Екологічну злочинність можна визначити як сукупність суспільно небезпечних діянь і осіб що їх скоїли, які завдають шкоди навколишньому середовищу, а також життю та здоров’ю людей

Кримінологічна характеристика екологічної злочинності

Екологічна злочинність являє собою один із найбільш небезпечних та розповсюджених видів злочинності, оскільки створює реальну загрозу національній безпеці країни.

Екологічні злочини — це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, які посягають на навколишнє середовище та його окремі компоненти. Тобто йдеться про протиправне використання природних об’єктів або шкідливий вплив на них, що призводить до їх негативної зміни.

Екологічну злочинність можна визначити як сукупність суспільно небезпечних діянь і осіб що їх скоїли, які завдають шкоди навколишньому середовищу, а також життю та здоров’ю людей.

За даними Міністерства охорони навколишнього природного середовища, 15 % території України перебуває у критичному екологічному стані.

Стан екологічної злочинності в країні характеризується зростанням показників та високим ступенем латентності порушень законодавства про охорону природи. За даними вчених, рівень латентності цих злочинів сягає близько 95 %. Пояснити це можна недоліками в діяльності правоохоронних та судових органів, недостатнім контролем за дотриманням вимог законодавства, корупцією тощо.

У структурі екологічних злочинів велику частку становлять незаконна порубка лісу — 54 %, порушення правил риболовства — 35–45 %, незаконне полювання — 25–25 %, забруднення водойм та повітря — 10–12 %.

Зареєстровано злочинів проти довкілля торік 2062 в поточний 2011 рік 2115 динаміка, 2.6% питома вага: торік 0.4% поточний рік 0.4 %

Структура злочинності за розділами особливої частини КК України
у розрізі регіонів:

Миколаївська 76 злочинів питома вага, 0.6 %

Найбільше у Донецька 253 злочинів питома вага, 0.4 %

Луганська 172 злочинів питома вага, 0.5 %

Херсонська 157 злочинів питома вага, 1.2 %

Найменше місто Севастополь 13 злочинів питома вага, 0.2 %

Тернопільська 17 злочинів питома вага, 0.3 %

Чернівецька 28 злочинів питома вага, 0.5 %

За мотивацією та метою вчинення екологічних злочинів їх можна класифікувати на: 1) корисливі злочини, що вчиняються з метою отримання прибутку чи матеріальної вигоди. Сюди можна віднести незаконну порубку лісу, незаконні заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом та ін.; 2) екологічні злочини, що вчинюються посадовими особами внаслідок невиконання ними екологічного законодавства. Це — забруднення водойм та атмосферного повітря, забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров’я людей або живих ресурсів моря, порушення законодавства про континентальний шельф України. Ці злочини можуть характеризуватися як значною тривалістю їх здійснення, так і ігноруванням встановлених нормативів у сфері охорони природи; 3) необережні злочини, до яких належать необережне пошкодження лісу, забруднення водних об’єктів чи атмосферного повітря. Ці злочини вчиняються з причин ігнорування елементарних правил техніки безпеки.

Охорона навколишнього природного середовища — не самоціль. Вона покликана захистити людину, її здоров'я, життя теперішнього та прийдешніх поколінь. Природоохоронна діяльність ґрунтується на правових засадах. Так, ct 50 Конституції України проголошує. "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена".

Проблеми охорони довкілля дістали своє відображення також в Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Законі "Про охорону атмосферного повітря" та інших законодавчих актах України

У природоохоронній діяльності велике значення мають заходи кримінально-правового впливу. Кримінальний кодекс України містить окрему главу, норми якої встановлюють відповідальність за злочини, що посягають на об'єкти навколишнього природного середовища.

Екологічні злочини — це передбачені кримінальним законом суспільно небезпечні діяння, що посягають на навколишнє природне середовище чи його окремі сфери (повітря, землю, надра, води тощо). До екологічних злочинів належать: незаконне заняття рибним, звіриним та іншим водним добувним промислом; порушення ветеринарних правил; незаконне полювання; незаконне видобування корисних копалин; порушення законодавства про континентальний шельф; забруднення водойм і атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей або для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами; умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду; незаконна порубка лісу та ін.

Екологічні злочини є одними з найбільш суспільно небезпечних та розповсюджених діянь. У сукупності зі іншими правопорушеннями у цій сфері та за тяжкістю своїх наслідків вони створюють реальну загрозу національній безпеці. Передусім це проявляється у:

— катастрофічному погіршенні якості середовища існування, що Веде до зниження середнього віку життя, зростання захворюваності, смертності та погіршення генофонду нації;

— виникненні зон екологічного лиха;

— деградації природних ресурсів, що мають поновлюватися (родючість ґрунтів, рибних і лісових ресурсів);

— у виснаженні ресурсів, що не відновлюються (мінеральної сировини, енергоносіїв);

— у підвищенні ризику техногенних катастроф;

— у погіршенні якості поверхневих га підземних вод, прибережних вод морів;

— у розповсюдженні радіоактивного забруднення;

— у забрудненні повітря й небезпечній зміні клімату;

— забрудненні продуктів харчування.

Кримінологічне значення має також диференціація відповідальності за екологічні правопорушення. Залежно від ступеня їх суспільної небезпеки відповідальність може бути як кримінальною, так і адміністративною. У Кодексі України про адміністративні правопорушення є спеціальний розділ, де передбачені правопорушення у сфері охорони навколишнього середовища. Зокрема, це: безгосподарне використання земель; псування сільськогосподарських та інших земель; порушення правил охорони водних ресурсів; незаконна порубка й пошкодження дерев і зелених насаджень; знищення чи пошкодження лісових культур і молодняку; порушення вимог пожежної безпеки в лісах; порушення правил полювання тощо. А от, скажімо, Повторне протягом року порушення правил полювання вже тягне Кримінальну відповідальність.

Екологічна злочинність в Україні характеризується постійним зростанням і високою латентністю. Рівень латентності цих злочинів доходить до 95 %. Це пояснюється недоліками в діяльності природоохоронних органів та судів. На їх усунення, а також вдосконалення практики розгляду кримінальних справ цієї категорії націлена Постанова Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 року N 17 " Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля ".

Дослідники стверджують, що протягом багатьох років зберігається значний розрив між кількістю кримінально-караних діянь і реальним застосуванням відповідних правових норм. Це викликано недостатнім контролем за дотриманням вимог законодавства, а також традицією, що перейшла нам у спадщину після розпаду CPCP, — організацією контролю за відомчо-галузевим принципом, коли природокористувачі самі себе перевіряють.

Екологічні злочини можуть класифікуватися на підставі різних ознак. Залежно від ступеня суспільної небезпеки їх можна розподілити на:

— злочини незначної тяжкості. До них належать незаконне видобування корисних копалин, порушення законодавства про континентальний шельф України та інші;

— злочини, середньої тяжкості. Це — умисне знищення, зруйнування чи пошкодження територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

— тяжкі злочини. До них відносяться забруднення водойм та атмосферного повітря; забруднення моря речовинами, шкідливими для здоров'я людей чи для живих ресурсів моря, чи іншими відходами і матеріалами;

— особливо тяжким злочином є екоцид.

Серед численних специфічних рис екологічної злочинності назвемо найхарактерніші. Насамперед зазначимо, що цей вид злочинності обумовлений факторами, які своїм підґрунтям мають суперечності процесу природокористування та недооцінку людьми значення природи у житті суспільства Далі, екологічна злочинність тісно пов’язана з рівнем науково-технічного прогресу. Чим вищий цей рівень, тим більше небезпечних технологій, матеріалів, агрегатів. Так, ,після створення атомної енергетики над людством нависла загроза ядерних катастроф.

Ще однією особливістю цієї злочинності є те, що вона деякою мірою є побічним наслідком "нормального" природокористування. Адже суспільство, так чи інакше експлуатуючи природні ресурси, негативно впливає на довкілля. Протиправною така діяльність стає лише тоді, коли здійснюється небезпечними способами чи виходить за межі встановлених законом нормативів. Характерний для неї також і, надто низький рівень застосування норм кримінального права за порушення природоохоронного законодавства.

Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють екологічні злочини.

Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють екологічні злочини, відзначається неоднорідністю, оскільки вона суттєво залежить від видів злочинів, однак можна скласти типовий портрет екологічного злочинця. Найчастіше такі злочини вчиняють чоловіки середнього або старшого віку. Рівень освіти — середня або вища, прибутки стабільні.

Питома вага раніше засуджених є незначною. Більшість даних злочинів вчиняються групою осіб. Втім зростає професіоналізація таких осіб.

З морально-психологічного боку можна відзначити достатньо позитивну загальну характеристику зазначених осіб, але з деякою недооцінкою важливості охорони природного середовища.

Екологічна злочинність є дуже небезпечною за своїми наслідками, які можуть виявлятися через багато років та спричиняти значну шкоду природі і людині.

Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють екологічні злочини, неоднакова. Вона суттєво різниться залежно від видів посягання. Але за результатами проведених досліджень можна скласти соціально-демографічний портрет цих злочинців. Це в основному особи чоловічої статі, середнього або старшого працездатного віку, які перебувають у шлюбі, мають, як правило, середню або вищу освіту й стабільні прибутки. Питома вага рецидивістів серед них незначна.

Екологічні злочинці за своїми морально-психологічними ознаками — соціальне інтегровані особи. У більшості з них відсутні явно виражені дефекти правової свідомості. Але вони недооцінюють важливості охорони природного середовища, ця проблема їм уявляється не головною. При вчиненні цих злочинів посадові особи здебільшого керуються принципом — досягнути успіху в господарській діяльності будь-якою ціною.

Серед засуджених за екологічні злочини були особи: 11,5 % — віком від 18 до 24 років; 18,2 % — від 25 до 29 років; 42,4 % — від 29 до 50 років; 27,6 % — старші 50 років. Робітниками було вчинено 40,3 % злочинів; службовцями — 5,5 %; працівниками сільськогосподарських підприємств — 5,9 %; працівниками приватних підприємств — 2,7 %; особами, які навчаються, — 26,3 %, іншими — 19 %. Освіту, не нижче середньої, мали 71,5 % засуджених. 58,2 % злочинів вчинені групою осіб. 10,7 % мали непогашену і не зняту судимість. Вчинили злочини у стані алкогольного сп'яніння 3,3 % засуджених2.

Особи, які вчиняють злочини із хуліганських спонукань, відрізняються низкою характерних рис. Більшість з них — чоловіки молодого і середнього віку, які орієнтовані в своїй поведінці на агресивність. Вони мають середній рівень освіти і, найчастіше, постійно ніде не працюють. Злочинцям властиві негативні звички, в тому числі зловживання алкоголем. У морально-психологічному плані зазначені особи відрізняються відвертим егоїзмом, цинізмом, спотвореною еколого-правовою свідомістю, готовністю до антисуспільних вчинків. Найтиповіші діяння для них — знищення або пошкодження природних комплексів, що перебувають під охороною держави; знищення лісів шляхом підпалу; порушення режиму природно-заповідних об'єктів, жорстоке поводження з тваринами.

Наслідки екологічних злочинів залишаються здебільшого непередбаченими. Такий стан обумовлений обмеженими можливостями сучасної науки повною мірою виявити причинно-наслідкові зв'язки у природних та біологічних системах. Так, ще недостатньо прогнозовані результати впливу на живий організм радіації, електромагнітних полів, різних хімічних речовин та інших негативних факторів.

Значну небезпеку становлять контрабанда радіоактивних речовин для утилізації та захоронення, незаконне вивезення із країни різних видів флори і фауни, що перебувають під охороною держави. Вкажемо й на можливість технологічного тероризму, під яким треба розуміти несанкціоноване використання ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї або її компонентів чи виведення з ладу вибухових об'єктів, що таять у собі підвищену загрозу для систем життєзабезпечення населення.

Для осіб, які їх вчиняють умисно, характерні: егоїзм, зневажливе ставлення до суспільних інтересів, ігнорування екологічного законодавства, незадовільна фахова підготовка, невиправдана жорстокість, самодурство тощо. Вказані властивості особи мають у кінцевому підсумку корисливу спрямованість. Екологічні злочини з необережності вчиняються здебільшого особами, яким притаманні легковажність, зневажливе ставлення до правових норм, що регламентують природоохоронну діяльність, низька фахова підготовленість, почуття безкарності та безконтрольності.