Результати досліджень на вміст токсичних елементів

Аналіз отриманих результатів і досвід роботи показують, що найбільшу небезпеку для тварин становлять зооциди. Цинку фосфід, наприклад, за часткою позитивних результатів перевищує їх кількість з усіх пестицидів і токсичних елементів, узятих разом (11133 зразків з 82700 досліджень, або 13,46%). У патологічному матеріалі виявлено 15,09% позитивних зразків, продуктах – 22,34%, кормах –2,03% від числа зразків, що піддавались аналізу. Такі результати свідчать про порушення вимог його застосування і необхідність більш жорсткого контролю за реалізацією і використанням у практиці усіх зооцидів.

Дослідження патологічного матеріалу, кормів, продуктів тваринного походження та води на вміст нітратів і нітритів проводили усі обласні і районні державні лабораторії ветеринарної медицини за допомогою іоноселективних електродів і спеціальних хімічних методик. За 5 років було виконано 376926 досліджень на нітрати і 387221 – на нітрити (табл. 4). Кількість позитивних результатів за всіма видами досліджень сягала: на нітрати – 1,13%, нітрити – 0,57%. Відносно велику кількість позитивних на нітрати зразків виявлено при дослідженні води (1,74%) і кормів (1,4%), дещо меншу – продуктів (0,68%). У патологічному матеріалі нітрати виявили в 0,77% випадків. Структура позитивних результатів на нітрити була дещо інша. Більшу кількість позитивних зразків на нітрити дали продукти – 0,85%, дещо меншу – вода – 0,53, корми – 0,44 і патологічний матеріал – 0,27%. Отже ця група досліджень є найбільш важливою, що пов’язано з соціальною небезпекою у зв’язку з накопиченням підвищених кількостей нітратів і нітритів у продуктах харчування і питній воді.

Дослідження на вміст нітратів та нітритів у 1996 – 2000 рр.

Дослідження на вміст алкалоїдів і глікозидів у державних лабораторіях ветеринарної медицини проводять значно рідше (за 5 років виконано 30186 досліджень на алкалоїди і 3262 – на глікозиди). Проте, частота позитивних результатів цієї групи досліджень досить висока: на алкалоїди – 3,92%, глікозиди – 5,52%. Кількість зразків кормів з наявністю алкалоїдів сягала 4,71%, глікозидів – 3,02%, патологічного матеріалу, який містив алкалоїди – 1,94%, глікозиди – 3,31%. Велика кількість позитивних результатів на алкалоїди пов’язана з низькою культурою землеробства, значною забрудненістю угідь бур’янами (накопичувачами алкалоїдів), недостатньою очисткою зерна на хлібоприймальних пунктах, що спричиняє попадання до фуражу насіння бур′янів.

Аналіз стану інструментально-методичного забезпечення свідчить, що в лабораторній практиці України відсутні інструментальні методи визначення перекисів. Однак, результати досліджень на цей показник вкрай необхідні при оцінці якості комбікормів, оскільки кількість позитивних зразків досить висока – 7,25%.

Наведені вище матеріали досліджень дають достатньо об’єктивну харак­теристику забрудненості кормів, продуктів тваринного походження і води у відповідності до переліку основних показників безпеки. Отримані результати дають усі підстави для об’єктивного створення системи відбору зразків, а також елементів, які повинні бути включені у план системного моніторингу для ефек­тивного здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та на­гляду за продуктами тваринного походження.

ВИСНОВок

1. На підставі аналізу результатів хіміко-токсикологічних досліджень на наявність залишкової кількості токсичних речовин у кормах, патологічному ма­теріалі, продуктах тваринного походження, воді, досвіду роботи спеціалістів хіміко-токсикологічних відділів Центральної та обласних державних лаборато­рій ветеринарної медицини, їх матеріально-технічного забезпечення, розробле­ний та впроваджений комплект нормативно-технічної документації та методич­ного забезпечення

2. Встановлено, що потенційну загрозу для стану безпеки кормів та продук­тів тваринного походження в Україні представляють залишки пестици­дів, токсичних елементів, нітратів, нітритів, алкалоїдів, глікозидів та перекисів, які виявлені нами у кормах, патологічному матеріалі та продуктах тваринного походження, що дало можливість визначати конкретні токсичні речовини, які необхідно контролювати згідно з "Планом державного моніторингу...".

3. Токсичні елементи (ртуть, свинець, кадмій, арсен, фтор, мідь, цинк), які визначались у патологічному матеріалі, продуктах тваринного походження і воді, виявлені в надмірних концентраціях у 0,53 % зразків з 129482 дослідже­них. Встановлена тенденція до найбільшого забруднення об′єктів ветеринар­ного нагляду свинцем (1,11 %), кадмієм (1,06 %), міддю (0,83 %), цинком (0,79%), арсеном (0,30 %) і фтором (0,17 %).

План

Токсиканти та його види

Вплив токсикантів

3. параметри токсикометрії, основні закономірності

4.Засоби та рівні інтоксикації організму

5. Розробка ветеринарно-санітарних норм та вимог щодо якості кормів для непродуктивних тварин

7. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Вступ. ЕКОЛОГIЧНА ТОКСИКОЛОГIЯ - наука, яка безпосередньо пов’язана з екологiєю та токсикологiєю i вiдноситься до природознавчих галузей медико-біологічних знань, що грунтуються на використаннi досягнень сучасних технологiчних дисциплiн для профiлактики та протидiї шкiдливому впливу. В сучасному свiтi екологiчна токсикологiя (екотоксикологiя) виникла і розвивається завдяки зацiкавленостi та зусиллям представників бiологiчних, медичних, хiмiчних та технологiчних наук. Сам термiн екологiя, як окреме біологічне поняття, виник всерединi ХIХ сторiччя та перекладається у сполученнi грецького слова е’соs (житло) та латинського logos (наука). Вивченням впливу отрут (toxikon) на органiзм людини, тварин, птахiв, комах, рослин тощо займається токсикологiя. Нагадаємо, що екологія - біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біогеоценозів і біосфери.

1.Токсиканти та його види Об’єктами згубного впливу на бiологiчнi субстрати у екологiчнiй токсикологiї є токсикант. Він реалізує свою дію через вплив на токсономічні групи у довкіллі. Будь-який вплив на організм, до якого може виникнути у останнього пристосування, визначається як екологічний фактор.

До основних екологічних факторів ушкоджуючої дії належать: біотичні (при взаємодії між живими організмами), абіотичні (весь комплекс впливу неживої природи: світло, вологість, температура тощо), антропічні (діяльність людини, що змінює довкілля). Біотичні та антропічні фактори є основними при формуванні кількісного та якісного складу токсикантів як обмежувальних факторів. Обмежувальний (лімітуючий) екологічний фактор впливає на поширення виду шляхом переважної згубної дії у порівнянні з будь-якими іншими сприятливими факторами. Здатність організмів існувати у водоймах, що містять речовини мінерального чи органічного походження у шкідливих для інших видів концентраціях, визначають як токсобність. ТОКСИКАНТ - це окремий чи комплексний чинник з притаманними лише йому фiзичними, хiмiчними, фiзико-хiмiчними та медико-біологічними властивостями, що викликають патологiчнi змiни аж до розвитку незворотних уражень органiв, систем, органiзмiв екологiчних систем. ЕКОТОКСИКАНТИ дiють у широкому спектрi саморегулюючих систем, що складають спiввiдношення живої та неживої природи.

2.Вплив токсикантів Закон толерантності демонструє - дія біологічно активних речовин (БАР) добра лише в міру, яка визначається дозою. Для рослин в зоні посушливого клімату велика кількість дощів може розглядатись як шкідливий фактор-забруднювач, що руйнує регіональний біогеоценоз. Для тварин же толерантність може бути виражена, як повна чи часткова відсутність імунологічної реакції по виробленню антитіл. Цей фактор сприяє трансплантації органів в разі потреби, але, як наслідок використання харчових добавок (антибіотиків, стимуляторів росту, гормонів, білків), є негативним, шкідливим фактором.

3. параметри токсикометрії, основні закономірності. Під екологічною токсикокінетикою розуміють кінетику розповсюдження і перетворення токсичних хімічних речовин у біосфері. Екологічна токсикокінетика розглядає не окремі індивідууми – компоненти екосистем, а популяції та їхнє угрупування у життєвому середовищі (повітря, ґрунт, ґрунтові і поверхневі води тощо). Тобто, завданням екотоксикокінетики є вивчення процесів екологічно шкідливого впливу токсиканта на живі організми різного рівня організації. З’ясування механізму дії токсиканта відбувається поетапно: засвоєння, розподіл, трансформація (біологічна, хімічна, фізична) і виведення. Екотоксикодинаміка – з’ясовує зовнішні та внутрішні особливості розвитку процесів ураження екосистем та окремих її ланок. Серед загалу факторів, що впливають на екотоксикокінетику та ектотоксикодинаміку виділяють дві основні групи: екзогенні показники токсиканта (хімічна будова, фізична характеристика, фізико-хімічні властивості, шлях аплікації (інгаляційний, нашкірний, аліментарний тощо); стан екосистеми і ендогенні фактори, обумовлені станом особини (вид, стать, інтегральні показники здоров’я тощо), на яку діє токсикант і загальним станом біоценозу, в якому вона знаходиться. Остання, крiм подiлу на добову та разову, у практицi подiляється на: насичуючу(загальна маса БАР, що введена у певних кiлькiсних значеннях через чiткi промiжки часу, викликає специфiчний ефект); ударну (кiлькiсть БАР введена одномоменто для досягнення максимальної дiї у найменший термiн з моменту застосування для досягнення специфічної дiї); пiдтримуючу (кiлькiсть, що протягом зазначеного часу при багаторазовому введеннi зберiгає ефект специфiчної дії).

Аналіз літератури та результатів роботи мікологічних і хіміко-токсикологічних відділів державних лабораторій ветеринарної медицини дає підставу вважати, що оцінка токсичності кормів, уражених мікроскопічними грибами, неможлива без використання біологічних методів. При цьому необхідно враховувати як можливість наявності в одному зразку корму кількох токсинів, так і різну чутливість експериментальних тварин до них. Результати досліджень підтверджують, що найбільш вірогідний результат може бути отриманий при використанні методу згодовування корму або введення його екстрактів у шлунок. Метод шкірної біопроби, хоч і вважають арбітражним, є ефективним лише при визначенні отрут з вираженою дермонекротичною дією (стахіботріотоксину, Т-2 токсину, патуліну). Отрути з іншим механізмом дії, які не спричиняють змін шкіри, цим методом не виявляються (афлатоксин). Проведені нами дослідження узгоджуються з висновками іноземних та вітчизняних дослідників і підтверджують те, що досить добрі результати, особливо як скринінг-метод, дають дослідження з використанням найпростіших (інфузорій).

Фізико-хімічні методи визначення мікотоксинів, що нині використовуються, базуються в основному на системах тонкошарової і високоефективної рідинної хроматографії. Обласні державні лабораторії ветеринарної медицини України мають обладнання і матеріали для визначення мікотоксинів методом тонкошарової хроматографії, яким визначають афлатоксини, стеригматоцистин, охратоксин, зеараленон, дезоксиніваленол (ДОН), Т-2 токсин. Інші потенційно небезпечні токсини, які сприяють виникненню хронічних токсикозів тварин, у державних лабораторіях ветмедицини на сьогодні не визначаються. Високоефективні рідинні хроматографи з ультрафіолетовим і флуоресцентним детекторами, якими обладнана більшість державних лабораторій ветмедицини, згідно наших розробок, а також впровадженого комплекту нормативно-правової документації дають змогу проводити ці дослідження на сучасному рівні. Отруєнню сприяла відсутність у раціоні коней достатньої кількості вівса, соковитих та вітамінних кормів, сіно містило до 30–50% рослин, що не можна згодовувати тваринам, у тому числі велику кількість стебел чорнокореня лікарського.

ВИСНОВОК

1. На підставі аналізу результатів хіміко-токсикологічних досліджень на наявність залишкової кількості токсичних речовин у кормах, патологічному ма­теріалі, продуктах тваринного походження, воді, досвіду роботи спеціалістів хіміко-токсикологічних відділів Центральної та обласних державних лаборато­рій ветеринарної медицини, їх матеріально-технічного забезпечення, розробле­ний та впроваджений комплект нормативно-технічної документації та методич­ного забезпечення

2. Встановлено, що потенційну загрозу для стану безпеки кормів та продук­тів тваринного походження в Україні представляють залишки пестици­дів, токсичних елементів, нітратів, нітритів, алкалоїдів, глікозидів та перекисів, які виявлені нами у кормах, патологічному матеріалі та продуктах тваринного походження, що дало можливість визначати конкретні токсичні речовини, які необхідно контролювати згідно з "Планом державного моніторингу...".

3. Токсичні елементи (ртуть, свинець, кадмій, арсен, фтор, мідь, цинк), які визначались у патологічному матеріалі, продуктах тваринного походження і воді, виявлені в надмірних концентраціях у 0,53 % зразків з 129482 дослідже­них. Встановлена тенденція до найбільшого забруднення об′єктів ветеринар­ного нагляду свинцем (1,11 %), кадмієм (1,06 %), міддю (0,83 %), цинком (0,79%), арсеном (0,30 %) і фтором (0,17 %).