Ціна на ринку чистої монополії –обмежена ціною попиту. Визначається як:

Граничний продукт – приріст загального обсягу випуску продукції, здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора вироб-ва на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів вироб-ва або зміна величини сумарного продукту за рахунок введення у в-цтво 1-ї додаткової одиниці будь-якого змінного ресурса.

Граничний продукт (МР) –зміна величини сумарного продукту за рахунок введення у в-цтво 1-ї додаткової одиниці будь-якого змінного ресурса.

Граничний фізичний продукт змінного ресурсу (МР) –приріст сукупного продукту одержаний від застосування додаткової 1 змінного фактору.

Граничний фізичний продукт змінного ресурсу (МР) – приріст сукупного продукту одержаний від застосування додаткової 1 змінного фактору.

Граничні витрати– це витрати, котрі додатково потрібні для виробництва кожної одиниці продукту понад визначений обсяг.

Граничні витрати (МС) – приріст витрат на в-цтво ще однієї одиниці продукції MC=ΔTC/ΔQ.

Граничні факторні витрати – додаткові загальні витрати, що зумовили приріст обсягу виробництва, завдяки збільшенню на 1 одиницю даного фактору, за незміннго обсягу всіх інших факторів:

Дві криві попиту на ринку монополістичної конкуренції:перша показує залежність обсягу попиту від ціни, коли певне підприємство змінює ціни, а його конкуренти залишають ціни незмінними; друга показує залежність обсягу попиту від ціни, коли всі продавці змінюють ціни.

де СR_п — індекс концентрації п продавців (в %); — част­ка продажу і-того продавця в обсязі реалізації ринку (%); п — кількість економічних суб'єктів на ринку.

Диференціація продукції – якщо товари, що пропонуються на даному ринку, не мають, з точки зору споживачів, ідентичних властивостей.

Дефіцит на ринку – ситуація, за якої покупці готові купити більший обсяг товару за певною ціною, ніж підприємці готові виробити за цією ціною, тобто Q попиту > ніж Q пропозиції.

Диверсифікація – проникнення спеціалізованих фірм (промислових, транспортних, будівельних) до інших галузей виробництва, сфери послуг та ін.; у процесі диверсифікації виникають багатогалузеві комплекси. 2. Розширення асортименту виготовлення виробів, надання послуг.

Диференціація продукту– ситуація, коли покупці оцінюють ідентичну продук-цію конкуруючих виробників як схожу,

але не як цілковито взаємозамінну. Напр., машини різних марок тощо.

Довгостроковий період (LTC)– час, достатній для того,щоб змінити обсяги використання всіх без инятку ресурсів,які потрібні фірмі для випуску продукції.

Довгостроковий період (LTC) – час, достатній для того,щоб змінити обсяги використання всіх без инятку ресурсів,які потрібні фірмі для випуску продукції.

Дохід – це різниця між валовим Д. і затратами матеріальних ресурсів.

Другий закон Госсена:раціональний споживач в умовах обмеженості бюджету так здійснює свій вибір, щоб кожний товар, який він придбає, приніс йому однакову граничну корисність пропорційну ціні товару.

Дуополія– це тип ринкової структури, при якому існує тільки 2 постачальники певного товару і між ними повністю відсутні монополістичні угоди про ціни, ринки збуту та інше.

Егалітаризм – утопічна теорія, що проповідує усунення соціальних відмінностей та соціальної нерівності шляхом загальної зрівняльності.

Економічна модель –спрощене відображення економічних явищ та процесів за допомогою рівнянь та графіків, які відображають взаємозалежності різних економічних змінних. Система взаємозв.між ек. Зміннми, яка дає змогу прогнозувати результат.

Економічне благо –засіб задоволення економічних потреб, невід’ємною рисою якого є обмеженість.

Еластичність випуску від масштабу –показує на скільки відсотків змінюється обсяг випуску при збільшенні масштабу виробництва на 1%.

Еластичність випуску по змінному фактору– показує на скільки % зміниться випуск якщо обсяг використаного ресурсу зміниться на 1%.

Еластичність випуску по змінному фактору –показує на скільки % зміниться випуск якщо обсяг використаного ресурсу зміниться на 1%.

Еластичність по змінному фактору:

Еластичність попиту перехресна – показує на скільки % зміниться обсяг попиту на благо А при збільшенні ціни на благо В на 1%.

Еластичність попиту по доходу –показує на скільки % зміниться обсяг попиту при збільшенні доходу на 1%.

Еластичність пропозиції по ціні – показує наскільки зміниться обсяг пропозиції при зміні ціни на 1%.

Еластичність пропозиції –залежність зміни обсягів пропозиції у 1% при зміні ціни на 1%

Еластичніть випуску від масштабу– показує на скільки % змінюється обсяг випуску при збільшенні масштабу в-цтва на 1%.

Еластичніть випуску від масштабу – показує на скільки % змінюється обсяг випуску при збільшенні масштабу в-цтва на 1%.

Еластичшсть попиту по доходу –показує наскільки змінюється обсяг попиту при збільшенні доходу на 1%.

Ефект доходу – зміна в обсязі попиту на певне благо,що виникає в наслідок заміни реального доходу домог-ва після певної динаміки цін на нього.

Ефект заміщення – зміна в обсязі попиту домог-ва,що викликане заміною одного блага на інше в наслідок зміни цін на перше при незмінному рівні корисності або доходу.

Ефект масштабу– зменшення АТС при зростанні масштабу виробництва.

Загальна корисність– сума корисностей всіх одиниць даного блага,які є в наявності у споживача(ТU=f(Q)).

Загальна ринкова рівновага– стан рівноваги, за якого всі ринки перебувають у стані рівноваги.

Загальний дохід– сума грошей,що отримує фірма після реаліаціїї певного обсягу продукції за ринковими цінами.

Загальний дохід– сума грошей,що отримує фірма після реаліаціїї певного обсягу продукції за ринковими цінами.

Загальний обсяг продукції (ТР) – загальна кількість продукції,яка вироб. за певний період часу.

Загальний обсяг продукції (ТР) – загальна кількість продукції,яка вироб. за певний період часу.

Загальні витрати (TC) –сума постійних(фіксованих) і змінних витрат.

Закон Вальраса– визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума вартостей надлишкового попиту на всіх ринках має =0.

Закон спадної граничної продуктивності– зростання загального обсягу в-цтва при збільшенні обсягу споживання в-ого ресурсу супроводжується зменшенням граничного продукту даного ресурсу. При постійному збільшенні Q використання 1-ого ресурсу та незмінному Q інших ресурсів загальний Q випуску продукції при зміні Q виробничої продукції.

Закон спадної граничної продуктивності– принцип, згідно з яким зростання загального обсягу в-цтва при збільшенні обсягу споживання вир-ого ресурсу супроводжується зменшенням граничного продукту даного ресурсу.

Змінні витрати (TVC) – витрати на змінні затрати.Залежать від обсігів в-цтва-чим більше продукції виробляється,тим більша величина витрат,і навпаки.

Змінні витрати (TVC) –витрати на змінні затрати.Залежать від обсігів в-цтва-чим більше продукції виробляється,тим більша величина витрат,і навпаки.

Змова – попередня домовленість, яка не оголошується, між кількома учасниками економічних операцій діяти певним чином в особистих інтересах і на шкоду інтересам інших економічних суб'єктів. Як правило, змова має протиправний, протизаконний характер і шкодить інтересам держави або третьої сторони.

Зовнішні витрати (явні або експліцити) – витрати на оплату ек-их ресурсів,постачальники яких не є власниками фірми(витрати на придбання сировини,палива).

Зовнішні витрати (явні або експліцити) – витрати на оплату ек-их ресурсів,постачальники яких не є власниками фірми(витрати на придбання сировини,палива).

Зовнішні (екстерн альні) ефекти– будь-які дії суб’єктів, що впливаючи на інші господарські суб’єкти, не регулюються ціновим механізмом.

Зростаюча віддача від масштабу –збільшення обсягу продукції більш швидкими темпами, ніж збільшення обсягу всіх використаних для виробництва ресурсів.Н-д, призростанні витрат ресурсів на 20% обсяг виробництва зросте на 30%.

Ізокванта– сукупність технічно ефективних способів в-цтва певного обсягу продукції або це лінія, що являє собою різні сполучення чинників в-цтва, витрат, за яких може бути вироблений заданий обсяг випуску продукції.

Ізокванта– сукупність технічно ефективних способів в-цтва певного обсягу продукції або це лінія, що являє собою різні сполучення чинників в-цтва, витрат, за яких може бути вироблений заданий обсяг випуску продукції.

Ізокоста-множина всіх комбінацій ресурсів,що можуть бути придбані підприємством при певній сумі грошових витрат.

Ізокоста-множина всіх комбінацій ресурсів,що можуть бути придбані підприємством при певній сумі грошових витрат.

Ізопрофіта – геометричне місце точок різних комбінацій обсягів випуску та витрат ресурсів, що забезпечують рівновеликий прибуток. Математично ізопрофіта це:

Ізопрофіта-залежність обсягів випуску при зміні факторів.

Індекс концентрації ринку(англ. СR — concentration ratio) визначається як процентне відношення реалізації продукції певною кількістю великих продавців до загаль­ного обсягу реалізації на певному товарному ринку.

Індекс Лернера – індикатор монопольної влади, який визначається за формулою:

Індекс Лернера –показник рівня монопольної влади на ринку:

Індекс Херфіндаля-Хіршманаобчислюється як сума квадратів часток ринку всіх фірм ( ), які продають на ньому свою продукцію:

Індивдуальний попит –попит окремої г-ої одиниці.

Індивідуальна пропозиція праці – функціональна залежність між обсягом пропозиції праці та факторами, що на неї впливають, - порядком уподобань, цінами споживаних благ, ставкою зарплати , величиною нетрудових доходів , тобто: .

Кардиналктська концепція корисності– вимірність корисності числом; в основі лежить гіпотеза про можливість співставлення корисностей різних благ(на основі 2-ого закону Госсена «умова рівноваги або оптимальний план споживача»).

Карта ізоквант– сукупність ізоквант,де кожна з них показує макс-но можливий обсяг продукції,який можна отримати,використовуючи різні комбінації вхідних ресурсів.Це альтернативний спосіб опису в-ої ф-ції.Кожна ізокванта відповідає рівному рівню в-цтва,який зростає у міру просування на графіку вгору і вправо.

Карта ізоквант– сукупність ізоквант,де кожна з них показує макс-но можливий обсяг продукції,який можна отримати,використовуючи різні комбінації вхідних ресурсів.Це альтернативний спосіб опису в-ої ф-ції.Кожна ізокванта відповідає рівному рівню в-цтва,який зростає у міру просування на графіку вгору і вправо.

Картель –ситуація на олігополістичному ринку, за якої учасники укладають угоди щодо планових обсягів реалізації для кожного учасника або єдиних цін.

Картель – це організаційна форма підпр-в , шляхом укладення угод, що сприяє монополізації.

Коефіцієнт концентрації – визначає % продажу продукції фірми від загального обсягу продажу на ринку.

Конгломерат – одна з форм багатогалузевого об'єднання підприємств і фірм різної виробничої орієнтації (не пов'язаних між собою технологічно) на умовах широкої автономії економічної діяльності і децентралізованого управління.

Контрактна крива– показує сукупність точок оптимального розміщення благ або ресурсів. Крива утворена в: еджворта коробці точками дотику, байдужості кривих або ізоквант в-ничих ф-цій.

Концентрація фірм – характеристика ринку, що дозволяє визначити ступінь переваги одного або декількох підприємств або це фактор що спричиняє загострення конкуренції між дедалі бальшими підпр-вами.

Коригуюча субсидія – субсидія виробникам або споживачам, яка дорівнює граничним зовнішнім вигодам МЕВ і дає змогу збільшити виробництво товарів та послуг з позитивним зовнішнім ефектом

Коригуючий податок – податок на випуск продукції, який дає змогу збільшити граничні витрати виробників до рівня граничних суспільних витрат.

Корисність –спроможність ек-ого блага задовольняти людські потреби.

Короткостроковий період (STC) –це коли фірма може збільшувати обсяги в-цтва за рахунок зростання змінних затрат (ресурсів) та інтенсивності використання постійних.

Корпорація – товариство, спілка, об'єднання юридичних чи фізичних осіб навколо спільних професійних або комерційних інтересів, як правило, на акціонерних засадах зі спільним керівництвом (радою, правлінням). Це ефективно діючі структури з багатогалузевим підприємницьким профілем діяльності.

Корпорація– це правова форма фірми , в якій відповідальність власників за борги фірми обмежена сумою яку вони заплатили при купівлі акцій фірми.Діє як самостійна одиниця (юридична особа).

Крива «дохід-споживання» –сукупність точок оптимальных планів споживання домог-ства, які мають місце при варіації доходу за даних вподобань та цін.

Крива «ціна-споживання» –крива, яка показує функціональну залежність між обсягом споживання блага та його ціною.

Крива байдужості –лінія однакової корисності,усі точки якої характеризують набори товарів,які забезпечують споживачеві однаковий рівень корисності U-U.

Крива виробничих можливостей– графічне зображення такої комбінації благ I та II (або двох різних товарів чи товарних груп), за якої неможливо збільшити в-цтво одного блага, не зменшивши обсяг в-цтва іншого блага за даного технологічного рівня в-цтва.

Криві Енгеля– криві, що відображають залежність між грошовим доходом споживача та кількістю благ, що купляється.

Критерій Бергсона-Самуельсона –компенсійний. Полягає в тому, що стан У означає потенційне зростання суспільного добробуту проти ситуації Х, якщо крива споживчих можливостей, на якій знаходиться точка, що відповідає У, завжди пролягає справа від кривої споживчих можливостей, що відповідає Х. Тобто перехід до нового суспільного стану можна зробити лише тоді, коли криві споживчих можливостей, що відповідають різним станам суспільного розміщення, не перетинаються.

Критерій Калдора Хікса– компенсаційний. Полягає в тому, що стан У є кращим за Х, якщо при переході від Х до У ті, що виграють, у змозі компенсувати втрати тим, що програють, і при цьому досягти більш високого рівня корисності.

Критерій Парето– ек-ий критерій, за допомогою якого здійснюється порівняння різних розміщень рідкісних ресурсів і згідно з яким робиться висновок про необхідність вибору кращого з них.

Критерій Скітовського– компенсаційний. Полягає в тому, що стан У є кращим за Х, якщо подвійне тестування за Калдора-Хікса критерієм дає однозначний результат.

Лідерство в цінах –форма координації цінової поведін­ки олігополістів, за якої один з них отримує визнаний іншими статус цінового лідера, що встановлює ціну про­дукції, а всі інші олігополісти приймають її як задану. Є три форми лідерства вцінах: домінуюча фірма; "замість відкритої змови" та барометричне лідерство.

Лідерство в цінах – це такий спосіб олігополістичного ціноутв-я при якому домінуюча фірма визначає ринкову ціну і свій обсяг випуску а всі інші фірми встановлюють лише обсяг випуску.

Лобізм- будь-який спосіб взаємодії зацікавлених груп суспільства з представниками у законодавчих органів з метою прапогування своїх вимог та їх реалізації.

Логроллінг– практика «торгівлі голосами», що має місце серед членів законодавчих органів влади. Кожен законодавець прагнучи виконати свої передвиборні обіцянки, воліє реалізувати свій законопроект, для чого треба набрати певну кількість голосів колег. Досягти необхідної кількості голосів на підтримку можливо лише тоді, коли даний депутат дає обіцянку голосувати за законопроекти інших законодавців. Л.є однією з причин неефективності діяльності д-ви.

Локальна рівновага – рівновага, встановлена на окремо взятому ринку.

Мінімально ефективний розмір підприємства (МЕS) – це той найменший обсяг в-цтва за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Мінімально ефективний розмір підприємства (МЕS) –це той найменший обсяг в-цтва за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Модель Бертрана – модель олігополістичної поведінки, коли кожна фірма визначає не обсяг випуску, а ціну пропозиції до даних уявлень щодо цін, які оберуть інші. Кожен учасник ринку шукає такі цілі, які дають йому змогу отримати максимальний прибуток за даної ціни конкурента.

Модель Курно– це модель поведінки фірм-олігополістів, коли фірми обирають обсяг випуску, що максимізує їхній прибуток, припускаючи при цьому, що обсяг реалізації конкурентами є фіксованим.

Модель медіанного виборця – модель, яка характеризує існуючу в рамках прямої демократії тенденцію, згідно з якою прийняття рішень відбувається в інтересах виборця-центриста.

Модель Штакельберга –модель олігополістичної поведінки фірми, за умови неоднакової ек-ої сили конкурентів, що дозволяє взяти ф-цію лідеру на ринку найсильнішому.

Монополія -ринок, на якому існує лише однин постачальник продукції при атомістичному(представленому багатьма дрібними споживачами) попит.

Монополія – це тип ринкової структури, коли лише одна фірма пропонує весь ринковий обсяг блага, для якого не існує близьких замінників.

Монопольна влада– здатність фірми призначати ціну вищу ніж граничні витрати.

Монопсонія –це така ситуація, за якої має місце багато продавців товару на ринку і один-єдиний покупець пред’являє попит на цей товар.

Монопсонія– це тип ринкової структури при якому існує монополія одного покупця товару.

Надлишок (виграш) виробника – виграш, який мають виробники, якщо продають свою продукцію згідно з ринковими цінами. Він відповідає величині прибутку, що що отримується підприємствами галузі, оскільки різниця між сумою реалізації за ринковою ціною та граничними витратами і є сукупний галузевий прибуток.

Надлишок (виграш) споживача –виграш, що його мають споживачі, якщо вони в змозі купувати споживчі блага згідно з ринковими цінами конкурентного ринку.

Надлишок виробника – це різниця між ціною, за якою продається товар, і тією, за якою даний обсяг товару готовий продати виробник.

Невизначеність – це ситуація, в якій невідома ймовірність здійсненя подій.

Нетрудові доходи – доходи, які суб’єкт отримує не від продажу власної праці (%, рента, доходи з акцій).

Неявні витрати (альтернативні)– доходи,які могла б отримати фірма за власні ресурси,якби використовувала їх не сама,а надавала за ринкову плату іншим господарюючим суб’єктам.

Неявні витрати (альтернативні) –доходи,які могла б отримати фірма за власні ресурси,якби використовувала їх не сама,а надавала за ринкову плату іншим господарюючим суб’єктам.

Однорідна в-нича ф-ція –в-нича ф-ція,у якої еластичність масштабу в-цтва для будь яких значень h(зміни масштабу)та вихідного обсягу ресурсів постійно.

Однорідна в-нича ф-ція –в-нича ф-ція,у якої еластичність масштабу в-цтва для будь яких значень h(зміни масштабу)та вихідного обсягу ресурсів постійно.

Олігополія – панування невеликої кількості фірм і компа-ній у виробництві певних товарів і на ринку їх збуту.

Оптимальний план споживання– максимальна кількість блага,які може придбати споживач при заданому бюджеті.

Ординаліська концепція корисності –полягає в тому,що визначається віддавання переваги одним наборам товарів перед іншими наборами.

Павутиноподібна модель– одна з моделей механізму ринкової рівноваги за умов досконалої конкуренції, яка інтерпретує індивідуальну поведінку в ситуації ринкової нерівноваги та в динамічному аспекті.

Парадокс голосування –найважливіший з механізмів розміщення суспільних благ, який одночасно слугує засобом з’ясування переваг індивідів щодо суспільних благ. За умов прямої демократії шляхом голосування вирішується питання щодо конкретного обсягу в-цтва та фінансування суспільного блага. За непрямої демократії індивіди спочатку голосують за програми політиків, що відстоюють їх інтереси в парламенті, а вже ті приймають рішення щодо конкретного обсягу суспільних благ, що їх треба фінансувати з д-ого бюджету.

Перехресна еластичність попиту –еластичність, що показує на скільки % зміниться обсяг попиту на благо А при збільшенні ціни на благо В на 1% (Е_АВ >0 - субститути; <0 - компліменти; =0 - однакові).

Перший закон Госсена –із збільшенням обсягу споживання певного блага загальна корисність індивіда зростає,а гранична зменшується.

Платіжна матриця – показує вигр. або прогр. учасника, на її основі визначається стратегія гравців.

Попит– бажання та здатність придбати певну кількість товарів за певну кількість коштів,яка є у людини в певний момент часу.

Постійна віддача від масштабу –коли обсяг ресурсів зростає такою ж мірою,якою зростає обсяг випуску.

Постійна віддача від масштабу– коли обсяг ресурсів зростає такою ж мірою,якою зростає обсяг випуску.

Постійні витрати (FC) –витрати на постійні затрати.Не залежать від обсягу в-цтва продукції,величина залишається незмінною

Потреби– бажання людини, пов’язані з намаганням їх виконати. П.задоволюняються благами, які ств-ють корисність для індивіда.

Пошук політичної ренти– намагання певної фірми за допомогою уряду домогтися збільшення виручки за чужий рахунок.

Правило випуску– принцип згідно з яким визначається план в-цтва фірми за умов технологій,що припускає можливість взаємної заміни ресурсів, і який характеризує короткострокову рівновагу виробника.

Правило випуску– принцип згідно з яким визначається план в-цтва фірми за умов технологій,що припускає можливість взаємної заміни ресурсів, і який характеризує короткострокову рівновагу виробника.

Правило найменших витрат –положення за яким витрати в-цтва на певний обсяг продукту мінімізуться,коли відношення граничного продукту кожного фактора в-цтва до ціни цього фактора є однаковий для всіх факторів.

Прибуток – це різниця між загальним доходом та заг витратами певного обсягу продукції.

Природна монополія –офіційно визнана монополія на виробництво та продаж економічних благ, якщо мо­нополізм обумовлений природними правами монополіста (авторське право), або ж інтересами держави і суспіль­ства в цілому. Галузь є природною монополією, якщо мінімізація витрат досягається при виробництві товарів чи наданні послуг лише однією фірмою.

Проблема безбілетника «Зайця»– ситуація, що виникає при необхідності оплати споживання суспільного блага. Оскільки суспільне блага, на відміну від приватного, характререзується неможливістю виключення споживачів, деякі з них, користуючись цим, не бажають за нього платити.

Пропозиція на ринку чистої монополіїутворюється шляхом вибору оптимальної комбінації ціни-обсяг після зміни попиту.

Пропозиція праці– бажання та здатність запропонувати певний обсяг праці за певною ціною.

Пропозиція фірми – це обсяг товару,яку фірма готова поставити на ринок за певною ціною.

Раціональність– максима поведінка г-их суб’єктів. Існує у 2-ох варіантах :максимізація корисного ефекту та мінімізація витрат.

Реклама – відкрите оповіщення фірмою потенційних покупців, споживачів щодо якості товарів і послуг, їх достоїнства і переваги, а також про досягнення і заслуги самої фірми.

Ринкова пропозиція галузі –пропозиція всіх фірм, що працюють на ринку, утв-ся шляхом агрегування.

Ринковий попит –сума індивідуальних попитів, що пред'являються на окремий товар при різних цінах за певний проміжок часу.

Ринок досконалої конкуренції – це такий тип ринкової структури, який характеризується великою кількістю дрібних фірм, жодна з яких не чинить істотного впливу на ринкову ціну; однорідністю продукції; вільним входом і виходом з галузі; однаковим доступом та інформацією.

Рівновага Неша –це такий рівноважний розв'язок гри, за якого стратегія кожного гравця, з урахуванням стратегій інших гравців, забезпечує йому максимально можливий виграш; причому ця умова виконується вод­ночас для всіх гравців. За моделлю Неша, ринок перебуває у стані рівноваги, якщо жодна фірма не бажає зміню­вати своєї поведінки в однобічному порядку.

Рівноважна ціна– має місце тоді, коли обсяг попиту = обсягу пропозиції.

Рівноважний обсяг – це кількість товару, яка реалізується за рівноважна ціною.

Середні витрати (АТС) – середня величина витрат на в-цтво одиниці продукції чи сума загал.витрат на одиницю.

Середні змінні витрати– сума змін.витрат на одиницю продукції в середньому………

Середні постійні витрати– сума постійних на одиницю в середньому………

Середній дохід – валовий дохід поділений на кількість реалізованих товарів чи кількість, яку в середньому отримує фірма від реалізації певного обсягу продукції (AR(q)).

Середній продукт (АР) –кількість продукції в розрахунку на 1 одиницю зміни ресурсу.

Спадна віддача від масштабу –збільшення обсягів виробництва відбувається у меншій пропорції, ніж зміна кількості використовуваних ресурсів.

Спеціалізація – концентрація діяльності в тих галузях виробництва, в яких індивід або фірма мають певні природні або надбані переваги.

Стратегічна взаємодія –це необхідність кожної фірми брати до уваги поведінку конкурентів при визначенні своєї ринкової стратегії.

Стратегія гри – це правила вироблення гравцями рішень, що визначають, яким чином має діяти гравець у модельованих умовах, заснованих на цільовій функції, яка показує виграш або програш учасника.

Суспільне благо –блага, які споживаються сумісно всіма членами суспільства незалежно від того, сплачує за них чи ні кожен член суспільства зокрема. Їм властиві риси: відсутність конкуренції у споживанні та неможливість виключення зі споживання.

Суспільні витрати- витрати народного г-ва,включаючи із неявними витратами.

Теорем Коуза -досягнення ефективного з точки зору суспільства обсягу блага, що створює зовнішній ефект, не залежить від розподілу прав власності. Головною передумовою застосування цього механізму є невизначеність права приватної власності на об’єкт, що перебуває під впливом в-чого процесу, що індукує негативний зовнішній ефект. Тобто приватні суб’єкти господарювання зможуть урегульовувати проблеми зовн. ефектів шляхом переговорів.

Теорема Векселя-Джонсона– визначає коефіцієнт еластичності обсягу випуску залежно від масштабу в-цтва к суму коефіцієнтів еластичності обсягу випуску залежно від зміни обсягу кожного із ресурсів.

Теорема суспільного добробуту 1-ша –за умов ринкової рівноваги розміщення благ в ек-міці буде оптимальним згідно з Парето критерієм. Оскільки теорема справедлива за умов, коли наявна досконала конкуренція, з неї випливає висновок: для забезпечення макс-го добробуту суспільства треба виключити вплив усіх факторів, що порушують досконалість конкуренції.

Теорема суспільного добробуту 2-га –якщо всі г-кі суб’єкти мають строго опуклі вподобання, то завжди можна знайти такі значення цін, за яких будь-яке Парето-ефективне розміщення являтиме ринкову рівновагу.

Теорія гри –теорія, що досліджує поведінку суб’єкта в ймовірних ситуаціях, що пов’язані з прийняттям рішення та розробкою стратегії конкурентної поведінки на основі математичних методів.

Теорія суспільного вибору – теорія, яка вивчає різноманітні способи і методи, за допомогою яких люди використовують державні установи в своїх інтересах, критерій за умов досконалої конкуренції.

Технічно ефективний план в-цтва– спосіб в-цтва вважається технологічно ефективним,якщо не існує іншого способу за якого для випуску заданої продукції витрачалася би менше будь-якого виду ресурсів при тоиму,що іншого виду ресурсів витрачається не більше.

Трансакційні витрати –витрати необхідні для того,щоб господарська операція була здійснена.

Умова максимізації прибутку на ринку досконалої конкуренціївизначається таким обсягом виробниц­тва, за якого граничний дохід дорівнює граничним ви­тратам та ціні, що задається ринком, тобто:

Умови максимізації прибутку на ринку чистої монополії – фірма максиимізує прибуток, коли обирає такий обсяг виробництва, у якого граничний дохід є граничними витратами, а ціна при цьому = ціні попиту для цього даного обсягу блага.

Умова оптимального вибору ресурсів – це, коли співвідношення граничних продуктів по кожному з ресурсів = співвідношенню цін на ці ресурси.

Умова рівноваги в обміні– згідно до критерія Парето рівновага в обміні досягається тоді, коли блага неможливо перерозподілити таким чином, щоб смак одного суб‘єкта покращився без погіршення стану іншого суб’єкта. При цьому гранична норма заміщення благ для всіх суб‘єктів буде однаковою.

Умова рівноваги у виробництві– згідно до критерія Парето рівновага у виробництві досягається тоді, коли ресурси неможливо перерозподілити таким чином, щоб виробництво одного продукту збільшилося без зменшення виробництва інших, при цьому гранична норма технічного заміщення ресурсів для виробництва всіх продуктів буде однаковою.

Утилітаризм– етичний напрям науки, який ґрунтується на визнанні того, що метою людських вчинків є прагнення з усього мати матеріальну вигоду, користь, незалежно від того, про кого йде мова: про індивіда чи суспільство.

Фірма– це економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів виробництва, з метою виготовлення продукції та її продажу.

Фірма– торговельне, господарське або промислове підприємство, що користується правом юридичної особи, під маркою якої продаються товари, надаються послуги або випускаються вироби.

Функція надлишкового попиту – функціональний зв'язок між ринковою ціною та величиною надлишкового попиту .

Функщя корисності– визначає порядок бажаності будь-якого набору благ.Економіко-математична модель,яка відображає зв'язок міжпевною кількістю ек-их благ, які споживач прагне придбати, i рівнем корисносі, що споживач сподівається отримати ввд споживання цих благ протягом певного періоду.

Функція Лагранжа– це модефікована цільова функція, яка використовується для знаходження екстремумів функції багатьох змінних при заданих обмеженнях.

Функція попиту– ф-ція,що визначає величину попиту в залежносп вів факторів, що впливають на нього.

Ф-ція витрат– описує зв'язок між випуском продукції і мінімально можливими витратами,які необхідні для його забезпеченя.

Харберговський трикутник – це площа трикутника, яка слугує для кількісної оцінки збитків, чистих витрат суспільства, що призводять до монополізації економіки. Розробив американський економіст А. Харберг у 1954 році.

Х-неефективність – це різниця між фактичною та мінімально можливою вартістю вир-ва ( технологічна неефективність).

Холдинг– добровільне об'єднання підприємств, організацій - суб'єктів підприємницької діяльності з метою досягнення спільних корпоративних інтересів на акціонерних засадах. У межах Х. акціонери самостійно ведуть підприємницьку діяльність, конкуруючи з іншими компаніями - членами холдингу. При цьому сама Х.к. не має права здійснювати виробничу (комерційну) діяльність.

Цільова функція (функція мети) підприємства – це функція ефективності його функціонування та розвитку, оскільки значення цільової функції відбиває ступінь досягнення певної мети.

Ціна на ринку чистої монополії –обмежена ціною попиту. Визначається як: .

Цінова війна –послідовне зменшення ціни конкуру­ючими фірмами на ринку. Цінова війна припиняється, коли ціна досягне рівня середніх витрат.

Цінова дискримінація –встановлення продавцем різних цін на різні одиниці одного й того самого товару, що продається одному або різним покупцям за однако­вих витрат та якості товару.

Цінова дискримінація І ступеня –має місце, коли кожна одиниця продається за ціною, яку кожен споживач згоден сплатити за цю одиницю, тобто за ціною попиту. Для кожного покупця такі ціни будуть різними.

Цінова дискримінація ІІ ступеня– має місце, коли ціни на продукцію однакова для всіх споживачів, але розрізняються залежно від обсягу покупки.

Цінова дискримінація ІІІ ступенямає місце, коли галузевий попит представлений у вигляді окремих груп по­купців (на основі сегментації) з різними функціями попиту. Завдання підприємства-встановити такі ціни для кожної групи споживачів,які б максимізували загальний прибуток.

Цінова еластичність попиту –показує на скільки % зміниться обсяг попиту при збільшенні ціни на 1 %.

Явні витрати– виплати,які повинна зробити фірма ,щоб придбати ресурси у їх власників.

Функція Лагранжа– модифікована цільова ф-ція, яка використовується для знаходження екстремумів ф-ції багатьох змінних при заданих обмеженнях.

Принцип раціональності MU_x/P_x = MU_y/P_y (MU – гранична корисність “ютель”)

Гранична норма заміщення MRSxy=(-DY)/DX тому MRSxy= Px/Py (MUx/MUy=Px/Py ,MUx/ Px= MUy/Py)

Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ . Нахил бюджетної лінії tgx=Qy/Qx=Px/Py

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчислюється за формулою: E_XY=(DQ_Y*P_Y)/(DP_X*Q_X)

E_p=((Q₂-Q₁)/(P₂-P₁))*((P₁+P₂)/(Q₁+Q₂))

Середній продукт (AР) AP = TP/X TP – сукупний продукт

Граничний продукт(МР) МР = DТР/DX,

Середні сукупні витрати(АТС) АТС=ТС/Q

Граничні витрати(МС) МС= DТС/DQ.

Сукупний(валовий) виторг(TR) TR = P*Q

Граничний виторг(MR) MR = DTR/DQ

Середній виторг(AR) AR = TR/Q

Гран. норма тех-го заміщення працею капітала (MRTS_LK) MRTS_LK= -(DК/DL), капіталом праціMRTS_KL= -(DL/DК)

Рівняння ізокости ТС = L*P_L +K*P_kв точці дотику MRTS_LK= -(DК/DL) = MP_l/MP_k = P_L/P_k

Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k

Постійні витрати (TFC) Змінні витрати(TVC) Сукупні витрати підприємства(TC) TC(Q) = TFC + TVC(Q)

Середні постійні витрати (AFC) AFC = TFC/Q

Середні змінні витрати(AVC) AVC = TVC/Q

Середні сукупні витрати(ATC) ATC(Q) = AFC(Q) + AVC(Q)

Еластичність пропозиції E_S = DQ*P/DP*Q

Економічний прибуток(збиток)П = TR – TCмаксимізація прибутку MR = MC = P

Ціноутворення монополіста P=MC/(1-1/|E_D|).

Ціну продукції(монопольна) Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)

Віддача від маштаба TC₃/TC₁ : Q₃/Q₁

Рівноважна ринкова ціна P_E P = AR = MR = D Загальний виторгTRзбільшується зі збільшенням випуску продукції.

Принцип раціональності MU_x/P_x = MU_y/P_y (MU – гранична корисність “ютель”)

Гранична норма заміщення MRSxy=(-DY)/DX тому MRSxy= Px/Py (MUx/MUy=Px/Py ,MUx/ Px= MUy/Py)

Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ . Нахил бюджетної лінії tgx=Qy/Qx=Px/Py

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчислюється за формулою: E_XY=(DQ_Y*P_Y)/(DP_X*Q_X)

E_p=((Q₂-Q₁)/(P₂-P₁))*((P₁+P₂)/(Q₁+Q₂))

Середній продукт (AР) AP = TP/X TP – сукупний продукт

Граничний продукт(МР) МР = DТР/DX,

Середні сукупні витрати(АТС) АТС=ТС/Q

Граничні витрати(МС) МС= DТС/DQ.

Сукупний(валовий) виторг(TR) TR = P*Q

Граничний виторг(MR) MR = DTR/DQ

Середній виторг(AR) AR = TR/Q

Гран. норма тех-го заміщення працею капітала (MRTS_LK) MRTS_LK= -(DК/DL), капіталом праціMRTS_KL= -(DL/DК)

Рівняння ізокости ТС = L*P_L +K*P_kв точці дотику MRTS_LK= -(DК/DL) = MP_l/MP_k = P_L/P_k

Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k

Постійні витрати (TFC) Змінні витрати(TVC) Сукупні витрати підприємства(TC) TC(Q) = TFC + TVC(Q)

Сер. постійні витрати (AFC) AFC = TFC/Q

Сер. змінні витрати(AVC) AVC = TVC/Q

Сер. сукупні витрати(ATC) ATC(Q) = AFC(Q) + AVC(Q)

Еластичність пропозиції E_S = DQ*P/DP*Q

Ек. Приб.(збиток)П = TR – TCмаксим. прибутку MR = MC = P

Ціноутворення моноп-ста P=MC/(1-1/|E_D|).

Ціну продукції(монопольна) Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)

Віддача від маштаба TC₃/TC₁ : Q₃/Q₁

Рівноважна ринкова ціна P_E P = AR = MR = D Загальний виторгTRзбільшується зі збільшенням випуску продукції.