Нормування обігових коштів

Для забезпечення безперебійного випуску й реалізації продукції, а також з метою ефективного використання обігових коштів на підприємствах, здійснюється їхнє нормування. До нормованих, як правило, належать усі оборотні виробничі фонди і частина фондів обігу, що знаходиться у виді залишків нереалізованої готової продукції на складах підприємства. Ненормовані – інші елементи фондів обігу (відправлена споживачам, але ще не оплачена продукція й всі види коштів і розрахунків). Відсутність норм не означає, що розміри цих елементів можуть змінюватися довільно і безмежно і що за ними відсутній контроль. Є система державних санкцій проти збільшення неплатежів. Нормовані – відбиваються у фінансових планах (бізнес-планах), ненормовані об’єктом планування практично не стають.

За допомогою нормування визначається загальна потреба підприємства в обігових коштах.Нормовані обігові засоби – плановані підприємством розміри виробничих запасів, незавершеного виробництва й залишків готової продукції на складах.

Функції нормування:

· вимірювальна;

· облікова;

· контрольна;

· стимулююча.

Потреба підприємства в обігових коштах залежить від таких факторів:

· обсяги виробництва і реалізації;

· характер діяльності підприємства;

· масштаб діяльності;

· тривалість виробничого циклу;

· структура капіталу підприємства;

· облікова політика підприємства і системи розрахунків;

· умови і практика кредитування підприємств;

· рівень матеріально-технічних запасів;

· вид і структура сировини;

· темпи збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції;

· мистецтво менеджерів і професіоналізм бухгалтерів.

Нормами витрат вважаються максимально допустимі абсолютні величини витрати сировини й матеріалів, палива й електричної енергії на виробництво одиниці продукції.

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає дотримання наукових принципів:

· прогресивність;

· технологічна й економічна обґрунтованість;

· динамічність;

· забезпечення зниження норм.

На практиці застосовують три методи нормування обігових засобів:

1) аналітичний (дослідно-статистичний) – передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з подальшим вилученням з них надлишкових;

2) коефіцієнтний – полягає в уточненні чинних нормативів власних обігових коштів відповідно до змін показників виробництва (в зведений норматив попереднього періоду вносяться виправлення на плановану зміну обсягу виробництва і на прискорення оборотності обігових засобів);

3) метод прямого рахунку – науково обґрунтовані розрахунки нормативів за кожним елементом нормованих обігових коштів, проведені за умови досягнутого організаційно-технічного рівня підприємства з урахуванням змін у розвитку науки і технології, в організації виробництва, транспортування тощо.

Основним методом є метод прямого рахунку за кожним елементом обігових коштів окремо.

Для встановлення норм і нормативів на планований рік необхідно використовувати дослідно-статистичний і розрахунково-аналітичний методи.

Норма обігових засобів – величина, що відповідає мінімальному, економічно обґрунтованому обсягу запасів. Вона встановлюється, як правило, у днях.

Норматив оборотних засобів (ОбЗ)– мінімально необхідна сума коштів, що забезпечують безперервність роботи підприємства.

Норма ОбЗ за кожним елементом оборотних засобів (Н_ОбЗ) визначається за формулою

НОбЗ = Зпот + Зст + Зтр + Зтех + ТПр,

(6.7)

де З_пот – поточний запас (основний вид запасу, найзначніша величина в нормі ОбЗ – перебування виробів між окремими операціями і цехами внаслідок різних ритмів роботи), в днях;

З_ст – страховий запас (запас на випадок перебоїв), в днях;

З_тр – транспортний запас (перебування запасів у русі до робочого місця), в днях;

З_тех – технологічний запас (безпосередньо процес обробки), в днях;

Т_Пр – час, необхідний для прийомки запасів.

Поточний запас визначається за формулою

,

(6.8)

де Вп – вартість поставки, грн;

І – інтервал між поставками, днів.

Страховий запас (другий за величиною вид запасу) визначається за формулою

Зст = Зпот/2.

(6.9)

Транспортний запас визначається як перевищення строків вантажообігу (час доставки товару від постачальника до покупця) над строком документообігу.

Технологічний запас – час, необхідний для підготовки матеріалів до виробництва.

Чим вище швидкість обороту, тим менше потреби підприємства в нормуванні обігових засобів. Це може бути досягнуто за рахунок прискорення процесу реалізації продукції, за рахунок зменшення витрат на виробництво і зниження собівартості продукції.

Загальна формула розрахунку нормативу окремого елементу оборотних активів ( ) така:

або ,

(6.10) (6.11)

де ОдВ – одноденні витрати для окремих елементів виробничих запасів (сума витрат за відповідною статтею виробництва за квартал, поділена на 90);

Вит – витрати (випуск) за елементом за період, грн;

Т – тривалість періоду, в днях.

Норматив обігових засобів у виробничих запасах(Н_вз) визначається як

Нвз = ОдВвз•Ноз.

(6.12)

Нормування ОбЗ у незавершеному виробництві (Н_нез) здійснюють за формулою

Ннез = ОдВвирс•Тц•К,

(6.13)

де ОдВ_ирс – одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю, грн;

Т_ц– тривалість виробничого циклу, в днях;

К – коефіцієнт зростання витрат.

Коефіцієнт зростання витрат (К) може бути обчислений за двома формулами (6.14) й (6.15) залежно від темпів нарощування витрат.

За рівномірного нарощення витрат К розраховується за формулою

,

(6.14)

де Ф_о – одночасні витрати, грн;

Ф_н – наростаючі витрати, грн;

С/с – собівартість, грн.

За нерівномірного нарощення витрат

К=Ссер/Вс/с,

(6.15)

де С_сер – середня вартість виробу в незавершеному виробництві, грн;

В_с/с – виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив ОбЗ у витратах майбутніх періодів (Н_мп) визначається за формулою

Нмп = ВМПпоч.+ ВМПпр – ВМПс/с ,

(6.16)

де ВМП_поч– перехідна сума витрат майбутніх періодів на початок планового року, грн;

ВМП_пр– витрати майбутніх періодів у наступному році, передбачені кошторисами, грн;

ВМП_с/с – витрати майбутніх періодів, які підлягають списанню на собівартість продукції майбутнього року, грн.

Норматив ОбЗ в залишках готової продукції (Н_гп) визначається:

Нгв = ОдВаргв•Нз.скл,

(6.17)

де ОдВар_гв. – вартість одноденного випуску готових виробів, грн;

Н_з.скл – норма їх запасу на складі, в днях.