Ціна та її функції. ринкові та адміністративні ціни
У товарному господарстві продукти праці є товаром. Товар – це річ, що продається. Натурально-речову сторону товару, його здатність задовільняти певну потребу людини називають споживчою вартістю. Товар має споживчу, якщо задовольняє певну потребу людини. Якщо певний товар, як продукт, сам собі корисний, але виготовлений понад суспільну потребу в ньому, то він не має споживчої вартості. Споживча вартість товару нерозривно пов’язана з його властивістю обмінюватись на інші товари, тобто мати ціну. Ціна передбачає, що всі товари мають щось спільне, однакове. В основі ціни товару лежать затрати праці. Але ціна визначається не лише затр. праці. На ціну впливають ще й інші фактори виробництва, а також попит і пропозиція. Вартість товару – один з фундаментальних факторів, що лежить в основі ціни товару. У розвинутій тов. економіці Ц викон. такі ф-ї:1) обліку та виміру затрат або обліково-інформаційну; 2) підтримання рівноваги і збалансваності е-ки; 3) стимулюючу; 4)розподільну. 1.Ц є одним з головних показників ефективності. Ця ф-я – орієнтир при прийнятті госп. рішень. Адже Ц є основним джерелом інформації про стан витрат в е-ці. 2. Через Ц здійсн. взаємозв’язок в-ва і споживання, попиту і пропозиції. Ц, при якій попит і пропозиція врівноважуються, назив. ціною рівноваги. Ціна рівноваги ліквідовує дефіцит в е-ці. 3.Вона є найважливішим інструментом контролю за екон. поведінкою госп-их суб’єктів. Вона може сприяти або перешкоджати збільшенню в-ва тих чи ін. товарів. Занижена Ц не стимулює у нарощуванні обсягу продукції. Високі ціни, навпаки, забезпечують покритя витрат та одержання прибутку, створюють умови для розширення в-ва. 4. пов’язана з відхиленням ціни від вартості (втручання д-ви в ек. процеси). Цю ф-ю д-ва активно використовує для поповнення своєї скарбниці. В сучасних умовах д-ва на ряд товарів запровадила т.зв. фіскальну монополію, тобто виняткове право д-ви на в-во і продаж певних продуктів. Держава продає фіскальні товари за цінами, що значно вищі від затрат (спиртні напої, сіль, тютюн, спирт). Адміністративні ціни встановлює не ринок, а держ. органи. Н-д, в СРСР ціни визнач. Держ. ком. цін. Такі ціни не відображали реальних витрат на в-во продукту, вони не викон. осн. ф-й ціни. Ринкові ціни формуються в процесі взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова ціна виконує такі осн. ф-ї в економіці: 1. нормувальну; 2. інформаційну; 3. стимулювальну. Ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції. Попит показує кіл-ть продукту, яку споживачі бажають купити, пропозиція – кіл-ть продукту, яку вирлбники спроможні виробити й поставити на ринок. Із зростанням ціни попит зменшується, а пропозиція збільшується. В ринковій ек-ці здатність конкурентних сил пропозиції попиту вставлювати ціну на рівні, за якою купівля і продаж зрівноважуються, називається нормувальною функцією. Ціна, за якої п. і пр. рівні між собою є рівноважною ціною. Рівноважна ціна “очищає” ринок позбавляє його незручних нестач для потенційних покупців. Відсутній також надлишок, або над виробництво, що обтяжує продавців.
13. Суть та умови виникнення конкуренції.Досконала і недосконала конкуренція
Досконала конкуренція – ринок з найвищем рівнем конкуренції. Досконала конкуренція досягається за наявності такої величезної кількості незалежних виробників, постачальників і продавців, що кожен з них не може помітно вплинути на ринкову ціну через зміну кількості виробленної продукції. Можливість укладання таємних змов невелика, точна інформація про товари та їхні властивості є легкодоступною. Продукт різних виробників однорідний або настільки подібний, що важко відрізнити продукт одного виробника від іншого. Нарешті, фірми можуть без перешкод входити в цей ринок або залишати його. В економічній літературі поширена думка, що ринкова економіка з досконалою конкуренцією забезпечує високу виробничу та розподільну ефективність. Водночас виникає кілька гострих проблем. По-перше, така система розподіляє доходи між учасниками виробничого процесу дуже нерівномірно. Нерідко виявляється, що значна частина населення не може зодовільнити своїх елементарних потреб. Тому чимало політиків та економістів вважають, що розподіл доході, який забезпечує конкурентна економіка, слід доповнити державним перерозподілом. По-друге, така економіка призводить до значних побічних наслідків, у тому числі негативних, За умов конкуренції кожен виробник намагається мінімізувати витрати. Це означає, що фірми уникатимуть витрат, повязаних, наприклад, зі збереженням довкілля. По-третє, за умов джосконалої конкуренції не можна забезпечити виробництво благ людського вжитку, наприклад маяків мостів тощо а також національну оборону. По-четверте, невеликий розмір типової конкурентної фірми не дає їй змоги фінансувати значні науково-дослідні розробки. Тому ця структура ринку на думку деяких економістів, не сприяє вдосконаленню наявних продуктів і створенню нових. Недосконала конкуренція переважає в галузі, в якій окремі продавці володіють певним ступенем контролю над ціною продукції цієї галузі. Зауважимо, що недосконала конкуренція не усуває напруженого суперництва на ринку. Недосконалі конкуренти часто розпочинають боротьбу за збільшення своєї частки ринку. Однак це суперництво треба відрізняти від досконалої конкуренції. Суперництво включає різну поведінку фірми (від рекламування, що намагається перемістити криву попиту , до виготьовлення ліпших зразків виробів). Досконала конкуренція нічого не говорить про суперництво, а просто означає, що кожна фірма у цій галузі може продавати стільки, скільки забажає, за ринковою ціною. 
На графіку 1 показано різницю між досконалою та недосконалою конкуренцією. Графік 1а нагадує нам, що досконалий конкурент стикається з горизонтальною кривою попиту. Це означає, що такий конкурент може продавати за ринкову ціну стільки продукції, скільки захоче. Навпаки, недосконалий конкурент стикається зі спадною кривою попиту. Як бачимо з графіка 1б, якщо недосконало конкурентна фірма збільшує обсяг продажу, то вона ринкову ціну за свою продукцію очевидно знизить. Відмінність між досконалою і недосконалою конкуренцією можна простежити за допомогою еластичності цін. Для досконалої конкуренції попит абсолютно еластичний, для недосконалої – обмежено еластичний.
14. Суть і форми монополії. Ек. І природні монополії. Антимон. законодавство
Спектр ринкових структур досить широкий – від високо конкурентних ринків до ринків, на яких є лише один продавець – монополія – або лише один покупець – монопсонія За нерегульованої монополії наявна тенденція до завищення цін та обмеження обсягів виробництва. Нерегульована монопсонія призводить до завищення занижених цін і купівлі менших обсягів продукції. Монополія характерезується:*наявністю в галузі єдиної фірми – чистого або абсолютного монополіста; *відсутністю близьких замінників продукту монополіста. Покупець змушений або платити встановлену ціну або відмовитись від цього продукту; *наявністю барєрів для входження в ринок. Інші фірми не можуть ввійти в ринок, де панує монополіст. Серед причин, що зумовлюють існування монополії, найвагомішими є такі: -володіння основними видами сировини; патантні права; -авторські права і товарні знаки. Володіння основними видами сировини. Одна фірма м оже цілком контролювати постачання основного виду сировини, необхідного для виробництва продукту. Патантні права. Фірма може стати монополістом, володіючи патентом на певний продукт або технологічний процес, що використовується під час виробництва продукту. Патент – це документ, який посвідчує авторство на винахід та виключне право на його використання під час певного строку. В Україні термін дії патенту на винахід – 20 років, на корисну модель – 5 років, на прмисловий зразок – 10 років. Авторські права – це вид монополії, згідно з яким держава забеспечує авторам оригінальних творів виключне право на їх продаж та використання. Авторське право чинне впродрвж життя автора та ще протягом 50 років після його смерті. Товарні знаки - це спеціальні малюнки, назви чи символи, які представляють товар, послугу чи фірму. Конкурентам заборонено використовувати зареєстровані товарні знаки чи подібні до них. Монополіст контролює ціну, тобто диктує ціну ринкові. Причина цього очевидна: він виробляє , а отже , визначає загальну величину пропозиції. За наявного пеопиту на свій монополіст може змінити ціну, маніпулюючи обсягом продукції. Відсутність конкурентів у монополії насамперед пояснюється наявністю барєрів для входження у галузь нових фірм. Монополія також виникає внаслідок того, що в деяких галузях будь-яку кількість з найнищими витратами виробляє саме одна фірма, а не дві, три чи більше. Таку монополію називають природною монополією (м.). Інколи виникає ситуація,коли монополіст-продавець стикається з монополістом-покупцем. Таку м. називаєть двосторонньою. Для запомігання м. зловживань і сприяння ефективвному функціонуванню ринку в світі сформулювалось антимонопольне законодавство (АЗ). Перший антимонопольний (антитрестівський) закон – т. з. закон Шермана – був прийнятий в США у 1980 р у відповідь на негативні явища в економіці, повязані з існуванням трестів. Пізніше закон Шермана було доповнено й уточнено в законах про Федеральну торгову комісію, законі Клейтона то ін. У 1992 р було прийнято Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросрвісної конкуренції у п-цькій діяльності”. В 1993 р ВРУ прийняла також Закон “Про Антимонопольний комітет України”. У 1997 р введено в дію ЗУ “Про захист від недобросовісної конкуренції”, який спрямований на встановлення, р-ток і забезпечення торгових та ін чесних звичаїв вадення конкуренції при здійсненні п-цької діяльності в умовах ринкових відносин. Законодавство Укр. визначає фірму монополістом, коли її частка ринку певного продукту перевищує 35%. Ця цифра для окремих виробництв може бути знижена Антимонопольним комітетом. Закон враховує три групи порушення антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним станоищем на ринку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінацію п-в органгами влади та управління. За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності: - майнова – у вигляді штрафуякий накладається на підприємців – юридичних осіб;- оперативно-господарські санкції – примусовий поділ фірми, позбавлення ліцензії, заборона виходу на зовн. ринок.
15.Економічні функції держави. Роль держави в перехідній економіці
Економічні функції держави надзвичайно різноманітні. Частина з них спрямована на створення умов, які б забезпечували успішне функціонування ринкової економіки. До них, зокрема, належать такі важливі види діяльності уряду, як формування правової бази громадської атмосфери, котрі б сприяли ефектитвному розвитку ринкової економіки та створювали умови для конкуренції. Друга група функцій, покладена на уряд, спрямована на посилення та модифікацію ринкових відносин. До них передусім належать: -перерозподіл ВВП і національного багатства; -удосконалення структури суспільного виробництва; -стабілізація економіки через широкий контроль за фінансовою, грошово-кредитною діяльністю фізичних та юридичних осі, аналіз ек. коньюнктури, а також стимулювання виробнгичої активності. Усі ці функції тісно взаємозвязані і взаємообумовлені. Важливу роль в економічній діяльності держави відіграє законодавство. На його осгові визначяється статус підприємця, права та обовязки фізичних і юридичних осіб, правила укладання контрактів тощо. Держава розробляє закони, які регулюють відносвини між підприємствами, що виступають у ролі постачальників ресурсів та їхніх споживачів. Ухвалені закони та ін законодавчі акти про захист прав споживачів визначають загальні правові, економічні та соціальні основи захисту прав громадян. Забезпечення ринку засобами обігу, гарантування якості продуктів, визначення рівних прав усіх прав власності та видів господарювання, а також відповідальність за дотримання умов контрактів – усі ці заходи створюють сприятливий грунт функціунування ефективної економіки. Особливо актуальним для Укр є створення правової бази для забезпечення переходу від адміністративно-командної до ринкової ек. Важливу роль тут відіграють закони про власність, приватизацію державних п-в, приватизацію житла, приватизаційні папери, банки, фінансову та грошово-кредитну систему, нац валюту, податки, про п-цьку діяльність. До ін функції деджави є зменшення нерівності в доходах окремих груп населення. Це завдання знаходить відображення у багатьох політичних заходах і програмах. Зокрема трансфертні платижі забезпечують допомогу бідним, інвалідам, безробітним тощо. Згідно з програмами соц. забеспечення фінансова допомога надається хворим пенсіонерам, людям похилого віку та ін. Держава впливає на розподіл доходів також за допомогою регулювання ринкових цін. Зокрема вона встанов гарантовані ціни фермерам, визначає ставки мінимальної зарплати з метою підвищення доходів певних груп населення. У багатьх країнах має місце прогресивне оподаткування, тобто податки на особисті доходи застосовують для вилучення більшої частки доходів у багатих. Під фунцією організації виробництва товарів горомадського вжиткуслід розуміти в-во плаг якими такі товари які є неділимі, складаються з з великої кількості одиниць і здебільшогшо не можуть бути продані ідивідуальним покупцям. До таких товарів належать мости , дороги, маяки тощо. До суспільних благ належать також національна оборона, регулювання паводків, боротьба з стихійними лихами тощо. Особливе миісце у діяльності держави посідає проблеме стабілізації економіки. Її суть полягає в тому, що держава має вживати заходи які б допомагали ринковій економіці забезпечувати повноту зайнятості ресурсів, ефективне їх використання та стабільний рівень цін.
16. Шляхи переходу від командної до ринкової економіки. Ознаки перехідної економіки.Перехід ек. України до ринкуПерехід вітчизняної економіки до ринкових відносин почалась в І половині 90-х років, в несприятливих умовах. Практика розподілу ресурсів в адміністративному порідку, яка існувала в цих країнах вправ дож багатьох десятиріч, призвела до серйозних деформацій у господарстві, для якого є характерним надмірний розвиток одних галузей, зокрема важкої промисловості, і недостатній розвиток інших (особливо сфера обслугвув.). Структура цін не відповідала ринковим потребам, а якість товарів була низкою. Основу переходу до ринкю. економ. Становлять 3 комплекси реформ: 1) ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ економіки – надання п-вам і громадянам самостійно приймати економічні рішення. 2) Приватизація держ п-в. 3) Перегляд соц. Программ і с-м соц. Захисту – вдосконал. ринку праці, реформування медичного обслугов., перебудова освіти та підготовки кадрів. Приватизація– перетворення держ. п-в у приватні. Основними цілями прив. в Укр. були 1) заміна, ком-адм с-ми на ринкову; 2) структурна перебудова нац. економіки, стабілізація і поступове підвищення її ефективності; 3) формув. нац. с-ми ділових п-в. Закони, що регул. приватиз.: „Про власність”, „Про приватиз. майна держ. п-в”, „Про приват. папери”, „Про оренду майна держ. п-в” Роздержавлення– глибший процес, його метою є прискорене створення потрібних для повноцінної ринк. економ. різноманітн. суб’єктів п-цької д-ті, ліквідація майнової монополії держави у п-цьких в-нах. Передбачає роздерж. економ. (ліквідацію диктату плану, централізованого розподілу ресурсів), розвиток конкуренції, приватиз. держ. власності (приватну, індивідуальну, кооперативну, колективну, акціонерну, змішану). Способи приватизації:– викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців, що їх створили працівники цих об’єктів, – викуп держ. майна, зданого в оренду, – продаж на аукціоні; продаж за некомерційним конкурсом, – продаж акцій відкритих акціонерних товариств. – продаж з відстрочкою платежу. Продаж за некомерційним конкурсом – власником об’єкта стає покупець, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта, або за однакових умов – найвищу ціну.Продаж на аукціоні – власник той, хто запропонував найвищу ціну.