Поширення і місця зростання

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина родини первоцвітних
(5-30 см заввишки) з косим кореневищем, розеткою прикореневих листків і квітконосними стрілками. Листки (5-20 см завдовжки) яйцеподібні або довгасто-місяцеподібні, тупі, зморшкуваті, з хвилястим зарубчасто-виїмчастим краєм, опушені або майже голі з вузькокрилатим черешком. Суцвіття зонтикоподібне, однобічне, з обгорткою з лінійних листочків. Квітки правильні, зрослопелюсткові, на квітконіжках. Чашечка п'ятигранна, розсічена на п'ять трикутних зубців, після цвітіння здута. Віночок яскраво-жовтий, з довгою трубкою і п'ятизубчастим відгином. Тичинок п'ять, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком (коротким або довгим у різних квітках) і головчастою приймочкою. Плід — яйцеподібна коробочка.

Екологія

Росте первоцвіт у мішаних лісах, на галявинах, серед чагарників. Тіньовитривала рослина. Цвіте у квітні — травні.

Жовтеце́ві (Ranunculaceae) — родина квіткових рослин. Латинська назва роду rānunculus у перекладі означає «жабеня», від rāna — «жаба».

Родина містить роди Аконіт, Анемона, Дельфіній, Жовтець, Ломиніс, Сокирки, Сон, Чемерник та ін.

Система APG II (2003) (як і система APG I (1998)) також визнає цю родину і розміщує її в порядку Жовтецевоцвіті (Ranunculales), серед Еудікотів. Родина складається з 50-65 родів, за оцінками з близько 1500–2500 видів, здебільшого трав'яних рослин (наприклад, реп'яшок пряморогий), але з деякими дерев'янистими в'юнкими рослинами (наприклад, ломиніс). Вони поширені у всьому світі. На теренах України зростає 152 види рослин цієї родини, котрі належать до 25 родів^[1].

Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйна багаторічна рослина висотою 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте в квітні—травні. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу і степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі—Опіллі і на півдні Полісся. Також називається адоніс весняний. Нечисленні народні назви пов'язені з яскравістю квітки його та характером листя: горицвіт ярий, гориквіт, пожарна квітка, жовтоцвіт, мак заячий, сосонка, терлич.^[1]

Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».

Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.

Загальна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла біля основи вкриті бурими листками у вигляді луски. Стеблові листки чергові, напівобгортні, сидячі, п'ятипальчастороздільні: дві нижні ділянки коротші, перисті, верхні три-, двоперисті, частки їх вузькі, лінійні, голі, цілі.

Квітки яскраво-жовті, великі, до 6 см у поперечнику, вінчають квітконосні стебла і їхні відгалуження, зісподу буруваті, чашечка їхня пухнаста, у віночку 15—20 пелюсток, вони довгасті, зубчасті. Плід — кулястий багатогорішок. Існує кілька видів горицвіту. Цвіте з ранньої весни до половини травня.

Поширення і місця зростання

Росте на глинясто-вапнякових ґрунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, серед чагарників. Поширений у лісовій і степовій, особливо в чорнеземній зонах, у Криму, на яйлі. Зрідка трапляється на степових схилах в Розточчі-Опіллі і на півдні Полісся (Волинська область — м. Володимир-Волинський; Оваднівський район, с. Верба; Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне та с. Плугів; Івано-Франківська область — Рогатинський район, Чортова гора).

Аконі́т міцни́й (Aconitum firmum Rchb.) — трав'яниста рослина роду аконіт або тоя (Aconitum).

Поширення

У дикому стані в Україні росте на гірських луках та кам'янистих скелях Карпат, трапляється також у верхній смузі лісового поясу.

Ботанічна характеристика

Листки пальчасто-роздільні. Квітки зібрані у видовжені розгалужені китицеподібні густі суцвіття. Чашолистки пелюсткоподібні, синьо-блакитні. Пелюстки, які набагато дрібніші від чашолистків і мало помітні, виступають у вигляді нектарників. Цвіте у другій половині літа — в липні — вересні. Запилюється тільки джмелями.

На фоні інших рослин аконіт міцний виділяється своїми стрункими стеблами й конусоподібними суцвіттями.

Хімічний склад

Як і інші представники роду аконітів, містить отруйні алкалоїди аконітин та псевдоаконітин, що й обумовлює властивості рослини. В стеблі і листках їх міститься 0,9 %, у суцвітті — до 1,25 %. Найбільш отруйна частина аконітів — корінь.

Калю́жниця боло́тна (інший варіант — бол́отяна Caltha palustris) — отруйна багаторічна рослина з шнуровидними коренями, що утворюють мичку, родини жовтцевих (Ranunculaceae). Кущики калюжниці ростуть в умовах сильного зволоження: на болотах і болотистих луках, по берегах водойм і річок. Може також використовуватися як лікарська рослина.

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина (10-40 см заввишки) з мичкуватою кореневою системою, що складається з численних товстих шнуроподібних коренів. Стебло м'ясисте, прямостояче або висхідне, як і вся рослина, голе. Звичайно воно просте або вгорі розгалужене.Листки чергові, темно-зелені, блискучі, гладенькі, зарубчасті і зарубчасто-зубчасті, рідше цілокраї. Нижні листки великі, черешкові, пластинка округло-серцеподібна. Середні й верхні листки дрібніші від нижніх, короткочерешкові або майже сидячі, напівстеблообгортні, з ниркоподібно-серцевидними листковими пластинками. Прилистки плівчасті, буруваті або зелені при основі.Квітки великі, правильні, розміщені на довгих квітконіжках у пазухах листків. Оцвітина проста, віночкоподібна, роздільнопелюсткова, складається з п'яти золотисто-жовтих, часом зісподу зеленуватих листочків (1,5-2,3 см завдовжки, 5—8 мм завширшки) Тичинок багато, вони коротші за оцвітину. Маточок 2-12, стовпчики короткі, зав'язь верхня, при основі з неглибокими нектарними ямками.Плід — складна листянка, плодики 8—12 мм завдовжки, 2—3 мм завширшки з коротким носиком.

Поширення

Росте калюжниця у вільшняках, на лісових болотах, заболочених луках. Поширена повсюди в зоні помірного клімату: в ​​Європі (за винятком найпівденнішої частини), в Північній Америці (включаючи Аляску і Юкон ), в Закавказзі і Казахстані, в Монголії і Японії, на півночі і заході Китаю, а також у гірських районах Індійського субконтиненту (північ Індії, Бутан і Непал). В Україні росте повсюдно.

Практичне використання

Декоративна, отруйна, лікарська, харчова й медоносна рослина.Калюжниця болотна як декоративна рослина дуже ефектна по берегах водойм, де утворює яскраву золотисту кайму рясним цвітінням і великими квітками. Її рекомендують також для вогких місць у парках і лісопарках. Культивується багато декоративних сортів. Декоративний сорт калюжниці болотної — Caltha palustris Калюжниця болотна отруйна рослина. Містить невелику кількість алкалоїдів (0,1%), серед них берберин; в усіх частинах калюжниці, в тому числі у квітках, недостиглому насінні та в кореневищі, містяться сапоніни, кількість яких збільшується до осені. Калюжниця містить холін, а також летку речовину протоанемонін, яка і є токсичною. Під час висушування калюжниця втрачае токсичність, тому отруюються нею коні та велика рогата худоба тільки на пасовищах, причому поїдають її тільки при відсутності ціннішого корму. Можливе отруєння силосом, в якому є калюжниця, яке виражається в порушенні функції нирок і шлунково-кишкового тракту (кольки, здуття, пронос); у корів після з'їдання такого силосу знижуються надої молока. Відомі смертельні отруєння коней і корів. Для кіз і овець вона не отруйна як у свіжому, так і у висушеному вигляді. Свині поїдають плоди.У народній медицині застосовують листки калюжниці від опіків і ран.Другорядний ранньовесняний медонос і пилконос.Пуп'янки, що не розпустились, маринують у оцті, який витягує з них гіркі речовини, і вживають як гостру приправу. З квіток можна одержувати жовту фарбу.

Aconitum firmum

Adonis vernalis