Відповідь для самоперевірки: 1) 33,1 тис. грн, та 17,3 тис. грн; 2) 17,8%; 3) 2,3 року

Задача 4.Фірма розробляє невеликий інвестиційний проект, реалізація якого в практиці господарювання впродовж чотирьох років може забезпечити грошові доходи (потоки), що дорівнюють відповідно 6000, 4000, 3000 і 2000 грн.

Чи є прийнятним економічно цей проект, якщо дисконтна ставка встановлена на рівні 10%, а початкові інвестиції дорівнюють 9000 грн? Щоб правильно відповісти на це запитання, потріб­но розрахувати індекс прибутковості інвестиційного проекту.

Відповідь для самоперевірки: проект є економічно прийнятним, оскільки чиста поточна вартість має позитивне значення (+ 3395 грн).

Задача 5.Створено нову модель верстата, продуктивність і довговічність якого відповідно у 2 та 1,5 рази більші порівняно з аналогічним верстатом, що випускався раніше. Зведені витрати по новому верстату становлять 60 тис. грн, а по замінюваному — 15 тис. грн. Додаткові супутні інвестиції споживачів у процесі використання нового верстата дорівнюватимуть 3 тис. грн. Економія споживача за п’ять років на поточних експлуатаційних витратах у процесі використання нового верстата порівняно зі змінюваним становитиме 29 тис. грн.

Належить розрахувати річний економічний ефект виробника і споживача від зміни верстатів на нову модель, якщо передбача-
ється змінити 12 верстатів.

Відповідь для самоперевірки: відповідно — 15 тис. грн та
+108 тис. грн.

Задача 6. Річний обсяг конверторного виробництва сталі становить 1200000 тонн. Запровадження системи автоматизованого управління конверторним процесом дозволить збільшити обсяг виплавки сталі з кожного конвертора на 2,8% і знизити валові витрати на виробництво (собівартість) 1т сталі зі 186 до 184 грн. Інвестиції, витрачені на автоматизацію управління конверторним процесом, становлять 340 000 грн. Галузевий нормативний коефіцієнт прибутковості інвестицій становить 0,16.

Треба визначити розрахунковий коефіцієнт прибутковості інвестицій в автоматизацію конверторного виробництва сталі й зробити загальний висновок щодо ступеня ефективності запровадження автоматизованого управління конверторним процесом.

Відповідь для самоперевірки: 7,26.

Тема 14. Бізнес-планування

Тема охоплює питання:

· Сутність бізнес-планування та призначення бізнес-плану.

· Склад бізнес-плану і технологія його розробки.

· Оцінка середовища для бізнесу та формування власної ринковоїпозиції.

· Планування виробництва продукції та його ресурсного забезпечення.

· Фінансове планування.

Усвідомлюючи сутність бізнес-планування, студент має виходити з того, що підприємницька діяльність притаманна не лише окремим особам чи групам осіб, котрі хочуть організувати власну справу, але й стабільно працюючим підприємствам незалежно від їхніх масштабів. У вітчизняну практику економічної роботи бізнес-пла­нування почало активно впроваджуватись разом із елементами ринкових перетворень. Слід зазначити, що бізнес-план як плановий документ у країнах із розвиненою ринковою економікою є невіддільною частиною ділового проекту, а його складання — одним із передінвестиційних етапів. Абсолютизація значення бізнес-плану та виділення його у самостійний елемент комплексного бізнес-проекту або ж підміна ним традиційної системи техніко-економічних планів на підприємстві, що спостерігалась донедавна, є у певній мірі свідченням економічної малограмотності багатьох менеджерів і підприємців. З іншого боку, вказане явище склалось не без впливу послабленості державних механізмів регулювання економіки у перехідний період, нерозвиненості законодавчої бази.

Студенту слід розуміти функціональну спрямованість бізнес-плану, яка зводиться до наступного:

ü економічне обґрунтування бізнес-проекту;

ü розробка концепції ведення бізнесу;

ü планування залучення грошових коштів;

ü засіб оцінки фактичних результатів діяльності підприємства за певний період.

Вказані функціональні напрямки визначають мету складання бізнес-плану, а також впливають на зміст, структуру та деталізованість проробки та розрахунків. Більш детальне ознайомлення з окремими функціональними напрямками бізнес-планів студент може здійснити самостійно [1, 2, 3, 6].

Студенту треба розуміти, що жорстко регламентованої форми та структури бізнес-плану не існує. Разом із тим, як правило, у ньому передбачаються розділи, в яких розкривається концепція і мета бізнесу, характеризується специфіка продукту підприємства та задоволення ним потреб ринку; оцінюється ємність ринку та встановлюється стратегія поведінки підприємства на певних ринкових сегментах, визначається організаційна і виробнича структура, формується фінансовий проект справи, включаючи стратегію фінансування та пропозиції по інвестиціях, описуються пер­спективи зростання підприємства. Найбільш чітко унормований склад бізнес-плану, який використовується для обґрунтування біз­нес-проектів.

У загальному вигляді він складається з таких розділів:

1. Резюме.

2. Опис підприємства та галузі.

3. Опис продукту (послуги).

4. Маркетинг і збут продукції.

5. План виробництва продукту.

6. Організаційний план.

7. Фінансовий план.

8. Направленість і ефективність проекту.

9. Ризики та гарантії.

Додатки.

Побудова його основних таблиць, схем і розрахунків, а також типові форми подання заявок стандартизовані відповідно до міжнародного програмного забезпечення КОМФАР, розробленого Організацією промислового розвитку об’єднаних націй (ЮНІДО). Оскільки середовище бізнесу та ділове планування у країнах із розвиненою ринковою економікою формувалося з певними особливостями, на сьогодні ця обставина обумовила певні відмінності методичних підходів до розробки бізнес-планів у США, Німеччині, Великобританії, Франції, а також і в країнах нашого ближнього зарубіжжя. Спеціальна література, в якій розглядались методичні питання розробки бізнес-проектів, бізнес-планів та біз­нес-довідок донедавна була переважно перекладною зарубіжною, де бізнес-планування розглядалось по відношенню до підприємств, що працюють у ринковому середовищі. Економічна та соціальна ситуація, у якій знаходяться вітчизняні підприємства, час­то не дозволяє їм здійснювати пряме використання зарубіжних методичних розробок при укладанні бізнес-планів. З іншого боку, досить високий методичний рівень техніко-економічного планування та техніко-економічного обґрунтування інноваційних рішень, що традиційно склався на підприємствах в умовах централізованої планової економіки, дозволяє без особливих зусиль для менеджерів діючих підприємств освоїти таку форму плану. Склад­нішим процес набуття досвіду із бізнес-планування, як і з інших видів економічної роботи, виявився для перших приватних підприємців перехідного періоду.

Здійснення багаточислених програм підтримки малого бізнесу та активізація наукового потенціалу в останні роки практично вирішила проблему методичного забезпечення розробки бізнес-планів в Україні.

Вибір конкретного різновиду методики розробки бізнес-пла­ну, глибина та часовий горизонт його проробки, варіантність рішень, що обґрунтовуються, рівень конкретизації окремих розділів залежать від багатьох чинників. Серед них особливої ваги набувають: мета розробки (функціональна приналежність), обсяг інвестицій по проекту та специфіка потенційного інвестора, розмір підприємства (масштаби виробництва) і його фінансовий стан, вид діяльності підприємця, наявність конкурентів і перспек­тиви розвитку бізнесу.

Слід усвідомлювати, що кожен бізнес-план є унікальним. Методика дає лише загальні напрямки й основу для планування та подальшого розвитку підприємства.

Виходячи з того, що розробка бізнес-плану — складний і трудомісткий процес, то реальне планування слід починати за півроку до того, як заплановано відкрити нову справу. Для управ­ління проектом формується команда кваліфікованих виконавців або укладається угода (замовлення) в консалтинговій фірмі.
Серйозні інвестори часто вимагають, щоб бізнес-план їм надавався особисто керівником підприємства, що потребує його безпосередньої активної участі у розробці бізнес-плану навіть у разі залучення команди розробників з-зовні. Підвищує шанси в пошуку інвесторів і партнерів наявність у складі підприємства команди, що розробляє бізнес-план і готова його реалізовувати. Формуючи таку команду, слід звернути особливу увагу на те, щоб у ній гармонійно поєднувались поведінкові, технічні та концептуальні здібності.

Студенту слід чітко уяснити логічну послідовність розробки бізнес-плану, яка не у всьому збігається з його змістовим поданням як документом. Послідовність розробки бізнес-плану та його побудова на прикладі втілення перспективної бізнес-ідеї подана у табл. 14.1.

Студент має звернути увагу на те, що важливе значення має оформлення бізнес-плану, підготовка титульного листа, меморандуму про конфіденційність, анотації. На титульному листі, як правило, вміщують назву та адресу підприємства, дані адресата, якому направляється бізнес-план, дані про керівника підприємства (проекту), менеджера проекту, дата початку проекту та його тривалість. Дуже важливо надати проекту, крім повної його назви, скорочений варіант, який, з’явившись на титульному листі, може викликати позитивні емоції не лише у тих, хто читатиме титульний лист, але й надалі буде супроводжувати увесь бізнес.

Таблиця 14.1

Композиція бізнес-плану

Види робіт	Відповідний розділ бізнес-плану	Особливості розробки, уточнення обчислень і складу документів
1. Збір і аналіз інформації про продукт (послугу). Опис продукту	Розділ 3	Можливості виконання обчислень за допомогою комп’ютерної програми Project Expert і отримання документів:
2. Збір і аналіз інформації про ринок збуту	Розділ 4
3. Аналіз стану і можливостей підприємства, перспективності галузі	Розділ 2
4. Визначення потреби у ресурсах (площа, обладнання, кадри)	Розділ 5
5. Обчислення потреби у капіталі та джерелах фінансування	Розділ 7	Помісячно: — звіт про прибутки і збитки; — звіт про рух грошових коштів; — прогнозний баланс; — нараховані податки; — фінансові результати
6. Визначення спрямованості і масштабності проекту, розрахунок ефективності	Розділ 8	— термін окупності РР; — індекс прибутковості РІ; — внутрішня норма рентабельності IRR; — чистий приведений дохід NPV Аналіз чутливості проекту
7. Розробка організаційної структури, правового забезпечення і графіка реалізації проекту	Розділ 6
8. Рішення питань ризиків і гарантій	Розділ 9
9. Підбір матеріалів і складання додатків	Додатки
10. Складання короткого змісту проекту (резюме)	Розділ 1
11. Складання анотації на проект	Анотація
12. Оформлення титульного листа	Титульний лист

Меморандум про конфіденційність складається з метою попередження осіб, які знайомляться з бізнес-планом, про конфіденційність інформації, що містяться у ньому. Тут може бути вміщено нагадування про те, що особа, яка знайомиться з бізнес-планом, бере на себе зобов’язання і гарантує нерозповсюдження цієї інформації без дозволу автора. Може бути вказано також про заборону копіювання всього бізнес-плану або окремих його частин із якою завгодно метою, заборону передачі третій особі. Доцільно вказати також вимогу повернення бізнес-плану, якщо він не викличе інтересу у адресата.

Анотація бізнес-плану надає дуже стислу частку інформації для первинного знайомства з ним. Анотація складається так, щоб у ній можна було знайти відповіді на запитання: хто, що, чому, коли, де і як. Із анотацією звертаються до вищого керівництва фірм, яких бажано зацікавити у проекті, вона може бути використана для письмових звернень та рекламних оголошень. Її обсяг не повинен перевищувати 0,5—1,0 сторінки.

Резюме — короткий виклад бізнес-плану — це необхідна його структурна складова, що теж є стислою версією плану: не викладом його основ, не вступом до нього, а свого роду «повідомленям про наміри». За своєю сутністю він є рекламою проекту й повинен бути складений таким чином, щоб викликати інтерес у потен­ційного інвестора або партнера. У цьому розділі потрібно чітко й переконливо викласти основні положення проекту. Відмітною є така характерна особливість складання резюме: його пишуть після того, як складений увесь бізнес-план.

Усвідомлюючи загальну логіку формування бізнес-плану, сту­дент повинен розуміти, що важливу роль у ефективному здій-
сненні цього процесу відіграє формулювання мети бізнесу — бажаного стану, якого хотілося б досягти. Загальна мета визначає проміжні цілі, етапи у досягненні поставленої мети, а також пріо­ритетність цілей. При формулюванні цілей можуть виникнути деякі суперечності між ними, тому варто узгодити їх між собою, уточнити способи досягнення консенсусу і критерії оцінки.

Реалізація проекту може здійснюватись як на основі вже діючого підприємства, так і нового. Нова сфера бізнесу для діючого підприємства оцінюється на основі аналізу місцезнаходження. Для нового підприємства вибір місцезнаходження може мати принципово важливе значення.

Розробка розділу бізнес-плану, присвяченого опису продукту (послуги), для виробництва якого власне задумувався проект, потребує особливої чіткості. Підготовка до його складання включає з’ясування таких питань, як призначення (функція) продукту, можливі сфери його застосування (використання), основні параметри, оригінальні й унікальні характеристики, цінність для споживача, адаптаційна здатність при зміні ринкових умов. Важливим є також подання об’єктивних даних про слабкі сторони про­дукту, а також оцінки можливості та спроможності підприємства забезпечити успішний випуск і розповсюдження продукту.

Досягнення стійкого зростання обсягу продажів можливе лише за умови успішних стратегічних і тактичних рішень, що приймаються за умови досконального знання про середовище бізнесу, ринок продукту.

Середовище для бізнесу визначається за станом конкуренції у галузі виробництва продукту. Для оцінки рівня конкуренції спочатку визначається профіль галузі (за продуктовою ознакою, а не відомчою підпорядкованістю), ємність ринку, тенденції його зростання. Далі аналізується вплив різних чинників на бізнес. Діагнос­тична процедура аналізу конкуренції виконується, як правило, за методикою М. Портера, що включає оцінку п’яти основних сил:

ü суперництво серед існуючих у галузі підприємств;

ü потенційна загроза входження в галузь нових конкурентів;

ü загроза з боку підприємств-виробників товарів-замінників;

ü економічні можливості та торговельна здатність постачальників;

ü економічні можливості та купівельна спроможність споживачів [7].

Повнота використання методики залежить від завдань, що стоять перед розробниками бізнес-плану, та особливостей галузі. Виділення в результаті проведеного аналізу ключових чинників успіху у галузі та обґрунтування заходів оволодіння ними дасть змогу уточнити концепцію бізнесу, дати об’єктивну харак­теристику продукту і визначити основних споживачів, оцінити конкурентів.

Ситуація в галузі є визначальною для обґрунтування маркетингової стратегії, цінової та нецінової політики. Для складання цього розділу бізнес-плану (розділ 4) найдоцільніше скористатись методичними підходами, які використовуються професіональними маркетологами, а саме: сегментування ринку, вибору каналів збуту, встановлення умов продажу, сервісного обслуговування; організації рекламної діяльності тощо.

На основі плану маркетингу визначається прогноз продажів, а саме: яку кількість продукту можна буде продати при різних рівнях ціни. Для цього враховується еластичність попиту, що впливає на зміну обсягу продажів за умови зміни рівня цін. Обсяги продажів продуктів із нееластичним попитом майже не зміню-
ються при зростанні цін. Продукти еластичного попиту характери­зуються значною залежністю обсягів продажів від зміни цін: при зростанні цін обсяги продажів швидко падають. Точна оцінка еластичності попиту досягається у результаті складних досліджень фахівців. Для приблизних оцінок можна скористатися результатами експертного аналізу досвідчених спеціалістів, що працюють у сфері торгівлі аналогічних продуктів. За отриманими даними можна відстежити динаміку зміни валового виторгу в залежності від обсягів продажів продукту.

Аналіз зміни затрат на виробництво залежно від динаміки продажів дасть змогу уточнити комерційну політику підприємства з урахуванням прибутковості різних прогнозних варіантів обсягу продажів та ціни продукту, провести аналіз беззбитковості.

Студент має уяснити, що для здійснення проектів, які спрямовані на виробництво продукту, особливої ваги набуває опис його забезпеченості у виробничо-технологічному й організаційному аспектах. Ступінь обґрунтованості таких проектів оцінюється саме через оцінку здатності підприємства реально виробляти потріб­ну кількість продукту у певні терміни і заданої якості.

План виробництва продукту у бізнес-плані формується на методичній основі і з використанням інструментарію традиційного поточного планування виробничої програми підприємства з обґрунтуванням її виробничою потужністю, матеріально-технічним забезпе­ченням та системою організації праці. Представляти у бізнес-плані повний комплекс обґрунтувань немає потреби, частина деталізованих обчислень та розрахунків може бути винесена у додаток.

Виробництво продукції може здійснюватись на вже існуючому підприємстві. У такому разі обґрунтуванню підлягає придбання додаткового обладнання, варіант лізингу тощо. Якщо виробництво є зовсім новим, то слід визначити потребу в обладнанні та виробничих площах та скласти план збільшення їхньої кількості (розширення) у проектному періоді.

Увесь виробничий процес має бути описаним із відображенням рішень про субконтракти на комплектуючі вироби, обґрунтованих із точки зору витрат на підтримання запасів, кваліфікації робочої сили, розмірів партії продукту тощо.

Потреба у персоналі визначається за окремими його категорія­ми з використанням типових методичних прийомів. Якщо по-
трібна додаткова підготовка (перепідготовка) працівників певної кваліфікації, то слід передбачити план вказаних заходів і затрати на їхнє здійснення.

Розробка організаційної структури управління має ґрунтуватися на врахуванні переваг і недоліків існуючих різновидів та виборі раціональної для даних умов господарювання, масштабів виробництва, філософії фірми тощо. У малому бізнесі організаційна структура може набувати ознак гетерархії.

Підготовка виробничого плану супроводжується формуванням інформації про динаміку затрат у залежності від обсягу виробництва з відокремленням затрат на матеріали, працю, куповані компоненти, а також загальновиробничих і загальногоспо­дарських затрат. Відповідно до певних обсягів виробництва має бути визначено рівень запасів.

При формуванні розділу бізнес-плану, який носить назву «Організаційний план», обов’язковим є також опис правової (юридич­ної) форми для новоствореного підприємства з чітким визначенням прав власності та розподілу прибутку.

Фінансовий план у бізнес-плані є підсумковим розділом, і всі розрахунки в ньому виконуються за результатами прогнозу обсягу виробництва та продажу продукту. В його розробці мають бути враховані характеристики й умови бізнес-середовища, а саме:

ü існуючі податки та тенденції їхньої зміни;

ü зміни валютних курсів, за якими ведуться обчислення (інвес­тиційний проект);

ü інфляційна характеристика середовища;

ü горизонт розрахунків.

Основу фінансового плану складають такі документи: план доходів і видатків, план грошових надходжень і виплат, плановий баланс. Вказані фінансові документи мають стандартну форму з єдиною методикою розрахунків відповідних показників. Більш поглиблено студент може ознайомитися з нею за спеціальними джерелами [1,4].

На підставі вказаних документів можна не лише спрогнозувати майбутній фінансовий стан, але й оцінити його за допомогою очікуваних фінансових коефіцієнтів: ліквідності, платоспроможності та рентабельності.

У процесі формування фінансового плану проводиться аналіз фінансових ресурсів підприємства та відпрацьовується схема фінансування інвестиційного проекту. Враховуючи, що форми та методи фінансування проектів є різноманітними, слід обґрунтувати вибір однієї з них, наприклад:

ü одержання фінансових ресурсів випуском акцій;

ü боргове фінансування (кредити, застави) — одержання довгострокових кредитів, іпотечних застав;

ü лізингове фінансування.