Природно-ресурсний потенціал України та його оцінка

Згідно з природною класифікацією виділяють мінеральні, водні, грунтово-земельні, біологічні (рослинні й тваринні) ресурси, сили руху (вітри, морські припливи, відпливи, текучої води), нові, нетрадиційні ресурси – ресурси глибинної будови речовин і біоорганізмів тощо.

Ознака походження доповнюється ознакою вичерпності та відновлюваності ресурсів. За цими ознаками розрізняють такі види ресурсів:

• вичерпні невідновлювані ресурси – мінеральна сировина, паливо, ґрун­товий гумусовий покрив, підземні води;
• відновлювані – запас води в річках і озерах, річний поверхневий і підземний стоки, запас поживних речовин у ґрунті, рослинний і тварин­ний світ;
• невичерпні відновлювані – тепло, світло, енергія Сонця, вітру, океану, припливи та відпливи, теплова енергія Землі та океанів, запаси океанічної води, ресурси глибинної будови матерії, космічні ресурси.

Економічна класифікація природних ресурсів ґрунтується на пе­реважному використанні їх у сферах і галузях господарської діяльності. За цією ознакою ресурси поділяють так:

• промислові – паливні, енергетичні, металургійні, агрохімічні, будівельні, водні, лісосировинні тощо;
• сільськогосподарські – грунтово-земельні, у тому числі рілля та кор­мові угіддя, вода для зрошення, суми температур і опадів вегетаційного періоду, промислові тварини тощо;
• невиробничої сфери – водойми, що використовуються для потреб населення, лісові масиви навколо міст і природоохоронні, ресурси для відпочинку та оздоровлення людей (рекреаційні та бальнеологічні), ресурси спортивного полювання і рибальства тощо.

В економічній науці склалися три основні підходи до оцінювання природних ресурсів. Всі вони спираються на визначення матеріальних витрат, пов'язаних з ресурсовикористанням.

Природно-ресурсний потенціал території – це об'єктивна реальність, що характеризує дійсний стан природних ресурсів. З одного боку –. це об'єкти, сили природи, яким притаманні певні закони функціону­вання і розвитку, а з іншого – елементи, що відбивають економічні відно­сини і впливають на рівень продуктивності суспільної праці. Він визна­чає можливості, які можна використовувати тепер і в майбутньому з метою економічного зростання, поліпшення умов життєдіяльності насе­лення та комплексного розвитку регіону.

До основних принципів і специфічних вимог раціонального природокористування можна віднести:

• збалансованість природних ресурсів;
• необхідність обліку взаємного впливу компонентів навколишнього середовища;
• оптимальне співвідношення між інтенсивним та екстенсивним вико­ристанням території й природних ресурсів;
• створення системи природоохоронних територій, які спроможні підтри­мувати місцевий екологічний баланс.

Принципи раціонального використання природно-ресурсного потенціалу: стадійності, територіальної диференціації, оптимальності.

• Принцип стадійності в освоєнні природних ресурсів полягає в диференційованому підході до їхнього використання, охорони і відтво­рення на різних етапах взаємодії.
• Принцип територіальної диференціації природно-ресурсного потенціалу країни означає урахування ступеня впливу регіональних чин­ників на розвиток економіки регіону.
• Принцип оптимальності регулює співвідношення антропогенних змін навколишнього середовища.

У промисловості України використовується понад 80 різних видів мінеральної сировини. Тут розробляється близько 8 тис. родовищ корисних копалин. Найбільшими з них є родовища залізних, марганцевих та титаномагнієвих руд, сірки. Велике промислове значення мають також уранові, берилієві та поліметалеві руди рідкісних металів, істотні запаси будівельних матеріалів, каолінових і бентонітових глин, ртуті, калійної та кухонної солі, нафти, газу і багатьох інших видів мінеральних ресурсів.

На базі використання сформувалися такі великі галузі промисловості, як чорна і кольорова металургія, вугільна, коксохімічна і нафтохімічна, будівельних матеріалів, електроенергетика, важке машинобудування тощо.

Для України актуальною є проблема забезпечення комплексного ви­користання сировини та утилізації відходів; будівництва очисних споруд і організації виробничо-територіальних комплексів з маловідходним або безвідходним виробництвом.

Природно-ресурсний потенціал сільського господарства Украї­ни представлений земельними, водними, кліматичними і біологічними ресурсами. Серед них найважливіше значення має земля, що є основним засобом виробництва в сільському господарстві.

Сприятливий клімат і родючі землі – основа продовольчої безпеки держави. При цьому особливо важливе значення має те, що біокліматичний потенціал України здатний забезпечити високу стійкість виробництва продукції рослинництва та тваринництва.

У сільськогосподарському виробництві поряд із землею виключно велику роль відіграє вода у вигляді атмосферних опадів, ґрунтової вологи, поверхневих і підземних водних джерел.

Серед рекреаційних закладів розрізняють санаторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, загальнокурортні, інші лікувальні та культурно-спортивні центри, туристські готелі, бази, мотелі, кемпінги, будинки мис­ливців, рибалок, будинки творчості тощо.

Найбільша територіальна концентрація рекреаційної діяльності є ха­рактерною для Криму, Карпатського регіону та приморських територій Одеської, Миколаївської, Донецької областей.

Природні рекреаційні ресурси – природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, які мають комфортні властивості для рекреаційної діяльності та можуть бути використані для її організації впродовж певного часу.

Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Характеристика рекреаційних ресурсів містить дані про якість природних умов, площу або об'єм, на які ці якості поширюються, періоду, впродовж якого виявляють свою дію певні якості.

Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, в Україні становить 9,4 млн га (15,6% території)

Рекреаційні ліси становлять близько 10 відсотків усіх лісів державного лісового фонду.

Найбільша кількість джерел мінеральних вод зосереджена в західній частині України, зокрема в Закарпатській області. Багато джерел в Лу­ганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях. Є вони також в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмель­ницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях. Ок­ремі джерела стали основою формування таких відомих курортів, як Хмільник, Трускавець, Східниця, Моршин, Немирів.

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей.

До ландшафтних рекреаційних ресурсів належать гори, які створюють передумови для розвитку різних видів рекреаційної діяльності, від спортивних і оздоровчих до санаторно-лікувальних.

Гірсько-рекреаційні ресурси зосереджені переважно в Карпатах та Кримських горах.

Пляжні ресурси зосереджені у приморських територіях Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, у Криму.

Тема 6