Поняття, об'єкти і суб'єкти права користування надрами

Право користування надрами є різновидом права природоко­ристування і має свої особливості. Його слід розглядати як об'єк­тивне та суб'єктивне право. Як об'єктивне право — це один із цен­тральних інститутів гірничного права, тому що надра становлять виключну власність народу України і надаються тільки в користу­вання (ст. 4 Кодексу про надра і далі — КпН України). Цей інсти­тут включає сукупність правових норм, що регулюють правовий ре­жим використання надр, підстави і порядок виникнення та припи­нення права користування надрами, основні права та обов'язки надрокористувачів.

Суб'єктивне право користування надрами становить належні конкретній особі правомочності щодо експлуатації надр.

Надра— це частина земної кори, що знаходиться під поверхнею суші та дном водойомищ і сягає глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (ст. 1 КпН України). Це самостійний елемент природи, частина природного середовища. До надр відносять суцільні породи і породи, що знаходяться в рідкому або газо­подібному стані, та ін. Вказана обставина визначає специфіку їх правового режиму. Правовий статус підземних споруд і виробіток визначається гірничним законодавством, оскільки вони становлять частину підземного простору. Інші аспекти їх правового режиму ре­гулюються іншими галузями законодавства.

Всі надра включені до Державного фонду надр. Державний фонд надр включає ділянки надр, що використовуються, й ті, що не використовуються, у тому числі континентального шельфу і ви­ключної (морської) економічної зони. Складовою частиною дер­жавного фонду надр є родовища корисних копалин, у тому числі техногенні родовища корисних копалин.

Природні родовища корисних копалин — це сукупність міне­ральних речовин у надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами заля­гання є придатними для промислового використання.

До техногенних родовищ корисних копалин належать місця, де накопичи­лися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної си­ровини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при збері­ганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з за­пасами, оціненими як промислові, становлять державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища — резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр (ст. 5 КпН України).

Єдиний правовий режим користування діє стосовно всіх скла­дових частин державного фонду надр, що дозволяє зробити висно­вок: у законі поняття «надра» і «державний фонд надр» тотожні, тож фактично відносини щодо користування надрами складаються з приводу користування державним фондом надр.

Об'єктом надрокористування може бути якась одна, індивіду­алізована на місцевості, в натурі частина (ділянка) державного фон­ду надр, що надається в користування для певної мети, — гірнич-ний відвід. До індивідуалізуючих ознак даного об'єкта належать: розмір, межі та місцезнаходження. Відокремлена частина держав­ного фонду надр (гірничий відвід) розглядається як юридично са­мостійний об'єкт права користування. Особливість об'єктів права користування надрами полягає в тому, що їх розміри не нормуються законом.

Розмір гірничого відводу, що надається, визначається в кожному випадку державними компетентними органами з ураху­ванням мети надрокористування, виробничих потужностей гірничовидобувних підприємств, строків їх діяльності та інших факторів.

Користувачами надр є спеціалізовані підприємства, установи та організації, а також громадяни України, що мають відповідну кваліфікацію, матеріально технічні та економічні можливості для користування надрами (ст. 16 КпН України).

Відповідно до чинного законодавства під спеціалізованими слід розуміти такі підпри­ємства, установи та організації, у статуті яких використання надр визначено як основний вид підприємницької діяльності.

Громадя­нам України, що бажають отримати у користування надра для здійснення підприємницької діяльності, наприклад для видобуван­ня корисних копалин, потрібно зареєструватися як суб'єкту під­приємницької діяльності.

У встановлених законодавством випадках надра можуть пере­даватися в користування іноземним юридичним особам і громадянам (ст. 13 КпН України). З метою задоволення своїх господар­ських і побутових потреб право користування надрами для видо­бування корисних копалин місцевого значення, торфу, прісних підземних вод тощо здійснюють власники землі та землекористу­вачі, але тільки в межах наданих їм земельних ділянок (ст. 23 КпН України).

Користування надрами на території України, її континенталь­ного шельфу і виключної (морської) економічної зони є платним. Плата справляється у вигляді платежів за користування надрами; відрахувань за геологорозвідувальні роботи за рахунок державного бюджету; збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій) та акциз­ного збору. Платежі можуть справлятися як разові внески або ре­гулярні платежі, що визначаються згідно з відповідними еколого-економічними розрахунками залежно від економіко-географічних умов і розміру ділянки надр, виду корисних копалин, тривалості робіт, від стану геологічного вивчення території та ступеня ризику.

Нормативи плати за користування надрами та порядок її справ­ляння встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Плата за користування надрами може вноситися як у вигляді грошових платежів, так і в натуральному вигляді (частина видобу­тої мінеральної сировини або іншої виробленої продукції, виконан­ня робіт чи надання інших послуг), крім радіоактивної сировини та продуктів її переробки, благородних металів, алмазів та коштовних каменів, матеріалів та послуг оборонно-військового характеру, а також інформації, що віднесена до державної таємниці (ст. 32 КпН України)^.