Закарпаття. паводок 2001 р.

Альпи. Монте-Конто

В історії відомі обвали, що призводили до значних людських жертв. Так, у 1608 р. в Альпах обвалилася частина гори Монте-Конто, і ніхто навіть не встиг оком змигнути, як понад 2 тис. жителів села Плюр виявилися похованими у своїх будинках під масою каміння і ґрунту. Так само на Апеннінському півострові під кам’яною лавиною зникло в VI ст. містечко Велейя з усіма його жителями, коли обвал стався на схилах гори Ровінаццо. І таких прикладів можна навести чимало. Обвали в горах — хоч і звичайне явище, але завжди грізне, що нерідко призводить до катастроф.

5. Повітряні катастрофи

21 січня 1968 р. стратегічний бомбардувальник «В-52», на борту якого знаходилися чотири водневі бомби, був змушений здійснити посадку на аеродромі військової бази ВВС США на північно-західному узбережжі Гренландії. Спроба посадити літак виявилася невдалою: бомбардувальник упав і, пробивши двометровий шар льоду, затонув у затоці Північна Зірка. Від удару бомби розкололися, і радіоактивні речовини, що містилися в них, потрапили у воду. Вісімнадцять осіб загинули відразу ж після аварії, п’ятсот були опромінені. Інформацію про цю катастрофу тримали в таємниці до 1970 р. На сьогодні вдалося

відшукати залишки лише трьох водневих бомб. Від четвертої пошукова експедиція знайшла лише парашут. 28 січня 1986 р. на мисі Канаверал вибухнув багаторазовий транспортний космічний корабель НАСА «Челленджер». Через 73 секунди після запуску корабля величезний паливний блок вибухнув через дефекти в конструкції кільцевого ущільнювача твердопаливного прискорювача, корабель розгерметизувався, і всі семеро членів його екіпажу загинули від ядухи за кілька секунд.

6. Хіросіма хімічної індустрії

10 липня 1976 р. в Італії, поблизу міст Севезо й Меда, на хімічному заводі «Ікліза» стався вибух, у результаті якого велика територія була уражена гербіцидами. Упродовж першого місяця через наслідки вибуху померло 228 осіб. Італійський уряд вирішив вирубати всі дерева і зняти верхній шар ґрунту з площі в 150 га з метою ліквідації наслідків цієї катастрофи. Місто Севезо залишалося ненаселеним протягом 16 місяців після трагедії. Причини цих катастроф з’ясовуються дотепер. Утім, якщо причина відома, наслідки

катастрофи не здаються менш страшними.

7. 1931 р., 13–28 грудня, Індонезія, о. Ява, вулкан Мерапі

Одне з найсильніших вулканічних вивержень XX ст. Вибухнули обидва схили вулкана, і вивержений вулканічний попіл засипав півострова. За два тижні — з 13 по 28 грудня — вулкан викинув потік лави завдовжки близько 7 км, завширшки до 180 м і завглибшки до 30 м. Розжарений потік випалив землю і знищив на своєму шляху всі селища. Загинуло понад 1300 жителів.

8. Бая-Маре (Румунія)

Уночі на 31 січня 2000 р. в містечку Бая-Маре (Румунія) на золотодобувному підприємстві «Аурул» стався аварійний викид 100 тис. тонн промислових відходів, у тому числі ціанідів і важких металів. У результаті аварії в річках Самош і Тиса — найбільшій притоці Дунаю, уміст ціанідів перевищив припустиму норму майже у 800 разів. Течією маси зараженої води віднесло до території Угорщини, де загинуло близько 85–90 % тварин і рослин. У лютому того ж року отруєні потоки досягли території Югославії. Забезпечення населення Румунії, Угорщині й Сербії питною водою було порушене. За оцінками експертів, настільки масштабної шкоди екології Європи не було завдано навіть у результаті чорнобильської

катастрофи.

9. «Маяк» і Чорнобиль

У 1986 р. сталася одна з найбільш глобальних техногенних катастроф у СРСР — 26 квітня о 1-й годині 23 хвилини на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕ С стався вибух ядерного реактора. Викид радіоактивних матеріалів був настільки величезним, що його

можна порівняти з наслідками вибуху 500 атомних бомб, скинутих на Хіросіму в 1945 р. Радіоактивними нуклідами було забруднено більш ніж 145 тис. км2 території колишнього СРСР з населенням понад 6 млн осіб. Від наслідків опромінення дотепер померло понад 300 тис. Однак, на відміну від хімічних техногенних катастроф, список трагедій на ядерних об’єктах невеликий. Крім аварії на Чорнобильській АЕ С, відомий лише хімічний вибух ємності для зберігання рідких високорадіоактивних відходів, що стався на уральському радіохімічному комбінаті «Маяк» 29 вересня 1957 р.

10. Катастрофи на воді

На відміну від трагедій на ядерних об’єктах, катастрофи на воді трапляються дуже часто.

16 березня 1978 р. біля берегів Бретані, поблизу мису Фіністер, через неполадки в рульовому керуванні налетів на скелі й розколовся навпіл американський танкер «Amoco Cadiz».У цей момент на борту танкера знаходилося близько 230 тис. тонн легкої іранської та сирої арабської нафти й бункер-мазуту С.

У результаті утворилася гігантська нафтова пляма площею 2 тис. км2. Це була найбільша екологічна катастрофа в Європі, у результаті якої загинули десятки тисяч риб і птахів.

24 березня 1989 р. величезний трьохсотметровий танкер «Exxon Valdez» сів на мілину біля

берегів Аляски. Аварія була спричинена неполадками в кермовому механізмі. У результаті в океан вилилося практично 240 тис. барелів нафти. Нафтова пляма простягалася на 2600 квадратних миль морської акваторії, загинули тисячі птахів і морських тварин.

11. «Буря в пустелі»

Одним з яскравих прикладів техногенної катастрофи, зумовленої військовим конфліктом, став викид нафти на території Перської затоки під час операції «Буря в пустелі» у січні

1991 р. Відступаючи з Кувейту, іракці підірвали близько 500 нафтових свердловин. Більша їх частина палахкотіла після цього ще півроку, отруюючи продуктами горіння величезну територію. А зі свердловин, що не загорілися, нафта потоками витікала прямо в Перську затоку, у результаті чого на поверхні води утворилася нафтова пляма розміром близько 1560 км2, загинула величезна кількість птахів і морських тварин. Масштаби забруднення дорівнювали приблизно 20 аваріям танкера «Exxon Valdez». Екологи забили на сполох: трагедія загрожувала перетворитися на екологічну катастрофу планетарного масштабу.

240 днів 27 спеціальних команд із Росії, Франції, Канади й США працювали над ліквідацією наслідків необдуманих дій іракських військових.

12. Аварія на Саяно-Шушенській ГЕС

Індустріальна катастрофа, що сталася 17 серпня 2009 р. У результаті аварії загинуло 75 осіб, устаткуванню і приміщенням станції завдано серйозних збитків. Робота станції з вироблення електроенергії припинена. Наслідки аварії відбилися на екологічній обстановці прилеглої до ГЕС акваторії, соціальній і економічній сферах регіону. У результаті проведенного розслідування безпосередньою причиною аварії було названо руйнування «через утому» шпильок кріплення кришки турбіни гідроагрегата, що призвело до її зриву й затоплення машинної зали станції.

13. Цунамі в Індійському океані

Підводний землетрус в Індійському океані, що стався 26 грудня 2004 р. о 00:58:53 UTC (07:58:53, за місцевим часом), стало причиною цунамі, визнаного найсмертоноснішим стихійним лихом у сучасній історії. Магнітуда землетрусу, за різними оцінками, становила від 9,1 до 9,3 бала, це другий або третій за силою землетрус за всю історію спостереження.

Епіцентр землетрусу знаходився в Індійському океані, на північ від острова Сімелуе, розташованого поблизу північно-західного берега острова Суматра (Індонезія). Цунамі досягло берегів Індонезії, Шрі-Ланки, півдня Індії, Таїланду та інших країн. Висота хвиль перевищувала 15 метрів. Цунамі призвело до величезних руйнувань і надзвичайної кількості загиблих людей, у тому числі й у Порт-Елізабет у ПА за 6900 км від епіцентру. Загинуло, за різними оцінками, від 225 тис. до 300 тис. осіб. За даними USGS(англ.), кількість загиблих — 227 898. Справжнє число загиблих навряд чи коли-небудь стане відомим, оскільки деякі тіла було віднесено водою в море.

Гребля Вайонт

Гребля Вайонт — аркова бетонна гребля неподалік гори Монте Ток на річці Вайонт, притоці ріки П’яве в провінції Венеція на півночі Італії, збудована в 1961 р. в основному для вироблення електроенергії. Має висоту 261,6 м, довжину по гребеню — 190 м, ширину біля основи — 23 м і ширину по гребеню, що дорівнює 3,9 м, і завдяки своїм пропорціям вважається однією з найбільш «витончених» гребель у світі. Водосховище, утворене греблею, має об’єм 0,169 км3. 9 жовтня 1963 р. близько 22:35 тут сталася одна з найбільших аварій в історії гідротехнічного будівництва, яка забрала життя, за різними оцінками, від 2 до 3 тис. людей. У чашу водосховища за 20–30 с звалився величезний гірський массив завдовжки 2 км, площею 2 км2 і об’ємом близько 0,2–0,3 км3, який до цього перебував у стані незначної рухливості. Чаша водосховища виявилася заповненою гірською породою до висоти 175 м над рівнем води. Зсув спричинив перелив через гребінь греблі води об’ємом понад 50 млн м3 шаром 150–250 м (за різними джерелами). Водяний вал, що пройшов зі швидкістю 8–12 м/с територіями, які розташовувалися нижче, мав висоту до 90 м. Крім людських жертв, було зруйновано кілька селищ, хоча з моменту виникнення зсуву до цілковитого руйнування об’єктів у нижньому б’єфі минуло лише 7 хвилин. Основними причинами зсуву вважаються: підняття горизонту ґрунтових вод у долині, зумовлене будівництвом греблі; тривалі дощі влітку 1963 р. Гребля встояла, хоча й витримала навантаження, що в кілька разів перевищувало розрахункове. На рівні гребеня було змито лише близько метра бетонної кладки.

Закарпаття. Паводок 2001 р.

За повідомленням Закарпатської облдержадміністрації, станом на 27.05.01 унаслідок паводку зруйновано 1 924 будинки, відселено 4 948 мешканців. Зруйновано 6 та пошкоджено 17 мостів. Пошкоджено 52,7 км автодоріг. Зруйновано 1,4 км та пошкоджено 9,15 км залізниць. За інформацією Закарпатської геологорозвідувальної експедиції, додатково виявлено 539 активних зсувів загальною площею 6,4 км2 і об’ємом 18,5 млн м3, 88 селевих потоків площею 0,5 км2, об’ємом 0,6 млн м3, 143 ділянки бічної ерозії загальною довжиною 26 км.

У результаті дій названих процесів пошкоджено 231 та зруйновано 17 будинків. У зонах зсувно-селевих та ерозійних процесів, за якими рекомендовано спостереження, розташовано 749 будинків. У результаті паводка загинуло дев’ять осіб (у Виноградівському

районі — п’ять, у Хустському — чотири). За попередніми даними, березневий тало-дощовий паводок 2001 р. завдав області збитків на суму 317 млн грн. Вважається, що головною причиною паводків у Карпатах є значне вирубування лісів на схилах гір.

16. Вулкан Парікутін

Парікутін — це вулкан, про який писали в багатьох журналах у 1943 р. як про «вулкан, що виник на кукурудзяному полі на очах його власника».

Він справді піднявся на кукурудзяному полі. Багато років на цьому місці був невеликий

отвір, а 5 лютого 1943 р. почалася серія підземних поштовхів, що постійно посилювалися, у результаті чого неподалік отвору з’явилася тріщина. 19 лютого жителі відчули не менш ніж 300 поштовхів. 20 лютого тріщина по один бік отвору почала розширюватися. Майже відразу ж пролунав звук, схожий на грім. Поблизу затрусилися дерева, а земля здулася приблизно на метр. Подекуди з тріщини почав підніматися дим і дрібний попелясто-сірий пил. 21 лютого з конуса, що поступово зростав, почала виливатися лава. До кінця першого тижня висота конуса становила 15 м, наприкінці першого року він виріс до 300 м. У червні

1944 р. сталося сильне виверження. Величезний потік лави спустився до села Парікутін і більшого за розмірами селища Сан-Хуан-де-Парангарікутіро. Густий попіл частково засипав обидва населені пункти, було кілька жертв.