Розрахунок витрат на паливо

ВСТУП

Виконання курсової роботи є одним з етапів вивчення дисципліни “Економіка підприємств машинобудівної галузі”. Під час вивчення програмного матеріалу для його закріплення й набуття практичних навичок студенти повинні виконати курсову роботу згідно з робочою навчальною програмою.

Дана курсова робота призначена для того, щоб закріпити здобуті теоре­тичні знання у сфері технічних та економічних наук і набути навичок у сфері інженерно-економічних розрахунків при проектуванні нової техніки.

Закріплення теоретичних знань та набуття навиків в економічних аспектах проектування конструкції підйомно-транспортної машини значною мірою здійснюється під час курсового та дипломного проектування. Дані методичні вказівки є посібником до виконання курсової роботи з дисципліни “Економіка підприємств машинобудівельної галузі” для спеціальності 7.090258 “Автомо­білі й автомобільне господарство”.

У процесі проектування необхідно не тільки обрати основні параметри й конструктивні рішення машини, але й обґрунтувати економічну доцільність її створення.

Дана робота передбачає виконання ряду техніко-економічних розрахунків, необхідних для техніко-економічного обґрунтування проекту підйомно-транспортної машини, що виконується студентами в процесі проходження курсу “Підйомно-транспортні машини”.

Під час виконання цих техніко-економічних розрахунків усі потрібні вихідні дані приймаються студентом із раніше виконаної розрахунково-графічної роботи “Визначення основних параметрів крана” й курсового проекту автомобільного крана з курсу “Підйомно-транспортні машини” або видаються викладачем.

При виконанні розрахунків, у яких наявні вартісні показники, слід мати на увазі, що ціни, наведені в літературних джерелах та додатках, відповідають базовому рівню на момент видання. Виходячи з цього, усі розрахунки, задані в цінах поточного періоду, необхідно проводити з урахуванням коефіцієнта інфляції, який задає викладач, або приймати за діючими розцінками.

ЗМІСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота складається з наступних розділів:

1. Розрахунок капітальних вкладень, необхідних для придбання крана.

2. Обчислення річного фонду часу роботи крана.

3. Визначення річної експлуатаційної продуктивності.

4. Розрахунок річних поточних витрат у процесі експлуатації крана.

5. Установлення питомих показників, які характеризують роботу крана.

6. Визначення економічної ефективності створення крана.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ

ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Кран, який проектується, є новою технікою та умовно позначається у тексті

буквами НТ.

1. Розрахунок капітальних вкладень у нову техніку

1.1. Склад капітальних вкладень на придбання й експлуатацію нової техніки

Капітальні вкладення на кран ( ) включають розрахунково-балансову вартість крана ( )

(1)

Розрахунково-балансова вартість ( ) включає оптову ціну крана ( ), витрати на його доставку із заводу-виробника ( )

(2)

1.2. Розрахунок собівартості та оптової ціни крана

Розрахунок оптової ціни крана проводиться методом коригування собі­вартості аналогічної техніки (АТ). Для цього необхідно вибрати кран-аналог [4], визначити його конструктивну вагу [4] й оптову ціну (приймати за діючими цінами).

Оптова ціна крана розраховується за формулою

, (3)

де – ціна крана;

– собівартість крана;

– норматив рентабельності в частках від собівартості. За даних умов приймаємо рівним 0,30.

Собівартість крана-аналога визначимо співвідношенням із формули (3)

(4)

Оскільки ціна крана включає в себе вартість автомобільного шасі та вартість баласту, для подальших розрахунків необхідно виключити їх із величини ціни крана.

Таким чином, формула для обчислення собівартості аналогічної техніки матиме наступний вигляд

, (5)

де – вартість автомобільного шасі, грн. (приймаємо за діючими цінами);

– вартість баласту, грн. (приймаємо вартість однієї тонни баласту для автомобільних кранів на рівні 40 грн.).

На стадії ескізного проекту собівартість нової техніки визначається до­датком собівартості автомобільної бази крана (приймається без змін), собівартості баласту та собівартості обладнання наявного крана аналогічної конструкції з близькими основними показниками за формулою

, (6)

де – скоригована для розрахунку ціни нової техніки собівартість аналогіч­ної техніки;

– конструктивна маса нової техніки, т;

– конструктивна маса аналогічної техніки, т.

Коригування собівартості аналогічної техніки для розрахунку собівартості нової техніки здійснюється за формулою

, (7)

де – собівартість АТ, грн.;

– коефіцієнт зміни собівартості при переході від серійності звітного року до серійності, що відповідає одиниці приведення;

– коефіцієнт зміни собівартості при переході від серійності, що відповідає одиниці приведення, до планованої серійності випуску нової техніки в розрахунковому році;

– коефіцієнт зміни собівартості аналогічної техніки, який відповідає порядковому номерові розрахункового року.

Серійність випуску приймається залежно від типу та вантажопідйомності крана (табл. 1).

Таблиця 1

Варіанти значень річного обсягу виготовлення кранів

для коригування їх собівартості

Тип крана	Вантажопідйомність, т	Річний обсяг випуску, шт.
АТ	НТ
Будівельний	до 5
автомобільний	від 5 до 8
	від 8 до 25

Для розрахунків потрібно прийняти, що наведені в прейскурантах ціни відповідають другому року випуску.

Значення коефіцієнтів та приймаються за інструкцією [1] або додатком 2 і 3 даних методичних указівок.

При встановленні розрахункової оптової ціни автомобільного крана до отриманого значення собівартості обладнання додається вартість баласту й автомобільної бази крана

(8)

1.3. Визначення розрахунково-балансової вартості

Для кранів розрахунково-балансова вартість обчислюється за формулою (2) або (7)

, (9)

де – коефіцієнт переходу від оптової ціни до розрахунково-балансової вартості ( = 1,07).

2. Розрахунок річного фонду роботи крана

Розрахунок річного фонду часу автомобільного крана здійснюється за формулою

, (10)

де – річний фонд робочого часу. Визначається як різниця між загальною кількістю днів у році й кількістю вихідних та святкових днів;

– тривалість зміни у машино-годинах (для п’ятиденного робочого тижня = 8,0 годин, для шестиденного робочого тижня = 6,67 годин);

– коефіцієнт змінності роботи крана ( = 2);

– простої в машино–днях в усіх видах технічного обслуговування й ремонту, що припадають на одну машино-годину роботи;

, (11)

де т – кількість різновидів технічних обслуговувань та ремонтів протягом міжремонтного циклу;

– тривалість надання у ремонт або технічне обслуговування і повернення назад, при цьому для технічного обслуговування, оскільки воно виконується безпосередньо на місці роботи техніки, величина приймається рівною нулю; час у днях на доставку для поточного ремонту = 10 днів, на капітальний ремонт і назад приймається
= 20 днів;

– тривалість перебування в і–му ремонті або технічному обслуговуванні;

– кількість і–х ремонтів або технічних обслуговувань за міжремонтний цикл;

– час міжремонтного циклу, год.

При розрахунку значень елементів, які входять у формулу (10), використовуємо [2 або 3]. Вихідні дані для розрахунку рекомендується заносити у таблицю 2.

Нормативне значення приймати не дозволяється.

Таблиця 2

Технічне обслуговування та ремонт крана

Вид технічного обслуговування, ремонту	Періодичність виконання технічного обслуговування та ремонтів, маш.-год. ( )	Кількість тех. обслуговувань та ремонтів в одному ремонтному циклі ( )	Тривалість одного технічного обслуговування та ремонту, роб. днів ( )	Трудомісткість виконання одного технічного обслуговування й ремонту, нормо-год. ( )
ТО-1
ТО-2
Поточний ремонт
Капітальний ремонт

3. Визначення річної експлуатаційної продуктивності

Річна експлуатаційна продуктивність (В) визначається за формулою

, (12)

де – годинна експлуатаційна продуктивність, од. прод./год.;

– коефіцієнт, що включає простої, не враховані в годинній експлуатаційній продуктивності ( = 0,82).

Годинна експлуатаційна продуктивність обчислюється за формулою

, (13)

де – годинна технічна продуктивність, од. прод. /год;

– коефіцієнт переходу від технічної до експлуатаційної продуктивності [3, табл. 174, с.463].

, (14)

де – вантажопідйомність крана, т;

– коефіцієнт використання крана за вантажопідйомністю, визначається за підручником В.Ф. Гайдамаки “Вантажопідйомні машини”, с.20;

– тривалість одного робочого циклу, год.

, (15)

де – висота підйому вантажу, м;

– швидкість підйому й опускання вантажу, м/с.

4. Розрахунок річних поточних витрат у процесі експлуатації

Склад витрат

Річні поточні витрати ( ) у процесі експлуатації крана, які використо­вуються для розрахунків економічної ефективності кранів, поділяються на такі основні статті:

– витрати на заробітну плату машиніста й інших робітників (такелажників), що беруть участь у технологічному процесі ( );

– нарахування на заробітну плату ( );

– амортизаційні відрахування на реновацію крана ( );

– витрати на утримання й експлуатацію крана ( );

– витрати на керування та обслуговування виробництва ( ) (ця стаття витрат у курсовій роботі не розглядається).

Поточні витрати обчислюються на рік роботи крана і за окремими статтями визначаються з урахуванням накладних витрат. Норми накладних витрат приймаються за заробітною платнею – 30%, за всіма видами витрат, крім заробітної плати – 10%.

4.2. Розрахунок заробітної платні з нарахуваннями

Витрати на заробітну плату з нарахуваннями визначаються за формулою

, (16)

де – коефіцієнт, що враховує накладні витрати на заробітну плату;

, (17)

де – норма накладних витрат із заробітної плати;

– коефіцієнт, що враховує премії, =1,25;

– годинна тарифна ставка робітника і–го розряду, що входить до складу бригади, грн.

, (18)

де – тарифний коефіцієнт відповідного розряду (додаток 4);

– годинна тарифна ставка для робітників першого розряду;

– кількість робітників у бригаді (приймаємо згідно з додатком 3);

– норма нарахувань на заробітну плату.

Нарахування на заробітну плату, що переносяться на собівартість виконаних робіт, визначаються у відсотках від заробітної платні відповідно до чинного законодавства.

4.3. Розрахунок амортизаційних відрахувань на реновацію крана

Розрахунок річних амортизаційних відрахувань на реновацію крана здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства за формулою

, (19)

де – сума амортизаційних відрахувань відповідно за перший, другий, третій та четвертий квартали розрахункового року.

, (20)

де – балансова вартість крана на початок розрахункового кварталу, грн.;

– квартальна норма амортизаційних відрахувань (приймається згідно із чинним законодавством).

, (21)

де – балансова вартість крана на початок попереднього розрахункового кварталу, грн.;

– сума амортизаційних відрахувань за попередній розрахунковий квартал, грн.

4.4. Визначення витрат на утримання й експлуатацію техніки

Витрати на утримання й експлуатацію крана ( ) включають:

– витрати на капітальний ремонт ( );

– витрати на технічне обслуговування й поточні ремонти ( );

– витрати на паливо ( );

– витрати на мастильні матеріали ( );

– витрати на змінну оснастку ( );

– витрати на шини ( ).

4.4.1. Витрати на капітальний ремонт

Витрати на капітальний ремонт визначаються за формулою

, (22)

де – вартість капітального ремонту крана, грн.;

– округляємо до більшого цілого числа ремонтних циклів за строк служби крана;

– строк служби крана, роки.

Вартість капітального ремонту приймається за діючими цінами.

Величина установлюється за формулою

, (23)

де – тривалість міжремонтного циклу. Значення приймається згідно із СН–207–68.

За відсутності даних про ціни на капітальний ремонт значення обчислюється за формулою

(24)

де – норма амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт у відсотках від балансової вартості (в курсовій роботі приймається 4…5%);

– коефіцієнт, що враховує накладні витрати за всіма видами витрат, окрім заробітної плати.

, (25)

де – норма накладних витрат за всіма видами витрат, крім заробітної плати.

4.4.2. Витрати на технічне обслуговування (ТО) та поточні ремонти (ТР)

, (26)

де – витрати на заробітну плату ремонтних робітників із нарахуваннями;

– витрати на матеріали й запчастини.

, (27)

де – середня тарифна ставка ремонтного робітника, що обслуговує кран. Тарифна ставка приймається для робітника четвертого розряду, грн.

– кількість ТО та ПР у ремонтному циклі;

– трудомісткість і–го технічного обслуговування й поточного ремонту, нормо-годин.

, (28)

де – коефіцієнт переходу від витрат на заробітну плату до витрат на матеріали й запчастини (в роботі приймається = 1,25).

Розрахунок витрат на паливо

, (29)

де – ціна палива і-го сорту, грн./кг;

– годинні витрати палива, кг/год.;

– період роботи на паливі і-го сорту за рік, годин.

, (30)

де – номінальна потужність двигуна, к.с.;

– питомі витрати палива при номінальній потужності, г/(к.с.-год) (визначається згідно з табл. 48 [1]);

– коефіцієнт використання двигуна за часом (у курсовій роботі приймаємо = 0,6);

– коефіцієнт використання двигуна за потужністю (у курсовій роботі приймаємо = 0,3);

– коефіцієнт, який ураховує зміну витрат палива залежно від ступеня застосування двигуна за потужністю (визначаємо згідно з
табл. 49 [1], = 1,02);

– коефіцієнт, який ураховує зниження витрат палива при холостій роботі двигуна, приймаємо = 0,25;

1,03 – період запуску й регулювання роботи двигуна та машини на початку зміни.

4.4.4. Розрахунок витрат на мастильні матеріали

Витрати на мастильні матеріали визначаються за формулою

, (31)

де – коефіцієнт переходу від річної вартості витрат палива до вартості мастил (у курсовій роботі приймається для техніки з карбюраторним двигуном: = 0,12; з дизельним двигуном =0,25).

4.4.5. Витрати на змінне оснащення

, (32)

де – ціна одиниці і-го виду змінного оснащення, грн. (у курсовій роботі ціна окремих видів змінного оснащення наведена в додатку 5);

– кількість і-го виду змінного оснащення, м;

– строк служби крана, років;

– строк служби змінного оснащення і-го виду, годин;

n – кількість видів змінного оснащення.

До витрат на змінне оснащення автомобільного крана входять витрати на зміну сталевих канатів. Строки служби змінного оснащення наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Строки служби змінного оснащення для кранів

Вид змінного оснащення	Строк служби, годин
Канати сталеві при вантажопідйомності крана до 15 т:
а) підйомні;
б) стрілопідйомні.
Канати сталеві при вантажопідйомності крана більше 15т:
а) підйомні;
б) стрілопідйомні.

4.4.6. Розрахунок витрат на шини ( )

Річні витрати на шини розраховуються за формулою

, (33)

де – кількість шин на машині без запасних, од;

– норматив витрат на ремонт та знос однієї шини на 1000 годин роботи техніки, грн. (у курсовій роботі приймається за додатком 4).

4.4.7.Підсумовування результатів розрахунку річних витрат

Зводимо дані попередніх розрахунків четвертого пункту в таблицю 4.

Таблиця 4

Калькулювання поточних річних витрат

№	Найменування статей витрат	Позначення	Сума витрат, грн.	Структура витрат, %
усього	у т.ч.
1.	Заробітна плата				Х
2.	Амортизаційні відрахування на реновацію крана				Х
3.	Експлуатаційні витрати,
	у тому числі:
3.1.	Витрати на капітальний ремонт
3.2.	Витрати на технічне обслуговування і поточний ремонт
3.3.	Витрати на паливо
3.4.	Витрати на мастильні матеріали
3.5.	Витрати на змінне оснащення для крана
3.6.	Витрати на шини
	Разом				Х

5. Розрахунок питомих показників, які характеризують роботу крана

Серед питомих показників, котрі характеризують роботу крана, розрахо­вуються:

- вартість машино-години роботи крана;

- вартість перебазування однієї тонни вантажу;

- питома трудомісткість одиниці продукції;

- питома матеріаломісткість;

- питома енергомісткість;

- питомі приведені витрати.

5.1. Розрахунок вартості машино–години роботи крана ( )

Розрахунок вартості машино-години роботи крана ( ) здійснюється за формулою

. (34)

5.2. Визначення вартості перебазування однієї тонни вантажу ( )

Установлення вартості перебазування однієї тонни вантажу ( ) здійснюється за формулою

. (35)

5.3. Питома трудомісткість одиниці продукції

Розраховується за формулою

, (36)

де – сумарна трудомісткість усіх видів ремонтів та технічних обслуговувань за міжремонтний цикл , нормо-год.

5.4. Питома матеріалоємність одиниці продукції

Обчислюється за формулою

, (37)

де – маса крана, кг;

– сумарні витрати матеріалів, запчастин та комплектуючих виробів, кг (приймаємо самостійно = 0,25 );

– коефіцієнт використання матеріалів ( = 0,7).

5.5. Питома енергоємність одиниці продукції ( )

Розраховується за формулою

. (38)