Флора України, що занесена до Червоної книги 2 страница

15.3. Економічні властивості природних факторів

Економічна наука оперує специфічним, властивим тільки їй термінологічним апаратом. При цьому кожне поняття, що ви­користовується, несе певне смислове навантаження, що харак­теризує властивості розглянутого предмета чи явища, його міс­це в системі економічних відносин. Найбільш суттєвим момен­том є відношення до процесу формування вартості й прибутку. З урахуванням цього можна сформулювати основні економічні властивості природних факторів.

337

Природний капітал.Природні фактори можуть виконувати функції капіталу. Відповідно до енциклопедичного визначен­ня, «капітал - це: а) те, що здатне приносити дохід; б) ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; в) вкладене у справу джерело функціонування у вигляді засобів виробницт­ва» (Зкономическая, 1999).

Природні фактори відповідають основним позиціям наведе­ного визначення, хоча і з певними зауваженнями. Дійсно, вся сукупність природних факторів, які використовуються у вироб­ничому комплексі (інтегральний природний ресурс), так чи іна­кше приносить дохід тим економічним суб'єктам, що викорис­товують природу в економічних цілях.

Природа - КАПІТАЛ, бо вона здатна приносити дохід тим, хто її використовує.

У виробництво залучено, як було показано вище, значну кі­лькість матеріальних компонентів планети і практично всі вла­стивості природного середовища: механічні, хімічні, фізичні, які людина навчилася використовувати (зокрема, клімат, граві­таційне поле Землі, її електромагнітне поле та ін.).

Засіб виробництва, предмет праці.Природні фактори мо­жуть виступати у формі ресурсів, створених людьми для вироб­ництва товарів і послуг. Зокрема, саме праця людини часто лежить в основі відтворення лісових угідь, сільськогосподарсь­ких земель, зрошувальних чи транспортних каналів, а іноді й інших природних об'єктів (озер, ландшафтних утворень, місць гніздування птахів і мешкання тварин тощо), які можуть ви­ступати засобами виробництва товарів і послуг (у т.ч. транспор­тних, рекреаційних, туристичних). Говорячи про це, слід, од­нак, зауважити, що праця лише частково служить джерелом відтворення зазначених природних факторів. Іншим джерелом є сама природа. Згадаємо, що, за влучним визначенням В. Петі, «праця - батько багатства, земля - його мати». І нарешті, немає сумніву, що природні фактори (наприклад, ліс, земля, надра) можуть виступати у вигляді засобів виробництва чи джерел засобів виробництва.

Споживна вартість природних факторів визначається їх здатністю задовольняти будь-які потреби людини, виконувати певні функції. З цією здатністю поєднується поняття «природ-

338

них благ». Під природними благами ми розуміємо фактори при­родного середовища, які здатні задовольняти фізіологічні, соці­альні й економічні потреби людини, а також виконувати еколо­гічні функції. Споживна вартість природних благ лежить в ос­нові бажання (у багатьох випадках воно обумовлене необхідніс­тю) платити за природні фактори.

Природні блага є СПОЖИВНИМИ ВАРТОСТЯМИ, бо вони задовольняють потреби людини.

Властивості товару. Як відомо, товар - це об'єкт купівлі-продажу, а отже, предмет реалізації ринкових відносин між продавцями і покупцями (див., наприклад, Зкономическая, 1999). Факторам природного середовища притаманна здатність задовольняти потреби людини. Завдяки цьому вони можуть іні­ціювати бажання людини платити за це, отже, ставати об'єктом купівлі-продажу.

15.4. Особливості формування піни на природні блага

Значний вплив на ціну попиту такого специфічного товару, яким є природні фактори, справляє форма і ступінь мотивації потреби в даних природних благах. Саме вони визначають елас­тичність попиту і, відповідно, впливають на його ціну.

Примітка

Під еластичністю попиту розуміють відносну зміну обсягу попиту під впли­вом зміни будь-якого фактора (частіше — ціни) на 1% (Зкономическая, 1999). Зокрема, виділяють кілька типів еластичності попиту стосовно зміни ціни товару, у тому числі: абсолютно еластичний попит (попит припиняється при будь-якій зміні ціни); еластичний попит (зміна попиту значно перевищує зміну ціни); попит із пропорційною еластичністю (зміна попиту пропорційна зміні ціни); нееластичний попит (реакція попиту значно менша зміни ціни); абсолютно нееластичний попит (попит практично не реагує на зміну ціни). Факторами, що вппивають на цінову еластичність, є: а) наявність благ-замінників: чим більше в бпага замінників, тим більш еластичним буде попит на дане бпаго; б) питома вага блага в бюджеті споживача: чим вона вища, тим більш еластичний попит; в) розмір доходу: чим заможніший покупець, тим менше він звертає увагу на зміну цін; г) якість товару: чим якісніший товар, тим менш еластичним є попит на нього; д) ступінь необхідності блага:

339

попит на предмети першої необхідності менш еластичний, ніж на предмети розкоші; є) розмір запасу: чим більший запас даного бпага в споживача, тим більш еластичний попит на нього; ж) очікування споживача: передбачу­ване збільшення дефіцитності блага знижує еластичність попиту (Зкономиче-ская, 1999).

Аналіз факторів еластичності стосовно природних благ до­зволяє зробити кілька висновків.

Перше. Більшість природних благ, які виконують фізіоло­гічні функції (наприклад, питна вода, повітря для дихання, не­обхідні продукти харчування, ін.), практично не мають благ-замінників. Саме вони в обсягах, необхідних для виконання зазначених функцій, становлять (чи мають становити) предме­ти нееластичного попиту. Без них просто неможливе життя людини. Про що це свідчить? Насамперед про те, що не можна заощаджувати на цьому виді природних благ. Там, де через низьку платоспроможність населення не в змозі забезпечити себе зазначеними благами, про це повинні потурбуватися держава чи органи місцевої адміністрації. Підкреслимо ще раз, що мова йде: по-перше, про природні блага певної якості (склад компо­нентів, рівень чистоти), по-друге, про певні обсяги даного бла­га, що покривають фізіологічні потреби. Розв'язання цієї про­блеми (з відповідним фінансовим забезпеченням) має бути од­ним із першочергових завдань. На практиці це означає, що по­треби в такому природному ресурсі, як вода, будуть частково задовольнятися (заміщатися) іншими видами ресурсів (капіта­лу), а саме за рахунок використання додаткового обладнання і електроенергії.

Друге. Незамінність даного виду природних благ для фізіо­логічних потреб населення не означає їх незамінності в еконо­мічних системах. Тут вони можуть вважатися відносно замін­ними. Наприклад, водоємні технології можуть бути замінені на рециркуляційні технології, а водоємні товари і послуги — на неводоємні. У цьому плані попит на більшість природних благ, які використовуються у виробництві і побуті, є значною мірою еластичним. Це може бути використане з метою зниження при-родоємності економічних систем через застосування цінового інструментарію.

340

Примітка

Щоправда, для реалізації зазначеної мети спід спершу розв'язати проблему диференціації фізіологічних і економічних потреб у природних благах. На­приклад, має бути роздіпене споживання питної і технічної води. Це можна здійснити різними шляхами, у тому чиспі технічними засобами, нормуванням або будь-яким іншим методом.

Третє. Для природних благ, які виконують соціальні функції (тобто формують особистісні якості людини), ступінь нееласти-чності попиту (інакше кажучи, готовність людини платити, на­віть незважаючи на підвищення ціни) буде тим вищим, чим глибше усвідомить людина значення цих функцій у її житті чи в розвитку її дітей. У даному випадку мова про предмети і по­слуги, що забезпечують інформаційний контакт людини з цілі­сними природними системами. Це, з одноґо боку, відтворені працею людини самі природні об'єкти, «привнесені» у середо­вище проживання людини: острівці природних ландшафтів, дерева, кущі, газони, квіти, представники фауни (птахи на де­ревах, риби у фонтанах, звірі в парку, ін.). З іншого боку, це різні види послуг (транспортні, туристичні, сервісні), які дозво­ляють реалізувати інформаційний контакт із дикими чи набли­женими до диких природними ландшафтами.

Побачене

• У Японії, з ЇЇ колосальним рівнем урбанізації, сприйняття нагальної потре­би в інформаційному контакті з компонентами живої природи посилю­ється ще й дефіцитом останніх. Це змушує японців іти на значні витрати заради отримання інформаційного контакту з природними благами. Мрія більшості японців, те, що вони вважають «предметом першої необхід­ності», - зелений дворик поруч із будинком. Площа дворика відповідає рівню добробуту власника будинку: від кількох квадратних метрів до декількох соток. Незалежно від розміру, характерною рисою такого двору (або дворика) є спрямованість на моделювання всієї природи Японії в мініатюрі: з каменями, скелями, «містками через прірви», джерепа-ми-колодязями і, звичайно, пишною японською зеленню. Але головне багатство зелених садків - це квіти. Вони посаджені з таким розрахун­ком, щоб цвітіння тривало цілорічно, щоб квіти передавали одна одній естафету навіть протягом доби: одна закривається, інша розпускається. Утримання дворика стає господарю «в копієчку» (якщо можна так ска­зати стосовно японців). Дуже дорого коштують камені, розсада. Крім того, хоча б раз на місяць необхідно запрошувати садівника, який здійс­нює аранжування квітів і рослин. Причому зелений двір розміщується так, щоб туди виходило якнайбільше кімнат будинку.

341

Для задоволення цієї ж мети, тобто інформаційного контакту з приро­дою, призначені й інші предмети і послуги, що за своїм значенням набли­жаються в японців до товарів першої необхідності. Це крихітні дерева (бонсай), які з величезним задоволенням тут культивують. Японці вистав­ляють їх у горщиках прямо на вулицях своїх міст. Це живі кольорові коро­пи у фонтанах, штучні річки довжиною від кількох десятків до сотень ме­трів, що біжать (а насправді «прокачуються» по колу підземними насоса­ми) парками і вулицями міст Японії". Нарешті, це свята і церемонії, що дбайливо зберігаються: милування природою, милування снігом (на біль­шій частині Японії - це надзвичайне явище), милування цвітінням сакури тощо. Все це - джерело життєдайного контакту з природою і... дуже значна стаття витрат сімейного бюджету. Узимку суботніми вечорами вагони метро й автобуси забиті людьми з гірськолижним спорядженням. Ані його вага, ані ціна (яка дорівнює ціні кольорового телевізора чи персо­нального комп'ютера) не можуть зупинити щасливих власників, що пря­мують з міста в гори на снігові острівці заради інформаційного контакту з природою. • У Німеччині набуло поширення створення біотопів, тобто ділянок землі, наближених за складом рослинності і представників тваринного світу до ландшафтів дикої природи. Біотопи організуються муніципалітетами (на­приклад, міський ставок, максимально наближений до умов дикого озе­ра), установами (зарості «дикої природи» на подвір'ї фірми), готелями (газони, чагарники, гнізда співочих птахів) і навіть приватними власниками будинків (імітація фрагментів «первинного» лугу чи пісу в садибі або поруч із нею). Крім природної інформаційної цінності, біотопи мають свою економічну ціну, яка відзначається досить значними капітальними (одноразовими) і поточними витратами.

Ведучи мову про врахування еколого-економічних оцінок у системі товарно-грошових відносин, ще раз нагадаємо про ті властивості природних благ, що обмежують сферу використан­ня економічних показників для вирішення екологічних проблем.

• Фізіологічні, соціальні й екологічні функції природи безцінні в економічному значенні, тобто не можуть мати вартісної оцінки. Це виключає можливість регулювання їх викорис­тання за допомогою економічних показників. Економічно оцінювати, а отже і регулювати, можна лише незначну час­тку економічних функцій природи, яка непрямо пов'язана з трьома згаданими групами функцій.

• Природні фактори, що забезпечують зазначені функції, в умовах планети не можуть бути штучно відтворені через діяльність економічної системи. Відповідно, економічна система не може повною мірою взяти відповідальність за регулювання їх використання.

• Більшість зазначених функцій не можуть бути заміщені, тобто компенсовані через залучення інших форм капіталу (зокрема, використанням будь-яких матеріальних ресурсів чи додаткової праці).

• Значна частина природних факторів не дозволяє їх відчу­ження (встановлення форм власності). Такі природні блага, як клімат планети, її захисні (буферні) системи, атмосферне повітря, водна система, біосферні компоненти, електромаг­нітне поле Землі та інші, - є надбанням світового співтова­риства і не можуть бути предметом купівлі-продажу.

Примітка

Усе це, втім, не означає, що екологічні функції зазначених природних благ не можуть використовуватися економічною систембю і навіть частково (у чому ми переконалися вище) продаватися опосередковано за допомогою. інших товарів і послуг. Цей своєрідний статус загальної" (всепланетної) влас­ності на зазначені природні фактори супроводжується і відносною доступні­стю їх використання будь-якими жителями чи економічними суб'єктами пла­нети. Ця доступність у поєднанні з транскордонним характером зазначених природних благ, їх взаємозв'язком і взаємозумовленістю, а найголовніше, високою вразливістю, обумовлюють високий ступінь виникнення ризику вна­слідок господарської діяльності, екодеструктивних явищ, різних за ступенем наслідків (аж до катастрофічних) і за масштабами дій (аж до глобальних). Усе разом змушує створювати глобальну систему екологічної безпеки, мо-білізуючи неекономічні (організаційні, адміністративні, соціальні) методи: вста­новлення квот природокористування; використання системи обмежень, ліцен­зій, пільг; введення екологічних стандартів; застосування санкцій до поруш­ників; екологічне виховання й освіта тощо.

Неможливість всеохопного застосування ринкових інстру­ментів до регулювання споживання вищезгаданих природних благ не виключає, що подібні важелі не можуть частково вико­ристовуватися в тих сферах господарювання, де це можливо і доцільно. Зокрема, вони успішно «вирішують» проблеми зни­ження матеріаломісткості й енергоємності (а отже, значною мі­рою і природоємності) продукції. У деяких країнах ефективно застосовується система продажу «прав на забруднення». Вико­ристовуються також інші механізми.

343

Розділ 16

Сутність природних факторів і антропогенних проблем довкілля

16.1. Класифікація природних факторів

Природний фактор - будь-який фактор (предмет, явище, ру­шійна сила процесів, умови їх перебігу), що діє незалежно від людини та без її участі або пов'язаний з її біологічною сутністю: безпосередня дія природного фактора в певних межах може змі­нюватися але цілком не знімається впливом соціальних факто­рів, включаючи техногенну дію (Реймерс, 1990).

Соціальний фактор - фактор, що є результатом функціону­вання людського суспільства.

Під соціальним середовищем слід розуміти штучне матері­альне і психологічне (інформаційне) оточення людини. Природ­не середовище в сукупності із соціальним середовищем створю­ють навколишнє середовище людини. В англійській і українсь­кій мовах знайшлися для цього дуже вдалі терміни: відповідно «environment» і «довкілля». Дефініційна основа, пов'язана з трактуванням навколишнього середовища, формувалася голо­вним чином у 1960-1970-ті роки.

Найбільш вдалим здається визначення, сформульоване Р. Лацко (1979): навколишнє середовище - природний і створе­ний людиною матеріальний світ, який оточує людське суспіль­ство і впливає на нього та в якому людина як суспільна істота задовольняє свої потреби і, у свою чергу, впливає на нього сво­єю діяльністю.

До 1980-х років традиційним підходом до класифікації при­родних факторів був їх розподіл на природні ресурси і природні умови.

345

Основним критерієм подібної класифікації була економічна роль природних факторів у суспільному виробництві.

Під природними ресурсами традиційно розуміють тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мо­жуть бути використані в суспільному виробництві.

Під природними умовами розуміють тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, однак безпосередньо або побічно не залучені до сфери виробничої чи невиробничої діяльності людей (наприклад: клі­мат, космічні промені, ін.) (див.: Минц, 1972; Блехцин и др., 1981). К.Г. Гофман основним критерієм віднесення природного фактора до природного ресурсу вважав його змінюваність піс­ля використання в продуктивній діяльності людини (Гофман, 1977). Відповідно, з кола природних ресурсів виключалися такі природні блага, як сонячна радіація, енергія вітру, морських течій тощо. За певної дискусійності зазначеного підходу (чому, наприклад, енергія вітру не може розглядатися як природний ресурс, у тому числі такий, що оцінюється економічно?) фактор змінюваності можна вважати дуже важливим моментом у фор­муванні економічного інструментарію природокористування. Зміна властивостей природного ресурсу означає, що змінюється (звичайно погіршується) його здатність виконувати ті чи інші функції, а як наслідок, і цінність ресурсу. Реакцією економіч­ної системи на ці процеси буде збільшення або зменшення ви­трат: одні економічні суб'єкти зазнаватимуть збитків, інші -заощадять на тому, що, використавши ресурс, не відновили його властивості.

Основна особливість розвитку продуктивних сил на сучасно­му етапі - поступове стирання межі між природними ресурсами і природними умовами. По-перше, зростають масштаби тради­ційного використання природних факторів як ресурсів, внаслі­док чого фактор, який раніше належав до природних умов, пе­ретворюється в природний ресурс.

По-друге, значно зростає кількість функцій, які може вико­нувати той самий природний фактор у ролі природного ресурсу. Це добре простежується на прикладі одного з найважливіших елементів природного середовища - атмосфери. Колись її еко­номічна роль визначалася головним чином такими функціями: • ресурс біологічного відтворення робочої сили (дихання лю­дини), середовище існування;

346

• джерело кисню для спалювання органічного палива;

• джерело вітрової енергії.

У наш час економічні функції атмосфери значно розширені: використовуються її електромагнітні, оптичні, акустичні та інші фізичні й хімічні властивості. Атмосфера, несучи інформацію про тіла і сили природи, є також інформаційним ресурсом (рис. 16.1). Як правило, чим ширше та інтенсивніше використову­ються у виробництві ті чи інші властивості ресурсу, тим більше вони змінюються.

Принципово новий підхід до класифікації природних ресурсів запропонував М.Ф. Реймерс (1994). Його концепція становить со­бою комбінацію функціональної та екологічної класифікацій і ба­зується на понятті інтегрального ресурсу, що розглядається як системне утворення, яке експлуатується різними господарськими галузями і підтримує життя на Землі. Більше 76 компонентів, які входять до нього, утворюють інтегральні й комплексні сукупності (табл. 16.1). Слід звернути увагу на той факт, що до складу ресур­сів М.Ф. Реймерсом включені різні види порушення (забруднен­ня) середовища. Вони перетворюються у невід'ємні компоненти реальних екосистем. Найчастіше екодеструктивні процеси спри­чиняють додаткові економічні витрати. Однак нерідко вони мо­жуть бути використані і використовуються як корисний ресурс. Зокрема, теплове забруднення обігріває міста (звичайно темпера­тура урбанізованих територій на 1-2 °С вища, ніж за їхніми межа­ми); штучні водоймища значно «пом'якшують» клімат континен­тальних регіонів; пилове забруднення полів сприяє прискоренню розтавання сніжного покриву, що може сприятливо позначатися на врожаї; збудники хвороб можуть використовуватися для ство­рення вакцин, що підвищують імунітет, тощо.

Сьогодні все довкілля перетворилось на єдиний інтеграль­ний ресурс, який інтенсивно використовується людиною.

За ознаками відновності, відтворюваності, замінності та ви­черпності в літературі розрізняють такі пари (Реймерс, 1990):

1. Відновні і невідновні - ті, що здатні й не здатні до самовід-новлювання (через розмноження чи інші природні цикли від­новлення) за терміни, які можна зіставити з періодами їх споживання (тому рослинність, вода в річці - відновні ре­сурси, а ґрунт, мінеральні багатства - невідновні).

2. Вичерпні і невичерпні - ресурси, що вичерпуються (висна­жуються) в ході їх економічного використання (ґрунт, ліс,

347

Інформаційний ресурс

Суспільне виробництво

І

Середовище

електромагнітне,

оптичне, акустичне,

транспортне

Джерело енергії

Сировина

Робоче тіло

Засіб нейтралізації відходів

Забруднення

акустичне

механічне

У

фізико-хімічне

оптичне

теплове

електромагнітне

інформаційне

Сонячна ен

Рис, 16Л. Роль атмосфери як природного ре

Таблиця 16.1. Склад інтегрального природного ресурсу (Реймерс, 1994)

Група

Види ресурсів

Енергетичні ресурси (разом 16 одиниць)

Газово-атмосферні (6 од.)

Водні (11 од.)

Ґрунтово-геологічні (11 од.)

Біологічні (рослин, тварин, мікро­організмів) (19 од.)

Сонячна радіація Космічні промені Геотермальна енергія Потенційна і кінетична енергія Атмосферна електрика Біоенергія

Гази атмосфери Гази гідросфери Озоновий екран Газові забруднення

Атмосферна волога

Океанічні і морські води

Озера, водоймища, ставки

Текучі води (річок глибинного стоку)

Гідрогеологічні ресурси

Тимчасові малі замкнені водойми (калюжі, малі озерця І т.ін.)

Ґрунти і підґрунтя

Виходи гірських порід

Ґрунтові забруднення (напр., засолення)

Генетико-видовий склад

Біомаса

Фотосинтетична активність рослин

Біопродуктивність

Системно-динамічні якості

Біологічні забруднення

Земний магнетизм

Енергія атомного розпаду

Енергія хімічних реакцій

Енергія природного палива (5 од.)

Енергія ядерного синтезу

Теплові, радіаційні й електромагнітні забруднення

Фітонциди та інші леткі біогенні речовини

Газові Домішки неатмосферного походження

Ґрунтова волога

Волога, зв'язана в рослинах і тваринах

Хіміко-механічна здатність океанів і морів

Рідкі забруднення (штучно привнесена волога в екосистемах)

Ландшафтні структури (гори, рівнини, захисні гірські бар'єри тощо)

Корисні копалини

Ерозія ґрунтів

Здатність до очищення та інші властивості в природних системах, включаючи виробництво вільного кисню

Роль тварин як санітарів, поглиначів хімічних речовин, запильників та ін.

Господарська продуктивність тварин

Хіміко-фізична активність мікроорганізмів та ін.

Кліматичні (2 од.)

Природні кліматичні ресурси Місцевий (змінений) клімат

Продовження таблиці 16.1

Рекреаційні Умови для життя людей Лікувальні ресурси

ресурси Умови для відпочинку

(З од.)

Антропо-еколо- Соціально-антропологічні Генетичні ресурси

гічні (3 од.) ресурси Епідемії і хвороби

Інформаційні Природні еталони Історична інформація (2 од.)

Ресурси Простору (територіальні, Часу

простору і часу водні, повітряні, включаючи Ресурси загального

(З од.) космос) екологічного балансу

дикі тварини, кормові угіддя, копалини, ін.); і ті ресурси (чи властивості природи), зміни яких прямо не пов'язані з інтенсивністю їх використання (сонячна енергія, атмосфера, енергія припливів і відпливів, ін.).

3. Замінні і незамінні — ті, що можуть бути замінені (напри­клад, метали - пластмасами) і не можуть бути замінені інши­ми ресурсами (атмосферний кисень для дихання, прісна вода для пиття).

4. Відтворювані і невідтворювані — ті, що принципово можна відтворити (прискорити відтворення) за рахунок застосуван­ня праці людей, і ті, що до такого відтворення не придатні (наприклад, біологічний вид - невідтворюваний ресурс, еко­система - обмежено відтворюваний ресурс і т.ін.).

Більш повне використання людиною природних факторів, перетворення їх у єдиний інтегральний ресурс змушують по-новому підійти до їх класифікації. Оскільки практично всі еле­менти природи так чи інакше використовуються чи можуть бути використані людиною (потенційні природні ресурси), вважаєть­ся більш доцільним розглядати природні фактори за їх відно­шенням до виконуваних функцій.

• Якщо природні фактори розглядаються при їх використанні в суспільному виробництві, доцільно застосовувати термін «природні ресурси».

• Якщо природні фактори виконують екологічні, фізіологічні і соціальні функції, слід вживати терміни «природні умо­ви», «довкілля» або «навколишнє природне середовище».

350

Для характеристики узагальнюючого поняття, що охоплює природні ресурси і природні умови, на нашу думку, слід вжива­ти термін природне середовище. Таким чином, одні й ті самі елементи природи можуть бути класифіковані в одному випад­ку як природні ресурси, в іншому - як природні умови.

Класифікація природних факторів, осмислення їх ролі в роз­витку людини і суспільства, а також у формуванні економічних структур дає змогу глибше зрозуміти сутність процесів пору­шення природи. Оскільки усвідомити, що втрачаєш, можна, тільки чітко зрозумівши, що маєш, то для цього необхідно ясно бачити роль і функції природних компонентів, що стають об'єк­том антропогенного впливу.

16.2. Класифікація процесів впливу на природу

Як правило, будь-яке свідоме перетворення людиною природи має своєю метою поліпшення умов життя людини. Через це й помітні насамперед саме позитивні, з погляду людини, процеси. Однак кожна з перемог людини над природою має, за словами Ф. Енгельса, «у другу і третю чергу зовсім інші, непередбачені наслідки, що дуже часто знищують значення перших» (Маркс и Енгельс, т. 20). Існування негативних наслідків господарської діяльності людини змушує вчених і господарників приділяти значну увагу їх вивченню, прогнозуванню, врахуванню в управ­лінських рішеннях.

Антропогенним (від грец. anthropos - людина, genes - на­роджений) впливом на природу слід вважати будь-які проце­си зміни природи, обумовлені діяльністю людини. Визнаючи певну умовність поділу процесів антропогенного впливу на «гарні» і «погані» (будь-яке втручання сучасної людини в при­роду несе більшою чи меншою мірою як творення, так і руйну­вання), слід усе-таки відзначити, що існують як суб'єктивні, так і об'єктивні передумови подібної класифікації.

Суб'єктивні передумови класифікації процесів впливу на довкілля.Суб'єктивні передумови залежать від позиції конкрет­ної особи або групи осіб, які здійснюють аналіз антропогенного впливу. Часто такі оцінки робляться інтуїтивно. У цьому плані процеси антропогенного впливу на природу можуть бути класи­фіковані на три групи: нейтральні, негативні та позитивні.

351

Нейтральні терміни-поняття звичайно характеризують тільки напрямки, характер, вид процесів діяльності людини, безпосередньо пов'язаних зі зміною компонентів природи. При цьому поза увагою залишаються можливі наслідки таких змін. Прикладом може служити ціла низка термінів у різному спо­лученні зі словом «природа»: використання (наприклад, при­родокористування - використання природи), освоєння, пере­творення, зміна, споживання, господарювання. Умовно до гру­пи нейтральних можна віднести терміни підкорення, вторг­нення, втручання, які внаслідок властивого їм відтінку агре­сивності мають дещо негативний підтекст. З 1960-х років цьо­го ж негативного забарвлення (однак з іншої причини) почав набувати колись нейтральний термін вплив (на природу). При­чина цього - сам характер діяльності людини, що набирає все більш деструктивної спрямованості. У спеціалізованій літера­турі можна зустріти й інші терміни, що передають уже «напіввідтінки» або напівтони характеристики процесів антро­погенної діяльності. Прикладом можуть бути терміни: приро-дотворчість, природоодухотворення, природ оінтелек ту аліза-ція та ін. (Барякин, 1998).

Негативні терміни-поняття характеризують процеси антро­погенної зміни природи, які оцінюються конкретними суб'єктами як негативні для людини, об'єктів її життєдіяльності чи ком­понентів природного середовища. Як правило, на відміну від попередньої групи, ці терміни передають ставлення людини не до процесів господарської діяльності, а до їх наслідків. Це різні процеси порушення, руйнування, забруднення природного сере­довища.

Процес погіршення стану довкілля під впливом антропоген­ної діяльності може бути визначений терміном порушення при­родного середовища. Цей процес містить у собі такі можливі дії:

• забруднення, у тому числі інтоксикацію (тобто види забруд­нення, що викликають деградацію біологічних компонентів довкілля) і засмічення (перевантаження природного ланд­шафту нешкідливими безпосередньо для біологічних об'єк­тів компонентами);