Ефективність антикризового управління
Розвиток управління завжди має супроводжуватися підвищенням його ефективності, що визначається зростанням потенціалу, тобто можливістю позитивних змін, наявністю необхідних ресурсів та умов їх використання. У тенденціях зміни потенціалу та ефективності управління також криються небезпеки кризи.
Важливіш показником - результатом антикризового управління є його ефективність - здатність приносити оптимальний ефект від впровадження відповідних антикризових програм максимально можливим збереженням всіх переваг при мінімальних витратах засобів і ресурсів. Важко оцінити таку ефективність у точних розрахункових показниках, але побачити її можна при аналізі і загальній оцінці управління, його успішності чи гірорахунках (табл. 5.5).
Методи та оргинілація моніторингу в антикричовому управлінні Ефективність антикризового управління залежить від якості управлінських рішень, а ефективність прийнятих рішень може служити засобом виміру ефективності управлінської системи. Тобто, ефективність і якість антикризового рішення визначаються, насамперед, методологією і дотриманням параметрів раціональності з орієнтацією на позитивні кінцеві результати.
Розробка відповідних антикризових рішень не повинна обмежуватися одним варіантом; оцінка ймовірності характеру виникнення соціально-економічних подій; через комплексний показник ефективності кожного з варіантів рішення; необхідне застосування сучасних логічних прийомів і методичного інструментарію.
Таблиця 5.5 - Антикризове управління з точки зору ефективності
| Аспекти кризи | Неефективне управління | Ефективне управління |
| отримання сигналу про можливу кризу | сигнали ігноруються | сигнали рано виявляються і приймаються відповідні заходи |
| межи кризи | криза виходить за межи організації | криза локалізована всередині організації |
| відновлення ділової активності | всі організаційні процеси при пи нен і, адм і 11 і страці я намагається відновити діяльність | організація функціонує, всі її функції і зобов'язання виконуються |
| ефект використання минулого досвіду | відсутнє використання минулого досвіду, допускаються ті ж помилки | в результаті кризи змінюється організаційна політика та процедури управління |
| вплив кризи на репутацію організації | громадська думка засуджує поведінку організації, деякі припиняють взаємодію з нею | імідж організації підвищується завдяки ефективної поведінки під час кризи |
| доступність ресурсів | організації бракує ресурсів для подолання кризи | організаційні та зовнішні ресурси є в достатній кількості |
| процес прийняття рішень | здійснюється повільно із за вн утр І Ш Н І X ко н фл і к ті в | приймаються своєчасно на основі достовірної інформації |
Ефект (результат, наслідки) антикризового впливу розглядати з позицій показників діяльності об’єкта в цілому, досягнуті підприємством за період впровадження програми антикризового управління, для чого пропонується використовувати наступну систему критеріїв:
- досягнуті зміни найважливіших показників господарсько- фінансової діяльності та фінансового стану підприємства за період
Методи та органішцін моніторингу « ишпикриловому управ, іішіі антикризового управління (порівняно s початком реалізації антикризових процедур);
- швидкість отримання позитивних змін на одиницю часу, тобто приріст узагальнюючих показників господарювання, отриманий за тиждень, місяць, квартал або рік;
- економічність отримання позитивного ефекту, виміром оцінки якого є співвідношення між досягнутим приростом результатів господарсько-фінансової діяльності та обсягом витрат, пов'язаних з досягненням цього ефекту (сукупна оцінка витрат на проведення суто антикризового управління та вартості додатково залучених ресурсів);
- достатність змін для відновлення параметрів життєздатності підприємства, яка оцінюється шляхом порівняння фактично досягнутих показників з еталонними (цільовими) значеннями, за яких забезпечується життєздатний стан підприємства.
Визначені критерії можуть стати підґрунтям побудови системи локальних та загальних показників ефективності антикризового управління, за допомогою яких можуть оцінюватися альтернативні антикризові пропозиції та формуватися висновок стосовно ефективності системи антикризового управління підприємством в цілому.
Перед менеджментом, що здійснює антикризове управління, однією з актуальних проблем є підвищення ефективності та якості управління, активне і вміле застосування яких сприятиме вирішенню цієї центральної проблеми.
В останні роки в Україні приділяється велика увага спеціалізованій підготовці антикризових керівників, які здатні виводити організацію з кризи з найменшими негативними наслідками. їхня професійна підготовка орієнтована на кризові ситуації. Але при підготовці звичайних менеджерів також слід приділяти велику увагу розвитку здібностей до управління в критичних ситуаціях. Антикризове управління має стати необхідним елементом стратегічного, креативного, виробничого, екологічного та фінансового управління.
Мистецтво управління, дане природою і придбане в процесі спеціальної підготовки, слід особливо виділити в переліку факторів ефективності антикризового управління, завдяки його вирішальної ролі в отриманні кінцевого результату, тобто чинником виходу з кризи чи її пом'якшення. А тому важливо проводити психологічне тестування менеджерів, відбирати з них тих, які здатні чуйно реагувати на наближення кризи і керувати організацією в екстремальних ситуаціях.
В таких умовах необхідна розробка методології ризикованих рішень, яка повинна бути створена і освоєна, тому що значною мірою визначає своєчасність, повноту відображення проблеми, конкретність та організаційну значимість.
Людський фактор в певній мірі відображає фактори корпоративності і лідерства, мистецтва управління. Але необхідно мати на увазі, що в антикризовому управлінні існує поняття антикризової команди — найближчих помічників антикризового менеджера, які можуть користуватися його особливою довірою і здатні узгоджено і цілеспрямовано здійснювати програму антикризового управління. Сукупність непередбачуваних екстремальних ситуацій можуть подолати тільки ті люди, які вірні загальній ідеї і задуму і довіряють один одному. Так само працює людський фактор і в антикризовому управлінні.
Корпоративність, як фактор ефективного адміністрування, - це розуміння і прийняття всіма працівниками цілей організації, готовність самовіддано працювати для їх досягнення, особливий вид інтеграції всіх ділових, соціально-психологічних та організаційних відносин, внутрішній патріотизм і ентузіазм. Корпоративність є надійною опорою антикризового управління. Але він не виникає сам по собі, а є результатом управління.
Лідерство також входить у сукупність факторів ефективного антикризового управління завдяки безлічі відтінків і модифікацій властивостей менеджера і сформованим стилем роботи, структурою персоналу управління, що зміцнилися довірою до менеджера, авторитетом влади, впевненістю в майбутній успіх. Опора на лідерство може зіграти вирішальну роль у подоланні кризи або її пом'якшення. Але для цього необхідні пошук і проектування лідерства. Це звучить незвично, але буде зрозумілим, якщо мати на увазі, що лідерство — це не тільки особистість менеджера, але і характеристика всієї системи та організації управління.
Особливу роль в ефективності антикризового управління відіграють стратегія й якість антикризових програм, оперативність і гнучкість управління. У кризових ситуаціях часто виникає потреба у швидких і рішучих діях, оперативних заходах, зміні управління в складаних ситуацій, адаптації до умов кризи та майбутніх проблем. Інерційність у цьому випадку може відігравати негативну роль.
Значним фактором ефективності антикризового управління є система моніторингу кризових ситуацій. Вона являє собою спеціально організовані дії з визначення ймовірності і реальності настання кризи і необхідна для
Методи та органгшція моніторингу в антикризовому управлінні своєчасного його виявлення і розпізнавання (розглянуто в темі 5, питання 5.1).
Досліджуючи теорію і практику антикризового управління, важливо витягувати той позитивний досвід, який накопичено кращими закордонними менеджерами на рівні фірми, не повторюючи їх помилок, творчо приміряючи кращі зразки і методи організації господарської діяльності до наших потреб, до сучасної економічної дійсності.
Історія соціально-економічного розвитку багатьох, у тому числі розвинутих країн світу свідчить про те, що їм доводилося переживати глибокі спади виробництва, фінансові потрясіння, масове безробіття, гострі соціальні та політичні конфлікти. Одні країни з великими труднощами і значними витратами їх долали, досить успішно справляючись з економічними і соціальними потрясіннями і в досить короткі терміни виводили свої економічні та соціальні системи з гострих кризових станів.
Зупинимося на деяких класичних прикладах антикризового управління у різних країнах.
«Новий курс» Ф.Д. Рузвельта (1929-1933 pp.) - програма виведення американської економіки з кризи, що відбилося на поглядах англійського економіста Дж.М. Кейнса про необхідність державного регулювання капіталістичної економіки в поєднанні з розвитком ринкових відносин. В ті роки економічна ситуація в країні диктувала необхідність розпочати реформи з рішення кредитно-фінансових проблем. З ініціативи Ф. Рузвельта Конгресу був запропонований «надзвичайний закон про банки». Федеральна резервна система надавала позики банкам, міністр фінансів отримував право запобігати масове вилучення вкладів. Законом пропонувалося відкривати банки тільки годі, коли їх стан буде визнано «здоровим». Експорт золота заборонявся. Спеціальний указ наказував громадянам США обов'язкову здачу золотих запасів на суму понад $100. Одночасно дозволявся випуск нових банкнот, не забезпечених золотом. Слідом за цим уряд Ф. Рузвельта наклав ембарго на золото у відносинах між США та іншими країнами.
Другим найважливішим банківським законом став закон про банківську діяльність, прийнятий 16 червня 1933, за яким поділялися депозитні та інвестиційні функції банків, була створена Федеральна корпорація страхування депозитів. До початку 1934 р. близько 80% всіх банків США застрахували свої депозити, враховуючи бажання більшості вкладників мати, подібний захист. Закон встановив, що депозити розміром
до 10 тис. дол. підлягають страхуванню на 100%, від 10 до 50 тис. дол. - на 75%о, а понад 50 тис. дол. - на 50%. Суспільна довіра до банківської системи стало швидко відновлюватися.
У січні 1934 р. була проведена девальвація долара, яка знизила його золотий вміст на 41%. Було розпочато карбування срібної монети, в країні запроваджувався біметалізм. Девальвація долара, вилучення монетного золота з приватних рук, полегшення доступу до кредиту сприяли підвищенню цін і створили механізм інфляційного розвитку американської економіки, одночасно даючи тим самим в руки держави кошти для проведення реформ в інших галузях. Позитивно вплинула на стабілізацію фінансово-кредитної системи США скасування «сухого закону». З відміною заборони спиртних напоїв вводився податок на їх продаж.
Особливе місце в системі реформ «нового курсу» займала установа Цивільного корпусу про направлення безробітних міських юнаків на роботу в лісові райони. На думку президента, це давало можливість поліпшити природні ресурси країни, зміцнити здоров'я молоді. Вже на початку літа 1933 р. були створені табори на 250 тис. молодих людей у віці від 18 до 25 років з сімей, які отримують допомогу, а також безробітних ветеранів. У таборі вони мали безкоштовне харчування, дах, форму і долар на день. Роботи проводилися під наглядом інженерно-технічного персоналу і військових. У таборах вводилася майже військова дисципліна. Ефект від створення таборів перевершив очікування Рузвельта. До 1935 р. табори були розширені вдвічі - до 500 тис. осіб. Всього в них побувало близько 3 млн. осіб. Силами табірної молоді було висаджено 200 млн. дерев, побудована значна кількість меліоративних споруд, мостів, прокладено тисячі кілометрів доріг і багато іншого.
Важливим заходом, що сприяв виходу з економічної кризи, став Закон про відновлення промисловості. Відповідно до нього підприємцям в кожній галузі промисловості пропонувалося добровільно об'єднатися і виробити «кодекси чесної конкуренції», які, по-перше, встановлювали розмір виробництва, по-друге, визначали рівень заробітної плати і тривалість робочого дня, по-третє, розподіляли ринки збуту між окремими конкурентами. На час дії закону, обмеженого двома роками, створювалася Національна адміністрація з оздоровлення промисловості на чолі з генералом X. Джонсоном.
Закон про відновлення промисловості торкнувся і трудових відносин, бо надав робочим право участі в колективних договорах і профспілках. У законі визначалися три основні умови праці: мінімальна
Методи та організація моніторингу « «нтнкрпюеому унр<і<і.>інні заробітна плата в розмірі 12-15 дол. за тиждень; максимальна тривалість робочого дня - 8 год.; заборона дитячої праці. Закон діяв два роки і був скасований Верховним Судом США під приводом того, що суперечив Конституції США, тому що втручався в права приватних власників. Але за цей час вдалося ліквідувати повний хаос в промисловості і підняти індекс виробництва на 10%.
«Новий курс» охопив і сферу аграрних відносин. З метою відновлення купівельної спроможності фермерів і підтримки цін на сільськогосподарські продукти уряд запропонував фермерам скорочувати посівні площі і поголів'я худоби з гарантованою виплатою відсотків з фермерської заборгованості на суму не більше 2 млрд. дол.
В аграрній політиці «новий курс» реалізувався також у законі 1938 р., який ввів концепцію «завжди нормальної житниці». Концепція пропонувала підтримку рівня цін здійснювати шляхом не знищення надлишків продукції, а збереження, виплачуючи фермерам аванс в рахунок ще не проданих сільгосппродуктів. Одночасно уряд проводив політику демпінгу за кордоном при експорті пшениці, бавовни та ін. товарів, заохочуючи фермерів видачею особливих премій. У результаті застосування заходів, спрямованих на оздоровлення аграрного сектора, процес розорення ферм загальмувався, іпотечна заборгованість зменшилася, грошові доходи фермерів, включаючи державні преміальні платежі, зросли майже вдвічі.
Пожвавлення, що почалося в американській економіці в 1933 p., супроводжуване активною фіскальною політикою адміністрації Рузвельта, сприяло різкої зміни структури федеральних витрат: вперше за всю американську історію в країні на рівні федерального уряду з'явився соціальний бюджет. Федеральне уряд взяв на себе турботу про «непродуктивну» або малопродуктивну частину робочої сили - про престарілих, молодь, інвалідів, декласованих елементах, які представляли загрозу соціальної стабільності США.
Прибуткові податки залишилися приблизно на тому ж рівні, а от частка податків на прибуток корпорацій збільшилася в 1,5 рази, що, безумовно, відображало прагнення адміністрації Рузвельта покласти більшу податковий тягар на великий бізнес, як істинного провинника Великої депресії, а не на рядових американських громадян.
Здійснюючи реформи «нового курсу», адміністрація Рузвельта розраховувала оновити економіку країни і позбавити її від подібних Великої депресії потрясінь і криз. Однак ці цілі повністю досягнуті не
MeutnOu та органі піці» моніторингу в ашпикріпокиму управлінні були. Лише в 1939 р. економіка США впоралася з наслідками кризи, але до другої світової війни країні так і не вдалося досягти докризового рівня виробництва.
У той же час досвід реформування економіки, фінансів, соціальної політики, здійсненого Ф. Рузвельтом і його командою, має не тільки національне, а й велике міжнародне значення. Особливо він цінний для українських менеджерів, економістів і політиків. Безумовно, економічна, соціальна і політична криза, іцо вибухнула в Україні в першій половині 90- х pp. XX ст., багато в чому відрізняється від американської Великої депресії, але мають місце і деякі подібні сутнісні характеристики, тенденції розвитку, політичні та соціальні устремління різних суспільних груп, що ускладнюють вибір шляхів, методів виведення економіки з тривалої в нашій країні глибокої кризи.
Методологія, стратегія і тактика реформ у рамках «нового курсу» продемонстрували особливу роль державного регулювання в системі капіталістичного господарства і показали, що гнучке і помірне регулювання економіки, соціальної та політичної сфер, особливо у важкі періоди розвитку країни, є життєво необхідним.
Цей важливий висновок потребує глибокого осмислення, а головне - у практичному застосуванні з урахуванням українських історичних і соціально-економічних реалій.
Антикризовою спрямованістю реформ Л. Ерхарда — «архітектора німецького дива», стала концепція «соціального ринкового господарства». Це була не тільки теорія, а й державна політика, що дозволила радикально змінити перспективу країни. За своїми теоретичними директивами концепція «соціального ринкового господарства» була по суті творчим застосуванням, з урахуванням конкретних німецьких національних та історичних умов, кейнсіанської теорії непрямого регулювання.
Л. Ерхард виходив з ідеї сильної держави як «конституційної», «керуючої» і «регулюючої» сили, здатної формувати суспільство. Держава активно втручалася в економічні процеси, але напрямок, характер, способи втручання були чітко орієнтовані на формування ринкової економіки, заснованої на приватній власності на засоби виробництва і захищеною законодавчою системою влади.
Держава підтримувала галузі, що зазнавали труднощі, особливо вугільну та електротехнічну промисловість, металургію. Інвесторам та підприємцям надавалися податкові пільги. Л. Ерхард широко використовував державні важелі для того, щоб долати труднощі, щоб не
Методи та організація моніторингу в антикризовому управлінні
і j - — _
відхилятися від обраного курсу. На його переконання в сучасних соціальних умовах відповідальність за економіку несе лише держава. Визначення рамок економічного порядку знову-таки може бути завданням тільки держави.
Істотну роль в успіху проведених перетворень і виходу ФРН з кризи зіграла зовнішня підтримка (економічна допомога за планом Маршалла, а також постачання палива, продовольства, насіння, добрив по інших каналах). У німецьку економіку передавалися американський транспорт та інше майно армії США. З коштів Фонду європейської програми відновлення кредити надавалися на пільгових умовах.
Першим заходом, проведеним у липні 1948 p., була грошова реформа, яка стала важливою передумовою модернізації всього економічного механізму німецької економіки. Декретом були введені нові гроші. Слідом за грошовою реформою послідувала реформа цін. Законом про принципи господарської структури ціни відпускалися на свободу, скасовувалися адміністративний розподіл ресурсів і численні нормативні документи, щодо цього регулювали економічні відносини. Дещо пізніше були прийняті законодавчі акти про кредитну і податкову політику, про заходи проти довільного завищення цін, ан гимонопольні та антікартельние укази та ін.
Найважливішою складовою економічної політики Л. Ерхарда було зміцнення ФРН на світовому ринку завдяки чому вдалося втричі збільшити експорт. Були вжиті рішучі заходи щодо захисту внутрішнього ринку від зовнішніх конкурентів, пом'якшено податковий тягар, заборонялися набір нових службовців і підвищення їм окладів, проводився курс на жорстку економію державних витрат. Велика увага приділялася розвитку малого та середнього бізнесу. Державні органи виявляли турботу про створення системи ефективної зайнятості, що включало в себе перепідготовку кадрів, розвиток громадських робіт, збільшення числа робочих місць і скорочення безробіття.
Позитивну роль у подоланні кризи у ФРН зіграло індикативне планування. Це не «плани-прогнози», «илани-здогади», а дуже ефективний в умовах ФРН економічний, правовий і адміністративний механізм впливу на всі сфери життєдіяльності країни. Виход з кризового становища в ФРН супроводжувався і позитивним вирішенням ряду духовно-культурних проблем, які торкалися стану масової свідомості, особливостей мислення, змін способу життя, мислення і поведінки мільйонів німецьких громадян.
Антикризові реформи, розроблені і вміло проведені Л. Ерхардом, не мали б успіху без активної підтримки громадськості, без участі громадян у процесі прийняття та реалізації рішень з соціально-економічних питань, без широкої опори на розробки і рекомендації вчених своєї країни. Підсумовуючи і оцінюючи антикризову реформаторську діяльність Л. Ерхарда, слід особливо підкреслити правильний вибір соціально орієнтованої моделі розвитку.
Антикризові особливості державного управління економікою в різних країнах виражаються в різних формах. У США, наприклад, це - вдосконалення законодавства в галузі зайнятості, збільшення робочих місць, особливо для молоді, розробці регіональних структурних програм та ін. Ефективні заходи уряду повинні включати спеціально розроблені програми зниженню високого рівня безробіття, по зменшенню структурного безробіття в окремих регіонах і серед окремих груп працівників; приділяти належну увагу збільшенню ролі експорту і підвищенню міжнародної конкурентоспроможності сільського господарства, промисловості та автомобілебудування.
На думку Конгресу США, на молодь припадає велика частка наявних у країні безробітних, і це значною мірою сприяє зростанню злочинності, алкоголізму, наркоманії і г. п. При виробленні заходів і програм щодо забезпечення роботою молоді, американські законодавці пропонують уряду передбачити розробку практичних методів поєднання роботи з професійнім навчанням, стимулювання приватного підприємництва, практики отримання професійної освіти без відриву від виробництва. Другим важливим напрямом вдосконалення антикризового державного управління в США є всебічна науково обґрунтована координація зусиль різних державних відомств з розробки та проведення економічної політики.
Для цього в 1984 р. створена Президентська рада з удосконалення управління. Йога найважливішим завданням є розробка рішень за наступними пріоритетними напрямками:
- вдосконалення управління фінансовими ресурсами;
- раціоналізація управлінських інструментів і процедур;
- координація діяльності державних інспекторів;
- зусилля різних відомств щодо скорочення числа злочинів та ін.
Слід зазначити, що антикризове державне управління значно
посилюється в періоди екстремального розвитку - від посилення державного контролю над галузями і підприємствами в період кризи до централізованого адміністрування в сферах виробництва і розподілу продукції. Наприклад, в Японії в післявоєнні роки економічний механізм характеризувався прямим державним управлінням переважної більшості галузей і підприємств, системою фондового розподілу, жорсткого регулювання процесів обігу, ціноутворення, політики доходів.
Зусилля державної економічної політики Японії того періоду були спрямовані передусім на створення умов для ринкової конкуренції з ліквідацією надлишкової концентрації економічної потужності, реорганізацією приватних підприємницьких фірм. У 1949-1950 pp. продовжилася активна політика держави щодо демонополізації економіки, і лише після досягнення деяких стійких позитивних змін у цьому напрямі, було поетапно скасовано державне регулювання, цін.
Хвиля різких змін в японському управлінні пов'язана з прискореним освоєнням методів американського менеджменту в період після закінчення Другої світової війни. Вивчення та впровадження американських методів управління здійснювалося одночасно японськими державними органами і американською адміністрацією окупаційних військ. Серйозну проблему для японського бізнесу в той період являло незадовільна якість японських товарів. З ініціативи Міністерства зовнішньої торгівлі і промисловості в 1950 р. до Японії був запрошений відомий фахівець у цій галузі, професор Е. Демінг, який заявив японським підприємцям, що японська якість може стати найкращим у світі замість гіршого. Як відомо, ці слова Демінга стали пророчими.
У ряді країн державні органи розробляють програми приватизації та їх здійснення розглядається як превентивні антикризові заходи, спрямовані на запобігання або вихід з кризи окремих підприємств і навіть цілих галузей економіки. Мета такої приватизації - пошук нових, більш досконалих структур підприємств, підвищення їх конкурентоспроможності та ефективності.
Приватизація в кожній країні має свої особливості. Так, характерною рисою приватизації у Великобританії є поступовість, в Німеччині обережність, в Італії - яскраво виражений прагматизм. У Чеській Республіці приватизація мала головну мету - зменшити частку держави у володінні власністю і довести питому вагу державної власності до 10-15%.
У цілому розвинені країни Заходу розглядають приватизацію як засіб створення змішаної економіки. На думку західних економістів, змішані підприємства в даний час визнані найбільш конкурентоспроможними, гнучкими, але для більшості державних підприємств у всіх країнах
Методи та організація моніторингу в антикртовощ управлінні характерна низька ефективність витрат на одиницю продукції. Як правило, державні підприємства розглядаються інструментом економічної та соціальної політики, а не комерційним підприємством.
Основним спонукальним стимулом приватизації є оздоровлення економіки підприємств за рахунок приватних інвестицій, у тому числі іноземного капіталу.
У країнах з розвиненою ринковою економікою приватизація приймає такі форми:
- продаж державних підприємств приватним інвесторам - фізичним і юридичним особам;
- створення спільних підприємств з пайовою участю приватного капіталу;
- продаж частини акцій підприємств, що є державною власністю.
Приватизація в цих країнах здійснюється поетапно: спочатку
підприємство піддається санації (оздоровлення), потім оцінюється експертом-оцінювачем і тільки потім продається приватному капіталу. Така послідовність дозволяє максимізувати виручку від приватизації підприємства.
У Чеській Республіці приватизація проходила у двох формах - мала й велика. Мала приватизація зачіпала підприємства сфери роздрібної торгівлі, побутового обслуговування, підприємства громадського харчування та ін. Економічний і соціальний ефект - стабілізація становища на великих підприємствах, розсмоктування безробіття, збереження і навіть збільшення робочих місць. Велика приватизація державних промислових підприємств здійснювалася в два етапи. На першому - розробка, обговорення та затвердження проектів приватизації. Другий етап пов'язаний з реалізацією прийнятих проектів приватизації. Ного проводив Фонд народного майна, який прийняв для реалізації 7533 підприємств з різними формами приватизації: 23,6% - з перетворенням в акціонерні товариства; 30,8% - з безкоштовною передачею населеним пунктам; 8,0%
- шляхом громадських аукціонів; 22,3% - прямі продажі.
У Чехії в процесі приватизації активну участь брали іноземні фірми. Великий обсяг іноземних інвестицій припадав на фірми Німеччини (31,2%), США (27,8%), Франції (12,7%), Бельгії (7,2%), Австрії (6,2%). Іноземних інвесторів підприємства Чехії залучили порівняно високим рівнем кваліфікації робочої сили, більш низькими витратами на заробітну плату і матеріали, а також низьким рівнем ризику.
Отже, в країнах з розвиненою ринковою економікою накопичено багатий досвід запобігання й подолання кризових ситуацій на макро- і мікрорівнях. Звичайно, історичні та соціально-економічні умови виникнення, розвитку та загострення різних типів криз в Україні та інших країнах по багатьох позиціях не збігаються. Але це не применшує необхідності ретельного вивчення позитивного зарубіжного досвіду і вдумливого, творчого підходу до його застосування в процесі антикризового управління соціально-економічною системою держави.
® Контрольні запитання:
1. Класифікація різних методів моніторингу.
2. Мета й етапи моніторингу фінансового стану підприємства.
3. Поняття «ризик» у менеджменті, його характеристики.
4. Найбільш поширені джерела ризиків.
5. Класифікація ризиків за основними ознаками і факторами.
6. Дайте характеристику функцій і засобів управління, що характеризують зміст процесу управління ризиком.
7. Охарактеризуйте існуючі підходи до економічних ціклів.
8. Які існують види економічних циклів?
9. Наведіть загальну модель взаємодії мультіплікатора и акселератора?
10. Наведіть приклад використання економетричних методів для аналізу економічних циклів?
Висновки
Антикризове управління тг це комплекс характеристик, що відображають його особливості і цінність, призначені передбачати і випереджати кризи, пом'якшувати їх перебіг і негативні наслідки, перетворювати кризові процеси на позитивні зміни у сучасному та стратегічному розвитку національної економіки.
Антикризове управління - не тільки виправлення накопичених помилок або розплата за них, це - об'єктивна потреба управління, орієнтованого на стратегічний розвиток, своєчасне реформування соціально-економічних систем, аналіз майбутнього в сьогоденні, оцінка взаємодії господарської діяльності підприємства з державою та населенням.
Жоден тип управління не існуєте в чистому вигляді, оскільки володіє певними ознаками, що враховуються в реальній практиці. Наприклад, сучасний менеджмент складається з модулів антикризового, стратегічного, інноваційного, мотиваційного та соціально-орієнтованого управління, які перебувають в особливому зв'язку, поєднанні і взаємодії. Реальний прояв цієї інтеграції характеризується та оцінюється мистецтвом управління, якістю і ефективністю.
Антикризове управління являє собою не тільки складну ієрархічну систему, в ознаках, параметрах і показниках якої воно виражається, а містить характер і особливості професійної свідомості менеджера. Це структура знань, система цінностей, дослідницький потенціал, практичний досвід, світовідчуття, людський фактор поведінки, перспективне мислення, безперервна самоосвіта.
Сучасне антикризове управління в Україні крім усього іншого, потребує фахівців з менеджменту, які мають спеціальну підготовку і певний набір особистих якостей. Вони готуються для роботи в екстремальних умовах кризи, банкрутства та санації підприємств. Підготовка таких фахівців вимагає нових підходів в технології та організації навчального процесу, знань в області економіки, права, психології, а також освоєння прийомів поведінки в непередбачених ситуаціях.
Наявність таких фахівців є важливим чинником антикризового управління. Чим складніше умови, тим важливіше стає здатність менеджера передбачати і припускати можливість кризи, готовність до її подолання. І ці якості повинен виховувати і розвивати в собі кожен менеджер.
ТЕРМІНОЛОГІЯ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ
Автаркія - економічна політика відокремлення країни з метою створення замкнутої економіки.
Автократичний стиль управління - стиль, в якому використовуються потреби та інтереси низького рівня, сконцентровано увагу до особистості менеджера, в руках якого зосереджені широкі повноваження при формальному ставленні до людини.
Авторитет - міра того, наскільки підлеглі рахуються з думкою керівника, його порадами, вказівками, розпорядженнями, визнання підлеглими досвіду, професіоналізму керівника, повагу і розуміння його людських якостей.
Адаптація - процес пристосування людини чи організації до існуючих або змінюваних умов.
Адміністративна праця — вид розумової праці, виражений у діях з управління процесами трудової діяльності людей.
Адміністративний менеджмент - тип управління, в якому пріоритет віддається організаційно-адміністративним засобам і методам управління.
Адміністративні методи управління - методи прямого, переважно організаційного впливу на керований об'єкт і однозначного вирішення проблем, що мають обов'язкову силу для виконання.
Адміністрація - сукупність посадових осіб, наділених правами і обов'язками по керівництву об'єктом управління з метою здійснення покладених на них функцій.
Аксікреація - система заходів но створенню, вирощуванню, виникненню у людини і організації нових цінностей або відновлення, регенерація, переосмислення колишніх.
Активізація - функція управління, пов'язана з інтенсифікацією трудової та громадської діяльності, підвищенням творчої активності особистості і колективу.
Активність ділова - одна з характеристик діяльності людини чи організації, що виявляється в ініціативності, винахідливості, ефективності, результативності та корисності.
Активність соціальна - одна з характеристик поведінки особистості або групи людей щодо захисту інтересів, цінностей, ідеалів.
Акція - цінний папір, що свідчить про внесення паю її власником в капітал акціонерного товариства і дає право на частку прибутку у формі дивіденду.
Альтернатива - необхідність єдиного вибору між взаємовиключними можливостями.
Аналіз - уявне і реальне розчленування об'єкта на елементи, метод вивчення, проблем, ситуацій шляхом виявлення властивостей і характеристик, зіставлення їх за встановленими певними критеріями, визначення стану, тенденцій зміни і особливостей.
Антикризове управління — тип управління, в якому певним чином поставлені передбачення небезпеки кризи, аналіз його симптомів, розробка заходів щодо запобігання або зниження негативних наслідків кризи, а також використання його окремих факторів для подальшого розвитку.
Апарат управління - сукупність працівників організації, які виконують роботу з управління.
Апеляція — звернення до вищої інстанції з метою оскарження рішення чи постанови.
Арбітраж - розгляд спірних справ посередником (судом), що призначається за згодою сторін.
Арбітражний керуючий - (тимчасовий, зовнішній, конкурсний) особа, яка призначається арбітражним судом для проведення процедур банкрутства або здійснення інших повноважень, встановлених законом.
Атестація - комплексна оцінка діяльності організації на предмет її відповідності встановленим нормативам та вимогам.
Аукціон - спосіб продажу з публічних торгів, при якому покупцем стає людина або організація, які запропонували за товар найвищу ціну.
Базові параметри - система критеріїв, здатних адекватно відобразити специфіку конкретного об'єкта з урахуванням впливу на нього в той чи інший період часу показників, характеристик, шкал та ін.
Банкрутство (неспроможність) - визнаний арбітражним судом або оголошений боржником факт нездатності задовольнити вимоги кредиторів у повному об'ємі або виконати обов'язки по сплаті платежів. Стан неплатоспроможності боржника трансформується в неплатоспроможність (банкрутство) тільки після констатації арбітражним судом ознак неплатоспроможності боржника.
Безробіття - багатоаспектне соціально-економічне явище, коли частина економічно активного населення не зайнята у виробництві товарів
і послуг, не може реалізувати свою робочу силу на ринку праці через відсутність відповідних робочих місць, і позбавляється внаслідок цього заробітної плати як основного джерела засобів до життя.
Бізнес — економічна діяльність з ведення вигідної справи, що є джерелом отримання прибутку.
Бізнес-інкубатор - мале підприємство, створюване місцевими органами або великими компаніями з метою «вирощування» нових підприємств для реалізації інноваційних проектів.
Біржа - установа для укладення товарних, фінансових угод, продажу за зразками, ринок цінних паперів.
Бюджет - передбачуване рахування доходів і витрат організації або держави на певний строк; розподіл і структура витрат, доходів та наявних ресурсів.
Бюджет часу - система показників, що характеризує розподіл витрат часу за видами його використання окремим працівником або групою.
Венчурні підприємства - підприємства малого бізнесу, зайняті науковими дослідженнями, інженерними розробками, створенням і впровадженням нововведень, пов'язаних із значним ризиком.
Вертикальний розподіл праці — диференціація трудової діяльності за наявності декількох рівнів управління.
Взаємодія працівників - міжособистісні взаємини, що виникають у сфері соціально-трудових відносин.
Види контролю - за часом здійснення: попередній, поточний, заключний; за ступенем охоплення спостережуваних об'єктів: загальний, вибірковий; за термінами: систематичний, періодичний, разовий; за формою здійснення: адміністративний, фінансовий, громадський і т.д.
Вирішення конфліктів - припинення протиборства конфліктуючих сторін в результаті пошуку прийнятного рішення проблеми.
Витрати часу - кількість часу на виконання тих чи іншггх робіт.
Відділ - найменування структурного підрозділу в організаціях.
Відповідальність — елемент організації в умовах поділу діяльності, що визначає міру осуду при невиконанні або недостатньому виконанні функцій і зобов'язань, повноважень і очікувань.
Влада - право і можливість робити визначальний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою авторитету, волі, насильства, права.
Властивість інформації - категорія, що виражає специфіку інформації, її відмінність від інших понять. Основними властивостями інформації є: матеріальність носія; накопичення; кількісна та якісна визначеність; перетворення на знання; змістовність; незмінність обсягу при використанні.
Внутрішнє середовище - структура організації, характеристики елементів і зв'язків між ними.
Вплив - дія суб'єкта по відношенню до об'єкту управління.
Гарантія - фактори і умови, що забезпечують успіх справи, порука за результати діяльності, прийняття відповідальності у випадку невдачі.
Гіперінфляція - безперервно зростаючий рівень товарних цін і обсяг грошової маси в обігу, що веде до знецінення грошової одиниці, розладу фінансів, грошового обігу, порушення господарських зв'язків, посилення соціальної напруженості в суспільстві. Ухвалений кількісний показник гіперінфляції - понад 50% інфляції на місяць.
Групове прийняття рішень - управлінське рішення, прийняте колегією, тобто офіційною групою осіб, що утворюють адміністративний, дорадчий або розпорядчий орган, призначений для спільного вирішення питань, які належать до його компетенції, або колективом організації, її структурним підрозділом.
Двофакторна модель Ф. Герцберга - варіант змістовної концепції мотивації, побудований на мотивуючих і гігієнічних групах факторів.
Девальвація - зниження офіційного курсу грошової одиниці країни по відношенню до золота або іноземній валюті; показник кризового стану фінансів, економіки країни, закріплює в умовах інфляції знецінення грошей.
Делегування повноважень - передача прав на прийняття рішень іншій особі або ланці системи управління.
Демократичний стиль управління - стиль, побудований на людському факторі і децентралізації при мінімальному використанні коштів і максимальному - мотивації.
Деномінація - укрупнення грошової одиниці країни з метою упорядкування грошового обігу.
Депресія - стан економіки в післякризовий період. Припиняється падіння виробництва, але рівень його низький. Товарні запаси перевищують готівкову грошову масу, знижується життєвий рівень, зростає соціальна напруженість, засмучені механізми управління.
таіЛУвання иілей У системі, коли її'1'Дерево цілей -ієрархічнеP^f.fliбільш високого рангу, більш низького рангу розкриваютьIіконфлікт, в якому розбіжностіДеструктивний конфлікт .ушивних дій, що потім нереростан?ть призводять до негативних, часто д0призводить до різкого зі ш же їїня у склоку та інші негативні яви^1
ефективності роботи колективу. ||Єбудь; в економіці нестача товарі^Дефіцит - брак, нестача чоі4’.^ робочої сили тощо засобів виробництва, грошових копі* у надлишкових грошових знаків-Дефляція -вилученняз (/feMців інфляції. Методи:збільшення Проводиться урядом для зниженні |а)і<5рів і майна, зовнішньоторговельне податків, продаж державних цінних бюджетних витрат, заморожування та валютне регулювання, скорочеи'^-рення напруженості соціальні заробітної плати. Наслідки: за1 н0го розвитку,
конфліктів, зниження темпів єконоіу^ р0звиток підприємства, організації»Диверсифікація -різнобічні-)*
бізнесу. поєднання різноманітності форм>
Диверсифікація управління функцій; виникнення різних тиг*ів