Алгебраїчне виведення кривої грошового ринку. 6 страница

3. Манків Н. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.:
Основи, 2000. — Розд. 10.

4. Мікроекономіка та макроекономіка: Підруч. / За ред. С. Буда-
говської. — К.: Основи, 1998. — Ч. 2. — Т. 5.

5. Семюелъсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. — К.: Основи,
1997.— Розд. 7, 9.

6. Internet: www.bank.gov.ua/Macro

Розділ 7 ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

7.1. Держава в системі макроекономічного регулювання

До основних функцій держави відносять політичну, соціальну, економічну та міжнародну функції.

Економічна функція державиполягає в регулюванні кількості гро­шей в економіці; формуванні правових основ функціонування еконо­міки; усуненні вад ринкового саморегулювання; перерозподілі до­ходів.

Реалізація економічних функцій держави здійснюється через меха­нізми бюджетно-податкової, грошово-кредитної, соціальної, зовніш­ньоекономічної політики тощо.

Методи державного регулювання економіки— це способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомер-ційний сектор економіки з метою створення умов їхнього ефективно­го функціонування.

За формами впливу методи державного регулювання економіки поділяються на прямі та непрямі. Методи прямого впливу безпосе­редньо діють на функціонування суб'єктів ринку за допомогою зна­рядь адміністративно-правового характеру: нормативно-правових актів, цільових комплексних програм, державних замовлень, ліцен­зій, квот.

Методи непрямого регулювання діють опосередковано. Держава спонукає суб'єктів ринку до діяльності у напрямку державних пріо­ритетів. Для цього застосовуються знаряддя фіскальної, грошово-кредитної, інвестиційної та інших напрямів економічної політики, а також методи морального переконування.

Фіскальна,або бюджетно-податкова, політика держави — це по­літика використання державних податків та витрат (видатків) з ме­тою впливу на соціально-економічний розвиток країни. Засоби фіскальної політики — державні витрати та податки — використову­ються для забезпечення повної зайнятості і стримування темпів інфляції.

Податки є основним джерелом доходів держави.

Державні видатки за напрямом використання поділяються на чотири види: 1) споживчі витрати держави, пов'язані з національ­ною обороною, енергетикою, освітою, медичним обслуговуванням, науково-технічними розробками; 2) державні інвестиції: капітальні витрати на будівництво доріг, портів, житла; 3) соціальні трансфер­ти приватним особам, що являють собою допомогу пенсіонерам, безробітним, непрацездатним та малозабезпеченим; 4) відсотки за державними боргами, пов'язані з позичками (боргом) держави у зв'язку з перевищенням у попередньому періоді витрат над надход­женнями.

7.2. Податкова політика держави

За економічним змістом податкивідображають фінансові відно­сини між державою та платниками податків з метою створення за­гальнодержавного централізованого фонду грошових коштів.

За механізмом формування податки поділяють на прямі та не­прямі. Прямі податкивилучаються безпосередньо у власників майна, одержувачів доходів. Непрямі податкивилучаються у сфері реаліза­ції або споживання товарів і послуг, тобто перекладаються на спожи­вача продукції. Прямі податки можуть через зростання цін також перекладатися на споживача.

Податкова ставка — це законодавчо встановлений розмір подат­ку на одиницю оподаткування. Гранична податкова ставка — це від­ношення приросту виплачуваних податків до приросту доходу. Се­редня податкова ставка — це відношення обсягу податків до величи­ни доходу, який оподатковується.

За ознакою співвідношення між ставкою податку та доходом роз­різняють податки прогресивні, регресивні та пропорційні. Прогре­сивний податок— це середня ставка, яка підвищується із зростанням доходу. Регресивний податок— середня ставка, яка знижується із зростанням доходу. Пропорційний податок— середня ставка, що за­лишається незмінною незалежно від зміни доходу.

Податкова система є прогресивною, якщо після виплати податків майнова нерівність у суспільстві зменшується або якщо багатий пла­тить податками більшу частку своїх доходів, ніж це робить бідний. Прогресивні податки зменшують нерівність у доходах.

Податкова система є регресивною, якщо після виплати податків нерівність зростає.

Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі по­датки, особливо на податки від зовнішньої торгівлі.

Крива Лафферапоказує зв'язок між податковими ставками та обсягом податкових надходжень і виявляє таку податкову ставку (від 0 до 100 %), за якої податкові надходження досягають максиму­му (рис. 7.1).

Податкова ставка, t

Податкові надходження, Т

Рис. 7.1. Крива Лаффера

Т_гшх — максимальні податкові надходження; t_max — податкова ставка, за якої податкові надходження є максимальними.

З подальшим підвищенням ставки мотивація підприємницької діяльності послаблюється, скорочуються обсяги виробництва і змен­шуються податкові відрахування. За кривою Лаффера, зниження по­даткової ставки до оптимального рівня сприятиме економічному зростанню.

7.3. Кейнсіанська модель товарного ринку з участю держави

Розгляньмо рівноважну модель товарного ринку з участю дер­жави.

За кейнсіанською моделлю, держава провадить фіскальну політи­ку. Зауважимо, що для класичної моделі це є неможливим, оскільки вона грунтується виключно на ідеї саморегулювання економіки.

Припустімо, держава збирає податки Г та здійснює витрати на придбання товарів нарівні з домогосподарствами та підприємства­ми G.

Модель має такий вигляд:

7 =	AD;
AD	= C	+ ,	t+G;
C =	ll +	c'	(7-7);
G =	const'
7 =		c'	(7-7)

Розрізняють дискреційну та недискреційну (автоматичну) фіскаль­ну політику.

Дискреційна фіскальна політика— це свідома маніпуляція урядо­вими витратами і доходами на підставі державних рішень з метою цілеспрямованого впливу на сукупний попит і реальний ВВП.Здійснюється двома шляхами: державними закупівлями (збільшення або зменшення); стягненням чистих податків (через податкові ставки і трансферти) (рис. 7.2).

Із зростанням державних закупівель сукупні витрати збільшу­ються.

Сукупні витрати, Е

Дохід, випуск, Y

E=C +

Рис. 7.2. Вплив державних закупівель на рівноважний ВВП (за моделлю "витрати — випуск")

Мультиплікатор державних витратдорівнює:

∆Y 1

т =-^s ∆− GMPC

де МРС — частина приросту доходу, що її домогосподарства спря­мовують на споживання.

Якщо планові витрати враховують вплив податкових надходжень Г = t • Y, мультиплікатор державних витрат (складний мультипліка­тор) відображує залежність автоматичних податкових вилучень від зміни ВВПі має вигляд:

m =

1)−−MPCt

де t — гранична ставка оподаткування.

Зменшення податків на АГ (рис. 7.3) збільшує використовуваний дохід Y'= У- Г на величину АГ і споживання на величину МРС • AT. Сукупні витрати зростуть. Пряма планових витрат переміститься вго­ру на МРС • AT, рівновага переміститься з точки А у точку В.

Зменшення податків також створює мультиплікативний ефект на дохід. Сукупний ефект для доходу під впливом зміни податків дорів­нює:

AY = m_t- AT,

AY МРС

де m=— =------------------- мультиплікатор податків.

' АГ І-МРС

Аналіз мультиплікаторів державних витрат та податків дає мож­ливість сформулювати такі теореми.

1. Якщо державні витрати і податкові надходження змінюються на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину.

Цей мультиплікатор називають мультиплікатором збалансовано­го бюджетуі дорівнює він одиниці:

m_b= 1.

Сукупні витрати, Е

Дохід, випуск, Y

Рис. 7.3.Вплив податків на рівноважний ВВП (за моделлю "витрати — випуск")

Наприклад, AG = 20 млрд евро, АГ = 20 млрд евро.

АГ = rrigAG + m_tAT= 20 (m_g + m_t) = 20 • 1 = 20 млрд евро;

m+m, =-

MPC

11−−MPC MPC

2. Ефект мультиплікатора від скорочення податків слабший, ніж при збільшенні державних витрат:

1МРС

'■---------------- , Щ =------------ , т„ > т,.

І-МРС MPS ^g

Отже, державні витрати відчутніше впливають на величину дохо­ду і споживання порівняно зі зміною податків. Ця різниця і визначає вибір заходів у бюджетно-податковій політиці.

Фіскальна політика держави використовує заходи, які стосують­ся державних закупок G і чистих податків Т.

Але практично чисті податки можуть змінюватись автоматично, без спеціальних державних рішень. Це пояснюється тим, що більшість податків залежать від доходу і тому змінюються пропорційно до змі­ни ВВП. Наприклад, прибутковий податок з громадян, податок на

прибутки підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, відрахування у фонди.

Чисті податки, які змінюються автоматично залежно від зміни ВВП, називають автоматичними чистими податками.

Автоматична фіскальна політика— це фіскальна політика, за якої бюджетний дефіцит та бюджетний надлишок виникають автоматич­но, внаслідок дії автоматичних стабілізаторів. Автоматичний ("вбу­дований стабілізатор") — механізм, який дозволяє зменшити цикліч­ні коливання в економіці без проведення спеціальної економічної політики.

Якщо податкові надходження коливаються у тому самому на­прямку, що й ВВП, то дефіцити, які зазвичай автоматично з'явля­ються під час спадів, допомагають подолати спад. І навпаки — бюджетні надлишки, які мають тенденцію автоматично з'являтися під час економічного піднесення, сприятимуть подоланню можли­вої інфляції.

Дискреційна фіскальна політика використовується державою для активної протидії циклічним коливанням. Для стимулювання сукуп­ного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано ство­рює дефіцит державного бюджету, збільшуючи державні витрати або знижуючи податки. У період піднесення цілеспрямовано створюєть­ся бюджетний надлишок.

Економічний цикл можна характеризувати двома типами фіскаль­ної політики: стимулюючою та стримуючою.

Стимулююча фіскальна політика— це бюджетно-податкова полі­тика, спрямована на збільшення державних витрат та скорочення податків з метою розширення сукупного попиту в економіці у період спаду.

Стримуюча фіскальна політика— це бюджетно-податкова полі­тика, що має на меті скорочення державних видатків та збільшення податків для стабілізації економіки в умовах інфляційного надлиш­кового сукупного попиту в період пожвавлення.

7.4. Бюджетна політика держави

Бюджет— це грошове вираження збалансованого кошторису до­ходів та видатків за певний період.

Фактичний бюджет— реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.

Структурний бюджет(бюджет повної зайнятості) відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити, якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва.

Зміна бюджету повної зайнятості показує напрям, у якому фіскаль­на політика впливатиме на зміну сукупного попиту в економіці.

Циклічний бюджет— це фактичний бюджет за відрахуванням структурного бюджету.

Циклічний бюджет відображає вплив економічного циклу на дер­жавний бюджет, тобто показує, яким чином фаза економічного цик­лу впливає на доходи, видатки і сальдо бюджету.

Держбюджет може бути нормальним, коли видатки дорівнюють надходженням, та дефіцитним, коли видатки перевищують доходи. Дефіцит вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3 % від ВВП.

Зменшити дефіцит бюджету можна такими заходами: 1) перехо­дом від фінансування до кредитування; 2) зниженням витрат на уп­равління державою; 3) зміною системи оподаткування; 4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам; 5) конверсією; 6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.

Державний боргє нагромадженою сумою позичених урядом кош­тів для фінансування дефіцитів. Збільшення державного боргу протя­гом певного року дорівнює дефіциту бюджету.

Внутрішній державний борг — це заборгованість держави перед громадянами.

Зовнішній борг — заборгованість держави перед громадянами та організаціями інших країн.

Управління державним боргом здійснюється через сукупність заходів держави, пов'язаних із вивченням кон'юнктури ринку позич­кових капіталів, випуском нових позик, з виплатою відсотків по по­зиках, проведенням конверсій та консолідацій позик, погашенням раніше випущених позик, термін дії яких закінчився.

Основні терміни

економічна функція держави

методи державного регулювання економіки

фіскальна політика

прогресивні, регресивні, пропорційні податки

крива Лаффера

дискреційна та недискреційна фіскальна політика мультиплікатор державних витрат мультиплікатор податків мультиплікатор збалансованого бюджету стимулююча та стримуюча фіскальна політика фактичний, структурний та циклічний бюджети внутрішній та зовнішній державний борг

Тести

1. Відповісти "так" чи "ні".

Стимулююча фіскальна політика спрямована на зростання дер­жавних витрат.

2. До економічних функцій держави не належить:

а) перерозподіл доходів;

б) регулювання кількості грошей в економіці;

в) підтримка розвитку духовної сфери;

г) формування нормативно-правових актів регулювання еконо­
міки.

3. Бюджетно-податкова політика, спрямована на скорочення дер­
жавних видатків та збільшення податків з метою стабілізації еко­
номіки в період піднесення, — це:

а) стимулююча фіскальна політика;

б) недискреційна фіскальна політика;

в) стримуюча фіскальна політика;

г) монетарна політика.

4. Фіскальна політика, яка не потребує спеціальних рішень уряду, —
це:

а) активна фіскальна політика;

б) монетарна політика;

в) недискреційна фіскальна політика;

г) антиінфляційна фіскальна політика.

5. Податкова система є прогресивною, якщо:

а) після виплати податків нерівність у суспільстві зростає;

б) після виплати податків нерівність у суспільстві зменшується;

в) багатий платить податками меншу частку своїх доходів, ніж це
робить бідний;

г) зростає нерівність у доходах.

6. Крива Лаффера:

а) знаходить мінімальну податкову ставку;

б) показує зв'язок між податковими ставками та обсягом подат­
кових надходжень;

в) обчислює середні податкові надходження;

г) обчислює середню податкову ставку.

7. Бюджет — це грошове вираження збалансованого кошторису.

а) доходів держави та доходів домогосподарств;

б) витрат держави та витрат домогосподарств;

в) доходів та видатків держави;

г) доходів та податків держави.

8. У період економічного спаду уряд:

а) створює профіцит державного бюджету;

б) створює дефіцит державного бюджету;

в) збільшує податки;

г) зменшує державні витрати.

9. Відмова держави виплачувати відсотки та погашати свої зобов'язан­
ня перед внутрішніми або зовнішніми інвесторами — це:

а) зовнішній борг;

б) автоматична фіскальна політика;

в) рефінансування боргу;

г) суверенний дефолт.

10. Із монетизацією дефіциту державного бюджету держава одер­жує:

а) профіцитний бюджет;

б) сеньйораж;

в) зростання ВВП;

г) мінімальну інфляцію.

Приклади розв'язування задач

1. Економіка країни характеризується такими даними. Фактич­ний ВВП дорівнює 75 млрд гр. од., МРС — 0,8, рівноважний ВВП —

80 млрд гр. од. Як повинні змінитися податкові надходження (за ін­ших рівних умов), щоб економіка досягла рівноважного стану?

Розв 'язок. Зміна доходу становить ЛУ=У*-У,-= 80-75 = 5 млрд гр. од.

Мультиплікатор податків m_t = — МРС / (1 - МРС) = - 0,8 / 0,2 = - 4.

Зміна податків становить: AT' = AYІ т_{ = 5 / (- 4) = - 1,25.

Відповідь. Податкові надходження повинні зменшитись на 1,25 млрд гр. од.

2. Гранична схильність до споживання с' = 0,75. Податки зросли з 50 до 60 млн гр. од. Як і на скільки зміниться сукупний дохід? Розв'язок.

AY = тЛТ =------ ^2L. . ю = -^21.10 = -3 • 10 = -30.

1-0,75 0,25

Відповідь. Сукупний дохід зменшиться на 30 млн гр. од.

3. Гранична схильність до споживання МРС = 0,8. Як зміниться
рівноважний дохід при зменшенні податків на 1 млрд гр. од.?

Розв 'язок. Мультиплікатор податків визначається за формулою

m_t = - МРС І (1 - МРС) = - 0,8 / 0,2 = - 4.

Відповідь. Із зменшенням податків на 1 млрд гр. од. рівноважний рівень доходу зросте на 4 млрд гр. од.

4. Фактичний дохід дорівнює 120 млрд гр. од. Рівноважний дохід
дорівнює 140 млрд гр. од. Гранична схильність до споживання МРС =
= 0,875. Як повинна змінитися величина державних видатків (за інших
рівних умов) для того, щоб економіка досягла рівноважного стану?

Розв'язок. Зміна доходу становить: AY = Y* - Yr= 140 - 120 = = 20 млрд гр. од.

Мультиплікатор державних витрат m = 1 / (1 - МРС) = 1 / (1 --0,875) = 1/0,125 = 8.

Зміна державних витрат становить: AG = ЛУ/«?=20/8 = 2,5.

Відповідь. Державні витрати повинні збільшитися на 2,5 млрд гр. од.

5. За даними таблиці визначити, як і на скільки зміниться рівно­
важний дохід, якщо податки зростуть на 3 млрд гр. од., а державні
закупівлі зменшаться на 2 млрд гр. од. Який тип фіскальної політики
був застосований?

Дохід 220 240
Витрати

Розв 'язок. З таблиці знаходимо значення граничної схильності до споживання як відношення зміни сукупних витрат до зміни доходу:

МРС = (215 - 200) / (240- 220) = 15 / 20 = 0,75.

За допомогою МРС знаходимо значення мультиплікаторів дер­жавних видатків та податків:

т = 1 / (1 - МРС) = 1 / (1 - 0,75) = 4, m_t = - МРС І (1 - МРС) = - 0,75 / (1 - 0,75) = - 3.

Загальна зміна доходу складе величину:

AY = m_gAG + m_tAY = 4 • (- 2) + (- 3) • 3 = - 17.

Відповідь. У результаті проведення стримуючої фіскальної політи­ки рівноважний дохід зменшиться на 17 млрд гр. од.

6. Економіка країни характеризується такими рівняннями:

функція споживання С = 18 + 0,8 (7- Т+ TR),

інвестиції / = 20, податки Т= 15, трансферти TR = 10, державні видатки G = 18.

Розрахувати рівноважний рівень доходу.

Розв'язок. Рівноважний рівень доходу визначаємо за основною мак-роекономічною тотожністю: Y= C + 1+ G для закритої економіки.

7=18 + 0,8 (Y- 15 + 10) + 20 + 18 = 56 + 0,8(7- 25) =

= 56 + 0,87-20 = 36 + 0,87. 7-0,87=36,0,27=36, 7= 180.

Відповідь. Рівноважний рівень доходу дорівнює 180 млрд гр. од.

Задачі для самостійної роботи

1. Економіка країни характеризується такими даними. Фактичний ВВП = 80 млрд гр. од. Гранична схильність до спожи­вання МРС = 0,8. Рівноважний ВВП = 84 млрд гр. од. Як повинні

змінитися урядові видатки (за інших рівних умов), щоб економіка досягла рівноважного стану?

2. Гранична схильність до споживання с' = 0,75. Податки зросли з
80 до 100 млн евро. Як і на скшьки зміниться дохід?

3. Гранична схильність до споживання МРС = 0,825. Обчислити
податковий мультиплікатор.

4. Економіка країни характеризується рівняннями:

С =32+ 0,75 (7- Т+ ТК),І= 10, Т= 14, TR = 8, G = 17.

Визначити рівноважний рівень доходу.

5. Гранична схильність до споживання МРС = 0,775. Чому дорів­
нює мультиплікатор державних витрат?

6. За даними таблиці визначити, як і на скільки зміниться рівно­
важний ВВП, якщо податки зростуть на 8 млрд евро, а державні за­
купівлі зменшаться на 10 млрд евро? Який тип фіскальної політики
застосований?

Дохід
Витрати

7. Як і на скшьки зміниться рівноважний ВВП, якщо податки змен­шаться на 12 млрд гр. од., а державні закупівлі зростуть на 20 млрд гр. од? Гранична схильність до заощадження MPS = 0,2. Який тип фіскальної політики застосований?

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Агапова Т. А., Серегина С. Ф. Макроэкономика: Учебник / Под
общ. ред. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 6.

2. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. / С. М. Чистов,
А. Є. Никифоров та ін. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000.

3. Дзюбик С. Фіскальна політика. — К.: УАДУ, 1998.

4. Долан Э. Док., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-
плюс, 1994. — Гл. 7.

5. Курс экономической теории: Учебник / Под общ. ред. М. Н. Чепу-
рина. — Киров: АСА, 1999. — Гл. 22.

6. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підруч­
ник. — К.: Таксон, 1996. — Розд. 3.

7. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономі­
ка. — К.: Либідь, 1999. — Гл. 8.

8. Internet: www.bank.gov.ua/Macro

Розділ 8 МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА

8.1. Грошова маса та її структура

Гроші — засіб платежу, який приймається в обмін на товари та послуги.

Грошова маса— це сукупність готівкових та безготівкових гро­шей, які забезпечують оборотність товарів та послуг в економіці.

У сучасних умовах на ринку грошовий оборот забезпечується готівковими та безготівковими грошима. Пропозиція грошей пред­ставлена грошовою масою і складається з таких грошових агрегатів:

М_о — готівка, або гроші поза банками (паперові та металеві гро­ші, що перебувають в обігу). Металеві гроші становлять приблизно 2-3 % загальної пропозиції, вони є зручними для здійснення дрібних покупок.

Готівка запроваджується в обіг Національним банком, який здійснює їх емісію.

М_х — гроші для операцій, які відповідають базовому визначенню грошей і являють собою пропозицію грошей у вузькому розумінні: Mj = готівка + чекові вклади, або Mj = С + D. Готівка — Cash, чекові депозити — Checkable deposits.

Чекові вклади — це запаси на банківських рахунках і вклади в ко­мерційних банках та ощадкасах. На ці вклади можуть бути виписані чеки. В сучасних умовах величезна кількість операцій з купівлі-про-дажу товарів здійснюється без участі готівкових грошей.

М₂ — гроші у широкому розумінні:

М₂ = Mj + безчекові ощадні рахунки + дрібні строкові вклади (не більш як 100 тис. дол.).

До М₂ належать:

1) гроші, які перебувають на безчекових ощадних рахунках у бан­
ках або ощадних установах. Причому можна одержати готівкові гро­
ші з цих рахунків або переказати їх на поточний рахунок;

2) строкові вклади, які стають досяжними лише після певного стро­
ку. Строкові вклади мають меншу ліквідність, ніж безчекові ощадні
рахунки. Ліквідність — це легкість, з якою той чи інший вид активів
може бути перетворений на засіб платежу.

M₃ — великі строкові вклади (понад 100 тис. дол.) у формі депозит­них сертифікатів підприємств: М₃ = М₂ + великі строкові вклади.

8.2. Рівновага на грошовому ринку

За кейнсіанцями, визначальним у теорії грошей є попит, за класи­ками — пропозиція грошей.

Кейнс вирізняв три мотиви, згідно з якими породжується попит на гроші: трансакційний мотив (мотив попиту на гроші для угод); 2) мо­тив застережливості; 3) спекулятивний мотив.

1. Попит на гроші для угод (трансакційний попит — Transaction demand, transaction — операція, трансакція, угода). Трансакційний попит на гроші показує, скільки грошей економічний агент бажає тримати на руках для того, щоб здійснювати повсякденні трансак-ційні угоди.

Кількість грошей, яка необхідна для укладання угод, визначається за допомогою рівняння кількісної теорії грошей,яке має вигляд:

MV=PY,

де М— кількість грошей в обігу, V— швидкість обороту грошей, Р — рівень цін, Y — обсяг випуску у реальному вираженні. Рівняння показує зв'язок між сумою грошей та загальним обсягом операцій в економіці. PY— номінальний ВВП. MV— кількість грошей, які мають бути сплачені при закупівлі виробленої продукції. Функція трансакційного попиту на гроші має вигляд:

M_t = k(PY),

де А: — кембриджський коефіцієнт, обернено пропорційний швид­кості обороту грошей.

Реальна величина трансакційного попиту виражається такою функцією:

M/P=L_t = kY.

Графік функції подано на рис. 8.1.

Кут нахилу лінії трансакційного попиту завжди менший за 45°, оскільки величина k на практиці набуває значення від 1/4 до 1/5.

О 150 Y, млрд гр. од.

Рис. 8.1. Функція трансакційного попиту на гроші

У стабільній ринковій економіці, за результатами емпіричних дослі­джень, швидкість обороту грошової маси на рік становить від 4 до 5 оборотів.

2. Мотив застережливості. Попит на гроші, за цим мотивом, пока­
зує, яку кількість грошей економічний агент бажає тримати в разі не­
передбачених обставин. Із зростанням доходу сума відкладених гро­
шей збільшується. Отже, попит на гроші, за мотивом застережли­
вості, включається у рівняння трансакційного попиту на гроші,
оскільки він також залежить від доходу. Відмінність між першим та
другим мотивами полягає в тому, що попит на гроші, за трансакцій-
ним мотивом, пов'язаний із плановими витратами, а за мотивом зас­
тережливості — з неплановими.

3. Спекулятивний мотив (попит на гроші як на майно) пов'яза­
ний з тим, що для економічних суб'єктів існує невизначеність у
майбутньому щодо цін активів. У домогосподарств виникає пи­
тання: у якій формі тримати своє багатство — у грошах чи цінних
паперах? Кейнс доводить це, ґрунтуючись на таких положеннях:
1) існує обернена залежність між ціною цінних паперів та відсот­
ковими ставками; 2) вибір між цінними паперами та спекулятив­
ними грошима залежить від очікувань домогосподарств щодо
майбутніх змін відсоткової ставки; 3) кожне домогосподарство має
власні очікування щодо змін.

Загальний попит на гроші визначається зміщенням по горизон­тальній осі прямої попиту на гроші з боку активів (рис. 8.2, 6) на ве­личину, що дорівнює попиту на гроші для угод (рис. 8.2, а).