Агроекономічне обгрунтування структури посівних площ і складання системи сівозмін у господарстві
Науково – обґрунтована структура посівних площ господарства є економічною основою для складання та освоєння раціональних сівозмін. При визначенні структури посівних площ спочатку проводять необхідний розрахунок валового виробництва різної продукції землеробства, який є економічним аргументом для відбору величини цих площ.
Основою для такого розрахунку є замовлення на продаж продукції або контракт з суб'єктами ринку і необхідність створення внутрішньгосподарських фондів - насіннєвого, фуражного, оплати праці, тощо. Після визначення загальної потреби в продукції уточнюють, за рахунок яких культур можна її задовольнити. Для здійснення правильного вибору порівнюють різні врожаї вирощуваних в господарстві культур не менше, як за 5 попередніх років та визначають перспективну урожайність на підставі ресурсних можливостей. Крім урожайності, враховують також затрати на вирощування, щоб з'ясувати, яка з культур забезпечить найвищу їх окупність. Якщо потреба виробництва продукції для продажу визначається замовленням ринку, то інші складові валового виробництва вимагають проведення відповідних розрахунків.
Потребу в кормах розраховують за планом валового виробництва продукції тваринництва, складеним на підставі ринкових контрактів.
Таблиця №1.1
Розрахунок потреби в кормах
| Види продукції тваринництва, т | План виробництва продукції тваринництва, т | Норма витрати на 1 т продукції тваринництва корм. одиниць | Необхідно виробити кор..од | Структура кормів, т к.од | Всього, т | |||
| Конц. корми | Грубі | Соковиті | Зелені | |||||
| 65% | 5% | 20% | 10% | |||||
| свинина | 15,75 | 31,5 | ||||||
| Страховий фонд 10% | ||||||||
| Загальна потреба | 15,75 | 31,5 |
Для задовільнення потреби потрібно: Концентрованих кормів -205 т, грубих-16 т, соковитих-63 т. і 32 т-зелених кормів.
Таблиця 1.2.
Забезпечення тваринництва кормами по видах кормових культур
| Види кормів і кормових культур | Потреба в кормових одиницях, т. | Вміст кормових одиниць в т корму | Фізична вага кормів з урахуванням їх поживності і змін на час підготовки, т. | Вміст протеїну в 1. т. корму | Вихід протеїну з фізичної ваги кормів, т. |
| 1.Концентровані Всього | |||||
| Кукурудза | 1,34 | 47,01 | 0,078 | 3,67 | |
| Ячмінь | 1,21 | 53,72 | 0,081 | 4,35 | |
| Соя | 1,38 | 55,80 | 0,29 | 16,18 | |
| 2. Грубі корми, Всього | |||||
| сіно однорічних трав | 0,5 | 32,00 | 0,05 | 1,60 | |
| 3. Соковиті корми, Всього | |||||
| Силос кукурудзи | 0,16 | 393,75 | 0,013 | 5,12 | |
| Зелені корми, Всього | |||||
| Кукурудза | 0,2 | 160,00 | 0,015 | 2,40 | |
| Разом по господарству | 742,28 | 33,32 | |||
| припадає протеїну на 1 кормову одиницю | 0,105 |
Для забезпечення тварин кормами потрібно 47 т кукурудзи, 53т ячменю, 55 т.соїм,32 т сіна, 394 т. силосу кукурудзи, 160 т зелених кормів.
Далі необхідно визначити потребу у виробництві видів кормів по кормових культурах, щоб забезпечити потребу в кормових одиницях і протеїні для збалансованої годівлі тварин. Валовий збір зеленої маси силосних культур потрібно збільшити порівняно з необхідною кількістю силосу на 30%. По концкормах слід передбачити, страховий фонд в розмірі 10% від розрахованої їх потреби.
При розрахунку потреби в насінні спочатку визначають площу, з якої можна забезпечити" потрібну кількість продукції для продажу та внутрігосподарських потреб (корми за нормами витрат, оплата праці за нормами, громадські фонди в розмірі близько 7% від очікуваного валового збору продовольчих культур) діленням суми перелічених потреб на планову урожайність окремих культур. Потім визначають потребу в насінні кожної культури, як добуток величини визначеної площі на норму висіву насіння цієї культури (додаток Б).
Визначаючи склад кормових культур слід брати до уваги не тільки збір кормових одиниць, а й повноцінність кормів за складом поживних речовин. Зокрема, слід передбачити у вироблених кормах вміст протеїну не менше 105- г на кормову одиницю. Після визначення участі культур у очікуваному валовому виробництві продукції землеробства встановлюють площі для кожної з них.
Таблиця 1.3.