, сільськогосподарських і споживчих товарів, що надійшли до первинного обороту або накопичилися у власників і не використовуються за призначенням.

Аукціони – це спеціально організовані публічні торги реальними товарами. Вони проходять в обумовлений час у традиційних або попередньо визначених місцях.

Аукціони запроваджують державні підприємства та комерційні фірми, що спеціалізуються на такій формі оптової торгівлі.

За своїм характером аукціони можуть бути примусовими та добровільними.

У першому випадку на аукціон виставляють конфісковані митницею товари, а також майно юридичних осіб-боржників. У другому до організаторів аукціону звертаються власники дефіцитних промислових і споживчих товарів з метою їх найбільш вигідного продажу.

Учасники аукціонного торгу сплачують організатору вхідну плату і збір у вигляді певних відсотків до остаточної ціни придбаного покупцем товару.

В останні роки набули чинності телеаукціони і аукціони по Інтернет.

Тендери – форма організації оптової торгівлі, коли покупець бажає за доцільне створити конкурс між товаровиробниками, а тому пропонує свої умови закупівлі машин, технологічного обладнання, продовольства та деяких інших видів промислових і споживчих товарів.

В Україні процес проведення тендеру (конкурентного торгу) поширюється на покупців підприємства і установи державної форми власності, здійснюється у відповідності до наступних законодавчих актів:

Ø Закону України «Про організацію закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. №1457-ІІІ;

Ø Закону України «Про поставки продукції для державних нужд»;

Ø Закону України «Про державне оборонне замовлення».

Конкурентні торги поділяються на відкриті і закриті.

Підприємство, яке вирішило організувати відкритий тендер із закупівлі товарів, заздалегідь розміщує об’яву на шпальтах журналу «Вісник державних закупівель», а також на сайті www.zakupivli.com

На протязі 1,0-1,5 місяців з дня об’яви усі товаровласники, бажаючі взяти участь у конкурентному торзі, можуть звертатися до тендерного комітету зі своїми пропозиціями.

Через 45 днів усіх товаровласників запрошують на процедуру розгляду покупцем пропозицій. Переможцем визнається той з них, хто в найбільшій мірі відповідає умовам, висунутим покупцем щодо якості товарів, ціни, терміну поставки, сервісного обслуговування, умов оплати.

Закритий тендер присвячують закупівлі складного, спеціального або унікального обладнання. До участі запрошують лише найбільш відомих товаровиробників. Кожному з них організатори торгу надсилають поштою пропозицію-оферту – з описом технічних і комерційних вимог покупця.

Відбір пропозицій, одержаних від оферентів, відбувається у присутності покупця представниками тендерного комітету. Переможцем стає той, хто на погляд покупця запропонував найбільш вигідні пропозиції виготовлення і продажу товарів.

Підприємства-переможці відкритого чи закритого тендеру мають на протязі декількох днів укласти з покупцем договір поставки, завізований тендерним комітетом.

До організаторів оптової торгівлі слід також віднести торговельно-виставочні комплекси, які створені у великих містах.

Наприклад, в Одесі понад десять років функціонує торгово-виставочний центр «На Середньофонтанській». Свою продукцію постійно виставляють на огляд Білгород-Дністровський м’ясокомбінат, Балтський молоко-консервний комбінат дитячих продуктів, Одеський завод шампанських вин та інші місцеві й периферійні підприємства харчової, переробної, легкої, швейної промисловості.

Відвідувачі виставки, головним чином працівники посередницьких структур, безпосередньо спілкуються з представниками підприємств-виробників і досить часто оформлюють договори (контракти) із закупівлі продукції для її продажу кінцевим споживачам.

Отже, установи-організатори створюють для промислових і посередницьких підприємств необхідні умови для укладення угод, але самі в оптовій торгівлі участі не беруть.

Підприємства оптової торгівлі (оптові посередники) здійснюють комерційну роботу з економічного і логістичну з переміщення промислових, сільськогосподарських і споживчих товарів від місць їх виготовлення до місць виробничого споживання або продажу роздрібним посередникам.

Перелік і характеристики оптових підприємств і осіб, що беруть участь в оптовій торгівлі, наведено в табл. 1. До сказаного слід добавити, що оптові посередники у залежності від їх впливу на своїх клієнтів поділяються на підприємства з повним і обмеженим циклом обслуговування покупців, виробник може надавати оптовим посередникам невиняткове, виняткове або переважне право продажу своїх товарів.

Підприємства оптової торгівлі з повним циклом обслуговування здійснюють різні види діяльності, включаючи закупівлю товарів у різних виробників, підбір і формування партій товару, їх зберігання та перевезення. Такі підприємства часто кредитують як покупців (дрібнооптовиків, ритейлерів), так і товаровиробників. Вони також здійснюють технічне обслуговування, надають покупцям консультації щодо умов експлуатації машин і обладнання.

До таких оптових посередників слід віднести дистрибуторів, авторизованих дилерів, оптторги, торгові дома.

Підприємства і приватні особи – оптові посередники з обмеженим циклом обслуговування виконують лише окремі операції з дистрибуції та продажу товарів. Це джобери, комісіонери, консигнатори, комівояжери, біржові брокери, торгові агенти.

Товаровиробник може надавати оптовим посередникам різні права на реалізацію його продукції.

Невиняткове право продажу дозволяє посереднику збувати певні види товарів на конкретній території (ринку) протягом встановленого періоду. При цьому за товаровиробником зберігається (без будь-яких обмежень, наприклад, виплати компенсації посереднику) право самостійно або через інших посередників збувати свою продукцію на цьому ж або інших ринках. Посередник може займатися збутом продукції інших товаровиробників на тому ж ринку. Таке право надається, якщо товаровиробник виходить на новий ринок і хоче порівняти ефективність роботи кількох посередників з метою оптимізації їх складу.

При винятковому праві продажу посередник може збувати на ринку виключно продукцію конкретного товаровиробника і не має займатися реалізацією продукції інших підприємств. Товаровиробник також не може самостійно чи через інших посередників збувати свою продукцію на тому ж ринку. При порушенні цієї умови він повинен виплачувати компенсацію посереднику. Таке право стимулює посередника до ефективної роботи, оскільки іншим чином він отримати прибуток не зможе. Це спонукає його стимулювати збут, забезпечувати передпродажний і післяпродажний сервіс, розширяти збутову мережу тощо. Однак існує загроза блокування ринку, якщо посередник не зацікавлений у збуті товарів через їх низьку конкурентоспроможність чи діє за домовленістю з конкурентами. Для запобігання цього у відповідній угоді оговорюється кількість товару, який має бути реалізований протягом певного терміну. При недотриманні цієї умови угода переглядається чи розривається. Таке право надається тільки спеціально відібраним і перевіреним посередникам, чим підкреслюється висока якість товару і високі вимоги до його реалізації.

Посередник, який одержав переважне право продажу товарів виробника, особливо нових, зобов’язаний запропонувати такі товари в першу чергу традиційним або вказаним виробником покупцям. Лише в разі їх відмови від купівлі посередник може самостійно знаходити бажаючих придбати товари виробника. Умови відмови оговорюються, що запобігає блокуванню ринку.

Організатори і виконавці оптової торгівлі надають послуги один одному, товаровиробникам і покупцям-підприємствам, що споживають промислову продукцію та підприємствам і особам, які здійснюють торгівлю у роздріб.

Послуги в оптовій торгівлі виступають у вигляді таких видів додаткової діяльності:

Ø інформаційної, консультаційної та довідкової, завдяки чому учасники каналів розподілу одержують уяву про умови купівлі та продажу різноманітних товарів, які є чи обов’язково будуть у оптових посередників;

Ø зберігання товарів за вимогою продавців і покупців на складах і базах, що належать оптовим посередникам;

Ø підготовки промислової продукції до прискореного використання у виробництві шляхом різки та розкрою листових, рулонних та довгомірних матеріалів, розливу рідких і розфасування сипучих матеріалів у дрібну тару;

Ø інжинірингу, тобто надання покупцям складного обладнання технічної, організаційної, консультаційної та іншої допомоги з метою оволодіння навичками роботи на сучасних верстатах, машинах, засобах автоматизації виробництва;

Ø лізингу, або передачі промисловим споживачам у тимчасове користування виробничого, транспортного, торгового та іншого обладнання, споруд, контейнерів та інших коштовних засобів промислово-торговельного призначення;

Ø доставки товарів транспортом посередників чи орендованим транспортом до покупців.

Оптові посередники надають вказані послуги за додаткову плату, але звільняють виробників і покупців від необхідності виконання операції, що передують використанню ТПП у промисловому споживанні.

Товари кінцевого використання від виробників і оптових посередників надходять у роздрібну торгівлю. Її значення полягає в тому, що торгівля у роздріб дозволяє задовольняти потреби численних покупців у різноманітних товарах шляхом продажу за готівку.

Підприємства роздрібної торгівлі знаходяться в усіх населених пунктах, в них працює значна кількість продавців, які не лише займаються продажем товарів, але й обслуговують покупців у допродажний період, під час продажу і після оформлення покупки.

Роздрібна торгівля виконує такі функції:

Ø виявляє попит населення в продовольчих, промислових сільськогосподарських та інших товарах, необхідних для задоволення фізіологічних, естетичних і соціальних потреб;

Ø забезпечує пошук товарів, необхідних кінцевим споживам, закупівлю таких товарів і їх доставку до місць продажу в роздріб;

Ø організує продаж населенню товарів повсякденного попиту і тривалого користування;

Ø здійснює операції з відбору товарів, їх зберігання, сортування, фасування;

Ø встановлює роздрібні ціни на товари;

Ø надає покупцям рекламні, інформаційні, консультаційні, транспортні та інші послуги

Завдання роздрібної торгівлі полягають у наступному:

Ø поєднувати виробництво ТКВ з індивідуальним споживанням;

Ø створювати запаси ТКВ у місцях продажу в потрібному обсязі і асортименті для ліквідації дефіциту і спекуляції;

Ø регулювати роздрібні ціни на товари повсякденного попиту у залежності від платоспроможності основної маси покупців;

Ø допомагати виробникам реалізовувати товари, що перейшли до стадії занепаду;

Ø виявляти потребу населення в нових товарах і задовольняти її шляхом замовлення такої продукції у виробників і оптових посередників.

Роздрібна торгівля має справу з численними покупцями з різноманітними потребами. В першу чергу працівникам роздрібної торгівлі треба звертати увагу на якість і ціну товарів, оскільки саме такі складові забезпечують можливість продажу в найбільшому обсязі в короткий час і з найменшими витратами.

На рис. 11 показано порядок ціноутворення на товар кінцевого споживання (без ПДВ).

Собівартість

Прибуток

Відпускна ціна

Націнка оптового посеред ника

Націнка дрібно оптово го посередника

Націнка роздріб ної торгівлі

Ціна для кінцевого споживача

Рис 11. Формування роздрібної ціни на товар (у грошових одиницях)

З наведеного рисунку видно, що внаслідок просування товару по каналу третього рівня роздрібна ціна в 2,4 рази перевищує ціну, встановлену виробником. Зниження роздрібної ціни можливо за рахунок відмови від послуг дрібнооптового посередника і на підставі скорочення витрат обігу самого підприємства, що торгує у роздріб.

У роздрібній торгівлі нараховується більше 1 млн. підприємств, які представлені мережею великих, середніх і дрібних магазинів, павільйонів, лотків, автоматів. Торгівля у роздріб здійснюється на базарах, стихійних ринках, за допомогою автофургонів, завдяки доставці товарів у посилках і поштових бандеролях, за каталогами, а також у рознос. В останній час набувають розвитку Інтернет-магазини, до яких можуть звертатися клієнти-власники персональних комп’ютерів.

Підприємства роздрібної торгівлі можна розглядати за ознаками, наведеними у табл. 2.

Таблиця 2.