Особливості правової охорони зеленої і захисної рослинності в містах та інших населених пунктах.
Беззаперечно, озеленення є важливою складовою утримання території в належному стані та, згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", розглядається як елемент благоустрою населених пунктів. Елементи благоустрою входять до складу об'єктів благоустрою, за винятком меморіальних комплексів та об'єктів монументального мистецтва, фонтанів [3]. При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України виділяє об'єкти благоустрою, на території яких розташовані зелені насадження, в окрему категорію "об'єкт благоустрою зеленого господарства": "Об'єкт благоустрою зеленого господарства — об'єкт благоустрою, на території якого розташовані зелені насадження" [3]. Згідно п. 3.1. Наказу Мінбуду України № 105, до об'єктів благоустрою у сфері зеленого господарства населених пунктів належать: парки, парки культури та відпочинку, парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва, гідропарки, лугопарки, лісопарки, буферні парки, районні сади; дендрологічні, національні, меморіальні парки та інші; сквери; міські ліси; зони рекреації; зелені насадження в охоронних та санітарно-захисних зонах, зони особливого використання земель; прибережні зелені насадження; зелені насадження прибудинкової території. Зелені насадження сприяють максимальному використанню об'єктів благоустрою відповідно до їх функціонального призначення.Територія, що призначена для озеленення та на якій передбачається здійснення реконструкції і проведення капітального або поточного ремонтів об'єктів зеленого фонду, чинним законодавством України визначається як об'єкт озеленення [3]. Серед об'єктів благоустрою, перелік яких наведений у п. 2.1. Наказу Мінбуду України № 105, можна виділити наступні об'єкти озеленення: ботанічні сади, бульвари, вуличні насадження, газони, гаї, квітники, клумби, ландшафт, лісопарк (буферний парк), лугопарк, міський ліс, парк, рабатки, сади, сквери, урочище тощо. Кожен з цих об'єктів поділений на відповідні зони. Наприклад, у п. 2.1 Наказу Мінбуду України № 105 виділені наступні зони:
Буферна зона — окраїнна частина парку або додатково виділена і освоєна сусідня територія для масового відпочинку населення з метою зменшення рекреаційного навантаження на культурно-історичну зону парку.
Комплексна зелена зона — сукупність міських і приміських насаджень, межі якої наносяться на картографічні матеріали органами архітектури (на генеральні плани, схеми та проекти районного планування), лісогосподарськими органами (на плани лісонасаджень) місцевих органів самоврядування.
Рекреаційна зона — спеціально виділена генеральним планом і організована територія в місті і зеленій зоні, призначена для відпочинку населення.
Санітарно-захисна зона — озеленена територія спеціального призначення, яка розділяє (відокремлює) сельбищну частину міста від промислових підприємств, та інші.
Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що зелені насадження у містах є об'єктами рослинного світу, елементами благоустрою та елементами архітектурно-просторової композиції забудови. Від інших елементів благоустрою вони відрізняються, насамперед, природним походженням, у зв'язку з чим є об'єктом екологічного права України.
Зелені насадження міста можна класифікувати наступним чином:
1) за функціональним призначенням:
- захисна рослинність (як підвід цього виду рослинності, з огляду на ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", можна виділити снігозахисні та протиерозійні зелені насадження);
- озеленюючі насадження;
-декоративна рослинність;
- плодова рослинність [6, с 456];
2) за місцезнаходженням: що знаходяться уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, в інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;
3) в залежності від правового режиму озелененого об'єкту благоустрою, згідно п. 2. 1. Наказу Мінбуду України № 105, зелені насадження у містах можуть бути класифіковані наступним чином:
Зелені насадження загального користування — зелені насадження, які розташовані на території загальноміських і районних парків, спеціалізованих парків, парків культури та відпочинку; на територіях зоопарків та ботанічних садів, міських садів і садів житлових районів, міжквартальних або при групі житлових будинків; скверів, бульварів, насадження на схилах, набережних, лісопарків, лугопарків, гідропарків і інших, які мають вільний доступ для відпочинку.
Зелені насадження обмеженого користування — насадження на територіях громадських і житлових будинків, шкіл, дитячих установ, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів, профтехучилищ, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств і складських зон, санаторіїв, культурно-освітніх і спортивно-оздоровчих установ та інші.
Зелені насадження спеціального призначення — насадження транспортних магістралей і вулиць; на ділянках санітарно-захисних зон довкола промислових підприємств; виставок, кладовищ і крематоріїв, ліній електропередач високої напруги; лісомеліоративні, водоохоронні, вітрозахисні, протиерозійні, насадження розсадників, квітникарських господарств, пришляхові насадження в межах населених пунктів.
Дана класифікація не є остаточною і може бути розширена в залежності від критерію, який береться за основу відповідної класифікації. Не останню роль у "відкритих" межах даної класифікації відіграє різноманітність функціонального призначення зелених насаджень у містах. Так, з огляду на ст. ст. 4, 9, 14, 15, 17-20 Закону України "Про рослинний світ" та враховуючи, що зелені насадження є об'єктами рослинного світу, можна визначити наступні функції зелених насаджень у містах:
1. Природоохоронна: дана функція зумовлена тим, що, як вище було зазначено, зелені насадження у містах є об'єктами рослинного світу та важливою складовою екосистеми міста та навколишнього природного середовища в цілому.
2. Рекреаційна: на розвиток та підтримання даної функції чинне законодавство встановлює відповідні вимоги до об'єктів благоустрою; як приклад, можна навести вимоги щодо благоустрою спортивних газонів, закріплені у п. 9.5.2. Наказу Мінбуду України № 105.
3. Оздоровча: дана функція зумовлена, перш за все, конституцій ним правом людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ст. 50 Конституції України [8]).
Охорона здоров'я людини може бути пов'язана як безпосередньо з її захистом від фізичного ушкодження та смерті, при якому зелене насадження розглядається як травматичний об'єкт та джерело небезпеки, так й від поширення різних хвороб та розмноження шкідників тощо. У будь-якому випадку реалізація даної функції сприяє попередженню такому використанню зеленого насадження, що буде створювати небезпеку для здоров'я та життя людини.
Так, законодавством чітко визначене поняття аварійного дерева: "Аварійне дерево — це дерево, яке може становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінії електропередач, будівлі і споруди або перебуває у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ чи за наявності гнилої серцевини стовбура, досягнення вікової межі" [3]. Окрім цього, чинним законодавством України встановлені обмеження щодо використання природних ресурсів. Наприклад, ст. 22 Закону України "Про рослинний світ" з метою охорони здоров'я населення, запобігання захворюванню тварин та заподіянню збитків рослинному світу, господарюючим суб'єктам встановлює заходи, спрямовані на регулювання поширення і чисельності окремих видів дикорослих рослин (отруйних, наркотиковмісних, карантинних тощо). А згідно з п. 8. 8. 10. Наказу Мінбуду України № 105 не рекомендується висаджувати на території населених пунктів, а також вирощувати в розсадниках деревні рослини, які викликають алергійні захворювання (тополя біла, канадська та інші породи).
Опосередковано спрямованими на захист здоров'я населення є санітарно-профілактичні заходи із захисту зелених насаджень, визначені част. З розділу 11 Наказу Мінбуду України № 105 як одні з найголовніших в цій системі: "їхнє завдання полягає в усуненні джерел інфекцій і недопущенні виникнення вогнищ шкідників і хвороб. З цією метою у міських зелених насадженнях збирають опале листя, хвою, шишки, сухі гілки та загиблі рослини. Обрізують також хворі і всохлі гілки, обкоровують і корчують пеньки, знищують плодові тіла грибів. Особливе місце в заходах, спрямованих на оздоровлення і продовження віку дерев, є лікування ран і пломбування дупел".
Культурно-освітня, естетична, виховна та науково-дослідна: зумовлена, перш за все, різноманітністю та широкою сферою людської діяльності у місті, об'єктом якої може бути зелене насадження. Як лаконічно зазначив І. І. Каракапі, "Вони є об'єктами естетичного сприйняття, привносять різноманіття в однотипність міського ландшафту та сприяють покращенню фізичного та морального стану їх мешканців" [9, с 226].
4. Господарська: пов'язана з позиціонуванням зелених насаджень перш за все як об'єкту природокористування та з можливістю вилучення їх корисних властивостей з метою задоволення споживацьких та інших потреб людини, суспільства.
На розвиток положень даного Закону п. 4.1. Наказу Мінбуду України № 105 декларував, що: "об'єкти благоустрою зеленого господарства використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони і утримання відповідно до цих Правил". Функціональне призначення цих об'єктів залежить від цільового призначення земельних ділянок, на яких вони розташовані.
При цьому слід зазначити, що підзаконні нормативні акти в цій сфері максимально врегульовують питання щодо озеленення коленого об'єкту благоустрою. Як приклад, можна навести декоративні газони, які, згідно з п 9.5.1. Наказу Мінбуду України № 105, поділяються на партерні газони, звичайні садово-паркові газони, лучні газони та мавританські газони. Для озеленення коленого з цих видів газонів передбачаються певні види зелених насаджень з врахуванням їх біологічних характеристик та функціонального призначення газону. Так, щодо мавританських газонів у п. 9.5.1.4. Наказу Мінбуду України № 105 встановлено наступне: "їх створюють на місці звичайних садово-паркових чи лучних газонів, рідше окремі квіткові групи і плями можна влаштовувати також на фоні партерних газонів. Мавританські газони влаштовують із суміші малокущуватих злаків (однорічних і багаторічних) з квітковими рослинами (гіпсофілою, іберісом, аліссумом, льонком, нагідками, настурцією, маком, портулаком, багаторічним льоном тощо). Можна широко використовувати рослини природної флори: гвоздики-трав'янки, герань лучну, конюшину червонувату й білу, дзвоники, жовтець їдкий, незабудку тощо)".
Вищезазначені функції зелених насаджень у містах тісно пов'язані з метою їх використання, а мета використання рослинних ресурсів, як відомо, впливає на правовий режим їх використання (в загальному чи спеціальному порядку). При цьому не слід плутати правовий режим використання рослинних ресурсів з видами зелених насаджень, визначеними у п. 2.1. Наказу Мінбуду України № 105. Дана класифікація, як вище було зазначено, пов'язана не з правовим режимом використання зелених насаджень, а з правовим режимом використання озеленених об'єктів благоустрою.
Таким чином, зелені насадження міста є важливою складовою навколишнього природного середовища міста, що шляхом реалізації різноманітного функціонального призначення беруть участь у формуванні безпечного життєвого простору людини, сприятливого для її проживання, буття як біологічної істоти та розвитку як особистості.
Такий широкий обсяг функціонального призначення зелених насаджень у містах, їх значення для безпечного та гармонійного розвитку сучасного суспільства, а також загострення проблеми ефективного забезпечення охорони зелених насаджень у містах, впливає на активне формування відповідної законодавчої бази. У зв'язку з цим можна говорити про формування специфічного правового режиму в даній сфері, що потребує додаткового дослідження та наукового обґрунтування за допомогою визначення та викладення основних положень використання та охорони зелених насаджень у містах.