Порядок подання податкового розрахунку збору.

Базовий податковий (звітний) період збору дорівнює календарному кварталу.

Платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, наростаючим підсумком на квартал, півріччя, дев’ять місяців та рік і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби:

1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення – у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення і скидання;

2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів – у разі розміщення відходів;

3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку – у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.

Якщо місце подання податкових розрахунків не збігається з місцем перебування на податковому обліку підприємства, установи, організації, громадянина – суб’єкта підприємницької діяльності, яким в установленому порядку видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, спеціальне водокористування і розміщення відходів, до органу державної податкової служби, в якому таке підприємство, установа, організація, громадянин – суб’єкт підприємницької діяльності - перебуває на обліку, подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, копії відповідних податкових розрахунків.

Якщо останній день строку подання податкового розрахунку збору припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

У разі, коли у майбутніх податкових періодах платник збору самостійно виявляє помилки, що містяться в раніше поданому ним податковому розрахунку збору, такий платник зобов’язаний подати уточнюючий податковий розрахунок збору, що містить виправлені показники.

Якщо платник збору з початку звітного року не планує здійснення викидів, скидання забруднюючих речовин, розміщення відходів протягом звітного року, то такий платник збору повинен повідомити про це відповідний орган державної податкової служби за місцем знаходження джерел забруднення, а у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення – орган державної податкової служби, у якому перебуває на податковому обліку, повинен скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об’єкта обчислення збору за забруднення навколишнього природного середовища. В іншому випадку платник збору зобов’язаний подавати податкові розрахунки відповідно до цього пункту Інструкції.

У разі якщо:

— платник збору має декілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів на території декількох сільських, селищних або міських рад (коли згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України [КОАТУУ] різні), то такий платник збору зобов’язаний подати до відповідного органу державної податкової служби за місцем знаходження стаціонарного джерела забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів податковий розрахунок по кожному стаціонарному джерелу забруднення або спеціально відведеному для розміщення відходів місцю чи об’єкту окремо;

— платник збору має декілька стаціонарних джерел забруднення або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів на території однієї сільської, селищної або міської ради (код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) один і той самий), то такий платник збору може подавати до відповідного органу державної податкової служби один податковий розрахунок збору за такі джерела забруднення;

— місце знаходження стаціонарних джерел забруднення та/або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів не збігається з місцем перебування платника на податковому обліку (коли згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України [КОАТУУ] різні), то такий платник збору зобов’язаний подавати окремий податковий розрахунок за здійснення викидів пересувними джерелами забруднення (у разі їх наявності);

— платник збору перебуває на податковому обліку в місті з районним поділом, то такий платник може подавати один податковий розрахунок за викиди, скидання усіма своїми джерелами забруднення та/або розміщення відходів, якщо ці джерела та/або спеціально відведені місця для розміщення відходів знаходяться на території вказаного міста (указується код згідно з Класифікатором об’єктів адміністративно-територіального устрою України [КОАТУУ]), за місцем перебування платника збору на податковому обліку (міської ради).

Порядок сплати збору.

Платники збору протягом десяти календарних днів, що настають після граничного строку подання податкового розрахунку, сплачують збір:

1) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення – у разі здійснення викидів стаціонарними джерелами забруднення та скидання;

2) за місцем знаходження спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів – у разі розміщення відходів;

3) за місцем перебування платника збору на податковому обліку – у разі здійснення викидів пересувними джерелами забруднення.

Платники перераховують суми збору одним платіжним дорученням на рахунки, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які здійснюють розподіл цих коштів у співвідношенні, визначеному законом.

Сплата розстрочених та відстрочених податкових зобов’язань платників збору за забруднення навколишнього природного середовища здійснюється одним платіжним дорученням згідно з Порядком розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 року № 378 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2001 року за № 912/6103.

Збір, який справляється за скидання та розміщення відходів в межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва та обігу, а за перевищення цих лімітів – не включається до складу валових витрат платників збору.

Фізичні особи – суб’єкти господарювання включають збір до складу витрат виробництва (обігу).

Збір, який справляється за викиди стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, відноситься на валові витрати виробництва та обігу відповідно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Для платників бюджетних організацій збір за забруднення відноситься на видатки і передбачається в кошторисі доходів і видатків.

11.6. Контроль за дотриманням лімітів на скидання забруднювачів і розміщення відходів, а також за обчисленням, своєчасністю і повнотою сплати збору.

Контроль за дотриманням лімітів скидання та розміщення відходів здійснюється Держекоінспекцією, органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, спеціальними підрозділами Мінприроди.

Контроль за своєчасністю та повнотою сплати збору здійснюється органами державної податкової служби, які згідно з планом перевірок залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів Мінприроди для перевірки правильності визначення платниками збору фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидання та розміщення відходів.

Повернення платникам помилково та/або надміру сплачених сум збору здійснюється відповідно до законодавства.

Органи державної податкової служби здійснюють облік платників збору відповідно до «Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.03.98 за № 172/2612 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 № 552), із змінами, з урахуванням положень, визначених цією Інструкцією, та таких особливостей:

а) за місцем знаходження стаціонарних джерел забруднення та/або спеціально відведених для розміщення відходів місць чи об’єктів, які розташовані на територіях інших, ніж відповідний платник збору, сільських, селищних або міських рад, такий платник збору зараховується відповідними органами державної податкової служби до категорії платників окремих видів податків. Рішення про таке зарахування приймається на підставі реєстраційної заяви або податкового розрахунку збору, поданих платником збору до відповідного органу державної податкової служби, або за результатами документальної перевірки, проведеної органами державної податкової служби.

б) рішення про виключення платника збору з категорії платників окремих видів податків приймається органом державної податкової служби за умови своєчасності і повноти сплати збору на відповідній території на підставі поданої платником збору заяви про відсутність у нього об’єкта обчислення збору та про зняття його з обліку як платника збору.

Органи державної податкової служби ведуть оперативний облік платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, відповідно до «Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123.

11.7. Відповідальність і права платників збору.

Сплата збору не звільняє платників від відшкодування збитків, заподіяних через порушення природоохоронного законодавства.

Платники несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту та своєчасність сплати, а також за правильність складання і своєчасність подання податкових розрахунків органам державної податкової служби згідно з законодавством.

Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Платники мають право оскаржити дії посадових осіб органів державної податкової служби в порядку, встановленому законодавством України.

12. Визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства.

Навчальні питання:

12.1. Юридичні аспекти питання.

12.2. Основні терміни, що вживаються.

12.3. Забруднення водних об’єктів наднормативними скиданнями забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами.

12.4. Забруднення водних об’єктів забруднюючими речовинами у складі продукції, сировини та відходів.

12.5. Забруднення підземних вод.

12.6. Що розраховується в «Методиці»?

12.1. Юридичні аспекти питання.

Розмір відшкодування збитків, заподіяних державі при порушенні водного законодавства визначається за нормативним документом: «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів» (далі - Методика).

Ця Методика затверджена наказом Мінприроди України № 389 від 20.07.2009 р. й спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, і розроблена відповідно до Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які призвели до:

— забруднення водних об’єктів, у тому числі пов’язане із самовільними та аварійними скиданнями у водний об’єкт забруднюючих речовин із зворотними водами або речовин у складі сировини, продукції чи відходів, крім випадків забруднення територіальних і внутрішніх морських вод та виключно морської економічної зони України із суден, кораблів та інших плавучих засобів;

— забруднення поверхневих та підземних вод під впливом полігонів (сміттєзвалищ) твердих побутових та промислових відходів;

та обумовлені:

— самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування;

— забором, використанням води та скиданням забруднюючих речовин із зворотними водами з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування.

Методика встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб’єктами господарювання (фізичними і юридичними особами).

Ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони довкілля відповідних територій (далі – державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб’єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.

Методика не враховується у випадках оцінки шкоди, заподіяної:

— здоров’ю і майну громадян, майну юридичних осіб, а також водним біоресурсам в результаті погіршення екологічного стану водних об’єктів;

— водним об’єктам в результаті стихійного лиха;

— затопленням і підтопленням сільськогосподарських угідь, будинків, споруд і комунікацій при руйнуванні гідротехнічних споруд на водних об’єктах.

Методика не поширюється на розрахунки збитків, заподіяних державі внаслідок:

— порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду;

— порушення правил експлуатації та режимів роботи водогосподарських споруд та пристроїв, а також пошкодження цих споруд;

— самовільного проведення гідротехнічних робіт (будівництво ставків, дамб, каналів, свердловин);

— самовільного каптажу джерел;

— руйнування природного стану русел річок, струмків і водостоків.

12.2. Основні терміни, що вживаються.

У цій Методиці терміни вживаються у такому значенні:

— аварійне скидання – скидання забруднюючих речовин із зворотними водами, яке сталося внаслідок промислової чи транспортної аварії;

— використання води – процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб;

— дренажна вода – вода, яка профільтрувалася з певної території та відводиться за допомогою дренажної системи з метою пониження рівня ґрунтових вод;

— зворотна вода – вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар’єрної чи дренажної води;

— стічна вода – вода, що утворилася в результаті господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної та дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів;

— підземні води – води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах;

— поверхневі води – води різних водних об’єктів, що знаходяться на земній поверхні;

— водний об’єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджується вода (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт);

— водокористування – використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів);

— водосховище – штучна водойма місткістю більше 1 млн. м3, збудована для створення запасу води та регулювання її стоку;

— гранично допустима концентрація (ГДК) речовин у воді – встановлений рівень концентрації речовин у воді, вище якого вода вважається непридатною для конкретних цілей водокористування;

— гранично допустиме скидання (ГДС) – маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом для цього пункту водного об’єкта за одиницю часу;

— забруднююча речовина (ЗР) – речовина, яка привноситься у водний об’єкт в результаті господарської діяльності людини та спричиняє погіршення якості води;

— контрольні створи – місця контролю якості води водного об’єкта, в яких мають дотримуватись встановлені норми якості води виходячи з цільового використання водного об’єкта;

— фонова концентрація – концентрація речовин у воді водного об’єкта, що сформувалася під впливом усіх джерел домішок, за винятком впливу джерела, щодо якого визначається фонова концентрація;

— наднормативне скидання забруднюючих речовин у водний об’єкт – частина маси фактично скинутої речовини у зворотних водах, що перевищує масу речовини, максимально допустиму для відведення за розрахунковий період;

— самовільне водокористування – здійснення спеціального водокористування без наявності дозволу на нього;

— скидання зворотних вод у водний об’єкт – обсяг зворотних вод, відведених у водний об’єкт;

— спеціальне водокористування – забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води для скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів;

— ставок – штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. м3.

12.3. Забруднення водних об’єктів наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами.

Наднормативними скидами забруднюючих речовин у водний об’єкт з перевищенням ГДС вважаються:

— скидання зі зворотними водами забруднюючих речовин з перевищенням встановлених нормативів ГДС, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, або таких, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством;

— скидання забруднюючих речовин внаслідок порушення регламенту санкціонованого скидання зворотних вод з перевищенням за окремими показниками нормативів ГДС регламенту;

— скидання забруднюючих речовин внаслідок аварійного скидання зворотних вод;

— самовільне скидання зворотних вод без дозволу на спеціальне водокористування.

Факт наднормативного скидання забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб’єктів господарювання та розрахункового методу.

При визначенні наднормативного скидання забруднюючих речовин у водний об’єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункових методів.

Вимірювання, відбір та аналіз проб води здійснюються відповідно до нормативних документів.

Розряд останньої цифри результату вимірювань та останньої значущої цифри похибки вимірювань повинні відповідати один одному.

При порівнянні результатів вимірювань концентрацій забруднюючих речовин із відповідними установленими нормативами ГДС значення похибок вимірювання не враховуються.

З моменту встановлення факту скидання зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.

Якщо розрахунковий період не перевищує п’яти діб, проби води відбираються два рази: в момент виявлення порушення умов водокористування і в кінці розрахункового періоду.

12.4. Забруднення водних об’єктів забруднюючими речовинами у складі продукції, сировини та відходів.

Факт забруднення водного об’єкта встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб’єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю або на основі візуальних спостережень.

При визначенні забруднення водного об’єкта забруднюючими речовинами у складі продукції, сировини та відходів можуть застосовуватися:

— результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань;

— розрахункові методи, методи експертних оцінок та аерофотозйомки.

12.5. Забруднення підземних вод.

Факт забруднення підземних вод встановлюється державними інспекторами за результатами перевірки суб’єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю, на основі візуальних спостережень чи встановлених розслідуваннями або оцінених у результаті еколого-гідрологічних вишукувань.

Припущення про можливість забруднення підземних вод можуть бути зроблені:

— при виявленні забруднення поверхні землі на ділянках господарської діяльності;

— при виявленні втрат нафтопродуктів та інших забруднюючих речовин з ємностей для зберігання, із продуктопроводів та інших об’єктів;

— шляхом аналізу документації, що стосується поводження із забруднюючими речовинами (сировиною, продукцією, відходами), та на основі показань свідків.

При визначенні забруднення підземних вод можуть застосовуватися результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, дані державного та відомчого моніторингу за станом підземних вод або розрахункові методи.

12.6. Що розраховується в «Методиці»?

Методика містить формули, а в додатках – багато затверджених параметрів і коефіцієнтів, які враховують умови забруднення, що дозволяє державним інспекторам розраховувати як маси забруднюючих речовин, так і розміри відшкодування збитків, заподіяних державі, зокрема:

а) маси наднормативного скидання забруднюючої речовини у водний об’єкт зі зворотними водами внаслідок перевищення встановленого нормативу ГДС;

б) маси наднормативного скидання забруднюючих речовин у разі відсутності у суб’єкта господарювання первинної документації (журналу ПОД–11 і ПОД-13) та протоколів виконання вимірювань складу та властивостей стічних вод;

в) маси наднормативного скидання забруднюючих речовин, що підлягають нормуванню згідно із законодавством, внаслідок аварійного скидання зворотних вод за наявності у суб’єкта господарювання дозволу на спеціальне водокористування;

г) маси наднормативного скидання забруднюючих речовин, що не підлягають нормуванню згідно із законодавством, внаслідок аварійного скидання зворотних вод за наявності дозволу (або без наявності дозволу) на спеціальне водокористування;

д) маси нафти та нафтопродуктів (далі нафта) за фактичними даними обсягу розлитої нафти;

е) маси нафти за результатами інструментально-лабораторних вимірювань;

є) маси нафти на основі експертних оцінок;

ж) розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об’єктам (внутрішні і морські води) внаслідок скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами з перевищенням встановленого нормативу ГДС;

з) розмірів відшкодування збитків, заподіяним водним об’єктам (внутрішні і морські води) внаслідок аварійного або самовільного скидання забруднюючих речовин зі зворотними водами;

и) розмірів відшкодування збитків, заподіяних водним об’єктам (внутрішні і морські води) внаслідок забруднення речовинами у складі продукції чи сировини, а також плаваючими відходами, сміттям або нафтою.

і) розмірів відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування;

ї) розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення підземних вод забруднюючими речовинами;

й) розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок забруднення поверхневих і підземних вод фільтратом сміттєзвалищ та полігонів твердих побутових відходів.

Контрольні питання до розділів навчального курсу.

Контрольні питання до розділу 1.

1. Що відноситься до центральних державних органів екологічного контролю?

2. Які є Комітети і Служби серед державних органів екологічного контролю?

3. Які є Департаменти, Інспекції і Управління серед державних органів екологічного контролю?

4. З яких блоків складається державна система контролю за екологічною безпекою в Україні?

5. Які є органи природоохоронного інспектування в системі державного екологічного контролю, завдання Держекоінспекцій та їх відмінність від інших органів держекоконтролю?

6. Що відноситься до громадських органів екологічного контролю?

7. Які права і повноваження мають державні органи екологічного контролю?

8. Які права і повноваження мають громадські екологічні організації?

9. Які права і повноваження мають громадські екологічні інспектори?

10. В яких формах здійснюється екологічний контроль?

Контрольні питання до розділу 2.

1. Що можна включити в загальні відомості про Державні екологічні інспекції?

2. За чим здійснює контроль Держекоінспекція (головна)?

3. Які пропозиції до Мінприроди подає Держекоінспекція?

4. В рамках своїх повноважень що координує і організує, з ким взаємодіє та кого інформує Держекоінспекція?

5. Які права має Держекоінспекція?

6. За чим здійснюють контроль обласні держекоінспекції?

7. Які пропозиції до Мінприроди, його територіальних органів та Держекоінспекцій подають обласні держекоінспекції?

8. В рамках своїх повноважень що координують, організують, забезпечують, з ким взаємодіють та кого інформують обласні держекоінспекції?

9. Які права мають обласні держекоінспекції?

10. Яка структура керівництва Держекоінспекції та обласних держекоінспекцій?

Контрольні питання до розділу 3.

1. Які є регіональні держекоінспекції?

2. Що можна включити в загальні відомості про Чорноморсько – Азовські держекоінспекції?

3. Які основні завдання виконують Чорноморсько – Азовські держекоінспекції?

4. Що є об’єктом контроля Держекоінспекції з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря?

5. За чим здійснює контроль Держекоінспекція з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря?

6. Які повноваження здійснює Держекоінспекція з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря з питань використання природних ресурсів внутрішніх морських вод та континентального шельфу України?

7. Крім контролю, що ще здійснює в межах своїх повноважень Держекоінспекція з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря?

8. Що виконує за дорученням Мінприроди Держекоінспекція з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря?

9. Які права мають посадові особи Держекоінспекції з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря в питаннях контролю за додержанням екологічного законодавства?

10. Які права, крім контролю за додержанням екологічного законодавства, ще мають посадові особи Держекоінспекції з охорони довкілля Північно – Західного регіону Чорного моря?

Контрольні питання до розділу 4.

1. Чим регламентуються перевірки суб’єктів господарювання щодо дотримання ними вимог природоохоронного законодавства?

2. В якому значенні використовуються терміни: Акт перевірки, об’єкт перевірки, державний інспектор?

3. Яка мета інспекторських перевірок суб’єктів господарювання та яку допомогу повинно надавати інспекторам їх керівництво?

4. Як плануються, організуються та призначаються інспекторські перевірки?

5. Що зобов’язаний зробити інспектор в ході підготовки до перевірки?

6. Що таке повні, цільові та оперативні перевірки суб’єктів господарювання?

7. Як проводиться повна планова перевірка?

8. За яких обставин та як здійснюється позапланова перевірка?

9. З яких основних частин складається інспекторська перевірка?

10. Які права під час перевірок мають державні інспектори та які обов’язки вони повинні виконувати?

Контрольні питання до розділу 5.

1. З чого повинна початися інспекторська перевірка об’єкта?

2. Що зобов’язаний розглядати державний інспектор в ході перевірок об’єкта?

3. Що і як перевіряється в ході проведення інспекторської перевірки об’єкта?

4. Що робиться державним інспектором за фактами виявлених під час перевірки порушень?

5. Які документи повинні і можуть оформлятися за результатами проведеної перевірки та в кількох примірниках?

6. Що зазначається в Акті перевірки об’єкта?

7. Що може додаватися до Акта перевірки об’єкта?

8. Яке призначення Припису за результатами інспекторської перевірки та що в ньому зазначається?

9. Що зазначається в Поданні про видачу, зупинення дії або анулюванні дозволу, ліміту, квоти та які Додатки повинні бути до нього?

10. Що здійснюється в останній день інспекторської перевірки об’єкта?

Контрольні питання до розділу 6.

1. Які матеріали і документи повинні розглядатися при перевірці повітряохоронної діяльності підприємства?

2. Що повинен зробити державний інспектор, отримав документи по повітряохоронної діяльності підприємства?

3. Що обстежується при перевірці виробничих підрозділів підприємства?

4. Як виявляються наднормативні і над лімітні викиди?

5. Що перевіряється при обстеженні санітарно-промислової лабораторії підприємства?

6. Як повинно розташовуватися і обладнатися місце відбору проб з газопилового потоку?

7. Як обладнується площадка для виконання відбору проб з газопилового потоку?

8. Що повинно перевірятися на автопідприємствах?

9. Яке завдання операції «Чисте повітря» й що для цього треба зробити?

10. Як організується робота при проведенні операції «Чисте повітря»?

Контрольні питання до розділу 7.

1. Чим регламентується проведення інвентаризації і складання звіту по викидам забруднюючих речовин на підприємстві?

2. Як визначаються в Інструкції такі терміни: викид речовини, інвентаризація викидів, потужність викиду, джерело забруднення атмосфери, стаціонарне джерело забруднення атмосфери, пересувне джерело забруднення атмосфери, точкове джерело викидів?

3. Як визначаються в Інструкції такі терміни: лінійне джерело викидів, площинне джерело викидів, організований викид, неорганізований викид, технологічне джерело забруднення, граничні нормативи утворення забруднюючих речовин, концентрація забруднюючих речовин, газоочисна установка?

4. Який порядок підготовки, проведення і завершення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві?

5. Для чого використовуються матеріали інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві?

6. Які розділи має Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві?

7. Який зміст таких розділів Звіту по інвентаризації викидів: відомості про підприємство, загальна частина, об’ємно-планувальні рішення промплощадки?

8. Який зміст такого розділу Звіту по інвентаризації викидів: характеристика джерел утворення забруднюючих речовин?

9. Який зміст такого розділу Звіту по інвентаризації викидів: характеристика джерел викидів забруднюючих речовин?

10. Який зміст таких розділів Звіту по інвентаризації викидів: характеристика газоочисних установок, характеристика викидів забруднюючих речовин від основних виробництв, висновки та рекомендовані заходи по експлуатації і наладці технологічного обладнання та газоочисних установок?

Контрольні питання до розділу 8.

1. Що встановлюється при перевірці водоспоживання підприємства?

2. Що вивчається при інспекційній перевірці водовідведення з підприємства?

3. Що виявляється при перевірці санітарного стану території об’єкту і потенційних джерел забруднення поверхневих і підземних вод?

4. Що перевіряється для загальної оцінки водоохоронної діяльності об’єкта?

5. Які вимоги до відбору проб води і види проб?

6. Яка повинна додержуватися техніка безпеки при відборі проб води?

7. Якими повинні бути місця відбору, час та частота відбору проб води?

8. Які використовуються обладнання і способи відбору проб, а також посуд для відбору та зберігання проб води?

9. Як реєструються, зберігаються та транспортуються проби води?

10. Яке призначення нормативів часу та від чого залежать трудозатрати на проведення інспекторських перевірок промислових підприємств – водоспоживачів?

Контрольні питання до розділу 9.

1. Чим регламентується здійснення контролю за впливом тваринницьких комплексів на водні об’єкти?

2. Які особливості забруднення вод тваринницькими комплексами?

3. Як здійснюється водопостачання тваринницьких комплексів і видалення гною з їх приміщень?

4. Як влаштовуються гноєсховища і використовуються очищені стічні води тваринницьких комплексів?

5. Які основні схеми обробки гною на свинарських комплексах?

6. Які основні схеми обробки гною на комплексах великою рогатої худоби?

7. Що повинен виявити державний інспектор на перших етапах перевірки тваринницьких комплексів?

8. Що вивчається інспектором при розгляданні умов і стану водопостачання тваринницьких комплексів?

9. Що вивчається інспектором при розгляданні умов і стану водовідведення з тваринницьких комплексів?

10. Що вивчається інспектором при розгляданні умов обробки і зберігання гною, утилізації стічних вод, причин і фактів аварійного забруднення довкілля?

Контрольні питання до розділу 10.

1. Чим регламентується здійснення державного контролю за використанням і охороною земель?

2. Які є методи здійснення державного контролю за використанням і охороною земель і види перевірок?

3. Що таке планові перевірки додержання вимог земельного законодавства і як вони здійснюються?

4. Що таке позапланові перевірки додержання вимог земельного законодавства і як вони здійснюються?

5. Що таке оперативні перевірки додержання вимог земельного законодавства і як вони здійснюються?

6. Який порядок проведення перевірок і що здійснює державний інспектор при виявленні порушення земельного законодавства?

7. Які документи оформлюються за результатами перевірок дотримання вимог земельного законодавства та їх коротка характеристика?

8. При яких умовах складається Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та що в ньому зазначається?

9. При яких умовах складається Протокол про адміністративне правопорушення і що в ньому зазначається?

10. З якою метою складається Припис за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства та що в ньому зазначається?

Контрольні питання до розділу 11.

1. Чим регламентується порядок встановлення, обчислення та сплати збору за забруднення довкілля?

2. Що є об’єктами обчислення збору, за що він справляється і хто може бути платниками збору?

3. Від чого залежать величини нормативів збору і як вони індексуються?

4. Як визначаються ліміти на скиди забруднюючих речовин і розміщення відходів, від чого залежать їх величини та на який термін вони встановлюються?

5. Як обчислюються суми збору і від чого вони залежать?

6. Який порядок подання податкового розрахунку збору та за яким місцем він подається?

7. Як залежать порядок подання податкового розрахунку збору від місця розташування джерел забруднення?

8. Який порядок сплати збору за забруднення довкілля?

9. Хто і як здійснює контроль за дотриманням лімітів на скиди забруднювачів і розміщення відходів, а також за обчисленням, своєчасністю і повнотою сплати збору?

10. Які відповідальність і права платників збору за забруднення довкілля?

Контрольні питання до розділу 12.

1. Чим регламентується визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення водного законодавства?

2. В яких випадках відшкодовуються збитки, заподіяні державі внаслідок порушення вимог водного законодавства?

3. В яких випадках оцінки шкоди не враховується «Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі…»?

4. В якому значенні вживаються в Методиці такі терміни: аварійне скидання, використання води, дренажна вода, зворотна вода, стічна вода, підземні води, поверхневі води, водний об’єкт, водокористування, водосховище?

5. В якому значенні вживаються в Методиці такі терміни: гранично допустима концентрація (ГДК) речовин у воді, гранично допустиме скидання (ГДС), забруднююча речовина (ЗР), контрольні створи, фонова концентрація, наднормативне скидання ЗР у водний об’єкт, самовільне водокористування, скидання зворотних вод у водний об’єкт, спеціальне водокористування, ставок?

6. Що вважається наднормативним скидом ЗР у водний об’єкт?

7. Ким встановлюється і як визначається факт наднормативного скидання ЗР у водний об’єкт?

8. Ким і як встановлюється факт забруднення водного об’єкта ЗР у складі продукції, сировини та відходів?

9. Ким і як встановлюється факт забруднення підземних вод?

10. Які параметри забруднення водних об’єктів і відшкодування збитків державі розраховуються в Методиці та в яких випадках?

Література

1. Положення про Державну екологічну інспекцію.- Затверждено постановою КМУ в редакції від 16 червня 2004 р., №770.

2. Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі. – Затверджено наказом Мінприроди від 19 грудня 2006 р., №548.

3. Положення про Державну Азово – Чорноморську екологічну інспекцію. – Затверджено наказом Мінприроди від 6 грудня 2006 р., №526.

4. Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря. – Затверждено наказом Мінприроди від 23 лютого 2004 р., №64.

5. Порядок організації та проведення перевірок суб’єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. – Затверждено наказом Мінприроди від 10 вересня 2008 р., №464.

6. Методичні рекомендації «Про порядок проведення інспекторських перевірок по дотриманню природокористувачами вимог законодавства по охороні навколишнього природного середовища». – Затверждено наказом Головної екологічної інспекції Мінприроди від 28 березня 1994 р., №7.

7. Методичні рекомендації «Про порядок виявлення порушень та застосування заходів впливу до порушників природоохоронного законодавства». – Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства». – За ред. А.М. Коренчука, В.Д. Солодкого. – Чернівці: Зелена Буковина, 1996. – с. 17-42.

8. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. – Затверджено постановою ВРУ від 29 жовтня 1992 р., №2751 – ХІІ.

9. Перелік видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів. – Затверджено постановою КМУ в редакції від 17 грудня 2004 р., №1700.

10. Закон України «Про охорону атмосферного повітря». – Збірник законодавчих актів: Законодавство України про охорону навколишнього середовища. – Київ, Парламентське видавництво. – 2006, с. 79-95.

11. Закон України «Про охорону земель». – Збірник законодавчих актів: Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища. – Київ, Парламентське видавництво. – 2006, с. 96-119.

12. Закон України « Про державний контроль за використанням та охороною земель». – Збірник законодавчих актів: Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища. – Київ, Парламентське видавництво. 2006, с. 120-129.

13. Положення «Про встановлення рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів на атмосферне повітря». – Затверждено постановою КМУ від 31 грудня 1993 р., №1092.

14. Інструкція «Про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві». – Затверджено наказом Мінприроди від 10 лютого 1995 р., №7.

15. Методичні рекомендації «Про нормативи часу при здійсненні робіт по держконтролю за додержанням природоохоронного законодавства». – Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. – За ред. А.М. Коренчука, В.Д. Солодкого. – Чернівці: Зелена Буковина, 1996. – с. 201-213.

16. Інструкція «Вимоги до розміщення та обладнання місць відбору проб з газопилових потоків». – Там же. – с. 214-216.

17. Положення «Про проведення операції «Чисте повітря». – Там. Же. – с. 176-188.

18. Інструкція «Про відбір проб води». – Там же. – с. 217-220.

19. Методичні рекомендації «Про здійснення екологічного контролю за впливом тваринницьких комплексів на водні об’єкти». – Там же. – с. 128-134.

20. Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель. – Затверждено наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 р., №312.

21. Інструкція з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення. – Затверджено наказом Держкомітету по земельних ресурсах від 28 квітня 2009 р., №205.

22. Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. – Затверджено постановою КМУ від 1 березня 1999 р., №303.

23. Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища. – Затверджено наказом Мінприроди та Державної податкової адміністрації від 19 липня 1999 р., №544/3837.

24. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. – Затверджено наказом Мінприроди від 20 липня 2009 р., №389.

25. Збірник методичних рекомендацій про державний контроль за дотриманням вимог природоохоронного законодавства. – за ред. А.М. Коренчука, В.Д. Солодкого. – Чернівці: Зелена Буковина, 1996. – 248с.

26. Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища. Збірник законодавчих актів. – Київ, Парламентське видавництво, 2006. – 200с.

27. Екологія і закон. Екологічне законодавство України у двох книгах. – За ред.. В.У. Андрейцева. – Київ, Юрінком Інтер, 1998. – Кн. І 699 с., Кн. ІІ 575 с.