Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Зміст
Вступ 5
1. Визначення та види дебіторської заборгованості 7
2. Визначення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги 8
3. Векселі отримані 12
4. Порядок обліку дебіторської заборгованості
4.1. Актив у вигляді заборгованості 18
4.2. Оцінка дебіторської заборгованості 19
Висновок 29
Охорона праці
Список використаної літератури
ВСТУП
Управління підприємством потребує систематичної інформації проздійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг. Важливою умовою господарсько-фінансової діяльності є володіння своєчасною і правдивою інформацією про наявність матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, ефективності їх використання. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у фінансову та управлінську звітність.
Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках господарства – на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери та ведеться безперервно, з дня реєстрації підприємства і до його ліквідації. Підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему реєстрів обліку, порядку і способу узагальнення відображеної в них інформації, виходячи з особливостей своєї діяльності, з дотриманням законодавчо встановлених єдиних принципів.
У ринкових умовах господарювання наявність на підприємстві значних розмірів дебіторської чи кредиторської заборгованості по-різному впливає на стан підприємства. Надмірна дебіторська заборгованість знижує ліквідність його активів, негативно впливає на його платоспроможність, а також відволікає зайві грошові кошти. Так за товари, роботи, послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після закінчення звітного періоду має сплатити державні податки, заробітну плату працівникам, розрахуватись за орендну плату, матеріали тощо. Якщо оплата за надані товари вчасно не надійшла, то підприємство вимушене перетворювати власні високоліквідні активи у грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов'язань та запобігання банкрутства.
Своєю чергою перевищення норм кредиторської заборгованості має прямий вплив на стан підприємства, оскільки свідчить про його неплатоспро можність. Тому належна організація обліку дебіторської та кредиторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її розмірами і термінами на підприємстві та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків. На ефективність діяльності вітчизняного підприємства значною мірою впливають створена організаційна структура, якість підготовки облікової інформації, професійний рівень фахівців, належна оцінка отриманих даних, які обумовлюють прийняття управлінських рішень. Під час ведення обліку і здійснення податкових розрахунків на вітчизняному підприємстві потрібно орієнтуватися у методологічних розбіжностях різних законодавчих баз, які регулюють дві економіко-правові системи – обліково-аналітичну та податкову.
1. Визначення та види дебіторської заборгованості
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах вивчає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". Норми цього П(С)БО застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).
Згідно з П(С)БО 10 дебітори - це юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату.
За терміном погашення розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.
Поточна дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокова дебіторська заборгованість - це сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Дебіторська заборгованість буває забезпечена (векселями) та незабезпечена.
Дебіторська заборгованість поділяється на:
· безнадійну;
· сумнівну;
· дійсну.
Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:
· дебіторську заборгованість за роботи, товари, послуги;
· векселі отримані;
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
Дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги виникає, коли підприємство реалізує товари в кредит, тобто з відстроченням платежу.
Для бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості використовується рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", який має два субрахунки:
361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями";
362 "Розрахунки з іноземними покупцями".
За дебетом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені у вартість реалізації.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги визначається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг.
Продаж товарів, робіт або послуг відображається записом:
Дебет 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками"
Кредит 70 "Доходи від реалізації"
На суму ПДВ:
Дебет 70 "Доходи від реалізації"
Кредит 641 "Розрахунки за податками" (аналітичний рахунок "Розрахунки за податками на додану вартість")
Одночасно відображається собівартість реалізованих товарів, робіт або послуг:
Дебет 90 "Собівартість реалізації"
Кредит 26 "Готова продукція"
Кредит 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"
Кредит 28 "Товари"
За кредитом рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається погашення дебіторської заборгованості.
Якщо дебіторська заборгованість погашається грошовими коштами, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах або в касу, складається запис:
Дебет 30 "Каса"
Дебет 31 "Рахунки в банках"
Кредит 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" тощо.
При реалізації товарів у кредит підприємство має ризик непогашення всієї дебіторської заборгованості. Тому на підприємстві завжди є дебіторська заборгованість, щодо повернення якої є сумніви.
Сумнівний борг - це поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.
Сумнівні борги завищують реальний результат від реалізації, тому, згідно з принципом обачності, підприємство повинне визначити можливі витрати від неповернення частини боргів покупцями у момент визначення доходу від реалізації, а не в тому періоді, коли покупці не змогли оплатити товар.
Величину цих витрат можливо визначити на основі аналізу даних підприємства за попередні роки про фактичні втрати від неповернення дебіторської заборгованості. З іншого боку, сума дебіторської заборгованості не є реалною, доки вона не скоригована на величину сумнівних боргів.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги з вирахуванням резерву сумнівних боргів. За чистою реалізаційною вартістю поточна дебіторська заборгованість включаться до підсумку Балансу.
Визначення чистої реалізаційної вартості дебіторської заборгованості здійснюється шляхом нарахування резерву сумнівних боргів.
Для нарахування резерву сумнівних боргів використовується рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів". Цей рахунок є контррахунком до рахунка 36 "Розрахунки з покупцями".
За кредитом рахунка 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається створення резерву, а за дебетом - списання сумнівної заборгованості та безнадійних боргів. Аналітичний облік на рахунку 38 "Резерв сумнівних богів" ведеться в розрізі боржників чи за строками непогашення дебіторської заборгованості.
При визнанні дебіторської заборгованості безнадійною, тобто дебіторською заборгованістю, щодо якої існує впевненість щодо її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, вона буде списана за рахунок резерву.
Треба зазначити, що списання безнадійної дебіторської заборгованості не торкається Звіту про фінансові результати, тому що витрати, понесені у зв`зку з неповерненням боргу, підприємство визнало в тому ж звітному періоді, що й дохід від реалізації, пов`язаний з виникненням цієї дебіторської заборгованості. У цьому полягає принцип нарахування та відповідності доходів і витрат. За цим принципом для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей.
Фактична сума списаних безнадійних боргів рідко збігається з розрахунковим резервом сумнівних боргів. Якщо суми безнадійних боргів, які списуються, менше від суми нарахованого резерву, рахунок 38 "Резерв сумнівних боргів" буде мати кредитове сальдо на кінець звітного періоду. Якщо суми безнадійних боргів у поточному періоді більш, ніж нарахований резерв, то частина безнадійного боргу, яка перевищує нарахований резерв безнадійних боргів, списується за рахунок витрат поточного періоду (дебет рахунка 944 "Сумнівні та безнадійні борги").
Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості облічується на забалансовому субрахунку 071 "Списана дебіторська заборгованість" протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника. Дебіторська заборгованість остаточно списується з субрахунка 071 "Списана дебіторська заборгованість" після надходження суми в порядку відшкодування або у зв`язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.
Векселі отримані
Векселі отримані - це заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами по відвантаженій продукції (товарах), виконаних роботах і наданих послугах, які забезпечені одержаними векселями.
Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання особи, що видала вексель (векселедавця) сплатити певну суму, коли настане встановлений термін на користь власника векселя (векселеутримувача).
Застосовують два види векселів: прості та переказні.
Простий вексель виписується позичальником (векселедавцев) і містить нічим не обумовлене зобов`язання сплатити певну суму грошей кредитору (векселеутримувачу).
Переказний вексель (тратта) виписується кредитором (векселедавцем) і містить нічим не обумовлену пропозицію позичальникові сплатити певну суму грошей третій особі.
Для обліку векселів одержаних використовуються:
субрахунок 162 "Довгострокові векселі одержані" рахунок 34 "Короткострокові векселі одержані"
На субрахунку 162 "Довгострокові векселі одержані" ведеться облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.
На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.
За дебетом рахунка 34 "Короткострокові векселі одержані" відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.
Аналітичний облік на субрахунку 162 та рахунку 34 ведеться за кожним одержаним векселем.
У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними особами одночасно з передачею майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.
Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.
Порядок бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.
Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.
Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна відображатися в балансі.
Наприклад:у балансі станом на 31 березня числиться заборгованість працівника за наданою йому позикою, термін погашення якої - 10 травня наступного року. У звітності за перший квартал поточного року така заборгованість повинна відображатися як довгострокова, оскільки вона буде погашена через 13 місяців і 10 днів після дати балансу (31 березня). Але у звіті за другий квартал поточного року заборгованість повинна бути визнана короткостроковою, оскільки її погашення передбачається через 10 місяців і 10 днів після дати балансу (30 червня).
У Балансі суми дебіторської заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів. Основні види дебіторської заборгованості та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності подані далі в таблиці(табл. 1).
Табл. № 1