Архітектурно-будівельні заходи

До архітектурно-будівельних відносяться заходи, зв'язані з вибором площадки для будівництва промислового підприємства, взаємним розташуванням підприємства і житлових кварталів, взаємним розташуванням цехів підприємства, пристроєм зелених зон.

Архітектурно-планувальні заходи. До архітектурно-планувального відносяться заходи, зв'язані з вибором площадки для будівництва промислового підприємства, взаємним розташуванням підприємства і житлових кварталів, взаємним розташуванням цехів підприємства, пристроєм зелених зон.

Організаційно-технічні методи, застосування яких не зв’язано з безпосереднім впливом на джерело забруднення застосовують для захисту навколишнього середовища такими шляхами:

- розосередження джерел забруднення. Воно не захищає безпосередньо навколишнє природне середовище, але дозволяє понизити локальне навантаження шкідливих речовин на біосферу до допустимих концентрацій і рівнів, з нейтралізацією яких природа справляється ще сама;

- локалізація джерел забруднення за рахунок ізоляції, герметизації, екранування, а також захоронення відходів, що дозволяє обмежити розповсюдження забруднювачів в біосфері;

- очищення (повного чи до допустимих концентрацій) викидів, що поступають в біосферу за допомогою спеціальних технічних пристроїв і апаратів, які використовують фізичні, хімічні, фізико-хімічні та біохімічні способи очищення і обеззаражування забруднювачів.

Промисловий об'єкт повинний бути розташований на рівному, піднесеному, добре провітрюваному місці (рис. 1).

Рис. 1.Приклад розміщення промислового об'єкта: а — розріз; б — план.

1 — жила забудова; 2 — цехи підприємства; 3 —точкове високе джерело (димова труба); 4 — лінійні джерела (аераційні ліхтарі); 5 —границя населеного пункту; 6 —середня роза вітрів теплого періоду року; 7 —факели викидів забруднюючих речовин при напрямку вітру в сторону жилої забудови.

Площадка житлової забудови повинна бути розміщена нижче підприємства (H2<H1), у противному випадку перевага високих труб для розсіювання шкідливих викидів зводиться на немає.

Джерела забруднення атмосфери бажано розташовувати за рисою населених пунктів і з підвітряної сторони від житлових масивів по середній троянді вітрів теплого періоду року, щоб викиди неслися убік від житлових кварталів.

Відстань між виробничими будинками при видаленні шкідливих речовин через аераційні ліхтарі повинне бути більше восьми висот перед віддаленого будинку, якщо воно широке (l >8h), і десяти, якщо воно вузьке (l >10h). У цьому випадку забруднюючі речовини не будуть накопичуватися в межкорпусній зоні.

Цехи, що виділяють найбільшу кількість забруднюючих речовин, варто розташовувати на краю виробничої території з боку, протилежної житловому масиву.

Розташування цехів повинне бути таким, щоб при напрямку вітру убік житлових кварталів їхні викиди не поєднувалися.

Важливе місце займають методи фітомеліорації з використанням зелених насаджень, залісення і задерніння територій.

Зелені насадження є ефективними біофільтрами. При проходженні запиленого повітря через крони дерев і чагарників, а також через трав'янисту рослинність він очищається від пилу завдяки осадженню аерозольних часток на поверхні листів і стебел рослин.

Крім того, зелені насадження можуть поглинати і газоподібні домішки. Наприклад, 10 кг листів дерева (у перерахуванні на суху масу) за період із травня по вересень поглинають наступне кількість сірчистого газу: тополя — 180 м, липа — 100 м, береза — 90 р., клен — 20—30 р. Для лісостепу поглинальна здатність зелених насаджень складає 700—1000 кг/га. У районах, де випадає більша кількість опадів, поглинальна здатність зелених насаджень зростає.

Якщо концентрація забруднюючих речовин перевищує гранично припустиму, вона стає шкідливої для життєдіяльності рослин і може привести до їх загибелі. Найбільше газостійкі дерева — акація, дуб, верба, клен.

Основні види інженерно-організаційних заходів полягають у наступному.

Зниження інтенсивності й організація руху автотранспорту. Для цього ведеться будівництво об'їзних і окружних доріг навколо міст і населених пунктів, пристрій розв'язок перетинань доріг на різних рівнях, організація на основних міських магістралях руху по типі "зелена хвиля".

Збільшення висоти димарів. Чим вище труба, тим краще розсіювання пилогазових викидів в атмосфері. Якщо димар висотою 100 м дозволяє розсіювати шкідливі речовини в радіусі до 20 км, то труба висотою 250 м збільшує радіус розсіювання до 75 км. Найвища у світі димар висотою більш 400 м побудована на мідно-нікелевому комбінаті в Сад бери в Канаді (11).