Принципи єдності економічних і екологічних цілей

Показники, що характеризують вплив економіки на довкілля, мають, крім натуральних, також вартісні оцінки настільки, наскільки це можливо отримати.

Основні економічні показники і оцінки суспільства, пов'язані з впливом на природне середовище.

Продовження таблиці 20.3

11. Економічної відповідальності за екологічні ефекти

12. Інтерналізації екстерналій

13. Ефективної

екології

14. "Цілей-засобів"

Економічні витрати, обумовлені негативним впливом на довкілля, мають компенсуватися тим економічним суб'єктом (держава, підприємство, споживач), який уданих суспільних умовах несе відповідальність за екологічні наслідки; у свою чергу, залежно від суспільних умов можуть застосовуватися субпринципи визначення адресності відповідальний: "забруднювач сплачує" (відповідач - підприємство-вироб-ник); "споживач сплачує" (відповідальність через систему цін покладається на споживачів); "все суспільство сплачує"(відповідальність покладається на суспільство через систему оподаткування).

Еколого-економічні наслідки діяльності кожного підприємства, що сприймаються іншими економічними суб'єктами через систему економічних важелів, мають переводитися в таку форму чинників, яка сприймається системою економічних інтересів підприємства, що спричинило ці наслідки.

Відтворювальні процеси в економіці мають бути побудовані так, щоб з кожним відтворювальним циклом менш екологічно досконалі та ефективні економічні фактори (виробничі системи, види споживання, економічні відносини) заміщувалися на більш досконалі та ефективні.

Екологічні інтереси мають закладатися при формуванні розвитку, а економічні - при виборі засобів їх досягнення.

А

•

центрації шкідливих речовин; ступінь фізичного вппиву на компоненти приро­дного середовища, ін.), повинні гарантувати неперевищення екологічних по­рогів. У свою чергу, екологічні нормативи (стандарти) повинні служити ба­зою для оцінки необхідних кількісних і якісних характеристик товарів і послуг. М.Ф. Реймерс (1990) цілком конкретно сформулював орієнтовні значення екологічних порогів.

Екологічні пороги за РеймерсомДля енергетичних систем:

поріг тригерного ефекту («спускового гачка») - 10"⁶-10"⁸ разів від нор­ми; прикладом подібного роду може бути зникаюче малий енергетич­ний імпульсний вплив, який приводить за принципом «спускового гачка» до лавиноподібних наслідків, які перевищують початковий поштовх на 6-7 порядків; передбачається, що таким процесом може бути залежність напруженості магнітного поля Землі від передачі електроенергії на ве­ликі відстані за допомогою високовольтних ліній електропередач;

• поріг виходу зі стандартного стану - близько 0,1-1,5% від норми;

• поріг деградації (деструкції) - десяті частки й одиниці відсотків від норми;

• поріг малих доз — близько 10~³ разів від гострого впливу. Б. Для природних систем з організменним типом управління:

• поріг виходу зі стаціонарного стану — близько 1% від норми (наприклад, внесення хімічних речовин);

474

• поріг руйнування — близько 10% від норми. В. Для популяційних систем:

• поріг мінімуму реакції - 10"⁶-10'⁸ разів від норми;

• поріг виходу зі стаціонарного стану (коливань) - 7—18%, у середньому 10% від норми;

• поріг поступової, але неухильної деструкції - близько 70% від середньо­го приросту (самопоновлення);

• поріг катастрофічного саморозширення або самозвуження - 10⁵-10⁶, дуже рідко 10⁷-10⁸ порівняно із середньою кількістю особин популяції. Зазначені величини приблизні і мають неодмінною умовою безперерв­ність дії (або її досить часту періодичність) і вихідну стаціонарність природних систем (Реймерс, 1990).

Слабкий енергетичний імпульс може викликати лавинопо­дібну деструкцію енергосистеми планети, яка в мільйони разів перевищує за силою первинний вплив.

Нормативи навантажень на природне середовище мають роз­роблятися на основі глибокого дослідження процесів функціо­нування і самовідновлення глобальної екосистеми та її локаль­них складових.

Цілком імовірно, біосферні нормативи навантажень за рів­нем їх наслідків можуть поділятися на такі групи:

• глобальні (наприклад, обсяг надходження тепла; обсяг ви­лучення біомаси, продукування кисню, ін.);

• національні (наприклад, надходження шкідливих речовин в атмосферу, воду, ґрунти; інтенсивність вилучення лісових ресурсів і т.д.);

• локальні (наприклад, надходження в дану водойму шкідли­вих речовин, вилучення з даної екосистеми популяцій і т.д.). Основна функція нормативів навантаження на природне се­редовище - гарантувати стійкість екосистем, попередити їх де­градацію.

Необхідно відзначити, що завдання визначення природних порогів є надзвичайно складним, якщо врахувати масштаби антропогенного впливу на природу.

Цифри і факти

У даний час відомо більше 10 млн хімічних речовин. Приблизно 70 тис. із них використовуються постійно (включаючи фармацевтичні засоби і пестициди), і близько тисячі нових хімічних речовин щорічно з'являється на ринку. Вражає

475

не тільки номенклатура шкідливих інгредієнтів, але і їх обсяги. За рік у світі виробляється 300—400 млн тонн небезпечних відходів. Крім того, у величез­них кількостях у навколишнє середовище навмисно вводяться пестициди (Ме-ждународньїй, 1992).

Для контролю за використанням і поширенням шкідливих речовин створена і працює організація «Міжнародний регістр потенційно токсичних хімічних речовин ЮНЕП». У банк да­них заноситься інформація про будь-які хімічні речовини, які становлять загрозу для людини або природи, але основна увага приділяється речовинам, що потрапили в робочий список хімі­чних речовин міжнародної значимості, який уперше був скла­дений у 1979 р. і містив 250 найменувань.

Цей міжнародний документ регламентував також структу­ру профілю даних для нормування вмісту шкідливих речовин. Вона має 17 позицій, у тому числі:

1) ідентифікатори, властивості і класифікація;

2) виробництво (торгівля);

3) виробничі процеси;

4) застосування;

5) шляхи надходження в навколишнє середовище;

6) вміст у різних середовищах (втрати, стійкість, концентрації, шляхи надходження в організм людини);

7) дослідження шляхів перетворення речовини в навколишньо­му середовищі (біодеградація/біотрансформація, фотодегра-дація, гідроліз, сорбція, випаровування, окиснення, дослі­дження в модельних екосистемах);

8) частка речовини в навколишньому середовищі;

9) хемобіокінетика (абсорбція, розповсюдження, фактор біокон-центрації, метаболізм, виведення);

10) токсичність для ссавців;

11) дослідження специфічної дії (вплив на біохімічні процеси, кан-церогенність, мутагенність, нейротоксичність, вплив на пове­дінку, сенсибілізація, комбінована дія, подразнення, імуноток-сичність, вплив на репродуктивну функцію, тератогенність);

12) вплив на організм у навколишньому середовищі (токсичність для водних організмів, токсичність для наземних організмів);

13) відбір, підготовка, аналіз проб;

14) розливи і викиди;

15) лікування отруєнь;

476

16) обробка і видалення відходів;

17) рекомендації (законодавчі механізми) (Международнмй, 1992).

Подробиці

Не менш важливі й інші принципи, що формують підгрупу «неперевищення екологічних порогів».

Принцип урахування реакції природи. Один і той самий фактор є згуб­ним для однієї екосистеми і нейтралізується внаслідок природного розкла­дання в іншій. Отже, необхідне корегування екологічних нормативів і здійс­нюваних дій з урахуванням реакції природи в кожній окремій екосистемі.

Принцип «вузькоїланки». Найбільш вразливий біологічний вид або сис­тема мають стати критерієм, що визначає граничні навантаження на середо­вище.

Принцип замикаючого ефекту. В одному випадку може відбуватися ослаблення (нейтралізація) результуючого вппиву внаслідок дії різноспрямо-ваних процесів (підтоплення і висушування земель, кислі і пужні речовини, ін.), в іншому випадку може відбутися значне посилення ефекту, у третьому випадку деструктивний фактор може відіграти роль «спускового гачка», викликавши лавиноподібну реакцію.

Останні два принципи найбільш важливі для формування економічних інструментів при торгівлі небезпечними відходами, засобами хімізації сільсь­кого господарства або фармацевтичними препаратами.

Принцип природних індикаторів. На жаль, досвід нормування наванта­жень на середовище невиправдано малий (на відміну від досвіду нормування гігієнічних навантажень), хоча слід зазначити і складність розробки подібних нормативів, ступінь якої має відповідати складності і різноманіттю компонен­тів природного середовища. Цілком імовірно, для цих цілей спочатку мо­жуть бути використані непрямі індекси навантаження. У цьому відношенні заслуговує на увагу досвід інших країн.

Побачене____________________________________________________

У Японм, крім хімічних стандартів впливу на навколишнє середовище (зокре­ма, концентрації шкідливих речовин у середовищах), існують біологічні стан­дарти, розроблені за принципом урахування третього закону екології Б. Ко-ммонера «Природа знає краще». Наприклад, якість води прісних водойм поділяється на чотири групи, кожній з яких відповідає свій біологічний індика­тор: для найчистішої - форель, найбруднішої - короп. Якщо у водоймі виявлений короп, — вона вже не може вважатися чистою... Подібні індикато­ри (види планктону) існують і в морській воді. Аналогічна система біологічних стандартів у поєднанні з іншими видами стандартів використовується у ФРН для управління якістю водойм. Зокрема, вони спужать підставою для зміни категорії якості водойми і відповідного планування контролю та розміру еко­номічних витрат.

477

Підгрупу принципів, що забезпечують продуктивним силам здатність зберігати рівновагу в природному середовищі, можна умовно об'єднати під назвою принципи єдності природокорис­тування і природо відтворення (див. табл. 20.3).

У живій природі кожна ланка закономірно виростає з попере-дніх і одночасно створює можливість і необхідність наступних.

У виробництві, та й узагалі в циклах життєдіяльності люди­ни кожна ланка має виступати одночасно і як споживання, і як соціально-екологічне відтворення. Зрозуміло, цього можна до­сягти лише в результаті докорінної зміни технології, що доці­льно здійснювати за два етапи.

На першому (який триває зараз) має відбутися перехід до маловідхідних технологій.

На другому - від технологій, що експлуатують природу (ма­ловідхідних, але в цілому чужих природі), до технологій, що взаємодіють із природою.

У природі кожна ланка закономірно виростає з попередньої і одночасно зумовлює можливість і необхідність наступної. Таким же чином має бути організоване виробництво.

Отже, реалізація принципів єдності природокористування і природовідтворення повинна означати: по-перше, еволюцію ви­робничих систем до технологій, які органічно взаємодіють із природою; по-друге, подолання роз'єднаності окремих виробни­чих ланок та інтеграцію їх у єдину виробничу рециркуляціину систему.

І, нарешті, які принципи мають бути покладені в основу формування виробничих відносин? Очевидно, їх слід об'єднати під загальною назвою принципів єдності економічних і еколо­гічних цілей,

Загальне завдання цих принципів у тому, щоб у систему то­варно-грошових відносин нарівні з традиційними економічними показниками були включені екологічні оцінки, що характеризу­ють витрати суспільства, пов'язані з використанням природних ресурсів і впливом на компоненти природного середовища.

Тільки в тому випадку, якщо економічні інтереси кожного працівника, кожного підприємства, кожного адміністративного району, кожної країни будуть тісно пов'язані з результатами їхньої екологічної діяльності, можуть створюватися економічні

478

передумови об'єднання в межах єдиної технології процесів при­родокористування і природовідтворення.

Подробиці_________________________________________________

Принцип «екологізації економічних чинників». Даний принцип спрямований на формування інформаційної бази платного природокористування. Однією з переваг ринкового механізму регулювання економічної системи є здатність до самонастроювання і самокорекції в напрямку підвищення ефективності системи. Економічна система тільки тоді зможе набути здатність до самоко-регування в напрямку екологізації, зберігаючи властиву їй здатність до само­регулювання, спрямовану на підвищення ефективності, якщо екологічні явища (наслідки й ефекти) отримають адекватну даній системі економічну форму оцінки. Методики економічної оцінки природних ресурсів і наслідків впливу на природне середовище складають основу реалізації даного принципу.

Для економічної оцінки природних ресурсів використовуються такі базові показники: 1) витрати на відтворення якісних і кількісних характеристик одиниці даних природних ресурсів; 2) економічний ефект (рента) від використання оди­ниці природного ресурсу. Для визначення еколого-економічних втрат викорис­товуються такі базові величини: 1) додаткові витрати суспільства у зв'язку зі змінами в навколишньону середовищі; 2) економічна оцінка втрат суспільства (утрати сільськогосподарської і лісової продукції, утрати праці, ін.), пов'язаних з екологічною деструкцією; 3) упущена вигода, пов'язана з екологічною дестру­кцією; 4) витрати уповільненого зростання регіонів, пов'язані з необхідністю збереження і підтримки на необхідному рівні стану екосистем (тропічних лісів, боліт, ін.), вигодами від яких користуються інші регіони; 5) витрати на повернен­ня навколишнього середовища в попередній стан; 6) витрати, пов'язані зі ство­ренням страхових екологічних фондів для майбутніх поколінь або на випадок надзвичайних ситуацій (екологічних аварій і катастроф).

Принцип «екологізації'економічних чинників». Даний принцип є і логічним продовженням, і завершенням попередніх. Він спрямований на реалізацію кон­цепції платного природокористування, тобто включення в систему економіч­них інтересів підприємств екологічного вектора. Досягається це впровадженням системи еколого-економічних інструментів (платежів, штрафів, податків).

Економічна система повинна мати здатність до самокорегуван-ня в напрямку підвищення еколого-економічної ефективності.

Факти публікацій

За повідомленнями, у розвинених країнах використовується 153 різних еко­номічних важеля, у тому чиспі: 81 - штрафи різного роду, 41 субсидії і 31 -інші заходи. Як приклади національних дій можна згадати існування у Франції штрафу за викиди, пов'язані з забрудненням повітря, і введення у Фінляндії та Швеції «антівуглецевого» податку на використання викопних видів палива.

479

В Австралії, Бельгії, Нідерландах і Сполучених Штатах Америки стягується податок на відходи. У Німеччині, Данії, Нідерландах, Новій Зеландії, Об'єдна­ному Королівстві, Фінляндії, Швейцарії і Швеції встановлені різні рівні подат­ку на етилований І неетипований бензин, а в Німеччині, Нідерландах, Швеції і Японії оподаткування використовується як засіб заохочення виробництва ав­томобілів з низьким рівнем забруднення навкопишнього середовища (Environmental, 1996; Ecotaxation, 1997; Human, 1997).

В Україні, Росії та інших країнах колишнього Радянського Союзу початок реалізації зазначеного принципу забезпечило введення системи платежів, яка передбачає плату підприємств за використання природних ресурсів і відшкодування економі­чного збитку від порушення природного середовища. В Україні прийнятий Закон про охорону навколишнього середовища, який зафіксував законодавчо платність природокористування. Зазна­чений принцип починає реалізовуватися і в іншому напрямку: за допомогою обліку можливих еколого-економічних наслідків при плануванні і проектуванні.

Якщо обидва охарактеризовані принципи окреслюють зага­льний напрямок трансформації системи економічних відносин, то решта передбачають формування конкретного економічного інструментарію (Мельник, 2003).

Подробиці

Підвищення ефективності є об'єднуючою умовою для вирішення проблем навколишнього середовища, розвитку і торговельної попітики. Діяльність є ефективною, якщо дозволяє використовувати мінімальну суму ресурсів для досягнення поставленої мети або досягти максимального результату за даної кількості ресурсів.

20.5. Принципи екологічних цілей,

або віл задоволення потреб - до формування

життеблагодатних комплексів

У давнину говорили: безногий, який просувається правильною дорогою, обжене вершника, який несеться без мети.

Правильна цільова орієнтація є надзвичайно важливою умо­вою досягнення стійкого розвитку. Групу принципів, які фор-

480

Таблиця 20.4. Принципи екологічних цілей

Назва принципу

Зміст

1. "Економіки Передбачає зміну орієнтації національних економік від кількіс-космонавтів" них показників зростання (збільшення виробництва І спожи­вання матеріальних товарів) до показників якості життя.

2. Життєблаго- Декларує необхідність переходу економічної системи від датного виробництва окремих матеріальних благ (виробів та послуг) комплексу до формування життєблагодатних комплексів.

3. Гуманізації При формуванні середовища існування людина має перейти середовища від пріоритетів економічних інтересів (у тому числі мінімізації

витрат) до пріоритетності екологічних цілей (якості життя).

4. Демократи- Вибір екологічних і економічних цілей місцевих суспільств зація вибору (комун, територій) має базуватися на бажанні жителів регіону.

5. Інформатиза- Структура суспільного споживання має розвиватися шляхом цїя споживання оптимізацїї (для країн, що розвиваються) і мінімізації (для

розвинених країн) матеріально-енергетичної компоненти і розширення споживання інформаційних товарів (соціальних, культурних, екологічних).

6. "Відступаю- Процес формування екологічних цілей має перебувати в чого обрію" постійному розвитку (одні цілі мають замінюватися іншими).

мують екологічну спрямованість процесів розвитку, умовно мо­жна назвати принципами «екологічних цілей» (табл. 20.4).

Подробиш

Принцип «економіки космонавтів». Відповідно до концепції Б. Коммоне-ра, в «економіці космонавтів», подібно до космічного корабля, усі джере­ла і резервуари мають певні межі як з погляду припливу, так і відпливу. У силу цього людина повинна визначити своє місце в циклічній економічній си­стемі; що має здатність нескінченно відтворювати різні матеріальні форми. На відміну від відкритої економіки в «економіці космонавтів» пропускну здатність (ВНП) в жодному разі не слід розглядати як позитивний фактор і варто було б прагнути до її скорочення, ніж до збільшення. Основна оцінка успіху економіки — не виробництво і споживання, а природа, тобто вепичи-на, якість і складність загального основного фонду, що передбачає нале­жний фізичний і моральний стан людини, яка є частиною системи.

Відповідно до охарактеризованого вище принципу має бути змінена вся макроекономічна система показників і національ­них рахунків, що зараз прийняті у світі.

На регіональному і локальному рівнях основним принци­пом реалізації екологічної мети має стати принцип життєбла-годатного комплексу.

481

Під життєблагодатним комплексом розуміється призна­чена для життя людей об'єднана в систему сукупність створе­них матеріальних об'єктів, культурних цінностей, інформації, а також природних систем, що забезпечують високу якість життя (повний добробут, фізичне і духовне здоров'я, максимальне роз­криття творчого потенціалу).

Обриси подібного комплексу ще тільки окреслюються в нау­кових публікаціях, ще не до кінця визначене саме поняття «якість життя», немає його чітких кількісних і якісних крите­ріїв. Зрозуміло тільки одне: у життєблагодатних комплексах має бути досягнута гармонія «першої» (природної) і «другої» (соціальної) природи, яка б давала необмежені можливості для творчості людини, її фізичного і духовного здоров'я і розвитку.

З яких «цеглинок», на базі яких критеріїв повинен створю­ватися життєблагодатний комплекс? Можна назвати ключові:

• критерії і нормативи матеріального добробуту;

• критерії і нормативи забезпеченості матеріальними об'єкта­ми, призначеними для духовного розвитку;

• біосферні критерії і нормативи (гарантують стійкий рівно­важний стан екосистеми);

• гігієнічні критерії і нормативи (гарантують безпеку впливу на організм людини);

• критерії і нормативи забезпеченості людини інформаційним контактом із природними системами.

Детальніше зупинимося на останньому.

Неповторність людської особистості може сформуватися тіль­ки на тлі нескінченного різноманіття середовища існування людей. Подібні умови можуть забезпечити насамперед компо­ненти живої, первісної природи. У життєблагодатних комплек­сах відтворення компонентів природного середовища, зокрема природних ландшафтів, набуває самостійної цінності при реалі­зації соціальних функцій природи.

Нормативи факторів природного середовища можуть розро­блятися у двох напрямках. По-перше, за допомогою нормуван­ня можливості контакту людини з елементами природного сере­довища (зелені, водойм, птахів і тварин) у межах житлової зони людини (цим шляхом ідуть у Японії). По-друге, нормуванням можливості контакту людини з природними ландшафтами (ліс, поле, гори) поза житловою зоною, однак у межах досяжності (подібний підхід застосовується в Німеччині).

482

Слід уважно вивчити вже накопичений у містобудуванні до­свід поєднання природних, архітектурних і виробничих факторів. Такими прикладами, на думку фахівців, є, зокрема, академмісте­чко в Новосибірську, Дивногорськ поблизу Красноярська, житло­вий район Вільнюса Лаздинай, литовське містечко Южнайчяй.

Подробиш

Принцип гуманізації середовища. На даний час економіка, як і раніше, продовжує зберігати пріоритетні позиції при формуванні середовища існу­вання. Основним принципом прийняття рішень й надалі залишається принцип мінімізації економічних витрат, найчастіше на шкоду екологічним цілями. На­приклад, густа забудова міст продиктована бажанням заощадити кошти на комунікаціях. Це суперечить вимогам озеленення середовища, створення парків, рекреаційних зон відпочинку.

Все, що виробляється і споживається, а отже, продається і купується -від міських забудов до предметів особистого споживання людини, має бути об'єктом уважного аналізу і проходити ретельну експертизу на предмет сумісності з людиною.

Принцип демократичного вибору. Щоб формування життєблагода-тного комплексу не нагадувало будівництво «котловану щастя», показане в книзі А. Ппатонова «Котлован», жителі кожного регіону, міста, селища пови­нні мати можливість самостійно вибирати (звичайно, з урахуванням рекоме­ндацій учених і фахівців), який комплекс їм потрібний, і свободною працею, що скеровується, головним чином, економічними і соціальними стимулами, брати участь у його створенні.

Людина може бути щасливою, тільки якщо сама бере участь у виборі мети. Це важливо не тільки з погляду збереження екосистем, але І для розвитку особистісних характеристик людини, формування ЇЇ екологічної моралі. Принципу тоталітарних суспільств: «Насильно зробимо людину щас­ливою!» - немає місця в середовищі екологічно стійкого розвитку.

Почуте

В Австралії довелося почути дивні, на перший погляд, речі. Десь у 1960-ті роки на зеленому континенті білі родини з найблагороднішою метою, поча­ли брати на виховання дітей аборигенів. До початку 1990-х багато вихованців уже встигли отримати прекрасну освіту, професію, добре адаптуватися до життя сучасного суспільства. І раптом, як грім серед ясного неба, пролунало повідомлення, що один за одним ці високоосвічені юнаки почали подавати судові позови на своїх благодійників. Причина - ті порушили їх права людини на самовизначення, вирвавши із середовища предків, куди вони вже не в змозі повернутися через втрату відповідних навичок.

Принцип еколопзації споживання. Шлях до життеблагодатних компле­ксів проходить також і через оптимізацію структури споживання суспільства. У цьому плані заслуговує на увагу досвід скандинавських країн, де вперше

483

спостерігається явний відхід від традиційних структур, поставлене завдання згор­тання нескінченного «споживацького марафону» з його безцільним марнотратс­твом і деструктивним впливом на природу, і здійснено поворот до розвитку духо­вної сфери, до екології, до впровадження різноманітних соціальних програм.

Принцип швідступаючого горизонту». Будь-яка екологічна програма має бути не документом, а процесом. Важливість цього погляду не можна запе­речити, не випадково це відзначено навіть у матеріалах ООН.

Екологічна програма - не документ, а процес.

20.6. Принципи екологічної мотивації, або «хотіти, шоб уміти»

Менеджери говорять

Є тільки один спосіб змусити когось щось зробити — потрібно змусити захо­тіти це зробити.

Принципи екологічної мотивації - так, цілком імовірно, умовно може бути названа група принципів, покликаних дода­ти системі внутрішньо властивої їй рушійної сили, що надає імпульс саморозвитку системи (табл. 20.5).

Розглядаючи порушену проблему, надзвичайно важливо зу­пинитися на двох ключових моментах:

1) відтворення мотивації соціально-економічного розвитку;

2) відтворення мотивації екологічної обумовленості розвитку. Перша підгрупа принципів, що формують спрямованість

мотивації соціально-економічного розвитку, умовно може бути названа принципами імпульсів розвитку. Серед основних пе­редумов, необхідних для реалізації цієї мети, можуть бути на­звані:

• диференціація системи на структури, що саморозвиваються, наявність певного розходження потенціалів між компонен­тами систем за різними параметрами (показниками культур­ного, економічного, технічного розвитку);

• створення передумов конкуренції (суперництва) окремих структурних підрозділів, що сприяє активізації біфуркацій-них механізмів розвитку;

• формування в суспільстві пріоритетності позитивної моти­вації, що сприяє здійсненню трансформаційних перетворень.

484

Таблиця 20,5. Принципи екологічної мотивації

Назва принципу

Зміст

1. Структур, що саморозвиваються

2. Суспільного

різноманіття

3. Пріоритетності позитивної мотивації

4. "Знати - хотіти -

вміти"

5. Екологізації інструментів мотивації

6. Спрямованості в майбутнє