Методи визначення складових природної ренти

Природна рента — додатковий прибуток, який отримують понад певний прибуток на витрачені працю і капітал.

Утворення ренти обумовлено сприятливішими умовами, в яких один з природокористувачів знаходиться перед іншим, наприклад, за рахунок виявлення, розвідки і видобутку природних копалин з кращими гірничо-геологічними характеристиками, вищої продуктивності пластів, місця розташування природних ресурсів, кращих кліматичних умов, вищої природної родючості землі, наявності привілеїв і т. д.

Рентою вважається прибуток, який отримує власник природного ресурсу від здачі його в оренду або від його експлуатації. Вели­чина ренти визначається багатьма чинниками (природними власти­востями ресурсу, технологічною схемою експлуатації, кон'юн­ктурою ринку, тощо), головним з яких є природні властивості ресур­су. Якщо власник або орендатор несе витрати на експлуатацію ре­сурсу, але постійно має прибуток від реалізації продукції, то цей прибуток є обумовлений природними властивостями природного об'єкту. При викладанні курсу економіки природних ресурсів у яко­сті прикладу у більшості випадків беруть земельні ресурси сільсько - господарського призначення, родючість яких являється головним чинником формування розмірів ренти. Але, не менш яскравим при­кладом можуть бути і родовища корисних копалин, природні особ­ливості яких (якість сировини, геологічні умови її залягання та ін.) визначають прибутковість їх експлуатації і розміри ренти.

При формуванні рівноважної ціни на ринку формується і рент­ний прибуток, який дорівнює різниці між витратами і виручкою (рис.1.1).

Завдяки тому, що природні об'єкти мають різні властивості, ви­трати на виробництво одиниці продукції на різних об'єктах будуть різними, відповідно чому буде різним і рентний прибуток, якщо ціна визначається ринком, на який окремі виробники вплинути не мо­жуть.

А

24. Економічні методи та інструменти державного регулювання у сфері використання надр.Збалансована система державного управління у сфері природокористування повинна мати такі головні складові частини:

• регулювання природокористування і охорони довкілля, еколого-економічне нормування господарчої діяльності;

• контроль за використанням природних ресурсів та додержанням екологічних вимог, нормативів і стандартів;

• моніторинг та прогноз стану природних ресурсів і довкілля, прогнозування, попередження та упередження надзвичайних екологічних ситуацій і катастроф;

• екологічна реабілітація ушкоджених територій.

Це регулювання має здійснюватися через конкретні механізми, до яких відносяться: 1 – законодавчі і нормативно-правові; 2 - ліцензійні; 3 – економічні

Економічний механізм в сфері природокористування повинен стати однією з визначальних частин загальної системи. Він має формуватися на основі удосконалення існуючих важелів економічного регулювання і стимулювання, за рахунок чого частка екологічних витрат у складі ВВП може бути істотне підвищена. Необхідним елементом також має бути економічне стимулювання екологічно дружніх систем господарювання (використання „чистих” технологій та окремих технологічних процесів, невиснажливе використання природних ресурсів та ін.).

25.Види платежів за надра у вітчизняній практиці. Вітчизняна система надрокористування характеризується наступним переліком платежів за надра:

- плата за геолого-розвідувальні роботи

- плата за геолого-розвідувальні роботи (здійснюється за рахунок держбюджету)

- плата за видодування

- плата за експлуатацію підземних споруд

- акцизний збір

- рентна плата (нафта/газ)

Пільги:

- скидки за вичерпання надр

- розробка технологічних родовищ

- розробка позабалансових запасів

- видобування з запасів розвіданих за власний кошт

Бонуси:

- першовідкривачів

- за підтвердження геологічних прогнозів

Підкреслене зникло на даний час.

Основні значення плати за надрокористування наведені в податковому кодексі України і характеризуються рентними підходами оподаткування (врахування природних якісних і кількісних характеристик родовищ). Кодексом передбачено плата за видобування корисних копалин у вигляді рентної плати за нафту і газ і за тверді та інші види корисних копалин.

Плата за тверді корисні копалини встановлюється в залежності від

- ліквідності

- рентабельності

- встановлена як відсоток від вартості ресурсу

Абсолютні платежі встановлені в питомих ставках за обсяг видобутих корисних копалин, а відносні – як % вартості.

1) Плата абсолютна =10грн/т

2) Плата відносна = 5% цінності ресурсу

Цінність ресурсу = Вартість к.к. + (Вартість к.к. + Коефіцієнт рентабельності)* Обсяг видобутку/Обсяг видобутку

Найбільша відносна плата характерна для ювелірної сировини, багатих залізних руд, кольорових і благородних металів, а також для деяких видів будівельної сировини.

Найбільша абсолютна – для вуглеводневої сировини, марганцевих руд, гірничо-рудної сировини.