Сутність та призначення основних ресурсних платежів

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Необхідність реформування податкового законодавства вже давно стала першочерговою у забезпеченні впровадження та реалізації економічних реформ в Україні. Рішучим кроком до реформування податкової системи визначається запровадження Податкового кодексу України [47].Враховуючи проблеми та високий рівень тіньової економіки, фахівці вважають, що новий Податковий кодекс України є першочерговим заходом, спрямованим на поліпшення соціально-економічного стану держави, основною метою якого є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протирічь в діючому на сьогодні законодавстві [64].

Податковий кодекс України як єдиний консолідований нормативно-правовий акт дає можливість запобігти штучній податковій збитковості суб'єктів господарювання. Створення єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечить сталість податкового законодавства в державі.

Найважливіший елемент реалізації податкової реформи у вигляді Податкового кодексу від 2 грудня 2010 року сприяє об'єднанню в одному нормативно-правовому акті цілого масиву норм, що регулювали сферу податкових правовідносин в Україні, а також забезпечує спрощення орієнтування платників податків у цій сфері, прозорість дій органів державної влади, які уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю нарахування та повнотою сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів, чітко визначить засади функціонування системи оподаткування [64].

З прийняттям та введенням в дію Податкового кодексу відбулися значні зміни у системі оподаткування. Значних змін зазнала і система ресурсного оподаткування.

Важливою проблемою економічного розвитку кожної країни є проблема збереження та раціонального використання її природно-ресурсного потенціалу. Одним із методів розв'язання цієї проблематики є регулювання процесів природокористування шляхом використання важелів та інструментів податкового механізму.

Природні ресурси - компонента природного середовища, природні і природно-антропогенні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані при здійсненні господарської чи Іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва і предметів споживання і мають споживчу цінність. Під використанням природних ресурсів розуміється їх експлуатація в процесі провадження господарської діяльності суб'єктами підприємництва, а також усі види впливу на такі ресурси, що здатні змінювати їх та їх природні властивості.

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України [6].

Виникнення ресурсних платежів сягає ще часів Древнього Єгипту та Античної Греції. Наприклад, єгипетські землевласники платили податки зерном і льоном за використання води Нілу для зрошування полів. Збирачі податків залишали розписки за отримання податку, наносячи ієрогліфи на стіни будинків землевласників. У період Древньої Греції і Риму потреба в надійних джерелах централізованих засобів істотно зросла. Це було пов’язано з посиленням ролі держави, що виражалася, зокрема, в забезпеченні колективних витрат. Так, Ксенофонт в своєму трактаті «Про доходи Афінської республіки» вже поділяв податки на групи. Серед великої кількості податків тих часів є також і ресурсні платежі, наприклад, земельні, лісові податки, платежі із срібних та інших родовищ.

Для України характерні значні масштаби та інтенсивність використання природно-ресурсного потенціалу, зокрема унікальних видів ресурсів. Збори за спеціальне використання природних ресурсів є важливим складником економічного механізму природокористування, який створюється в Україні з початку 90-х років. Платежі формувалися на базі рентної методології і за змістом та спрямуванням коштів розглядалися передусім як відтворювальні та природоохоронні, але на сьогодні вони цю функцію значною мірою втратили. Принцип платності природокористування застосовується до спеціального використання надр, земельних, водних, лісових ресурсів, диких тварин, рибних та інших живих водних ресурсів, а також до радіочастотного ресурсу [46].

Платне ресурсовикористання передбачає:

– плату за ліцензію на використання природних ресурсів;

– визначення нормативів використання ресурсів;

–встановлення ставок зборів (платежів) за використання ресурсу в межах нормативу (ліміту); за понаднадлімітне використання платежі збільшуються кратно 1–5 (коефіцієнт кратності, як правило, встановлює місцева влада);

– порядок і схему збору платежів;

– систему розподілення зібраних коштів.

Платежі за використання ресурсів переважно є обов‘язковими. Нормативи плати у нашій країні встановлює держава (наскільки вони відображають реальну ціну ресурсу і механізм відшкодування за його вилучення або використання визначити важко, оскільки у нашій державі на формування багатьох економічних параметрів впливає надто багато позаекономічних факторів). Усі нормативні платежі (у межах визначеного ліміту на використання ресурсу) належать до витрат підприємств (собівартості виробництва), понадлімітні платежі відраховуються з прибутку підприємств. Подібний підхід має сприяти більш економному (хоч би нормативному) використанню ресурсів.

Кошти за використання природних ресурсів збираються з метою нагромадження коштів на природоохоронні заходи і формування екологічних мотивів екологізації виробництва [18].

Однією з проблем у системі вітчизняного оподаткування є відсутність в нормативно-правовій базі чіткого визначення поняття "ресурсні платежі",що зумовлює неоднозначне його трактування як у законодавстві, так і в науковій літературі. У спрощеному вигляді ресурсний платіж можна визначити як плату (збір), що обчислюється залежно від обсягів використаного (видобутого) природного ресурсу. Але, вочевидь, таке визначення є неповним і потребує більш глибшого його розуміння, яке б відображало як призначення, так і функції справляння ресурсного платежу.Система платежів за використання природних ресурсів виконує функцію акумулювання частини доходу суб'єктів господарської діяльності, які використовують природні ресурси, і передачі її державному та місцевим бюджетам. Формально в Україні використання природніх ресурсів практично у всіх сферах супроводжується внесенням відповідних платежів до бюджету. Зазвичай, розрахунок плати за використання природніх ресурсів здійснюється, виходячи з його базових нормативів (ставок), які встановлено Податковим Кодексом на основі даних державного обліку ресурсів, кадастрових та інших економічних оцінок. У разі відсутності таких показників ставки встановлюються з урахуванням якісних та кількісних відмінностей природніх ресурсів, їх поширеності тощо. Діюча система розподілу між бюджетами різного рівня коштів, отриманих за рахунок плати за спеціальне використання природніх ресурсів, спрямована на узгодження інтересів держави з інтересами регіонів [36]. Ресурсні платежі передбачають еквівалентність відносин між платниками і державою, їх величина залежить від обсягу використаних ресурсів, а, відповідно, звільнення від їх сплати досить складно виправдати економічно оскільки:- користування природними ресурсами в ринкових умовах не може бути безкоштовним – як мінімум, варто забезпечити фінансове джерело їх відтворення та охорони;- у такий спосіб досягається рівність умов господарювання – суб'єкти, які, користуються природними ресурсами, повинні їх оплачувати, інакше отримують більше переваг, ніж суб'єкти, які цими ресурсами не користуються;- за допомогою сплати ресурсних платежів держава матиме змогу контролювати процес використання ресурсів та здійснювати належний їх облік [46].

На сучасному етапі реформування податкової системи України тенденції розширення завдань органів державної та місцевої влади призводять до зростання потреби у видатках, що погребує пошуку нових форм, методів і механізмів мобілізації бюджетних ресурсів. Відповідно, виконання функцій органами державної та місцевої влади та створення належних умов соціально-економічного зростання держави потребують забезпечення стабільними, реальними та вагомими джерелами формування доходів бюджетів усіх рівнів.

А такий фіскальний інструмент, як платежі за природні ресурси, здатний не тільки підвищувати якісний рівень використання природних ресурсів, але й істотно поповнювати бюджети різних рівнів.

Основною ідеєю ефективного функціонування механізму оподаткування ресурсними платежами є те, що якою б не була фіскальна функція податків внаслідок великого дефіциту бюджету, вона не повинна обмежувати розвиток інших функцій: регулятивної і стимулювальної. Оскільки завдання полягає не просто в тім, щоб зібрати як найбільше податків, а в тім, щоб при цьому розширювалася база податків, ефективно розвивалися підприємства у сфері виробництва й обігу [12, с. 236].Виходячи з цього, механізм функціонування ресурсних платежів в економічній системі держави з погляду їх функціонально-економічної основи можна зобразити таким чином (рис.1.1.):

Рис.1.1. Механізм функціонування ресурсних платежів(Джерело: Використано дані[12]).

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення.

2. Визначення джерел сплати податків.

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку.

4.Установлення термінів сплати податків. підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг.

6.Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання.

До вітчизняних ресурсних платежів податкового характеру належить:

1) збір за спеціальне використання лісових ресурсів,

2) збір за спеціальне використання води,

3) плата за землю,

4) збір за користування радіочастотним ресурсом України,

5) плата за користування надрами;

а також тісно пов’язані з ними:

6) рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (рентна плата);

7) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності;

8) екологічний податок [5].

Ці види ресурсних платежів можна поділити на дві групи залежно від їх функціонального призначення та напрямів використання коштів, мобілізованих державою від їх справляння (рис. 1.2).

Ресурсні платежі

ресурсовідтворювльні

природоохоронні

Плата за землю;

Збір за спеціальне використання води;

Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

Плата за користування надрами;

Рентна плата за нафту, газ, газовий конденсат, що видобувається в Україні.

Збір за користування радіочастотним ресурсом України;

Екологічний податок.

Рис. 1.2. Функціональна класифікація ресурсних платежів згідно з Податковим кодексом України(Джерело: Складено автором за даними [5]).

Природні ресурси не можна розглядати без їх територіального походження. Такою територією є регіон, який є складовою частиною країни з внутрішніми та зовнішніми зв'язками і являє собою систему з механізмом відтворення, що має крім системних властивостей (площу, організаційну єдність та цілісність, зв'язок з державним комплексом), й інші специфічні риси (рис. 1.3).

Ресурсне оподаткування є найважливішим компонентом економічного механізму користування природними ресурсами та їх відтворення. Податковим кодексом України сформована правова основа для встановлення плати за користування надрами, лісами, водою, землею й іншими видами природних ресурсів на основі ренти чи фіксованих платежів

Рис. 1.3. Фактори, що впливають на становлення та розвиток системи ресурсного оподаткування (Джерело: Використано дані [33]).

Сутність ресурсних платежів доцільно розглянути за допомогою їх характеристики за елементами.