Характеристика продуктивних сил економічних районів

Господарські комплекси економічних районів України ха­рактеризуються значними відмінностями. За потужністю вироб­ничого потенціалу вони розміщуються у такій послідовності: Донецький, Придніпровський, Північно-Східний, Центральний, Півден­ний, Подільський, Поліський і Карпатський економічні райони.

Донецький економічний район має потужну вугільно-ме­талургійну базу з розвинутим супутнім виробництвом. Цьому сприяв комплекс природних та економічних передумов. У районі, який складає 8,8% території і 15,0 % населення Ук­раїни, обсяг реалізованої продукції промисловості сягає 33,4% в Україні, валової продукції сільського господарства — 8,3% від виробленої в Україні, інвестицій в основний капітал — 13,4% від загальноукраїнських, а обсяг створеної валової дода­ної вартості — відповідно 16,5% від загальнодержавного ви­робництва ВДВ.

Тут зосереджений значний природно-ресурсний по­тенціал — 21% потенціалу держави, зокрема: мінерально-сиро­винних ресурсів — 54,5%, водних — 9,1, земельних — 7,4 і рек­реаційних — 10,5% (у грошовому вимірі). Індекс інтегрально­го показника природно-ресурсного потенціалу району найви­щий в країні і становить 2,39 (в Україні — 1,00). Трудоресурсний потенціал складає 15,3, а виробничий — 16,7% у країні.

Донецький економічний район — це типовий старопромисловий район, де співвідношення промисловості й сільського господарства за випуском товарів і послуг складає 10:1. В загальнодержавному поділі праці основні галузі економіки району характеризувалися такими ко­ефіцієнтами локалізації: промисловість — 1,37, сільське госпо­дарство — 0,45, транспорт і зв'язок — 0,71. Коефіцієнт зосередження випуску товарів і послуг, який відображає глибину тери­торіальної спеціалізації економіки за основними господарсько-формуючими галузями, становив 0,47 (в Україні — 0,37).

За період 1990-2008pp. відбулись істотні зрушення в галу­зевій і територіальній структурі господарського комплексу еко­номічного району в зв'язку із структурною перебудовою еко­номіки, особливо за рахунок змін в комплексоформуючих галу­зях важкої промисловості, а також суттєві зміни в ефективності функціонування господарського комплексу в 1995-2008 pp.

У промисловості за 1990-2008pp. зросла частка видобув­них галузей і зменшилась — обробних, що свідчить про появу екстенсивного процесу. При скороченні в галузевій структурі питомої ваги паливної промисловості, хімічного комплексу, комплексу галузей машинобудування і металообробки, дере­вообробної і целюлозно-паперової промисловості, промисло­вості будівельних матеріалів, а також легкої і харчової промис­ловості, зросла частка електроенергетики і металургійного комплексу. Відбулись зрушення і в територіальній структурі промислового виробництва: по виробництву продукції пере­важної більшості галузей промисловості в Україні підвищи­лась частка Донецької області і скоротилась — Луганської.

Придніпровський економічний район складається з Дніпропетровської (3461 тис. чол.) та Запорізької областей (1870 тис. чол.). Це другий район після Донецького за обсягом виробництва промислової продукції Територіальна ор­ганізація продуктивних сил Придніпров'я обумовлена ком­плексом сприятливих природно-економічних передумов.

Тут зосереджено 13,9% те­риторії і населення держави, 17,9% природно-ресурсного по­тенціалу країни (в грошовому еквіваленті), в тому числі: міне­рально-сировинних ресурсів — 30,6%, водних — 12,7, земель­них — 14,4 і рекреаційних — 9,8%. Структура ресурсів характе­ризується значною перевагою мінерально-сировинних і зе­мельних ресурсів. Індекс загального природно-ресурсного по­тенціалу становить 1,29 (в Україні — 1,00).

Виробничий по­тенціал району складає 17,9, трудові ресурси — 13,9% загаль­нодержавного рівня. Обсяг реалізованої продукції промисло­вості сягає 25,6% в Україні, валової продукції сільського гос­подарства — 13,8% від виробленої в Україні, інвестицій в ос­новний капітал — 13,2% від загальноукраїнських, а обсяг ство­реної валової доданої вартості — відповідно 14,5% від загаль­нодержавного виробництва ВДВ.

За 1990-2008 pp. при збільшенні частки галузей електроенергетики, палив­ної промисловості і металургії в галузевій структурі промис­лового комплексу скоротилась питома вага хімічної та наф­тохімічної промисловості, машинобудування й металооброб­ки, деревообробної і целюлозно-паперової, промисловості будівельних матеріалів, харчової і легкої промисловості. Істот­них змін зазнала територіально-галузева структура сільського господарства: зменшилась питома вага традиційних галузей при значному абсолютному скороченні обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції.

Провідними галузями є наступні:

· залізорудна;

· марганцеворудна;

· чорна металургія;

· машинобудівна;

· хімічна.

Важливе значення має харчова, легка промисловість, електроенергетика, промисловість будівельних матеріалів.

Північно-Східний економічний район включає Полтавську (1546 тис. чол.), Сумську (1236 тис. чол.) та Харківську (2836 тис. чол.) області з площею 83,9 тис. км². Північно-Східний район займає 13,9% території України, тут зосе­реджено 10,5% природно-ресурсного потенціалу (в грошовому еквіваленті) країни, в тому числі: на мінеральні ресурси при­падає 3,9%, водні — 10,0, земельні — 14,6, лісові — 11,3 і рекре­аційні — 10,7%. Наявність земельних ресурсів обумовлює спеціалізацію області на сільськогосподарському виробництві (1,09 при 1,00 в Україні).

Виробничий потенціал території за повною вартістю основних фондів становить 12,0% загального обсягу України, а трудоресурсний потенціал — 12,3%. Обсяг реалізованої продукції промисловості сягає 12,2% в Україні, валової продукції сільського господарства — 14,0% від вироб­леної в Україні, інвестицій в основний капітал — 11,9% від за­гальноукраїнських, а обсяг створеної валової доданої вартості — відповідно 11,5% від загальнодержавного виробництва ВДВ.

Це індустріально розвинений район з вигідним економіко - географічним положенням. На промисловість припадає 75% валового продукту регіону. Він займає третє місце за розвитком промисловості та вартістю основних виробничих фондів, де зосереджено 20% машинобудування України. В загально­державному поділі праці основні галузі економіки району ха­рактеризувалися такими коефіцієнтами локалізації: промис­ловість — 1,64, сільське господарство — 1,03, транспорт і зв'язок — 0,85. Коефіцієнт зосередження випуску товарів і по­слуг основних господарськоформуючих галузей економіки району склав 0,395.

Основними галузями є машинобудування, металообробна, харчова, хімічна, легка промисловість. Машинобудування виробляє 35% валової продукції регіону. Зосереджено машинобудування у Харкові (енергетичне і електротехнічне), Полтаві (завод електротехнічних виробів, газорозрядних ламп), Глухові (електронні та агрегатні вузли), Кременчуці (транспортне машинобудування) та інших. Після машинобудування за ступенем важливості ідуть харчова і легка промисловість. Розвинені будівництво, газова, деревообробна, меблева промисловості. Ведеться інтенсивне сільськогосподарське виробництво на 5959,9 тис. га земель. Довжина залізниць - 3198км., автомобільних доріг (з твердим покриттям) - 7,0 тис. км. У районі розвинута невиробнича сфера та рекреаційний комплекс.

Столичний район.До складу Столичного економічного району входять Жито­мирська, Київська, Чернігівська області та місто Київ. Останнє є ядром економічного зростання району, яке з-поміж інших в Ук­раїні виділяють столичні, загальнонаціональні функції. В мину­лому і сьогодні Київ визначає рівень та особливості господарсько­го розвитку району. Площа району складає 90,9 тис. км² (близько 15% території України). За цим показником район поступається лише Причорноморському. До Столичного району входять 69 адміністративних районів, 107 смт та 4376 сіл. Населення району на 01.01.2004 складає 6,9 млн. осіб, або 14,4% населення України.

Район розташований у зоні Полісся і Лісостепу. Враховуючи невеликі запаси паливної сировини (буре вугілля та торф), у регіон ввозяться газ, нафтопродукти та кам'яне вугілля. Разом з тим на внутрішній та зовнішній ринок надходять машини, техно­логічне обладнання, продукція приладобудування, легкої та хар­чової промисловості, будівельні матеріали та ін.

Вигідне економіко-географічне положення району визна­чається тим, що він знаходиться на перехресті важливих залізничних та автомобільних магістралей: до Західної й Цент­ральної Європи, Росії та Чорноморських портів. Значними транс­портними коридорами є залізничні магістралі Київ — Чоп; Хутір Михайлівський — Київ — Одеса та ін., автомобільні траси загальноєвропейського значення Е-93 (Санкт-Петербург — Оде­са), Е-40 (Харків — Західний кордон України). Через територію району пролягають газопроводи Уренгой — Помари — Ужгород, Дашава — Київ — Брянськ — Москва, нафтопровід «Дружба» та інші загальноєвропейського значення. В межах району прохо­дять потужні лінії електропередач. Завдяки транспортним магістралям здійснюється зв'язок району з іншими регіонами країни та сусідніми державами.

Загалом Столичний район недостатньо забезпечений міне­рально-сировинними ресурсами. З-поміж паливних мінеральних ресурсів важливе значення мають запаси нафти та природного газу в Чернігівській області. Значними їх родовищами є Гнідинцівське, Леляківське, Прилуцьке, Богданівське та інші в межах Дніпрово-До­нецької нафтогазоносної області. Місцеве значення мають запаси бурого вугілля у Житомирській області та торфу в поліській час­тині району.

Район бідний на рудні мінеральні ресурси. Важливе значення мають ільменіти у басейні р. Ірша на Житомирщині.

Середня густота населення в районі становить близько 80 осіб на 1 км³ і близька до середньої в країні. Найгустіше заселена Київська область, найменше — Чернігівська. У Столичному СГР розташовано 50 міст, у тому числі Київ — місто мільйонер(2620 тис), Чернігів (310 тис), Жи­томир (298 тис), Біла Церква (215 тис), Бердичів (90 тис). У цілому кількість міських жителів становить 72% . У межах райо­ну сформувалась Київська регіональна система міського розселен­ня, її ядро — найбільша в Україні Київська міська агломерація.

Трудові ресурси Столичного району характеризується висо­ким рівнем освіченості та кваліфікації. Економічно активне насе­лення регіону становить близько 3962 тис. чоловік. При цьому майже 65% його зосереджено у Києві та Київській області.

Частка економічно активного населення, що має повну вищу освіту, складає 18% (середній показник в Україні — 15%). Базову вищу освіту мають 17% економічно активного населення (середній показник у країні — 15%).

Рівень зайнятості в Столичному економічному районі переви­щує середній показник по Україні, а у Києві він є найвищим (по­над 80%).

Одним із пріоритетів господарського розвитку Столичного регіону є перетворення та нарощування потужності агропромислового комплексу. Господарства району виробляють третю частину картоплі, 18,96% молока і молокопродукції, 14% борошна, 20,7% хлібобу­лочних виробів загального їх виробництва в Україні.

На території Столичного району сформувались і розвиваються м'ясо-, молоко-, льоно, зернопромислові, картоплепродуктовий, бурякоцукровий, плодоовочеконсервний агроп­ромислові підкомплекси. У центральній і південній частині Жи­томирщини розвинутими є хмельощюмисловий, а у північно-східній частині Чернігівщини — коноплепромисловий підкомп­лекси.

У структурі товарної продукції сільського господарства Сто­личного району на рослинництво припадає 55%, тваринництво — 45%. У структурі посівних площ сільськогосподарських культур зернові займають 44%, технічні — 6%, овочі та картопля — 8%, кормові — 42%. У районі широкого розвитку набули такі його га­лузі, як скотарство, свинарство, птахівництво.

Столичний район має значний науково-технічний потенціал. У 2008 р. науковими розробками займались близько 55 тис. нау­ковців, 12,5 тис. з них — фахівці високої кваліфікації. Ними були здійснені науково-технічні роботи на суму в 1402,9 млн. грн. Ле­вова частка науково-технічного потенціалу припадає на м. Київ.

Південний (Причорноморський) район. До складу Південного економічного району входять Миколаївська (1225 тис. чол.), Одеська (2408 тис. чол.), Херсонська (1133 тис. чол.) області та Автономна Республіка Крим (1989 тис. чол.). Площа - 113,4 тис. км². Південний економічний район займає 18,8% території, тут проживає 15,5% населення країни.

На розміщення продук­тивних сил району, їх територіальну організацію значний вплив має його вигідне географічне положення, зокрема вихід до Чорного моря, наявність комплексу корисних копалин, ро­дючих земель. У районі зосереджено 15,5% природно-ресурсного потенціалу країни (в грошовому обчис­ленні), зокрема мінерально-сировинні ресурси становлять 2,8%, водні — 22,2, земельні — 20, лісові — 4,7, фауністичні — 20,5 і природно-рекреаційні — 27,4%. У їх компонентному складі пе­реважають земельні, водні та природно-рекреаційні ресурси. Індекс інтегрального показника природно-ресурсного по­тенціалу становить відносно до України — 1,33. На Керченському півострові залягає 2,8 млрд. т (14% запасів України) залізних руд. Виявлено родовища нафти і газу на Керченському півострові, АРК, півдні Одеської області.

Виробничий потенціал території становить 10,5% від загального в України, а трудоресурсний потенціал — 15,4%. Обсяг реалізованої про­дукції промисловості сягає 6,9% в Україні, валової продукції сільського господарства — 15,9% від виробленої в Україні, інве­стицій в основний капітал — 14,7% від загальноукраїнських, об­сяг створеної валової доданої вартості — відповідно 12,7% від загальнодержавного виробництва ВДВ.

Район є традиційно аграрним з розвиненою переробною промисловістю. Основними центрами морського суднобудування є Миколаїв (3 заводи), Херсон (2 заводи), Керч (1 завод), Севастополь (морський завод). У Одесі функціонують завод великого кранобудування, автоскладальний завод, Херсоні - комбайновий завод, Миколаєві - завод "Дормашина", Одеса - завод тракторних плугів, верстатобудування. У районі виробляють електроенергетичне устаткування (Херсон, Первомайськ, Сімферополь, Одеса). Легка промисловість виробляє 20% тканин загальнодержавного виробництва (Херсонський бавовняний комбінат, Одеська конопле - джутова фабрика, ряд вовняних та трикотажних фабрик). Харчова промисловість забезпечується власною сировиною. Розвинута хімічна, промисловість будівельних матеріалів, целюлозно-паперова та деревообробна промисловість.

На залізничний транспорт припадає 13% колій України.

Основні напрями розвитку і територіальної організації гос­подарського комплексу Південного економічного району на­ступні:

- в Автономній Республіці Крим нова демографічна і трудоресурсна ситуація повинна використовуватись для поси­лення всього потенціалу сервісу і рекреаційної сфери;

- в Одеській області необхідно перепрофілювати екоємні вироб­ництва, в першу чергу хімічної і нафтохімічної промисловості, залучати до використання всі рекреаційні ресурси. Особливої уваги потребує розвиток виробничої інфраструктури Одесько­го транспортно-промислового вузла і всієї рекреаційної зони;

- в Миколаївській області доцільно обмежити нарощування по­тужностей Південноукраїнської АЕС;

- в Херсонській області необхідно удосконалити галузеву і територіальну структуру промислового виробництва за рахунок поглиблення спеціалізації області на екофільних галузях машинобудування.

Північно-Західний(Поліський) район.Північно-Західний економічний район включає Волинську та Рівненську області: Площа району складає 40,3 тис. км2 (6,7% території України). Район поступається іншим в Україні, за пло­щею, також за кількістю населення та промисловим по­тенціалом. До району входять 32 адміністративні райони, 22 міста, 38 смт та 2056 сіл. Населення району складало на 01.01.2008 2,3 млн. осіб, або 4,7% населення України.

Район розташований у зоні Полісся та Лісостепу. Потреба в завезенні значних обсягів палива обумовлена недостатніми запа­сами та низькою якістю паливних ресурсів в районі. Разом з тим на внутрішній ринок з району надходить сільськогосподарська сировина, продукти харчування, деревина та вироби з неї.

Прикордонне положення регіону є одним з визначальних факторів варіативності його економічного зростан­ня, враховуючи близькість регіону до стратегічно важливого для України європейського ринку та високий рівень сформованості транспортної мережі (насамперед залізничної та автомобільної).

Найбільш значимими в районі є земельні, водні та лісові ре­сурси. Північно-Західний район незначною мірою забезпечений сумарним природно-ресурсним потенціалом — 3,5% національ­ного природно-ресурсного потенціалу. Для району характерна помітна концентрація інтегрального природно-ресурсного по­тенціалу в південній його частині.

На 01.01.2008 у Північно-Західному районі населення склада­ло 2201,7 тис. осіб. У районі склалась найсприятливіша ситуація з відтворенням населення. Природне скорочення кількості насе­лення району почалось пізніше, ніж в інших районах країни — з другої половини 90-х років минулого століття. Найбільш відчут­ним воно стало з початку XXI століття. Природний приріст населення в районі менший за середній рівень в Україні, рівень народжуваності дещо вищий, ніж в Ук­раїні, що зумовило підвищення частки населення у віці, молод­шому за працездатний.

Рівень зайнятості в Центральному районі становить 87,9% працездатного населення та є вищим за середній по країні показ­ник. У районі порівняно високою є частка зайнятих у сільському господарстві.

У структурі паливно-енергетичного комплексу району провідне місце посідає електроенергетика, основою якої є Рівненська АЕС. Важливе значення має також вугільна та торф'яна промис­ловість. Другим за значенням у країні є Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, в межах якого розвивається вугільна промисловість району (Волинська область). Торфобрикетні заво­ди функціонують у поліській частині району.

Виробництво сільськогосподарської техніки, автомобілів, устат­кування для хімічної, харчової промисловості та залізничного транспорту, електротехнічних виробів презентує на національному ринку машинобудівну промисловість Північно-Західного району. Для машинобудування, як і для інших видів економічної діяльності, характерним є досить широке його просторове поширення. Але насамперед боно концентрується в містах — у Рівному, Луцьку, Нововолинську, Ковелі, Дубно, Володимир-Волинському та ін.

Подільський економічний район. До Подільського економічного району належать Вінницька (1711 тис. чол.), Тернопільська (1116 тис. чол.) та Хмельницька (1381 тис. чол.) області. Подільський район займає 10,1% території України, тут зосе­реджено 8,4% природно-ресурсного потенціалу (в грошовому еквіваленті), зокрема: мінеральні ресурси — 0,7, водні — 7,7, зе­мельні (ґрунтові) — 14,3, лісові — 7,8 і рекреаційні ресурси — 4,8% країни. Особливо виділяються за питомою вагою земельні ресурси, що обумовлює високий ступінь спеціалізації району на сільськогосподарському ви­робництві (індекс 2,06 при 1,00 в Україні). Сільськогосподарські угіддя становлять 71% земельної площі, яка становить 60,9 тис. км². Лісові ресурси становлять 11,5% (800,5 тис. га) території.

Разом з тим, розвиток промисловості, зокрема важкої, обмежений недостатньою мінерально-сировинною базою, первинною відсутністю паливної сировини. У районі залягають значні запаси природних будівельних матеріалів. У Вінницькій області відкрито родовище залізних руд (0,8 млрд. т). Запаси пеліканіту становлять 170 млн. т, це єдина у Європі сировина для виготовлення скло литого цементу, порцелянових виробів.

Виробничий по­тенціал території за вартістю основних фондів становить 5,7% загального обсягу їх в Україні, а трудоресурсний потенціал — 8,4% при такій же концентрації населення. Обсяг реалізованої продукції промисловості сягає 3,2% в Україні, валової про­дукції сільського господарства — 12,7% від виробленої в Ук­раїні, інвестицій в основний капітал — 4,7% від загальноук­раїнських, обсяг створеної валової доданої вартості — відповідно 5,7% від загальнодержавного виробництва ВДВ.

Провідною є харчова промисловість. Машинобудування обслуговує потреби сільського господарства, харчової промисловості, включає наступні підприємства: Вінницький завод тракторних агрегатів; Калиновський завод устаткування для цукрових заводів; Тернопільський завод бурякоцукрових комбайнів; Тернопільське виробниче об’єднання "Ватра" (електроапаратура).

Розвиток електроенергетики (Хмельницька АЕС) сприяв економічному зростанню району.

Довжина залізниць - 2536 км, автодоріг - 17,4 тис. км. Проходять газопроводи "Союз", Уренгой - Помари - Ужгород. Головні залізничні вузли: Тернопіль, Жмеринка, Вінниця, Шепетівка. Головні автошляхи: Луцьк - Чернівці, Львів - Київ.

Карпатський економічний район.До складу Карпатського економічного району входять Закарпатська (1246 тис. чол.), Івано-Франківська (1391 тис. чол.), Львівська (2581 тис. чол.), Чернівецька (910 тис. чол.) області. Площа - 56,6 тис. км². Територія цього району включає Прикарпаття, Карпати, Закарпаття. Це пограничний район, який знаходиться на перехресті залізниць: Київ - Прага, Київ - Краків, Варшава - Бухарест, газопроводів: Уренгой - Помари - Ужгород, Оренбург - Західний кордон.

Інтегральний індекс його природно-ресурсного потенціалу (грн/га) становить 1,04 (в Україні — 1,00), особливо виділяються водні, лісові й природно-рекреаційні ресурси. Район дефіцитний за мінеральними і фауністичними ресурсами.

У Прикарпатті розташована полікомпонентна зона (нафта, природний газ, калійні солі, магнієві солі, кухонна сіль, сірка, вапняк, фосфорити). Надзвичайно цінними є лісові та водні ресурси, зокрема мінеральні води Трускавця, Східниці, Сваляви, Кваси, Моришка та лікувальні грязі села Черче Івано-Франківської області.

На початок 2000-х років Карпатський економічний район склався, як аграрно-промисловий зі значною перевагою сільського господарства над промисловістю (їх співвідношен­ня складає 3,2: 1,0). У загальнодержавному поділі праці ос­новні галузі економіки району характеризуються такими ко­ефіцієнтами локалізації: промисловість — 0,13, сільське госпо­дарство — 1,44, транспорт і зв'язок — 1,24. Коефіцієнт зосере­дження випуску товарів і послуг, який визначає глибину тери­торіальної спеціалізації економіки за основними господарськоформуючими галузями найнижчий в Україні — 0,339.

В Івано-Франківський області сформовані Івано-Франківський, Коломийський і Калушсько-Долинський про­мислові вузли. У внутріобласному поділі праці Івано-Франківський вузол спеціалізується на виробництві про­дукції машинобудування, радіоелектронної, хімічної, дерево­обробної, харчової і легкої промисловості; Коломийський — на машинобудуванні, електротехнічній і легкій промисловості; Калушсько-Долинський — на гірничо - видобувній, нафтопере­робній та хімічній промисловості. Основою формування ос­таннього є використання родовищ нафти та калійної солі.

Велика концентрація різних виробництв у м. Львові та відносно великих підприємств паливної, хімічної і наф­тохімічної промисловості в інших містах і селищах області сприяли формуванню потужного Львівського промислового вузла, а також Дрогобицько - Бориславського, Стрийсько-Роздольського і Червоноградського.

Функціональна зона урбанізації Івано-Франківської об­ласті охопить близько 1/4 території з середнім рівнем виробни­чо-містобудівного освоєння, сільського господарства разом з лісовим — майже половину загальної земельної площі області. Найбільш перспективною є зона природно-рекреаційних ланд­шафтів, що охороняються, яка займе понад 1/4 території.