Тема. Різноманітність та класифікація плазунів

Мета: розглянути основних представників класу плазуни.

Обладнання: Малюнки та фотографії представників даного класу.

Хід роботи

В ході ознайомлення з нижче викладеним матеріалом заповніть наступну таблицю:

Ряд, роди на	Предс- тавник (вид)	Де меш- кає	Чим живить- ся	Чисель- ність ряду	Практичне значення	Інше (найбільш цікаве)

Сучасна класифікація плазунів включає як існуючі види, так і вимерлі, при чому вимерлих груп значно більше. Загальна кількість рядів 17, а 13 є вимерлими.

Ряд черепахи включає своєрідну групу плазунів, які набули низку пристосувань і в той же час зберегли риси примітивної будови. Кожен впізнає черепаху по її кістковому панциру, який побудований з кісткових пластин - щитків. Верхня частина панцира приростає до тіла, а вільними залишаються лише шия та хвіст. Рот дзьобоподібний і позбавлений зубів. Живляться сухопутні черепахи переважно рослинною їжею, рідше молюсками, членистоногими. Прісноводні види надають переваги дрібним тваринам, рідше рослинній їжі. Морські черепахи переважно рослиноїдні.

Родина сухопутні черепахи включає 37 видів. Це наземні тварини. Їх розміри коливаються від 12 см до 1 м і більше. Населяють вони переважно відкриті простори. Для цих черепах притаманна виключна живучість - до 100 - 150 років. Найбільш давніми серед них за походженням є велетенські черепахи, які збереглися лише на Галапагоських та Сейшельських островах.

На жаль людина практично знищила колись чисельні популяції цих велетнів. Зараз їх жалюгідні залишки туляться в

малодоступних куточках цих островів. В першу чергу це галапагоська слонова черепаха, яка сягає ваги 100 - 400 кг.

Сама назва островів походить від іспанської назви galapago - велика черепаха. Першими почали знищувати цих черепах китобої та пірати, запасаючись провіантом для своїх довгих мандрівок. Підрахунки показали, що ними було знищено близько 10 млн особин. Але на цьому біди черепах не закінчилися. Переселенці галапагосів почали розводити коней, свиней, собак, кішок та кіз. Дрібні домашні хижаки та свині знищили яйця і молодих черепах, а коні та кози виїли рослинність. Залишки популяцій слонової черепахи тепер охороняються законом.

Серед інших видів цієї родини можна згадати середземноморську черепаху та середньоазіатську (Європа), пантерова, плоска, дзьобогруда (Африка), жовтоголова, бірманська (Азія), лісова черепаха, вугільна черепаха (Південня Америка).

Підряд морські черепахи об‘єднує 6 видів крупних тварин. Мешкають у тропічних водах всього світу, іноді запливаючи в помірні широти. Вага панцира у них зменшена, пальці кінцівок зрослися і утворили ласти. Серед цікавих видів - зелена, або супова черепаха.

Як свідчать очевидці, найсмачнішого м‘яса вони ніколи не куштували. Але доля зелених черепах склалася так, як і у слонових. Їх м‘ясо засолювали, в‘ялили, зберігали живим. Високу ціну в кулінарії мають і черепашачі яйця. Тому і зараз зелених черепах інтенсивно добувають і їх чисельність з кожним роком зменшується.

Дрібніша за зелену черепаха біса. Ця черепаха крім м‘яса поплатилася і своїм панциром. Щитки біси дуже легко обробляються при нагріванні. Черепахові вироби - гребінці, гудзики, ларці, прикраси - дуже високо цінилися, тому ще донедавна ці тварини знищувалися у великих кількостях. На щастя з винайденням пластмаси попит на ці вироби впав і вилов біс зменшився.

До родини черепах прісноводних належить 77 видів. Серед них черепаха болотяна європейська, яка поширена в Україні. Це невелика черепаха з розміром панцира до 25 см. Між пальцями є плавальні перетинки. У нашій місцевості населяють стоячі водойми або з повільно текучою водою. Активну діяльність починають з березня місяця, а в травні відкладають у грунт 3 - 6 яєць. В кінці жовтня ховаються на зимівлю.

Ряд дзьобоголовівключає один вид - гатерію. Це найдавніші плазуни і тому гатерію ще називають «живою викопною твариною». Зустрічається на невеличких острівцях Нової Зеландії.

Ряд лускаті є процвітаючою і найбільш чисельною групою рептилій. Їх тіло вкрите лускою або роговими щитками.

Плазуни з підряду хамелеони пристосувалися до деревного способу життя. Пальці зрослися у дві групи у вигляді клешні, які обхоплюють гілки. Хвіст довгий і чепкий, який теж використовується для лазіння. Око рухається незалежно одне від одного, що значно збільшує поле зору. Полюють за допомогою довгого язика. Для хамелеонів властива швидка зміна забарвлення внаслідок різної комбінації пігментів шкіри.

Підряд ящірки представлений різноманітністю форм, розмірів. Населяють всю земну кулю і відсутні лише у великих водних басейнах. Вони присутні у всіх сухопутних біомах, навіть в пустелях. Частина ящірок втратила кінцівки, наприклад, мешканець нашої місцевості веретільниця. Найменшими ящірками є гекони - 3,5 - 4 см, а найбільшими - варани - до 3 м довжиною і вагою до 150 кг. Для ящірок притаманне явище аутотомії, тобто здатність відламувати хвіст при переслідуванні ворогом. Один з хвостових хребців переламується внаслідок сильного скорочення особливих м‘язів. Через деякий час хвіст відростає.

Серед ящірок зустрічаються і хижаки, і рослиноїдні, а також ті, які їдять і рослинну і тваринну їжу.

Ряд поділений на кілька родин, серед яких гекони, ігуани, агами, сцинкові, ящірки справжні, веретільнецеві, варани, отрутозуби. Серед справжніх ящірок є види - мешканці України.

Це ящірка зелена, ящірка кримська, ящірка скеляста, ящірка різноколірна які зустрічаються в Криму та в Південно-Західній Україні. Ящірка звичайна, або прудка - найпоширеніший на Україні вид. На Поліссі, в Карпатах, Лісостепу мешкає ящірка живородна.

Підряд змії - своєрідна група плазунів, тіло яких видовжене і не дуже поділяється на відділи. Хребет складається із 141 - 435 хребців і дуже гнучкий. Нижня щелепа змій кріпиться до черепа за допомогою еластичної зв‘язки, що дозволяє заковтувати здобич крупнішу за себе. Крім звичайних зубів у частини змій розвиваються отруйні зуби. Отрута стікає або по борознах на їх внутрішній поверхні або по трубчастому каналу всередині зуба. Внутрішні органи витягнуті, а у більшості залишається лише одна легеня - права. Вона здатна сильно розтягуватися, вміщуючи велику кількість повітря. При швидкому випусканні цього повітря змії досить голосно шиплять.

З органів чуття добре розвинений нюх. При цьому найефективніше використовується якобсонів орган. Змія періодично висовує язик, ніби обмацуючи навколишні предмети. Потім язик в ротовій порожнині засовується в отвори якобсонова органа і тварина отримує інформацію про навколишні смаки та запахи. Так, періодично висовуючи язик. змія швидко і впевнено просовується по слідах бажаного об‘єкта.

Очі змій закриті тонкою прозорою шкіряною оболонкою, яка утворилася при зростанні повік. Немигаючі очі змій створюють враження гіпнотичного погляду, що створило міф про їх гіпнотичну силу. Органи слуху у змій ослаблені. Відсутній слуховий отвір, а середнє вухо дуже спрощене, тому вони майже глухі. Деякі змії мають так звані дистанційні терморецептори, які здатні вловлювати коливання температури на 0,2^ОС. Вловлюючи тепло своєї жертви, вони успішно полюють у глибокій темряві. Особливого розвитку ці органи досягають у ямкоголових змій - щитомордників, гримучих змій.

Забарвлення змій найчастіше захисне під колір оточуючого середовища. Але у деяких видів навпаки - забарвлення яскраве

(у аспидів, королівських змій). В них чергуються чорні, жовті та червоні поперечні смуги. Іноді яскраво забарвлені лише окремі ділянки тіла, які змія демонструє під час небезпеки. Це, наприклад, індійські кобри з малюнком окулярів на так званому «капюшоні».

Досить велика кількість змій в разі небезпеки здатні розширювати шийний відділ, демонструючи погрозу. Щосезонно змії линяють 2 - 4 рази, утворюючі із старої шкіри так званий виповзок у вигляді панчохи.

Особливо багата зміями Південна Америка, Африка та Південна Азія. Змії присутні в багатьох екосисТема. х. Так, морські змії повністю перейшли до водного способу життя, інші - освоїли грунт і майже не з‘являються на поверхні. Частина видів відмінно плавають та пірнають у прісних водоймах. А частина пристосувалася до життя на деревах та кущах. Одна з них - прикрашена деревна змія може навіть літати, плануючі в повітрі.

Основний тип пересування змій - це «змієподібний» тип. Але швидкість такого пересування лише удавана. В дійсності ж вона не перевищує 6 - 8 км/год і наздогнати людину змія звичайно не зможе. Але ці розмірковування чисто теоретичні, бо змії ніколи не переслідують людину.

Як правило, змії заковтують жертву живою, якщо вона невелика і не опирається. В інших випадках вони застосовують різні засоби вбивання. Один із засобів - це задушення кільцями. Його використовують удави та вужоподібні.

Інший спосіб - застосування отрути. Це вужоподібні, морські змії, ямкоголові, гадюкові та аспідові. Отруйний апарат дуже досконалий і крім знедвиження жертви, частково її перетравлює, руйнуючи тканини і готуючи їх до засвоєння.

Отрута виробляється видозміненими слинними залозами. У висушеному вигляді вона може зберігатися близько 10 років. Зміїні отрути поділяються на дві групи. Перша, яку мають морські та аспідові змії, має нейротоксичну дію. При цьому місце укусу майже непомітне, а отрута діє паралізуюче. Друга - отрута гадюкових та ямкоголових змій - руйнує тканини і кров.

Але тут є і нейротоксини і тому ці отрути скоріше діють комплексно. Місце укусу розпухає, поширюючись на інші ділянки тіла, відбуваються масовані внутрішні крововиливи в печінці, нирках. При цьому падає тиск крові, виникає слабкість, запаморочення і навіть втрачається свідомість.

Яка ж небезпека від отруйних змій? Статистика твердить, що щорічно близько півмільйона людей кусають змії і кілька тисяч з них гинуть. В основному це тропічні країни. В Європі, наприклад, - це поодинокі випадки і то не щорічно. Навпаки, в Південній Америці гинуть щорічно 3 - 4 тис, в Африці 800, в Північній Америці - 15. Левова частка загиблих припадає на Південно-Східну Азію. Відсоток загиблих від укусів у наш час становить 1 - 3%.

Як себе вести при укусі отруйною змією? В нашій місцевості це два види змій: гадюка звичайна та степова гадюка, яка зустрічається на півдні України.

Перш за все треба зауважити, що накладання джгутів, припалювання, надрізи, вживання алкоголю не тільки не допомагають, а навпаки - шкодять. Саме така «допомога» найчастіше призводить до ускладнень і навіть до загибелі людей. Звичайно, рекомендують повну нерухомість вкушеної кінцівки, накладання на неї шини і лежаче положення потерпілого, багате тепле пиття. В умовах лікарні найефективніше введення протизміїної сироватки та переливання крові.

Родина несправжньоногі змії. У цих плазунів є рудименти (залишки) задніх кінцівок у вигляді двох виростів з боків анального отвору. До цієї родини належать найкрупніші змії. Це анаконда - найбільша в світі змія. Екземпляр в 11 м 43 см був виловлений у Східній Колумбії. Полює анаконда у слабопроточних рукавах, озерах та старицях річок Амазонки та Оріноко. Її жертвами стають всі тварини, які необачно наблизилися. Це різні ссавці, які прийшли на водопій, птахи, каймани, черепахи, домашні тварини. Відомий лише один випадок загибелі людини, коли анаконда проковтнула тринадцятирічного хлопчика.

Удав звичайний досягає довжини 5,5 м, живиться різними хребетними. Пітон сітчастий дещо поступається анаконді за розмірами - до 10 м.

Родина вужів об‘єднує як отруйних, так і неотруйних змій. Серед них відомий нам і популярний вуж звичайний.

Довжина тіла до 160 см і самці завжди менші за самок. Живиться комахами, рибою, земноводними, дрібними ссавцями. Самка відкладає до 20 яєць у пріле листя, гній та інші місця. Зимують, зібравшись у групи по 15 - 20 особин. На півдні України зустрічається вуж водяний. Населяє береги річок, боліт, озер. До цієї родини також належать неотруйні полози. Найчастіше на території нашої країни зустрічаються полоз жовтобрюхий, або жовтобрюх - у степовій частині, полоз леопардовий - південь Криму, полоз чотирисмугий - степи, полоз лісовий, або ескулапова змія - Західна Україна та частково степові райони, полоз візерунчастий - східні райони степу. В чагарниках, лісах по всій Україні поширена дрібна змія - до 65 см - мідянка звичайна, яку помилково вважають отруйною, і за це безжально переслідують.

Рисунок 1 - Мідянка звичайна - неотруйна змія нашої місцевості

Родина аспідових включає загальновідомих отруйних змій, такі як мешканці Азії очкова змія, або індійська кобра, королівська кобра. Така змія, як плююча індійська кобра вистрілює отруту з отворів отруйних зубів, націлюючи цівку отрути в очі супротивнику. Якщо отрута потрапить в око, то людина може осліпнути. На теренах Середньої Азії поширена дуже отруйна середньоазіатська кобра. На півночі Африки поширена єгипетська кобра, укус якої смертельний для людини. Ця змія вважалася символом могутності у єгиптян і її зображення прикрашало корону фараонів.

Родина морські змії - ідеально пристосована до водного способу життя плазуни. Ніздрі розташовані на кінчику морди і

забезпечують дихання атмосферним повітрям. Ротова порожнина багата на капіляри, тому ці змії можуть дихати розчиненим у воді киснем. Отрута нейротоксична і після укусу, без відповідної допомоги, людина гине протягом 5 - 10 годин. Така токсичність отрути пояснюється тим, що риби і інші мешканці моря холоднокровні тварини і тому більш стійкі до її дії. Морські змії населяють прибережні води тропічних морів і лише зрідка запливають далі 50 км від берега.

Родина гадюкові характеризується найбільш досконалим отруйним апаратом. При закритому роті отруйні зуби складені в горизонтальному положенні. При розкриванні рота вони висуваються вперед і стають вертикально. За рахунок цього гадюкові мають найдовші отруйні зуби. Родина включає 60 видів, два яких мешкає в Україні і мова про них йшла вище. Отрута гадюкових гемолітична, тобто руйнує кров і тканини. Для людини небезпечні укуси лише крупних гадюк, які виділяють достатню кількість отрути. Від укусів звичайної гадюки гине 1% людей, а від степової такі випадки невідомі.

Рисунок 2 - Гадюка звичайна з відкритою пащею: 1 - отруйна залоза; 2 - отруйні зуби

Серед інших небезпечних гадюкових слід відзначити гюрзу та піщану ефу, які зустрічаються в країнах Північної Африки, Середньої та Центральної Азії. Отрута гюрзи поступається лише отруті кобри і сильно впливає на організм людини, бо при цьому вводиться до 50 мл отрути. Смерть наступає у 10% випадків, але при своєчасній медичній допомозі можна цього уникнути. Укуси піщаної ефи викликають смерть людей у 5% випадків.

Родина ямкоголові змії. Ці змії багато в чому схожі з гадюковими, але відрізняються наявністю особливого парного органу - термолокатора. Він має вигляд двох ямок між ніздрями і оком, звідки і назва родини. Цей орган вловлює теплові промені, що вилучає жертва, визначає її розміри та відстань до неї .

Серед видів з цієї родини відзначимо гримучників, у яких на кінці хвоста розташована гримучка, або тріщотка. Це додатковий засіб оборони, попередження ворога.Поширені у США, Мексиці та частково у Канаді. Найбільш отруйний гримучник - каскавела, або страшний гримучник, мешкає в Південній Америці. Смертність від її укусів сягає 70%. Інші змії - щитомордники - це ціла група отруйних змій, які для людини небезпеки не являють і виздоровлення наступає на 5 - 7 день. Досить небезпечна найбільша отруйна змія Південної Америки бушмейстер, або сурукуку, яка сягає 3,6 м. Смертність від її укусів складає 10 - 12%.

При всій захищеності змій, їх чисельність скорочується. Частину отруйних змій використовують як джерело отрути, яку використовують для виготовлення ліків. Це кровоспинні, знеболюючі та заспокійливі засоби. У неволі, де у них беруть отруту, змії живуть недовго. Постійне постачання серпентаріїв відбувається за рахунок природних популяцій. Тому в Міжнародну Червону книгу занесені 6 видів вужоподібних, 4 види гадюкових, багато видів несправжньоногих.

Ряд крокодили Плазуни з цього ряду є найближчими родичами динозаврів. Вони мають найбільш досконалу серед всіх сучасних рептилій нервову, дихальну та кровоносну системи. Це найбільш високоорганізовані плазуни. Їх тіло сплюснуте зверху вниз, а хвіст, за допомогою якого крокодили плавають, сплюснутий з боків. Шкіра вкрита роговими щитками, під якими розвиваються кісткові пластинки. У крокодилів, на відміну від інших рептилій, є шкірні залози. Крім того утворюється вторинне кісткове піднебіння, яке відокремлює так званий носоглотковий хід від ротової порожнини. Тепер отвори ніздрів відкриваються не в ротову порожнину, а ведуть у глотку, і їжа, яка знаходиться в ротовій порожнині, не заважає диханню. Із заднього краю ротової порожнини є мускулиста складка, яка може примикати до язика. Таким чином, крокодил, знаходячись у воді, може пливти з відкритим ротом і одночасно вільно дихати, виставивши назовні ніздрі.

У крокодилів серце чотирикамерне, але венозна і артеріальна кров, рухаючись по двох дугах аорт зливаються у спинній аорті, де кров стає мішаною. Складну будову мають легені і вміщують значно більшу кількість повітря.

Раціон крокодилів різноманітний: риба, безхребетні, земноводні, птахи, і навіть крупні ссавці. При розмноженні відкладають яйця або в пісок, або у спеціальне гніздо зроблене самкою. Кількість яєць в кладці від 10 до 100. Живуть крокодили 80 - 100 років.

Ряд включає 21 вид. До родини алігаторів належать 8 видів, які мешкають переважно в прісних водоймах Америки. Це алігатор міссіпський та кілька видів кайманів. Лише один вид - китайський алігатор мешкає на півдні Індії.

Родина справжні крокодили об‘єднує 14 видів, які є звичайними в тропічному поясі всіх материків. З них найкрупніший нільський крокодил, що мешкає майже по всій Африці, на Мадагаскарі, Коморських та Сейшельських островах. Може досягати довжини 6 м і ваги 600 кг. Можуть триматися під водою до 40 хвилин і більше. В деяких місцевостях ці крокодили небезпечні для людини. Чисельність нільських крокодилів продовжує знижуватися і, якщо не буде вжито відповідних заходів, вони зникнуть.

В Південній Америці поширений орінокський крокодил, кубинський на Кубі, новогвінейський на Новій Гвінеї тощо. Гребінчастий крокодил довжиною до 6 м є найпоширенішим серед всіх сучасних крокодилів. Зустрічається в Південній Індії, на островах Шрі-Ланка та Зондських: Сулавесі, Суматрі, Яві, Калімантані, у водах Австралії. Цей крокодил полюбляє солонуваті та солоні водойми і може далеко запливати у відкрите море. Небезпечний для людини.

Родина гавіали включає один вид - ганський гавіал. Його довжина сягає 6,6 м. Морда вузька і витягнута. Поширений на півострові Індостан та в Бірмі. Біологія гавіала вивчена погано. Живляться переважно рибою, зрідка дрібними ссавцями і на людину не нападають.

Лабораторна робота 34