Метеорологія та кліматологія. (назва освітньо-кваліфікаційного рівня)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА КОМІСІЯ

З ЕКОЛОГІЇ, ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЗБАЛАНСОВАНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

СИСТЕМА БАЗОВИХ ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

З НОРМАТИВНИХ ДИСЦИПЛІН ОСВІТНЬО-

ПРОФЕСІЙНОЇ ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦЯ

БАКАЛАВРА___________________

^{(назва освітньо-кваліфікаційного рівня)}

ГАЛУЗЬ ЗНАНЬ0401 ПРИРОДНИЧІ НАУКИ

^{(шифр та назва галузі знань)}

НАПРЯМ ПІДГОТОВКИ 6.040106 Екологія,охорона навколишнього
середовища та збалансоване природокористування

^{(код і назва напряму підготовки)}

ПЕРЕДМОВА

Розроблено Науково-методичною комісією напряму підготовки 6.040106 "Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування" Міністерства освіти і науки України.

Внесено Одеським державним екологічним університетом (базовий вищий навчальний заклад)

ЗМІСТ

2.03 Геологія з основами геоморфології 4

2.04 Гідрологія. 13

2.05 Метеорологія та кліматологія. 21

2.06 Інформатика та системалогія. 31

3.1.1 Вступ до фаху. 39

3.1.2 Хімія з основами біогеохімії 45

3.1.3 Біологія. 53

3.1.4 Загальна екологія. 61

3.1.5 Ґрунтознавство. 70

3.1.5.1 Ґрунтознавство. 79

3.1.6 Ландшафтна екологія. 83

3.1.7 Екологія людини. 91

3.1.8 Моніторинг довкілля. 99

3.1.9 Моделювання та прогнозування стану довкілля. 108

3.1.10 Техноекологія. 118

3.1.11 Екологія міських систем (урбоекологія) 127

3.1.12 Нормування антропогенного навантаження на
навколишнє середовище. 136

3.1.13 Екологічна безпека. 146

3.1.14 Екологічна експертиза. 155

3.1.15 Екологічне право. 166

3.1.16 Організація управління в екологічній діяльності 174

3.1.17 Економіка природокористування. 184

3.1.18 Заповідна справа. 188

2.03 Геологія з основами геоморфології[1]

1. Земна кора на континентах містить у собі:

1.Осадовий, гранітний і базальтовий шари;

2. Осадовий і гранітний шари;

3. Гранітний і базальтовий шари.

2. Лімоніт це:

1. карбонатний мінерал;

2. Сульфатний мінерал;

3. гідроксид.

3. Гіпс це:

1. карбонатний мінерал;

2. сульфатний мінерал;

3. сульфідний мінерал.

4. Вапняк який складається із дрібних, зцементованих між собою шариків це:

1. ракушняк;

2. крейда;

3. оолітовий вапняк.

5. Літосфера і мантія відділені:

1. межею Мохо;

2. межею Конрада;

3. межею Гібсона.

6. Геологічні процеси, які відбуваються в глибинах Землі називаються:

1. ендогенними;

2. екзогенними;

3. ерозійними.

7. Елювій це відклади:

1. тимчасових водних потоків;

2. річкових долин;

3. кори вивітрювання материнських порід.

8. Еолові утворення утворюються під впливом діяльності :

1. тимчасових водних потоків;

2. вітру;

3. льодовиків.

9. Скупчення рихлих продуктів вивітрювання гірських порід у підніжжя і низинах височин називається:

1. елювій;

2. делювій;

3. алювій.

10. Рихлі продукти деградації гірських порід, що виносяться тимчасовими водними потоками до підніжжя височин у вигляді конусів виносу називається:

1. елювій;

2. пролювій;

3. алювій.

11. Кембрійський період належить до:

1. мезозойської ери;

2. кайнозойської ери;

3. палеозойської ери.

12.Текстура гірської породи залежить від:

1. її положення в пласті;

2. ступеню кристалізації мінералів;

3. характеру розміщення мінералів у просторі.

13. Відносний вік гірської породи може визначатися:

1. статистичним методом;

2. палеонтологічним методом;

3. радіоізотопним методом.

14.Силурійський період належить до:

1. мезозойської ери;

2. архейської ери;

3. палеозойської ери.

15. Юрський період належить до ери:

1. мезозойської ери;

2. кайнозойської ери;

3. палеозойської ери.

16. Вода в осадової товщі передає гідростатичний тиск у вигляді:

1. фізично зв’язаної води;

2. хімічно зв’язаної воли;

3. гравітаційної (вільної) води.

17. Горсти, грабени та скиди відносяться до:

1. плікативних дислокацій;

2. диз’юнктивних (розривних) дислокацій;

3. інтрузивних порушень.

18. Гранітний шар і базальтовий шар відділені:

1. межею Мохоровичича;

2. межею Конрада;

3. межею Хаіна.

19. Четвертинний період належить до:

1. мезозойської ери;

2. кайнозойської ери;

3. палеозойської ери.

20. Кайнозойська ера поділяється:

1. на два періоди;

2. на три періоди;

3. на чотири періоди.

21. Фанерозой включає:

1. палеозойську, мезозойську і кайнозойську ери;

2. мезозойську і кайнозойську ери;

3. архейську і протерозойську ери.

22. Мантія простягається до глибини:

1. 4000 м;

2. 3500 м;

3. 2900 км.

23. Верхній пластичний шар верхньої мантії вище якої залягає тверда оболонка Землі це:

1. астеносфера;

2. нижня мантія;

3. гідрогеосфера.

24. Галіт це:

1. карбонат;

2. алюмосилікат;

3. галоїд.

25. Граніт і базальт це породи:

1. магматичні;

2. осадові;

3. метаморфічні.

26. Глибинні, магматичні породи, які утворюються в результаті

застигання магми це:

1. інтрузивні породи;

2. ефузивні породи;

3. метасоматичні породи.

27. Гірські породи, які утворюються в результаті виходу на земну поверхню і застигання магми це:

1. інтрузивні породи;

2. ефузивні породи;

3. метасоматичні породи.

28. Геологічні процеси, які відбуваються на поверхні Землі під впливом сонячної радіації, води, вітру тощо називаються:

1. ендогенними;

2. екзогенними;

3. магматогенними.

29. Частина літосфери, яка розглядається як багатокомпонентна система, яка перебуває під антропогенної діяльності і, у свою чергу, певною мірою визначаю цю діяльність, називається:

1. педосферою;

2. техносферою;

3. геологічним середовищем.

30. Коралові вапняки це породи:

1. біогенного походження;

2. хемогенного походження;

3. кластичного походження.

31. Вік Землі складає приблизно:

1. 1,5 млрд. років;

2. 3,5 млрд. років;

3. 4,6 млрд. років.

32. Тверда природна неорганічна кристалічна речовина звичайно називається:

1. гірська порода;

2. мінерал;

3. агрегат.

33. Для оцінки землетрусів на даний час найбільш поширена:

1. 7-ми бальна шкала;

2. 10-ти бальна шкала;

3. 12-ти бальна шкала.

34. Сукупність процесів руйнування гірських порід водою, вітром, льодовиками тощо і перенесення продуктів руйнування до нижчих ділянок (рівні3. земної поверхні називаються:

1. ерозія;

2. денудація;

3. дефляція.

35. Процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм:

1. деструкція;

2. денудація;

3. абразія.

36. Шток це форма залягання порід:

1. осадових і метаморфічних ;

2. магматичних і галогенних;

3. метаморфічних і метасоматичних.

37. Частики гравію мають розмір:

1. 5 - 10 мм;

2. 20 –200 мм;

3. 2 - 40 мм.

38. Обсидіан це порода:

1. хемогенна;

2. гідротермальна;

3. ефузивна.

39. Для осадових порід характерна така форма залягання:

1. шар;

2. батоліт;

3. дайка.

40. Абсолютний вік геологічних утворень може визначатися:

1. стратиграфічним методом;

2. палеонтологічним методом;

3. радіоізотопним методом.

41. В атмосфері Землі в добіосферний період:

1. концентрація кисню складала 10%.

2. концентрація кисню складала 5%.

3. кисень був в вигляді слідів або відсутній.

42. Динозаври домінували на Земля протягом 160 млн. років мезозойської ери, але стали зникати приблизно:

1. наприкінці крейдового – початку палеогенового періоду;

2. наприкінці палеогенового – початку неогенового періоду;

3. наприкінці неогенового – початку четвертинного періоду.

43. Сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, віком та історією розвитку:

1. рельєф;

2. структура;

3. тектонічна будова.

44. Води першого від земної поверхні постійно діючого водоносного горизонту називаються:

1. верховодка;

2. ґрунтові води;

3. міжпластові води.

45. Між земною поверхню і дзеркалом ґрунтових вод находиться:

1. зона насічення;

2. зона аерації;

3. зона артезіанських вод.

46. Багатокомпонентна, динамічна система, що включає гірські породи, верхній природний шар земної кори, техногенні утворення і складається з твердих, рідких, газоподібних і біологічних компонентів:

1. родючий ґрунт;

2. ґрунт;

3. гідропоніка.

47. За походженням землетрусі процеси можуть бути:

1. виключно природними;

2. виключно техногенними;

3. природно-техногенними.

48. Перші від поверхні тимчасово існуючі підземні води називаються:

1. верховодка;

2. капілярні води;

3. тріщині води.

49. Розділ геології, предметом якого є вивчення структури (будови) твердої оболонки Землі:

1. тектоніка

2. геохімія;

3. геофізика.

50. Кам’яний вугіль утворюються при метаморфізмі:

1. антрациту;

2. бурого вугілля;

3. шунгіту.

51. Лес і лесоподібні породив відносяться до:

1. осадових порід;

2. гідротермальних порід;

3. ефузивних порід.

52.Процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу:

1. карст;

2. суфозія;

3. дефляція.

53. Процес вилуговування, винесення дрібних мінеральних часток і розчинних речовин водою, що фільтрується в товщі гірських порід:

1. карст;

2. суфозія;

3. ерозія.

54. Підземні води, які утворюються в результаті просочування з поверхнi Землi атмосферних опадів i поверхневих вод в пустоти порід:

1. iнфiльтрацiйнi;

2. седиментацiйнi;

3. ювенiльнi.

55. Наука про рельєф Землі, його походження, просторові, генетичні та історичні закономірності будови та розвитку:

1. географія;

2. геоморфологія;

3. ландшафтознавство.

56. Процес механічного руйнування під впливом різноманітних фізичних, хімічних та біологічних факторів:

1. вивітрювання;

2. абразія;

3. суфозія.

57. Товща континентальних материнських порід верхньої частини земної кори перетворених в умовах різними агентами вивітрювання:

1. гумусовий шар;

2. кора вивітрювання;

3. геохімічний бар’єр.

58. Рельєф є результат постійної взаємодії:

1. внутрішніх і зовнішніх геологічних процесів;

2. виключно екзогенних процесів;

3. виключно ендогенних процесів.

59. Рельєфотворчі фактори обумовлені:

1. тектонічними рухами й вулканічної діяльністю;

2. променистою енергією Сонця (текуча вода, льодовики, вітер, вивітрювання тощо),
силами тяжіння на земної поверхні;

3. переліченими вище (а + б) та діяльністю людини.

60. Захворювання біоти і людей, що викликані дефіцитом або надлишком хімічного елементу в природних середовищах:

1. геохімічний ареал;

2. геохімічна ендемія;

3. геохімічний потік.

61. Середній вміст хімічних елементів в земної корі:

1. регіональний фон;

2. гранично припустима концентрація;

3. кларк.

62. Сукупність конкретних властивостей геологічного середовища, що відображають умови існування біоти і людського суспільства:

1. еколого-геологічні умови;

2. ландшафтно-екологічні умови;

3. біогеографічні умови.

63. До неметалічних корисних копалин відносяться:

1. сірка, флюорит, каолін, барит, доломіт;

2. графіт, магнезит, галіт, гіпс, ангідрит, вапняк;

3. родовища будівельних матеріалів та названі вище (а +б).

64. Форми рельєфу, в утворенні яких головна роль належить ендогенним процесам, належать до:

1. морфоструктур;

2. денудаційні форми;

3. ерозійні форми.

65. Платформним геологічним структурам з горизонтальним заляганням шарів у рельєфі відповідають головним чином:

1. складчасті структури;

2. рівнинні області;

3. рифтові зони.

66. Порушення первинного залягання без розриву суцільності пластів гірських порід:

1. плікативні дислокації;

2. диз’юнктивні дислокації;

3. рифти.

67. Рельєф земної поверхні, який виник внаслідок накопичення морських, річкових, озерних, льодовикових, еолових та інших відкладів:

1. акумулятивний рельєф;

2. денудаційний рельєф;

3. ерозійний рельєф.

68. Рух літосферних (тектонічних) плит відноситься до:

1. регіональних геодинамічних процесів;

2. до глобальних геодинамічних процесів;

3. до національних геодинамічних процесів.

69. Найбільша загроза для існування біоти (у т.ч. людини) від:

1. землетрусів, виверження вулканів; цунамі;

2. зсувів, селів;

3. лавин, обвалів, провалів.

70. Область аномального прояву геолого-геофізичних і геохімічних полів, що негативно відбивається на стані біоти і здоров’ї людини:

1. геопатогенна зона;

2. аномально-напружена зона;

3. техногенна зона.

71. В земної корі океанічного типу під осадовим шаром находиться:

1. верхня мантія;

2. гранітовий шар;

3. базальтовий шар.

72. Патогенні геохімічні аномалії можуть бути:

1. виключно природного генезису;

2. виключно техногенного генезису;

3. природно-техногенного генезису.

73. Організми, які знаходяться в геологічному середовищі постійно або частину життєвого циклу:

1. едафобіонти;

2. літобіонти;

3. едафофіли.

74. Принцип, який базується на тому, що сучасні геологічні сили аналогічно діяли в геологічному минулому:

1. принцип історизму;

2. принцип актуалізму;

3. принцип еволюціонізму.

75. Порушення первинного залягання, які супроводжуються розривом суцільності пластів гірських порід:

1. плікативні дислокації;

2. диз’юнктивні дислокації;

3. антикліналі, синкліналі.

76. Вступ річкової долини, що утворився внаслідок діяльності води в річці в доісторичні часи, коли річкова долина була менш глибока:

1. заплава;

2. тераса;

3. трог.

77. Основні форми сучасного рельєфу:

1. успадковані з неогенового періоду;

2. сформовані з четвертинного періоду;

3. успадковані з палеогенового періоду.

78. Четвертинний період підрозділяється на:

1. еоцен, олігоцен;

2. палеоцен, еоцен;

3. плейстоцен, голоцен.

79. Типовою міжльодовиковою епохою, яка продовжується по сей час є:

1. плейстоцен;

2. голоцен;

3. моноцен.

80. Найбільш високі вершини Землі пов’язані з зонами:

1. каледонської складчастості;

2. герцінської складчастості

3. альпійської складчастості.

Гідрологія

1. Коливання у часі рівнів води та водності річок поєднуються поняттям

1. режим стоку;

2. режим рівнів;

3. водний режим.

2. Звивистість, яку спричиняє розмиваюча діяльність потоку, має назву

1. орографічна;

2. гідрографічна;

3. специфічна.

3. Яку розмірність має шар стоку

1. м³;

2. мм ;

3. м³/(с км²).

4. Глибокі ділянки русел річок відповідають:

1. місцям найбільшої кривизни русел;

2. прямолінійним ділянкам, розташованим між звивами річкових русел;

3. за всією течією.

5. Поверхневий стік виникає внаслідок випадіння дощів, шар яких

1. більшим за шар початкових втрат;

2. дорівнює шару початкових втрат;

3. нижчий за шар початкових втрат.

6. Частина долини річки, яка періодично заповнюється водою, називається

1. терасою;

2. заплавою;

3. руслом.

7. Місце, де річка бере початок має назву

1. виток;

2. гирло;

3. дельта.

8. Кількісною характеристикою, яка враховує вплив водоймищ на річковий стік, є

1. коефіцієнт лісистості;

2. коефіцієнт озерності;

3. коефіцієнт заболоченості.

9. Витрата води - це

1. кількість води, яка стікає з одиниці площі басейну в одиницю часу;

2. кількість води, яка рівномірно розподіляється по площі басейну та стікає за деякий час;

3. кількість води, яка проходить в одиницю часу через поперечний переріз потоку.

10. Відносно вузька, витягнута в довжину і зазвичай звивиста заглибина у земній поверхні, що має уклін від витоку до гирла називається

1. річковою долиною;

2. заплавою;

3. терасою.

11. Стік річок у період літньо-осінньої межені забезпечується

1. ґрунтовими водами;

2. дощовими водами;

3. талими водами.

12. В чому вимірюють шар опадів?

1. м;

2. мм;

3. мм/год.

13. До категорії невеликих умовно відносять рівнинні річки, площа водозборів яких

1. менше, ніж 2000 км²;

2. більше, ніж 2000 км^2;

4. знаходиться у межах від 2000 км² до 50000 км².

14. Основним фактором, який визначає водний режим, є

1. рельєф басейну;

2. географічне положення басейну;

3. кліматичні умови.

15. Основним джерелом живлення річок у період зимової межені є

1. підземні води;

2. поверхневі води;

3. льодовикові води.

16. Загальне рівняння водного балансу для земної кулі

1. ;

2. ;

3. .

17. Природна западина суші, яка заповнена водою та безпосередньо не з’єднана з морем (океаном), зі сповільненим водообміном, це

1. озеро;

2. водосховище;

3. ставок.

18. Відношення довжини усіх річок даного водозбору до величини його площі визначає

1. коефіцієнт розвитку вододільної лінії;

2. коефіцієнт щільність річкової мережі;

3. коефіцієнт звивистості.

19. До річкового басейну відноситься

1. поверхневого водозбору;

2. поверхневого та підземного водозборів;

3. підземного водозбору.

20. Яку розмірність має витрата води

1. м³;

2. м³/(с км²;

3. м³/с.

21. Сукупність процесів виникнення, розвитку та руйнування льодових утворень характеризує

1. термічний режим;

2. водний режим;

3. льодовий режим.

22. Кількість води, яка стікає з водозбору за певний проміжок часу, має назву

1. шар стоку;

2. витрата води;

3. об’єм стоку.

23. Якої повинен бути шар торфу, для того щоб територія вважалася заболоченою

1. <30 см;

2. <0 см;

3. >30 см.

24. Частина суші, річковий стік якої надходить безпосередньо в океани та моря, що пов’язані зі Світовим океаном називають

1. безстічною областю стоку;

2. зовнішньою областю стоку;

3. внутрішньою областю стоку.

25. При льодовому покриві інтенсивність теплообміну між атмосферою та водною масою

1. знижується;

2. зростає;

3. не змінюється.

26. До категорії великих відносять рівнинні річки, площа водозбору яких

1. більше, ніж 50000 км²;

2. більше, ніж 2000 км²;

3. більше, ніж 100000 км^.2

27. Кількісною характеристикою, яка враховує вплив на стік лісу, є

1. коефіцієнт заболоченості;

2. коефіцієнт озерності;

3. коефіцієнт лісистості.

28. Яка розмірність площі розповсюдження дощу

1. мм/год.

2. км²;

3. доба.

29. Стік ґрунтових та артезіанських вод обумовлює

1. підземне живлення річок;

2. поверхневе живлення річок;

3. поверхневе та підземне живлення.

30. Влітку температура води у річках по глибині

1. знижується;

2. не змінюється;

3. зростає.

31. Інтенсивність танення снігу у лісі порівняно з відкритими безлісими ділянками

1. менше;

2. більше;

3. така ж сама.

32.Гідрологія суші вивчає

1. річки, болота, моря, океани;

2. підземні води, річки, болота, озера;

3. болота, озера, річки, льодовики, підземні води.

33. До основних морфометричних характеристик річки відносяться

1. довжина, середній уклон річки;

2. довжина, середній уклон річки, площа водозбору;

3. довжина, середній уклон річки, коефіцієнт звивистості.

34. У випадку, коли існує постійний гідравлічний зв’язок підземних і поверхневих вод, підземне живлення річок в період водопілля

1. не змінюється;

2. збільшується;

3. різко скорочується або припиняється.

35. Кількість води, яка стікає з одиниці площі басейну в одиницю часу, має назву

1. шар стоку;

2. модуль стоку;

3. витрата води.

36. Річкове утворення, що глибоко заходить у берег, має назву

1. затока;

2. коса;

3. пляж.

37. Фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватися в різні сезони року, характеризується інтенсивним збільшенням витрат і рівнів води внаслідок дощів чи сніготанення під час відлиг

1. водопілля;

2. паводок;

3. межень.

38. На рівнинних річках водопілля спричиняється

1. таненням снігу та льодовиків;

2. таненням сезонного снігу;

3. випаданням дощів.

39. До фізико–географічних характеристик річкового басейну відносяться

1. середня висота басейну;

2. кліматичні умови;

3. площа басейну.

40. Для рівнинних річок більш глибоководні ділянки русла називаються

1. дельта;

2. плесо;

3. перекат.

41. Фаза водного режиму, для якої характерним є утворення льодового покриву, має назву

1. скресання;

2. льодостав;

3. замерзання.

42. До одиниць вимірювання стоку відносяться: витрата води, об’єм стоку, модуль стоку та ...

1. шар стоку;

2. норма стоку;

3. мінливість річного стоку.

43. До категорії середніх річок умовно відносять рівнинні річки, площа водозбору яких

1. більше, ніж 50000 км²;

2. знаходиться у межах 2000-50000 км²;

3. менш, ніж 2000 км².

44. Кількісною характеристикою, яка враховує наявність впливу боліт на стік, є

1. коефіцієнт озерності;

2. коефіцієнт заболоченості;

3. коефіцієнт лісистості.

45. Фаза льодового режиму, для якої є характерним наявність льодового покриву, має назву

1. замерзання;

2. льодостав;

3. скресання.

46. Яку розмірність має модуль річного стоку

1. м³;

2. мм ;

3. л/(с км²).

47. Звивистість, яку спричиняє розмиваюча діяльність потоку, має назву

1. гідрографічна;

2. орографічна;

3. кліматична.

48. Висота поверхні води водного об’єкта над умовною горизонтальною площиною, взятою для порівняння називається

1. витратою води;

2. рівнем води;

3. шаром стоку.

49. Фаза льодового режиму замерзання характеризується

1. наявністю льодового покриву;

2. руйнуванням льодового покриву;

3. утворенням льодового покриву.

50. Кількість води в мм, яка рівномірно розподіляється по площі водозбору та стікає за деякий час, має назву

1. об’єм стоку;

2. шар стоку;

3. модуль стоку.

51. Фаза водного режиму річки, що повторюється щороку в одні й ті ж самі сезони та характеризується невеликою водністю, має назву

1. водопілля;

2. межень;

3. паводок.

52. Система постійних та тимчасових водотоків, а також озер та боліт утворює

1. Руслову мережу;

2. Гідрографічну мережу;

3. Річкову мережу.

53. Гирло річки з рукавами, протоками та мілинами, які формуються внаслідок інтенсивного відкладення наносів має назву

1. дельта;

2. естуарій;

3. лагуна.

54. Водоток значних розмірів, що живиться атмосферними опадами зі свого водозбору та має чітко визначене русло, це

1. річка;

2. озеро;

3. болото.

55. Зміна в часі рівнів, витрат і об’ємів води у водних об’єктах називається

1. рівневим режимом;

2. водним режимом;

3. льодовим режимом.

56. Кількість води, яка проходить через поперечний переріз русла в одиницю часу, це

1. об’ємом стоку;

2. модуль стоку;

3. витрата води.

57. Якщо водоупор знаходиться нижче найнижчого рівня води в річці, тоді водоносні горизонти гідравлічно

1. пов’язані з русловими водами;

2. не пов’язані з русловими водами;

3. тимчасово пов’язані з русловими водами.

58. В чому вимірюють тривалість дощу

1. мм;

2. мм/год., мм/доба;

3. хвил., година, доба^.

59. Рівняння водного балансу стічного озера має вигляд

1. ;

2. ;

3. .

60. Закономірні коливання температури води в водних об’єктах називаються

1. Термічним режимом;

2. Водним режимом;

3. Льодовим режимом.

61. Якщо водоупор знаходяться вище найвищого рівня води в річці, тоді водоносні горизонти гідравлічно

1. Пов’язані з русловими водами;

2. Не пов’язані з русловими водами;

3. Тимчасово пов’язані з русловими водами.

62. Місце де річка впадає в іншу річку, озеро або море, це

1. Виток;

2. Гирло;

3. Притока.

63. Зі збільшенням тривалості дощу його інтенсивність, як правило

1. Збільшується;

2. Зменшується;

3. Залишається без змін.

64. Льодостав характеризується

1. Наявністю льодового покриву;

2. Наявністю льодових явищ;

3. Утворенням льодового покриву.

65. Відношення падіння висоти до довжини річки це

1. звивистість;

2. середній ухил річки;

3. щільність річкової мережі.

66. Яку розмірність має об’єм стоку

1. м³;

2. мм;

3. м³/(с км²).

67. Відношення довжини водотоку до довжини прямої від витоку до гирла річки

1. Середній ухил водотоку;

2. Звивистість річки;

3. Середня висота водозбору.

68. Площа водного перерізу, в якій швидкість течії >0

1. Площа живого перерізу;

2. Площа мертвого перерізу;

3. Ширина живого перерізу.

69. Водні організми, що впливають один на одного та на навколишнє середовище, це

1. антропічні фактори;

2. абіотичні фактори;

3. біотичні фактори.

70. Довжина підводного контуру живого перерізу це

1. гідравлічний радіус;

2. змочений периметр;

3. середня глибина русла.

71. Абіотичний чинник річкових систем, який впливає на гідробіонтів, це

1. рівневий режим;

2. термічний режим;

3. льодовий режим.

72. Середнє значення стоку за багаторічний період, який має декілька замкнених циклів водності, а також розраховується при незмінних географічних умовах, є

1. витрата води;

2. норма стоку;

3. рівень стоку.

73. Кількість води, яка утримується в сніговому покриві і визначається у відсотках до ваги проби вологого снігу – це його

1. щільність;

2. пористість;

3. вологість снігового покриву.

74. Добуток висоти снігу на його щільність - це

1. водоутримуюча здатність;

2. запас води у снігу;

3. вологість снігового покриву.

75. Лінія, яка відділяє зону танення від території де танення снігу ще не розпочалося, має назву

1. фронт танення;

2. тил танення;

3. сезонна снігова лінія.

76. Чому дорівнює товща торфу на болоті

1. <30 см;

2. <10 см;

3. ≥30 см.

77. Води які мають вільну поверхню і залягають між двома водоупорами, мають назву

1. підземні безнапірні води;

2. підземні напірні води;

3. ґрунтові води.

78. В чому вимірюють інтенсивність дощу

1. мм;

2. мм/хв, мм/доба;

3. хвил., година^.

79. Фаза льодового режиму скресання характеризується

1. наявністю льодового покриву;

2. утворенням льодового покриву;

3. руйнуванням льодового покриву.

80. Лінія, яка обмежує зону, де сніговий покрив ніколи не тане, має назву

1. сезонна снігова лінія;

2. фронт танення;

3. кліматична снігова лінія.

Метеорологія та кліматологія

Модуль „Загальна метеорологія”

1. Основними сталими газовими компонентами атмосфери є

a. азот, кисень, аргон;

b. аргон, криптон, ксенон;

c. водяна пара, озон, вуглекислий газ.

2. За характером зміни температури з висотою атмосферу поділяють на такі шари:

a. тропосфера, мезосфера, озоносфера;

b. гомосфера та гетеросфера;

c. тропосфера, стратосфера, мезосфера, термосфера, екзосфера.

3. Основна маса атмосферного озону знаходиться у

a. тропосфері;

b. стратосфері;

c. мезосфері.

4. Відносна вологість повітря − це

a. відношення парціального тиску до парціального тиску насичення водяної пари при даній температурі

b. відношення парціального тиску пари до атмосферного тиску

c. кількість грам водяної пари в 1 м³ вологого повітря;

5. Атмосферний тиск з висотою

a. збільшується;

b. лишається незмінним;

c. зменшується.

6. При однаковому атмосферному тиску густина повітря більша

a. у теплому повітрі;

b. у холодному повітрі;

c. однакова у теплому і холодному повітрі.

7. Вітер − це

a. горизонтальний рух повітря;

b. вертикальний рух повітряної маси;

c. рух повітряної маси у будь-якому напрямку.

8. Якщо швидкість вітру не більше 0.5 м/с, то такий стан атмосфери має назву

a. шквал;

b. штиль;

c. змінний напрямок вітру.

9. Якщо частинка вертикально переміщується без обміну теплом із навколишнім середовищем, то такий процес називають

a. ізотермічний;

b. ізохоричний;

c. адіабатичний.

10. При адіабатичному опусканні повітряної частинки

a. частинка розширюється, температура зростає, тиск зменшується

b. частинка стискається , її тиск і температура зростають

c. об’єм і температура частинки не змінюються.

11. Сухоадіабатичний градієнт gа – це

a. постійна величина, швидкість зміни температури сухої частинки при її вертикальному адіабатичному переміщенні на 100м;

b. напрямок переміщення частинки;

c. зміна атмосферного тиску частинки при її вертикальних рухах.

12. При якому типі температурної стратифікації в атмосфері виникають умови для накопичення домішок у шарі повітря біля земної поверхні?

a. при нестійкий стратифікації;

b. при стійкій стратифікації;

c. при байдужій стратифікації.

13. Як змінюється температура повітря з висотою у шарі інверсії?

a. збільшується;

b. зменшується;

c. лишається незмінною.

14. Шар, що розташований на певній висоті над поверхнею землі та в якому температура повітря зростає з висотою та, називають

a. приземною інверсією;

b. піднятою інверсією;

c. адвективною інверсією.

15. Піднята інверсія температури, що розташована над джерелом викиду

a. сприяє розсіянню домішок;

b. перешкоджає розсіянню домішок;

c. не впливає на розсіяння домішок.

16. Для визначення типу температурної стратифікації сухого повітря необхідно вертикальний градієнт температури повітря порівняти з

a. градієнтом псевдопотенціальної температури;

b. градієнтом тиску;

c. сухоадіабатичним градієнтом.

17. Рівень конденсації – це рівень, на якому

a. температура повітря, дорівнює 0ºС;

b. температура повітря дорівнює температурі точки роси;

c. відносна вологість дорівнює 80%.

18. Сукупність завислих у повітрі біля поверхні землі крапель води або кристалів льоду, які погіршують дальність горизонтальної видимості до значень менших за 1 км, називають

a. туманом;

b. димкою;

c. серпанком.

19. Сонячна стала − це кількість сонячної радіації, що надходить на одиницю нормальної до сонячних променів поверхні за одиницю часу при середній відстані між Землею та Сонцем

a. на підстильну поверхню;

b. на верхню границі атмосфери;

c. на верхню границі тропосфери.

20. Інтенсивність сонячної радіації, що надходить до горизонтальної площадки на верхній границі атмосфери, називають

a. інсоляцією;

b. сонячною сталою;

c. прямою сонячною радіацією.

21. Процеси, які послаблюють сонячну радіацію в атмосфері

a. поглинання та рефракція;

b. дисипація та розсіювання;

c. розсіювання та поглинання.

22. Що таке парниковий ефект атмосфери?

a. здатність атмосфери поглинати довгохвильову радіацію, але пропускати короткохвильову;

b. поглинання сонячної радіації озоном;

c. поглинання довгохвильової радіації вуглекислим газом.

23. Які головні парникові гази в атмосфері?

a. озон, кисень, вуглекислий газ;

b. озон, водяна пара, азот;

c. вуглекислий газ, водяна пара; метан.

24. Нижня тропосфера нагрівається в основному за рахунок

a. передачі тепла від земної поверхні;

b. проходження променистої енергії крізь атмосферу;

c. молекулярного потоку тепла.

25. Озон поглинає в основному сонячну радіацію в діапазонах

a. інфрачервоному;

b. ультрафіолетовому;

c. видимого спектру.

Модуль „Кліматологія”

26. Під кліматичною системою розуміють

a. сукупність атмосфери, гідросфери, біосфери, геосфери та їх взаємодію;

b. багаторічний режим погоди, що є характерним для даної місцевості через її певне географічне розташування;

c. осереднені поля гідрометеорологічних характеристик.

27. Статистичний ансамбль станів, що проходить кліматична система за періоди часу у декілька десятиріч, називають

a. глобальним кліматом;

b. місцевим кліматом;

c. регіональним кліматом.

28. Регіональний клімат – це

a. середній стан атмосфери;

b. умови погоди в даному регіоні, виявлені за невеликий проміжок часу;

c. багаторічний режим погоди, що є характерним для даної місцевості через її певне географічне розташування.

29. Однонаправлені (в межах певного часового періоду) зміни характеристик стану кліматичної системи називають

a. мінливістю клімату;

b. змінами клімату;

c. коливаннями клімату;

30. Світність Сонця, положення орбіти Землі в Сонячній системі та характеристики її орбітального руху, є

a. зовнішніми астрономічними факторами;

b. зовнішніми геофізичними факторами;

c. внутрішніми геофізичними факторами.

31. Маса та фізико-хімічний склад атмосфери та океану, особливості розподілу суші та океану, рельєф поверхні суші, є

a. астрономічними факторами;

b. зовнішніми геофізичними факторами;

c. внутрішніми геофізичними факторами.

32. В яких широтних зонах земної кулі добова інсоляція сягає максимальних значень в дні весняного та осіннього рівнодень

a. полярні широти південної півкулі;

b. полярні широти північної півкулі;

c. екваторіальні широти.

33. Для континентального клімату є характерним

a. значна річна амплітуда температури повітря;

b. значне річне коливання кількості опадів;

c. зміни швидкості вітру.

34. Незначними добовими та річними амплітудами температури повітря, запізненням настання екстремальних температур у річному ході, підвищеною вологістю повітря та значною хмарністю характеризується

a. океанічний (морський) клімат;

b. континентальний клімат;

c. гірський клімат.

35. Складовими частинами загальної циркуляції атмосфери є

a. мусони, пасати, орографічні течії;

b. західно-східне перенесення, синоптичні вихори, мусони, пасати;

c. західн-східне перенесення, атмосферні фронти, циклони та антициклони.

36. Який тип циркуляції є переважним у помірних широтах у північній півкулі?

a. мусонний;

b. пасатний;

c. західне–східне перенесення.

37. Стійку циркуляцію в тропічній зоні північно-східного напрямку у північній півкулі та південно-східного напрямку у південній півкулі називають

a. пасатною;

b. мусонною;

c. західно-східним перенесенням.

38. Стійкі сезонні циркуляції повітря з різкими змінами переважного напрямку вітру від зими до літа і від літа до зими називаються

a. пасатами;

b. мусонами;

c. хвилями Россбі.

39. Переважний вітер – це

a. румб, який має найбільшу повторюваність;

b. квадрант, який має найбільшу повторюваність;

c. румб, який має найменшу повторюваність.

40. Максимальні річні значення сумарної сонячної радіації на Земній кулі припадають на

a. райони помірних широт;

b. екваторіальні райони;

c. райони тропічних широт північної та південної півкулі.

41. Кліматичні сезони – це

a. періоди року, що характеризуються близькими особливостями клімату;

b. періоди року, початки яких припадають на дні зимового та літнього сонцестоянь і весняного та осіннього рівнодення;

c. період року, що дорівнює кварталу.

42. Кліматичні ресурси – це

a. запаси вугілля та нафти;

b. геліо- та вітроенергія та вологи;

c. лісові масиви, корисні копалини.

43. Які критерії використовують при кліматичному районуванні:

a. добові значення швидкості вітру, температури, кількості опадів;

b. географічне положення району та його кріоресурси:

c. особливості циркуляції повітряних мас, поєднання температурних та вологісних критеріїв.

44. Класифікація кліматів Кеппена ґрунтується на таких критеріях:

a. річна амплітуда температури повітря, річна кількість опадів;

b. середньомісячна температура повітря та швидкість вітру;

c. швидкості вітру, кількості опадів.

45. Класифікація кліматів Алісова ґрунтується на таких критеріях:

a. температурі повітря, кількості опадів;

b. температурі повітря, швидкості вітру;

c. переважні повітряні маси та сезонні особливості їх циркуляції.

46. Східно-Європейська рівнина, Карпати, Кримські гори – це основні фізико-географічні умови, які формують клімат

a. України;

b. Західної Європи;

c. Росії.

47. Яким комплексом метеорологічних величин характеризується комфортність теплового стану людини:

a. температура повітря, відносна вологість, швидкість вітру, сумарна сонячна радіація і довгохвильова радіація від підстильної поверхні;

b. атмосферний тиск, концентрація забруднюючих речовин;

c. тривалість сонячного сяйва, характеристики магнітного та гравітаційного полів землі.

48. Які спостерігаються відмінності у мезокліматі міста у порівнянні з оточуючими територіями?

a. збільшення температур повітря, зменшення прямої та збільшення розсіяної сонячної радіації;

b. зменшення температур повітря, здебільшого збільшення швидкості вітру;

c. зменшення температур повітря, збільшення тривалості сонячного сяйва

49. Основні складові теплового балансу суші

a. біологічний теплообмін, перенос тепла опадами, втрати тепла на танення снігу та льоду;

b. фазові перетворення води, молекулярний теплообмін в ґрунті, турбулентний теплообмін між підстильною поверхнею і атмосферою;

c. молекулярний теплообмін в ґрунті, дисипація кінетичної енергії при терті, фазові переходи води.

50. Планетарне альбедо Землі змінюється головним чином внаслідок зміни

a. хмарності, снігового та льодового покриву і рослинного покриву;

b. характеристик теплового режиму атмосфери;

c. характеристик вологообміну атмосфери.

Модуль „динамічна метеорологія”

51. Адвекція температури характеризує

a. перенесення тепла у вертикальній площині;

b. зміну температури у просторі;

c. перенесення тепла у горизонтальній площині.

52. Основна рушійна сила в атмосфері – це

a. сила Коріоліса;

b. сила баричного градієнта;

c. сила молекулярної в’язкості.

53. Сили, що врівноважуються при великомасштабних атмосферних рухах у горизонтальній площині – це

a. сила баричного градієнта та сила Коріоліса;

b. сила баричного градієнта та сила молекулярної в’язкості;

c. відцентрова сила та сила тертя.

54. Сили, що врівноважуються при великомасштабних атмосферних рухах у вертикальній площині – це

a. сила баричного градієнта та сила плавучості;

b. сила баричного градієнта та сила Архімеда;

c. сила баричного градієнта та сила тяжіння.

55. Геострофічний вітер у північній півкулі спрямований

a. у бік низького тиску;

b. уздовж ізобар таким чином, щоб низький тиск лишався ліворуч від напрямку руху;

c. в тому ж напрямку, що і баричний градієнт.

56. Градієнтний вітер виникає при балансі сил

a. Коріоліса, відцентрової, тяжіння;

b. Коріоліса, відцентрової, баричного градієнта;

c. Коріоліса, відцентрової, інерції.

57. Турбулентна течія характеризується тим, що

a. траєкторії частинок повторюють одна одну, зміни метеорологічних величин з часом та у просторі відбуваються плавно;

b. траєкторії частинок повторюють одна одну, проте зміни метеорологічних величин з часом та у просторі відбуваються хаотично та нерегулярно;

c. траєкторії частинок є хаотичні, зміни метеорологічних величин з часом та у просторі відбуваються хаотично та нерегулярно;

58. Граничним шаром атмосфери називають

a. перехідний шар між атмосферою та космічним простором;

b. частину тропосфери, що межує з земною поверхнею і властивості якої визначаються впливом підстильної поверхні;

c. перехідний шар між будь-якими шарами атмосфери, що мають різні властивості.

59. Виникнення граничного шару в атмосфері обумовлено

a. наявністю підстильної поверхні Землі;

b. дією сили Коріоліса;

c. наявністю термічної неоднорідності в атмосфері.

60. Найбільші турбулентні потоки будуть спостерігатись

a. біля земної поверхні;

b. на верхній границі граничного шару;

c. на середньому рівні граничного шару.

61. Турбулентна дифузія – це

a. процес поширення турбулентності в атмосфері;

b. перенесення домішки в атмосфері вітром;

c. процес розсіювання домішки в турбулентному середовищі.

Модуль „Синоптична метеорологія”

62. До синоптичних об'єктів відносяться:

a. тиск, температура, вологість;

b. вітер, дощ, циклон;

c. баричні системи, повітряні маси, атмосферні фронти.

63. Під атмосферним фронтом розуміється;

a. однорідна маса повітря, яка переміщається;

b. швидкий вітер;

c. перехідна зона між сусідніми повітряними масами.

64. При проходженні холодного фронту спостерігаються

a. зливові опади, зниження температури, зростання тиску;

b. східний вітер, обложні опади, підвищення температури;

c. туман, мряка, зростання тиску.

65. При проходженні теплого фронту спостерігаються

a. незначне падіння тиску, обложні опади, підвищення температури;

b. пониження температури, падіння тиску, північний вітер.

c. туман, мряка, зростання тиску.

66. Несприятливими метеорологічними умовами, що призводять до накопичення домішок у нижньому шарі атмосфери, є:

a. швидкий вітер, гроза, зливовий дощ;

b. туман, мряка, слабкий вітер;

c. шквал, град, заморозок.

67. Синоптична ситуація, яка сприяє накопиченню домішок у нижньому шарі атмосфери:

a. західна периферія антициклону, центр циклону;

b. тилова частина циклону, північна периферія антициклону;

c. малоградієнтне поле, теплий сектор циклону.

68. Метод вивчення і прогнозування умов погоди, заснований на аналізі синоптичних карт називається

a. гідродинамічний;

b. фізико-статистичний;

c. синоптичний.

69. Основними принципами синоптичного аналізу є

a. зіставлення характеристик погоди, нанесених на карти погоди;

b. комплексність, тривимірність, історична послідовність аналізу;

c. обробка метеорологічної інформації.

70. Область замкнених ізобар зниженого тиску називається

a. антициклоном;

b. циклоном;

c. улоговиною.

71. Область замкнених ізобар високого тиску називається

a. антициклоном;

b. циклоном;

c. відрогом.

72. Ділянка атмосферного фронту, що переміщується у бік холодної повітряної маси, називається

a. теплим фронтом;

b. холодним фронтом;

c. вторинним фронтом.

73. Сприятливі умови для виникнення радіаційних інверсій температури –

a. сухий ґрунт;

b. довга ніч, сухе повітря, безхмарне небо, штиль;

c. вологе повітря.

74. Ділянка атмосферного фронту, яка переміщується у бік теплої повітряної маси, називається

a. теплим фронтом;

b. холодним фронтом,

c. стаціонарним фронтом.

75. З яких форм хмарності випадають зливові опади

a. з купчасто-дощових;

b. з шарувато-дощових;

c. з шаруватих.

76. Форми хмарності, що пов’язані з теплим фронтом

a. шарувато-купчасті, висококупчасті, перисто-шаруваті;

b. купчасті, купчасто-дощові;

c. шарувато-дощові, високошаруваті, перисті.

77. Умови застою повітря це

a. слабкий вітер менше 10м/с, адвекція тепла, відсутність опадів;

b. зниження температури, швидкість вітру більше 10 м/с;

c. нестійка стратифікація, інтенсивне турбулентне перемішування.

78. Важливі метеорологічні предиктори, що використовують при прогнозуванні умов забруднення атмосфери

a. швидкість вітру, кількість опадів;

b. нижня границя хмар, висота Сонця;

c. тип синоптичної ситуації, товщина шару перемішування, швидкість перемішування.

79. Зменшення забруднення і очищення повітря відбувається при

a. стійкій стратифікації, слабких вітрах;

b. посиленні вітру, випадінні опадів;

c. штиль із інверсійною стратифікацією.

80. Фізичний стан атмосфери в конкретний момент або невеликий проміжок часу над будь-яким географічним пунктом або територією, називають

a. погодою;

b. глобальним кліматом;

c. локальним кліматом.