Зовнішня заборгованість: поняття, показники, суб'єкти

Тема 3. УРЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОЇ КРИЗИ ЗАБОРГОВАНОСТІ

• Зовнішня заборгованість: поняття, показники, суб'єкти

• Підходи кредиторів та боржників до подолання кризи заборгованості країн, що розвиваються

• Механізми реструктуризації зовнішнього боргу країн, що розвиваються

ЗОВНІШНЯ ЗАБОРГОВАНІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ПОКАЗНИКИ, СУБ'ЄКТИ

Обслуговування зовнішнього боргу е одним з найважливіших елементів макроекономічної політики держави.

Зовнішньою заборгованістю прийнято вважати суму фінансових зобов'язань країни перед іноземними кредиторами, що підлягають погашенню у встановлені терміни.

До зовнішньої заборгованості належать переважно борги, платежі за якими здійснюються в іноземній валюті або в товарах і послугах, які впливають на платіжний баланс. Зовнішня заборгованість виникає головним чином унаслідок залучення зовнішніх позик, а також у випадках націоналізації іноземної власності із зобов'язанням виплатити компенсацію попереднім власникам.

Рівень зовнішньої заборгованості держави є одним з вирішальних факторів динаміки її подальшого економічного розвитку. Тягар зовнішнього боргу країни здатний справити депресивний вплив на розвиток економіки через неплатоспроможність країни-боржника, втрату довіри кредиторів та обмеження доступу до зовнішніх джерел фінансування.

На сучасному етапі для майже всіх країн світу характерне прискорення темпів зростання державного боргу. У країнах, що розвиваються, борг збільшується внаслідок зростання зовнішніх зобов'язань, у розвинутих країнах — за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх позик, з явним переважанням перших. У всіх випадках частка боргу у ВВП збільшується.

Згідно з загальноприйнятою методологією розрахунку макро-економічних показників, зовнішній борг охоплює такі компоненти:

довгостроковий борг, включаючи борг за кредитами міжнародних фінансових організацій та приватні борги; короткостроковий борг; заборгованість перед МВФ. Своєю чергою, довгостроковий борг складається з:

• приватного не гарантованого боргу;

• державного боргу;

• боргу, гарантованого державою.

Основними аналітичними показниками, за якими узагальню-ються дані про зовнішню заборгованість, є:

• несплачений і розподілений борг (debt outstanding and disbursed) — сума несплаченої заборгованості за кредитами, реально отриманими позичальником, за станом на кінець року;

• отримання кредитів (disbursements) позичальником протягом року;

• нерозподілений борг (undisbursed debt) — не отримана боржником сума кредитів, угода про надання яких є підписаною;

• виплати основної суми (principal repayments) боргу боржником протягом року;

• сплата процентів (interest payments) боржником за залишком заборгованості протягом року;

• платежі з обслуговування боргу (debt service payments) — платежі основної суми боргу і процентів за залишком заборгованості, що здійснюються боржником протягом року;

• чисті потоки (net flows) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом виплати ним основної суми боргу;

• чисті трансфери (net transfers) — отримання нових кредитів позичальником за мінусом його платежів з обслуговування боргу. Несплачений і розподілений борг являє собою показник, який

характеризує поточну зовнішню заборгованість країни. Щороку дана країна може отримати нові кредити, але змушена здійснювати платежі з обслуговування нагромадженого зовнішнього боргу. Останні складаються з платежів з погашення основної суми боргу і виплати процентів. Якщо платежі з обслуговування боргу перевищують суму нових кредитів, тоді чисті трансфери є негативними. У країнах з високим рівнем зовнішньої заборгованості негативними можуть бути і чисті потоки. У деяких випадках країна або фірма може підписати угоду з кредитором про відкриття кредитної лінії, але не скористатися нею чи скористатися частково. У цій ситуації виникає нерозподілений борг.

У загальному вигляді сучасна структура світової заборгованості складається з таких основних елементів:

борги за кредитами держав;

борги за кредитами, наданими приватними кредитно-фінансовими інституціями;

борги, що виникли внаслідок незбалансованості торговельного і платіжного балансів;

борги, спричинені перевищенням іноземних інвестицій над вивозом власних;

борги за кредитами міжнародних фінансово-кредитних організацій.

До двох основних індикаторів заборгованості належать:

відношення зовнішнього боргу до експорту товарів і послуг;

відношення обслуговування боргу до експорту, або норма обслуговування боргу.

Існує два полюси зовнішньої заборгованості в сучасній світовій економіці:

велика група країн-боржників;

невелика група країн-кредиторів з участю міжнародних кредитних установ.

Кредиторами виступають:

• банки та інші фінансово-кредитні установи;

• індивідуальні підприємці, які купують облігації іноземних позичальників;

• уряди країн;

• міжнародні кредитно-фінансові організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР) та ін.

1. Країни з надмірною заборгованістю (показники відношення зовнішньої заборгованості до експорту і ВВП відповідно перевищують 220 % і 80 %).країни Центральної Африки (показник відношення зовнішньої заборгованості до експорту в середньому становить 255 %); країни Південної Азії (249 %);країни Латинської Америки та Карибського басейну (247 %)

2. Країни з помірною заборгованістю (обидва показники нижчі за наведені, але вищі за 60 %).країни Європи і Центральної Азії (168 %), країни Середньої Азії й Північної Африки (153 %);країни Східної Азії й Тихоокеанського регіону (100 %).

3. Країни з низьким рівнем заборгованості (обидва показники нижчі за 60 %). Жодна з країн світу)