Післявакцинальні реакції та ускладнення

Для запобігання токсичних реакцій і ускладнень після введен­­ня імунних середників щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами відповідно до показів і про­типоказів щодо їх проведення за календарем профілактичних щеп­лень в Україні та Інструкцією про застосування вакцин, затверд­же­ною головним державним санітарним лікарем України або його за­ступником. Транспортування, збереження і використання вакцин здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог “холодового лан­цюга” відповідно до Порядку забезпечення належних умов збері­гання, транспортування, приймання та обліку медичних імунобіо­логічних препаратів в Україні, затвердженого наказом про щеплення. Профілактичні щеплення проводяться медичними працівниками, які володіють правилами організації і техніки проведення щеплень, а також заходами надання невідкладної допомоги в разі розвитку післявакцинальних реакцій і ускладнень. Відповідальним за органі­зацію і проведення профілактичних щеплень є керівник лікувально-профілактичного закладу. У медичній документації здійснюється відповідний запис про інформування щодо можливих проявів по­бічної дії, який підписується громадянином, та запис лікаря про дозвіл на проведення щеплення. Профілактичні щеплення повинні проводитися при дотриманні санітарно-протиепідемічних правил і норм. Обладнання кабінету, де проводяться профілактичні щеплен­ня, повинне включати: холодильник або термоконтейнер, шафу для інструментарію і медикаментів, бікси зі стерильним матеріалом, по­вивальний столик і медичну кушетку, столи для підготовки препа­ратів до застосування, стіл (шафа) для збереження документації, ємкість із дезінфекційним розчином. Категорично забороняється проведення профілактичних щеплень у перев’язувальних, маніпу­ляційних кабінетах. У разі розвитку незвичайної післявакцинальної реакції або підозри на ускладнення після введення вакцини необ­хідно негайно повідомити керівника лікувально-профілактичного закладу і направити екстрене повідомлення про незвичайну після­вак­цинальну реакцію або підозру на ускладнення після введення вакцини. Медичні протипокази до щеплень кожній конкретній ди­тині встановлюються комісією з питань щеплень відповідно до Пере­ліку медичних протипоказів до проведення профілактичних щеп­лень. Для вирішення складних та суперечних питань щодо про­ти­пока­зів до щеплень створюється комісія з питань щеплень при об­ласній дитячій лікарні. У кожному кабінеті щеплень повинні бути інструкції із застосування всіх препаратів, що використовуються для проведення щеплень (у тому числі тих, які не входять до пере­ліку обов’язкових). Протипокази та строки медичних відводів да­ються в інструкції до вакцини, яка вкладається в кожну коробку з препаратом. Особливої уваги під час вакцинації вимагають особи з обтяженим анамнезом. Вони складають “групи ризику” за мож­ливостю розвитку післявакцинальних ускладнень.

Табл.3.6. Перелік медичних протипоказів до проведення профілактичних щеплень

Вакцина	Протипокази
Усі вакцини та анатоксини	Тяжкі ускладнення від попередньої дози у вигляді анафілактичного шоку. Алергія на будь-який компонент вакцини. Захворювання нервової системи, що прогресують, гідроцефалія та гідроцефальний синдром у ступені декомпенсації, епілепсія, епілептичний синдром із судомами 2 рази на місяць та частіше. Гостре захворювання або загострення хронічного1
Усі живі вакцини	Вроджені комбіновані імунодефіцити, первинна гіпогамаглобулінемія (уведення вакцин не протипо-казано при селективному імунодефіциті Ig A та Ig M), транзиторна гіпогамаглобулінемія та злоякісні новоутворення, вагітність, СНІД, перебування на імуносупресивній терапії2
БЦЖ3	Вага дитини менше 2000 г: при вазі 1500 – 1999 г щеплення не проводять до 1 міс. життя, при вазі 1000 – 1499 г – до 2 міс. Ускладнені реакції на попереднє введення вакцини (лімфаденіт, холодний абсцес, виразка шкіри більше 10 мм у діаметрі, ке-лоїдний рубець, остеомієліт, генералізована БЦЖ-інфекція). Тубінфікування. Дефекти фагоцитозу
ОПВ4	Дітям, яким протипоказано введення живих вакцин, а також членам їх родин рекомендовано проведення щеплення інактивованою поліомієлітною вакциною (ІПВ)
АКДП	Судоми в анамнезі (замість АКДП уводять АДП або вакцину з ацелюлярним кашлюковим компо-нентом)
ЖКВ (жива вакцина проти кору), ЖПВ (жива паротитна вакцина), вакцина проти краснухи або тривакцина (кір, паротит, краснуха)	Алергічні реакції на аміноглікозиди. Анафілактичні реакції на яєчний білок. Введення препаратів крові5

Примітки:

1. Планова вакцинація відкладається до закінчення гострих про­явів захворювання та загострення хронічних захворювань і проводиться відразу після одужання або під час ремісії. Гостре рес­піраторне захворювання, що має легкий перебіг і без підвищення температури тіла, не є протипоказом до проведення планового щеп­лення. Контакт з інфекційним хворим, карантин не є протипока­зами до проведення планового щеплення. Особливості вакцинації проти туберкульозу – див. пункт 3 даних приміток.

2. Імуносупресивна терапія – терапія, що проводиться цитоста­тичними препаратами, у тому числі монотерапія циклоспорином А та іншими, кортикостероїдами в імуносупресивних дозах, проме­нева терапія. Терапія кортикостероїдами визнається імуносупресив­ною, якщо з розрахунку на преднізолон складає більше 1мг/кг/добу та триває більше 14 діб за умов системного використання. Планові щеплення інактивованими вакцинами та анатоксинами проводять­ся після закінчення терапії, щеплення живими вакцинами – не мен­ше ніж через 1 місяць після припинення терапії. Якщо тривалість терапії кортикостероїдами складає менше 14 діб незалежно від дози або більше 14 діб при дозі за преднізолоном менше 1мг/кг/добу, або використовується як замісна терапія, або використовується міс­цево, то така терапія не визнається імуносупресивною та не є проти­показом до проведення планового щеплення.

3. Неприпустимо поєднувати в один день щеплення проти ту­бер­кульозу з іншими щепленнями та парентеральними маніпуля­ціями. Щеплення БЦЖ та проведення проби Манту не повинні проводитись протягом 4 тижнів після інфекційного захворювання, що супроводжувалось гарячкою, та під час карантину.

4. Після щеплення ОПВ пропонується обмежити парентераль­ні втручання протягом 40 діб.

5. Проведення щеплень проти кору, паротиту та краснухи після введення препаратів крові (цільна кров, плазма, препарати імуно­глобулінів, еритроцитарна маса), за винятком відмитих еритро­цитів, можливе в терміни, що вказані в інструкції до препарату, але не раніше як через 3 місяці. Після екстреної профілактики правця протиправцевим людським імуноглобуліном новонародженим вак­цинація БЦЖ проводиться за загальноприйнятою схемою. Якщо інтервал між щепленням проти кору, епідемічного паротиту, крас­нухи та уведенням препарату крові з лікувально-профілак­тичною метою менше 14 днів, щеплення проти цих інфекцій слід повторити.

Післявакцинальний період найчастіше проходить безсимптомно. Проте у 5-30% щеплених можуть виникнути допустимі вакцинальні реакції. Післявакцинальні реакції (ПВР) це клінічні та лабораторні ознаки нестійких патологічних (функціональних) змін в організмі, що виникають у зв’язку з проведенням щеплення. Післявакцинальні ускладнення (ПВУ) це стійкі функціональні та морфологічні зміни в організмі, що виходять за межі фізіологічних коливань і призво­дять до значних порушень стану здоров’я. Для діагностики та обліку ПВР та ПВУ використовують чотири методи: клінічний, лаборатор­ний, епідеміологічний та статистичний. Клінічний метод є основ­ним при встановленні діагнозу. Він дає змогу відрізняти ПВР та ПВУ від інтеркурентних захворювань. ПВР бувають місцеві та за­гальні, звичайні та сильні