Баланси міжнародних розрахунків: платіжний, розрахунковий та міжнародної заборгованості. Схема побудови платіжного балансу
Баланси міжнародних розрахунків –це співвідношеннягрошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів між країнами.
Види балансів міжнародних розрахунків:
- розрахунковий;
- міжнародної заборгованості;
- платіжний баланс.
Розрахунковий баланс:
- це співвідношення всіх грошових надходжень та платежів країни на якусь дату незалежно від строку настання платежів;
- це наступні платежі та надходження;
- це календар платежів країни.
 |
Баланс міжнародної заборгованості країни (державна заборгованість) –сума боргових та майнових зобов’язань країни іноземними кредиторами, яку необхідно погасити в установлений термін з виплатою відсотків.
Платіжний баланс (ПБ):
- це співвідношення фактичних грошових платежів даної країни за кордон і надходжень із-за кордону за певний період часу (рік, квартал, місяць) або на певну дату погашення або отримання платежів;
- це статистичний запис усіх економічних операцій або зобов’язань, здійснених за певний період часу;
- показує, скільки на даний момент країна має отримати платежів від інших країн і скільки вона сама має сплатити іншим державам;
- має 2 розділи: надходження (кредит, +) та платежі (дебет, -);
- відображає реально наставлених платежів і надходжень.
 |
|
|
 | ||||||
|
|
Усі фінансові розрахунки між країнами ведуться через банки за допомогою телекомунікацій на основі безготівкових взаємозаліків зустрічних зобов’язань.
Фактори, що впливають на платіжний баланс:
- нерівномірність економічного і політичного розвитку країн;
- циклічне коливання економіки;
- зростання закордонних державних видатків;
- посилення міжнародної фінансової залежності;
- зміни в міжнародній торгівлі;
- інфляція;
- надзвичайні обставини – неврожаї, стихійні лиха.
Для правильного розуміння й аналізу ПБ необхідно насамперед визначити основні принципи його побудови:
1. охоплення всіх зовнішньоекономічних операцій країни за певний період (місяць, квартал, рік);
2. система подвійного запису. Оскільки платіжний баланс – це бух. Балансова тотожність, то кожна відображена в ньому операція має бути подана двома записами, що мають однакове вартісне вираження. Один із цих записів позначається як кредит зі знаком плюс, інший – як дебет зі знаком мінус;
3. економічна територія країни – географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої можуть вільно переміщуватися робоча сила, товари і капітал;
4. резидент-нерезидент. Для відокремлення ЗЕ операцій від внутрішньоекономічних МВФ рекомендує враховувати тільки операції між резидентами і нерезидентами країни;
5. ринкова ціна. Для реєстрації операцій у платіжному балансі використовуються ринкові ціни – тобто ціни, за якими укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем;
6. розрахункова одиниця. При складанні платіжного балансу країни повинні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку;
7. час реєстрації. Оскільки кожна операція у платіжному балансі має бут подана двома записами, обидва ці записи в ідеалі повинні бути зроблені одночасно – у момент здійснення даної операції.
8. джерела інформації. Для складання ПБ використовуються: митна статистика, статистична звітність грошового сектора, інформація про розміри зовнішнього боргу, дані про операції з іноземною валютою тощо.
Таблиця 8.1.
Прибуткові (+) та витратні (-) статті балансу міжнародних рахунків
| Прибуткові статті (+) (Джерела грошових коштів) | Витратні статті (-) (Способи використання грошових коштів) |
| Експорт товарів та послуг | Імпорт товарів та послуг |
| Приток капіталу | Вивіз капіталу |
| ¨ Приватні та державні дари із-за кордону | ¨ Дари за кордон |
| ¨ Транспортні послуги, що надані нерезидентам | ¨ Використання транспорту інших держав |
| ¨ Витрати іноземних туристів в даній країні | ¨ Витрати на туризм за рубежем |
| ¨ Військові витрати інших держав | ¨ Військові витрати за кордоном |
| ¨ Проценти та дивіденди, отримані із-за кордону | ¨ Проценти та дивіденди, що виплачуються нерезидентам |
| ¨ Продаж активів даної країни нерезидентам | ¨ Придбання іноземних активів (наприклад, акцій, облігації та нерухомості) |
| ¨ Депозити нерезидентів в депозитних установах даної країни | ¨ Депозити в іноземних депозитних установах |
| ¨ Продаж золота нерезидентам | ¨ Придбання золота за кордоном |
| ¨ Продаж національної валюти нерезидентам | ¨ Купівля іноземної валюти |
Способи використання інформації платіжного балансу:
По-перше, за допомогою записів результатів обміну між країнами легше зробити висновок про стабільність системи плаваючих курсів, оскільки платіжний баланс допомагає виявити акумулювання валют у руках тих людей, які більше зацікавлені в цьому (резиденти) і тих, які намагаються позбутися цих валют (нерезиденти).
По-друге, платіжний баланс незамінний і в умовах фіксованих валютних курсів, оскільки допомагає визначити розміри нагромадження даної валюти в руках іноземців і дає змогу вирішити питання про доцільність підтримування фіксованого курсу валюти, якщо їй загрожує криза.
По-третє, рахунки платіжного балансу надають інформацію про накопичення заборгованості, виплату процентів і платежів з основної суми боргу і можливості країни заробити валюту для майбутніх платежів. Ця інформація необхідна для того, щоб зрозуміти, наскільки країні-боржнику стало важче (або дорожче) погасити борги іноземним кредиторам.
ПБ складається з 2 (3) частин:
1. Рахунки поточних операцій: (рахунки торгівлі, рахунок невидимої торгівлі):
- торговий баланс – розрахунки по експортно-імпортних поставках;
- баланс послуг та некомерційних платежів («невидима торгівля»): транспортні витрати і зв'язок, туризм, стипендії іноземним студентам, розрахунки по ліцензіях, утримання торгових місій та посольств.
2. Рахунки операцій з кредитів та фінансових операцій –охоплює операції з активами, які не є результатом виробництва, нематеріальні активи, невідчутні активи (придбання патентів, авторське право, торг. знаків): інвестиції + позики
- рахунки руху довгострокових кредитів;
- рахунки руху короткострокового кредиту;
- рахунки руху резервів.
Методологія складання платіжного балансувизначається за допомогою міжнародного стандарту – “Керівництво з платіжного балансу”, що розробляється і періодично публікується МВФ. Останнє, п’яте видання Керівництва опубліковано у 1993 р. Прийнята МВФ система класифікацій статей платіжного балансу використовується країнами-членами Фонду як основа національних методів класифікації. Однак платіжні баланси промислово розвинутих країн і країн, що розвиваються, суттєво відрізняються як за методикою складання, так і за змістом. Схеми платіжних балансів, прийнятих сьогодні МВФ і ОЕСР, враховують спільні риси, притаманні всім розвинутим країнам, і водночас дають змогу кожній країні вносити свої корективи.
Повна схема складання ПБ, рекомендованого МВФ, містить 112 статей. Агрегована схема зводить ці статті в сім блоків (груп) (див. табл. 8.2).
Таблиця 8.2
Схема побудови платіжного балансу
| Блок | Назва блоку, статті |
| А | Поточні операції (поточний ПБ) |
| Товари: експорт ФОБ | |
| Товари: імпорт ФОБ | |
| Торговий баланс | |
| Інші товари, послуги та доходи: кредит | |
| Інші товари, послуги та доходи: дебет | |
| Всього: товари, послуги та доходи | |
| Приватні односторонні перекази | |
| Всього, за виключенням державних, односторонні перекази | |
| Державні односторонні перекази | |
| В | Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал |
| Прямі інвестиції | |
| Портфельні інвестиції | |
| Інший довгостроковий капітал | |
| Національний держсектор | |
| Банківський сектор | |
| Інші сектори | |
| Всього: А+В | |
| С | Короткотерміновий капітал |
| Національний держсектор | |
| Банківський сектор | |
| Інші сектори | |
| D | Помилки та пропуски |
| Всього: А+В+С+D | |
| Е | Компенсуючі статті |
| Переоцінка золотого запасу | |
| Спеціальні права запозичення (СДР) | |
| Переоцінка валютних резервів | |
| Всього: А+В+С+D+E | |
| F | Надзвичайне фінансування |
| Всього: A+B+C+D+E+F | |
| G | Зобов’язання у складі валютних резервів іноземних державних органів |
| Всього: A+B+C+D+E+F+G (баланс офіційних розрахунків, підсумковий баланс) | |
| H | Підсумкова зміна резервів |
| Монетарне золото (державний золотий запас) | |
| Спеціальні права запозичення (СДР) | |
| Резервна позиція в МВФ | |
| Валютні активи | |
| Інші вимоги | |
| Використання кредитів в МВФ |
Навіть агрегована схема складання ПБ досить складна. Вона стане більш зрозумілою, якщо її розбити на три частини:
1. Поточні операції (блок А). За цими операціями розраховується баланс, який показує, чи є прибуток від руху товарів, послуг і грошових переказів.
2. Рух капіталів (блоки В+С),за яким також можна підрахувати сальдо.
3. Балансуючі операції (блоки Е+F+G).
В результаті утворюється підсумкове сальдо ПБ (сальдо підсумкового балансу, сальдо балансу офіційних розрахунків), яке фінансується, тобто погашається (якщо воно від’ємне) чи розподіляється (якщо воно позитивне) переважно за рахунок підсумкової зміни золото валютних та інших офіційних резервів країни (блок Н).
Аналіз статей поточного ПБ.У практичних і аналітичних цілях найбільш важливою частиною платіжного балансу є баланс поточних операцій (БПО), тобто блок А. Саме цей блок охоплює товарами та послугами зовнішню торгівлю, яка залишається головною формою ЗЕ зв’язків у світі, а також такі великомасштабні операції, як переказ доходів від раніше вивезених та ввезених капіталів, грошові перекази приватних осіб та безоплатна допомога (так звані трансферти) тощо. Слід звернути увагу на той факт, що експорт та імпорт оцінюються в цінах ФОБ, в той час як у ЗТ статистиці – в цінах СІФ (+ страхування та транспортні витрати).
Статті, об’єднані під назвою «Інші товари, послуги та доходи», включають:
- поставки товарів, які важко відділити від поставок послуг;
- різноманітні послуги;
- доходи та витрати на використання прав власності (ліцензії, патенти);
- доходи від приватних та державних інвестицій за кордон і аналогічні доходи від іноземних інвестицій у країні;
- операції, пов’язані з політичними та адміністративними функціями держави за кордоном.
Статті «Приватні односторонні перекази»та«Державні односторонні перекази»включають:
- грошові перекази (трансферти) переселенців, іноземних робітників тощо;
- безоплатну державну допомогу.
Трансферти включають міждержавну передачу матеріальних ресурсів, коли в обмін країна не одержує ніякого вартісного еквівалента, тобто залежно від напрямку трансферту від відбивається у платіжному балансі тільки за кредитами або за дебетом. Трансферти бувають поточні і капітальні. Поточні трансферти включаються в рахунок операцій ПБ, а капітальні – в рахунок операцій з капіталом. Поточні трансферти не означають передачі права власності на основний капітал, не пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання боргу кредиторами.
Аналіз статей балансу руху капіталів.Міжнародний рух товарів і послуг, що фіксується в рахунку поточних операцій платіжного балансу, відповідним чином фінансується. Це фінансування відображається в рамках декількох груп статей ПБ, що іноді спрощено називають балансом руху капіталу.
Аналіз статей підсумкового балансу.При аналізі підсумкового балансу розглядаються всі блоки, крім Н.
«Компенсуючі статті» (блок Е)включають зміни в обсягах (але не самі обсяги):
- золотого запасу країни за рахунок монетаризації/демонетаризації золота і змін світових цін на золото;
- СДР на рахунку країни та її резервної позиції у МВФ в силу змін їх обмінного курсу;
- валютних резервів країни, її зовнішніх вимог та отриманих нею від МВФ кредитів за рахунок зміни обмінних курсів.
«Надзвичайне фінансування» (блок F)охоплює переважно операції з пом’якшення дефіциту ПБ – безоплатні позики МВФ, позики для структурної перебудови від Світового банку, а також прострочення у виплаті, перенесення і списання боргів та виплату цих боргів раніше терміну.
«Зобов’язання в складі валютних резервів іноземних державних органів» (блок G)охоплюють державні депозити в іноземних банках і купівлю (продаж) іноземних цінних паперів державними органами (які розглядають їх як еквівалент валютних резервів).
Сальдо платіжного балансу та його вимірювання.Відповідно до принципів побудови ПБ в цілому завжди знаходиться в стані рівноваги. Тому говорити про сальдо, тобто про незбалансованість платіжного балансу, можна лише стосовно окремих статей (блоків). На практиці підраховується три сальдо:
- за балансом поточних операцій;
- за балансом руху капіталу;
- за балансом офіційних розрахунків.
Кожен із цих балансів підводиться горизонтальною рискою, так що одні статті кредиту і дебету залишаються «над рискою», а всі інші – «під рискою». В кожному випадку позитивне сальдо має місце тоді, коли кредит «під рискою» перевищує дебет, при цьому така сама за величиною, але з протилежним знаком, нерівновага має місце за статтею «під рискою». Дефіцит з’являється в тому випадку, коли кредит «над рискою» менший ніж дебет.