Психофізіологічні фактри небезпеки

У процесі своєї діяльності людина використовує не тільки свої фізичні можливості, а й витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності тощо.

Небезпечні фактори, зумовлені особливостями фізіології та психології людини, називаються психофізіологічними.

Діяльність людини можна поділити на дві категорії — фізичну та розумову.

У процесі фізичної роботи будь-якої частини тіла до неї надходить більше крові, ніж при стані спокою. Чим більшу роботу виконують м'язи, тим більше поживних речовин і кисню надходитиме до них за допомогою крові. Чим більше фізичної праці, занять фізичною культурою, спортом, тим швидше ростуть м'язові волокна, людина стає сильнішою. Фізичні вправи добре впливають на весь організм, зміцнюють здоров'я, загартовують людину, роблять її здатною витримувати різні несприятливі впливи навколишнього середовища.

На відміну від фізичної роботи, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок. Під час розумової діяльності значно активізуються аналітичні та синтетичні функції ЦНС, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового та слухового аналізаторів і навантаження на них.

Для розумової діяльності характерними є напруження уваги, сприйняття, пам'яті, велика кількість стресів, малорухливість, вимушена поза. Все це зумовлює застійні явища у м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора.

Розумовій праці притаманний найбільший ступінь напруження уваги — в середньому у 5-10 разів вищий, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процесу розумової діяльності. Людина працює не лише 8-12 годин на добу, а майже постійно з короткими переключеннями. Розвивається особливий стан організму — втома, що з часом може перетворитися на перевтому. Все це призводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

Фізичний і розумовий види діяльності вимагають різного напруження певних функціональних систем організму, тому навантаження необхідно класифікувати відповідно до важкості і напруженості та витрат енергетичних запасів.

Добові енерговитрати залежать:

· від характеру роботи та фізичного навантаження (при розумовій діяльності — не більше 2,5 тис. кКал/добу, при середній фізичній праці — 3,2 тис. кКал/добу, при тяжкій фізичній праці та активному способі життя – 4 тис. кКал/добу та більше);

· від віку людини (у похилому віці – 2,3 тис. кКал/добу; для людей молодих та середнього віку – 6 тис. кКал/добу).

Залежно від виду праці добовий харчовий раціон не повинен перевищувати 2212 кКал тобто не більше ніж на 5% перевищувати добові енерговитрати.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки є:

· недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо,);

· порушення зв'язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;

· дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);

· підвищена емоційність;

· відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, тощо).

· недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання припуститися помилки);

· необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й всього колективу);

· втома (розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);

· емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом).

Комфортні умови забезпечують, крім високої працездатності, добре самопочуття; при цьому не виникають небезпечні напруги компенсаторних систем організму; здоров'я людини не погіршується довгий час.