Шкідлива дія забрудненого повітря на людей, тварин, рослин

Важливою проблемою, щодо шкідливої дії забрудненого повітря на людей, рослин, тварин є дотримання екологічних вимог при експлуатації підприємств, споруд та при інших видах діяльності. Ці вимоги можна реалізувати на підставі впровадження та більш ефективно­го використання природоохоронних заходів, серед котрих чільне місце по­сідають заходи щодо попередження забруднення атмосфери, оскільки будь-яке порушення чистоти атмосферного повітря обов'язково впливає на стан води та землі. У зв'язку з цим заходи з охорони повітря повинні забезпечува­ти збереження рослинного і тваринного світу. Таким чином, охорона навко­лишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу вима­гає комплексного підходу до вирішення проблеми попередження забруднен­ня атмосфери та води викидами промислових підприємств.

Під забрудненням атмосферного повітря розуміють збільшення концентрації фізичних, хімічних та біологічних компонентів понад рівень, що виво­дить природні системи зі стану рівноваги. Серед промислових викидів основ­ними джерелами забруднення атмосферного повітря є низькі технологічні та вентиляційні викиди (світлові та вентиляційні ліхтарі цехів, труби вентиля­ційних установок тощо) неперервної дії, котрі складають близько 80 % від загальної кількості викидів. Надзвичайно важливою особливістю таких ви­кидів, з точки зору забруднення атмосфери, є те, що максимальні концент­рації шкідливих речовин існують у безпосередній близькості від місця їхньо­го виникнення, а не на п'ятнадцятикратній від висоти труб віддалі, що притаманно для високих джерел. Отже, промислові викиди в атмосферу несприятливо впливають перш за все на людину та на навколишнє природне середовище, а найбільш важкі форми прояву спостерігаються на промислових майданчиках та прилеглих до них територіях. Саме тут виникають найбільш високі концентрації шкідли­вих речовин в атмосферному повітрі, котрі перевищують гранично допустимі концентрації в 2—5, а нерідко і в більше разів, і саме на цих територіях акумулюється їхня основна маса ґрунтом та поверхнею водоймищ. У зв'язку з цим особливо гострою є проблема запобігання забруднення атмосфери міст, де зосереджена більша частина населення та промисловості.

Причиною несприятливої екологічної ситуації є невирішені проблеми, пов'язані з реалізацією природоохоронних заходів, недосконалістю методич­них матеріалів з проектування повітроочисних пристроїв, недостатністю ви­хідних даних для проведення екологічних експертиз продукції, що випус­кається, та розроблюваних технологічних процесів.

Промислові викиди в атмосферу поширюються на значну відстань, забруднюючи приземний шар повітря не лише на промислових майданчиках, але й на прилеглих населених територіях. Суттєвий вплив на рівень забруд­нення повітря справляють організовані та неорганізовані технологічні вики­ди. Існуюча нормативно-технічна документація допускає граничне забруд­нення повітряного середовища в місцях повітроприймальних пристроїв сис­тем промислової вентиляції, воно становить 0,3 ГДК, а забруднення повітря­ного середовища викидами з вентиляційних систем не повинне перевищу­вати 1 ГДК. Однак на багатьох підприємствах згадані вимоги не виконують­ся, а забрудненість повітря нерідко перевищує не лише ГДК, але й норми ГДВ в декілька разів.

Систематична або періодична наявність в атмосферному повітрі населених пунктів шкідливих речовин з концентраціями, що перевищують норма­тивні величини, призводить до захворювань, навіть ракових, до поширення серед частини населення токсикоманії, ускладнює перебіг серцево-судинних захворювань, сприяє виникненню та розвитку захворювань дихальної і нер­вової систем людини. Дослідження показують, що в місцевостях з порівняно невисоким рівнем забрудненості повітряного середовища частота захворю­вань органів дихання зростає в 2 та більше разів, а при високому рівні забруднення - в 40 разів. Від впливу забруднюючих речовин в першу чергу страждають діти. Шкода, котрої зазнають діти, в декілька разів перевищує шкоду, завдану здоров'ю дорослих. Про це свідчать результати досліджень, проведених фахівцями Каліфорнійського університету. Трагедія, котра ста­лася в Чернівцях в 1988 році, цей висновок підтверджує. На зростання шкідли­вих викидів в першу чергу зреагували діти. У дітей, котрі мешкали в центрі міста, повністю або частково стало випадати волосся.

Встановлено, що постійне перевищення допустимої концентрації лише одного з видів контрольованих забруднюючих речовин призводить до підви­щення захворюваності в 1,7 рази, а в деяких вікових групах — до трьох разів. Забруднення атмосфери справляє також безпосередній вплив на фаса­ди будівель, декоративні прикраси, автомобілі, пам'ятники, одяг тощо. На­приклад, згідно з дослідженнями лабораторії економіки Сумського філіалу ХПІ, у Волинській області, де чисте повітря, фарбування автомобілів здійснюється один раз на два роки, а на Донбасі — два рази на рік. Викиди токсичних речовин (сірчистого та сірчаного ангідридів, сірковод­ню, аміаку, пилу) скорочують термін експлуатації одягу на 5 %, зумовлю­ють необхідність частого прання, зниження прозорості скла в будівлях та спорудах, що викликає підвищену витрату електроенергії. Результати до­сліджень показують, що в місті з населенням 100 тис. чоловік додаткові видатки на експлуатацію житлових та громадських будинків складають більше 35 %, на побутові потреби - 18 %, на озеленення - 14 %, на прибирання території в зв'язку з пиловими викидами — 15 %, витрати, пов'язані зі зростанням споживання води — на 10 %.