Форми і системи оплати праці. Форми і системи заробітної плати являють собою способи встановлення залежності величини винагороди за працю від кіль­кості та якості витраченої праці

Форми і системи заробітної плати являють собою способи встановлення залежності величини винагороди за працю від кіль­кості та якості витраченої праці. Основне їх призначення - забез­печення правильного співвідношення між мірою праці та мірою її оплати.

Основними формами заробітної плати є погодинна і відрядна. На окремих підприємствах застосовуються й інші форми заробіт­ної плати, але основною формою вважається погодинна, оскільки на її основі створюються всі інші форми, зокрема відрядна.

За погодинної форми заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівникові нараховується згідно з його тарифною ставкою (ТС), чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час (РЧ).

За відрядної форми заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт) (ВП). А розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи з установленої відрядної розцінки (ВР).

Системи заробітної плати характеризують взаємозв'язок елемен­тів заробітної плати: тарифної частини, доплат, надбавок, премій.

Системи погодинної форми оплати праці

1. Проста погодинна (З_пг). Заробіток (З_пг) залежить від тарифної ставки (ТС), що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду, та відпрацьованого ним робочого часу (РЧ)

2. Погодинно-преміальна (З_ппр). Згідно з цією системою праців­ник понад оплату, відповідно до відпрацьованого часу і тарифних ставок, отримує премію (П) за забезпечення певних кількісних і якісних показників. Показники, за які передбачено преміювання, повинні чітко враховуватись і відображати особливості роботи пра­цівників. Наприклад, працівники, які обслуговують основне вироб­ництво, можуть бути премійовані за забезпечення ритмічної роботи обладнання з випуску продукції, покращення коефіцієнта його ви­користання, збільшення міжремонтного періоду експлуатації, ско­рочення витрат на обслуговуванняі ремонт тощо.

3. Оплата праці за місячними посадовими окладами застосовує­ться щодо працівників, робота яких має стабільний характер, і що­до керівників і спеціалістів. Може бути простою (заробіток дорів­нює встановленому окладу) та преміальною (крім окладу, заробі­ток містить премію).

Системи відрядної форми оплати праці

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами і роз­цінками, встановленими виходячи з розряду виконуваних робіт. Є такі системи відрядної форми оплати праці:

1) пряма індивідуальна;

2) непряма відрядна;

3) відрядно-преміальна;

4) відрядно-прогресивна;

5) акордна;

6) акордно-преміальна.

1. За прямої індивідуальної системи оплати праці заробіток працівника (Зпі) нараховується відповідно до кількості виробленої продукції (ВП) і постійних відрядних розцінок за одиницю цієї продукції (ВР).

Розцінка за одиницю продукції (ВР) може визначатися двома способами:

1) як відношення почасової тарифної ставки до норми виробіт­ку за цей же час (Н_вир):

2) множенням почасової тарифної ставки на норму часу на ви­готовлення одиниці продукції (Нч):

2. За непрямої відрядної системи заробіток працівника (3„_в) за­лежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати праці допоміжних робітників, від яких значною мірою за­лежать темп і виробіток основних працівників. Оплата праці таких працівників може здійснюватися трьома способами.

а) Заробітна плата визначається за формулою:

де Т_ч - годинна тарифна ставкадопоміжних працівників; Ч_р — кількість працівників, що обслуговуються; Н_в - норма виробітку для працівників, що обслуговуються.

б) Загальний заробіток допоміжного робітника обчислюється множенням його тарифного заробітку за відпрацьований час на коефіцієнт виконання норм виробітку в середньому по всіх об'єктах, що обслуговуються цим працівником.

в) Загальний заробіток допоміжного працівника визначається множенням коефіцієнта, який характеризує співвідношення тариф­них ставок допоміжних працівників і тарифних ставок працівни­ків, ще ними обслуговуються, на фактичний відрядний заробіток працівників, що обслуговуються.

3. За відрядно-преміальної системи заробіток працівника (З_вп) містить відрядний заробіток (З_п;) і премію за досягнення встанов­лених індивідуальних або колективних (кількісних або якісних) показників (П).

Преміювати працівників можуть за: підвищення продуктивнос­ті праці; покращення якості продукції; освоєння нової техніки і технології; економію матеріальних затрат і т. ін.

4. За відрядно-прогресивної системи (З_прог) виробіток, викона­ний у межах установленої норми (Н_о), оплачується за звичайними розцінками (Ц_о), а робота, виконана понад норму (Н_п),- за прогре­сивно зростаючими розцінками (Ц_п).

5. За акордної системи оплати праці розмір заробітку встанов­люється за виконання всього комплексу робіт із визначенням тер­міну виконання. Акордна оплата вводиться для окремих груп пра­цівників для підвищення продуктивності їхньої праці та скорочення термінів виконання роботи. Акорд - це підвищення встановленої розцінки на 25-50%. Він вводиться в тому випадку, коли певний обсяг робіт виконується в зазначений термін і за умови належної якості. Повний розрахунок з працівниками здійснюється після ви­конання всіх робіт. Якщо виконання акордного завдання потребує тривалого часу, то працівникам виплачується аванс за поточний місяць з урахуванням виконаного обсягу робіт. Ця система є бри­гадною формою оплати праці. Заробіток (Закор) при цьому розрахо­вується за формулою:

де S_інд - індивідуальна погодинна тарифна ставка;

t_пл — плановий час виконання робіт;

S_пiд - підвищена тарифна ставка;

t_ф - фактичний час виконання робіт.

6. Акордно-преміальна система оплати праці передбачає, крім акордного заробітку, ще й премії за якісне і дострокове виконання робіт.

Це ще не повний перелік систем оплати праці, що можуть застосовуватись у господарській практиці.

Отже, основними формами оплати праці є почасова й відрядна. Кожна з них має свої недоліки й переваги. Так, відрядна форма оплати праці, на перший погляд, містить більше стимулів до праці, зокрема стимул до збільшення обсягів випуску продукції, але її застосування можливе не на всіх ланках суспільного виробництва. Ефективним є її застосування там, де є можливість точно врахува­ти кількість виробленої продукції, де працівники своєю працею можуть впливати на кількість виробленої продукції.

На тих видах робіт, де у працівника немає можливості впливати на збільшення обсягів виробництва, де відсутні кількісні показники обсягу роботи, де ведеться облік відпрацьованого часу, ефектив­нішим є застосування почасової форми оплати праці. При цьому необхідно, щоб праця робітників із почасовою оплатою нормува­лась і оцінювалася за допомогою не тільки відпрацьованого часу, а й інших показників. Останніми, зокрема, можуть бути: нормовані завдання кожному працівникові на певний період часу; планові завдання бригаді з випуску продукції; встановлення графіків вико­нання робіт, витрат сировини і под.