Сутнісні начала природи, або чого навчає вчення про Трійцю. 1 страница

ЗМІСТ

Вступ.......................................................................................10

Частина І ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМ

Розділ 1. Поняття системи і розвитку..................................................17

1.1. Система, її стан і зміни.......................................................17

1.2. Поняття розвитку .,.............................................................20

1.3. Поняття порядку і хаосу.....................................................24

1.4. Відкритість і стаціонарність системи.........<..........................28

Розділ 2. Першооснови формування систем........................................35

2.1. Зміст сутнісних начал природи............................................35

2.2. Креативність природи .........................................................44

2.3. Саморозвиток систем у світлі синергетики............................49

2.4. Розвиток фізичних субстанцій (реальностей) природи............54

2.5. Гіпотези про витоки розвитку природи.................................60

Розділ 3. Закономірності саморозвитку природи................................65

3.1. По спіралі саморозвитку природи.........................................65

3.2. Про співвідношення процесів руйнування і творення

в еволюції природи ...................................................................69

3.3. Витоки пам'яті та інформації ..............................................75

3.4. Передумови розвитку..........................................................79

Розділ 4. Механізми стійкості систем...................................................91

4.1. Зміст і функції системи.......................................................91

4.2. Механізми зворотного зв'язку..............................'................96

4.3. Зміст механізмів негативного зворотного зв'язку...................99

4.4. Зміст механізмів позитивного зворотного зв'язку................. 107

4.5. Характеристики стійкості системи..................................... 110

Розділ 5. Фактори і механізми змінюваності систем.......................117

5.1. Фактори змінюваності....................................................... 117

5.2. Поняття про трансформаційні механізми............................ 123

5.3. Особливості біфуркаційних механізмів ............................... 127

5.4. Нелінійні трансформації стану системи .............................. 129

5.5. Цілісна картина взаємодії механізмів розвитку................... 138

Розділ 6. Пам'ять системи....................................................................143

6.1. Поняття про пам'ять і її функції........................................ 143

6.2. Роль пам'яті в процесах розвитку ...................................... 149

6.3. Еволюція систем пам'яті................................................... 150

6.4. Соціальна пам'ять ............................................................ 155

6.5. Штучні види пам'яті......................................................... 157

Розділ 7. Енергетичний базис розвитку..................................... 163

7.1. Поняття про енергію та її види .......................................... 163

7.2. Енергетичний баланс системи............................................ 170

7.3. Енергетика організму і екосистеми..................................... 174

7.4. Енергетика соціальних систем ........................................... 179

Розділ 8. Інформаційна основа розвитку...........................................187

8.1. Поняття про інформаційну реальність ................................ 187

8.2. Рівні інформаційної реальності .......................................... 194

8.3. Функції інформаційної реальності...................................... 199

Розділ 9. Інформатика процесів розвитку..........................................209

9.1. Імовірнісна і випадкова основа свободи як передумова розвитку систем...................................................................... 209

9.2. Зв'язок енергії і ентропії................................................... 214

9.3. Імовірнісна основа ентропії та інформації ........................... 219

9.4. Енергетичні джерела інформації ........................................ 222

Розділ 10. Енергоентропійиі основи розвитку...................................231

10.1. Поняття про негативну енергію........................................ 231

10.2. Енергоентропійний баланс ............................................... 234

10.3. Енергоентропійиі основи формування порядку................... 237

10.4. Фактори розвитку динамічних систем............................... 239

10.5. Передумови прогресивного розвитку систем ...................... 243

Розділ 11. Умови прогресивного розвитку динамічних систем......253

11.1. Взаємозв'язок енергії та інформації.................................. 253

11.2. Інформаційна природа механізмів зворотного зв'язку

і умов прогресивного розвитку систем....................................... 256

11.3. Про інформаційний статус ресурсів і ентропійний

критерій добору...................................................................... 259

Частина II

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНО ЗБАЛАНСОВАНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ

Розділ 12. Теоретичні основи екології....................................... 271

12.1. Становлення біосфери та її характеристика ....................... 271

12.2. Жива речовина............................................................... 275

12.3. Екологічні фактори середовища........................................ 277

12.4. Екосистеми..................................................................... 283

Розділ 13. Закономірності екосистемного регулювання..................287

13.1. Закономірності системи «організм - середовище» .............. 287

13.2. Закономірності структурування та функціонування екосистем............................................................................... 293

13.3. Динаміка або зміни екосистем - сукцесії .......................... 298

13.4. Закономірності еволюції екосистем................................... 302

розділ 14. Біорізноманіття і проблеми його збереження............. 305

14.1. Поняття біорізноманіття, його склад і рівні....................... 305

14.2. Основні причини втрати біорізноманіття........................... 308

14.3. Проблеми збереження біорізноманіття .............................. 312

14.4. Збереження біологічного різноманіття............................... 316

14.5. Показники стану біорізноманіття в Україні....................... 324

14.6. Економічна оцінка біорізноманіття................................... 325

Розділ 15. Системна сутність людний і функції природи................331

15.1. Триєдина системна сутність людини................................. 331

15.2. Характеристика функцій природи.................................... 333

15.3. Економічні властивості природних факторів...................... 337

15.4. Особливості формування ціни на природні блага................ 339

Розділ 16. Сутність природних факторів і антропогенних

проблем довкілля...................................................................................345

16.1. Класифікація природних факторів.................................... 345

16.2. Класифікація процесів впливу на природу......................... 351

16.3. Характеристика процесів порушення природи................... 357

16.4. Антропогенні проблеми довкілля...................................... 359

16.4.1. Використання природних ресурсів.......................... 359

16.4.2. Забруднення ......................................................... 360

16.4.3. Порушення ґрунтів ............................................... 364

16.4.4. Порушення режиму водних систем......................... 370

16.4.5. Трансформація рельєфу......................................... 374

16.4.6. Вплив на біоту...................................................... 376

16.4.7. Вплив на людину.................................................. 380

16.4.8. Вплив на глобальну екокосистему Землі.................. 383

Розділ 17. Закономірності взаємодії суспільства і природи............385

17.1. Загальносистемні закономірності взаємовідносин

людей і природи ..................................................................... 385

17.2. Закономірності розвитку системи «людина - природа»....... 385

17.3. Закономірності соціальної екології................................... 389

17.4. Закономірності природокористування ............................... 395

17.5. Закономірності охорони природи...................................... 402

Розділ 18. Поняття про стійкий розвиток..........................................411

18.1. Зміст поняття «стійкий розвиток» .................................... 411

18.2. Цілі, завдання і проблеми стійкого розвитку..................... 419

18.3. Напрями розв'язання проблем стійкого розвитку............... 426

18.4. Стійкий розвиток: підсумки і проблеми реалізації ............. 433

Розділ 19. Наукові і світоглядні передумови формування засад стійкого розвитку...................................................................................443

19.1. Вихідні будівельні блоки формування стійкого розвитку .... 443

19.2. Світоглядна і методична спадщина стародавніх цивілізацій............................................................................. 445

19.3. Біля витоків економічної науки ....................................... 449

19.4. Здобутки неокласичної та інституціональної шкіл ............. 451

19.5. Фізико-біологічні підходи в економіці............................... 456

Розділ 20. Принципи забезпечення стійкого розвитку.....................461

20.1. П'ять визначальних умов прогресивного розвитку соціально-економічних систем.................................................. 461

20.2. Принципи «екологічної республіки», або умови координації

в просторі............................................................................... 463

20.3. Принципи «триєдності часів», або що передати нащадкам .. 467

20.4. Принципи «вічного колодязя», або забезпечення екологічної стійкості ............................................................... 471

20.5. Принципи екологічних цілей, або від задоволення потреб -

до формування життєблагодатних комплексів ........................... 480

20.6. Принципи екологічної мотивації, або «хотіти,

щоб уміти»............................................................................. 484

Розділ 21. Моніторинг стану і динаміки природних

і соціально-економічних систем...........................................................489

21.1. Підходи до формування соціально-економічного

та екологічного моніторингу..................................................... 489

21.2. Цілі і завдання формування моніторингу стійкого

розвитку ................................................................................ 492

21.3. Екологічний моніторинг, його сутність і види.................... 497

21.4. Застосування екологічних індикаторів при проведенні моніторингу............................................................................ 502

21.5. Соціально-економічний моніторинг................................... 506

Розділ 22. Економічний механізм раціонального природокористування............................................................................511

22.1. Економічний механізм і еколого-економічні інструменти .... 511

22.2. Еколого-економічні інструменти: принципи формування

і механізми дії........................................................................ 517

22.3. Форми еколого-економічних інструментів.......................... 525

22.4. Ринкові механізми регулювання природокористування ...... 542

22.5. Практичні процедури управління екологізацією економіки

та її підрозділів....................................................................... 549

Розділ 23. Стратегія і тактика реалізації екологічної політики.....561

23.1. Поняття стратегії і тактики в екологічній політиці............ 561

23.2. Тенденції в еволюції екологічної політики......................... 564

23.3. Формування сучасної економічної стратегії екологізації ..... 569

23.4. Стратегія і тактика впливу на об'єкти і суб'єктів екологізації ............................................................................ 576

23.5. Стратеги впливу на сфери господарювання........................ 585

Розділ 24. Екологічна освіта і виховання як компоненти

механізму забезпечення стійкого розвитку.......................................593

24.1. Необхідність поліпшення якості екологічної освіти............ 593

24.2. Мета і принципи екологічної освіти.................................. 595

24-3. Етапи і зміст екологічної освіти ....................................... 599

24.4. Екологічне виховання...................................................... 607

24.5. Екологічна етика як невід'ємна складова стійкого

розвитку................................................................................ 611

Розділ 25. Особливості забезпечення стійкого розвитку

при переході до інформаційного суспільства....................................619

25.1. Інформація як базовий фактор суспільного виробництва..... 619

25.2. Базові фактори суспільних формацій................................ 621

25.3. Загальні риси інформаційної формації.............................. 626

25.4. Екологічні проблеми інформаційного суспільства............... 630

25.5. Майбутнє починається сьогодні........................................ 633

Висновки ............................................................................... 636

Література.............................................................................. 641

ТаЬІе о£ Сопіепіз..................................................................... 651

ВСТУП

Наприкінці XX сторіччя в наше життя стрімко увірвалося по­няття «стійкий розвиток» (сталий розвиток, устойчивое раз-витие, sustainable development). Поштовхом до цього стала Все­світня конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Саме там була прийня­та стратегічна концепція розвитку людської спільноти, так зва­ний «Порядок денний на XXI століття». З того часу було опуб­ліковано тисячі статей, надруковано сотні звітів, видано десят­ки книжок. За першою кампанією пропаганди нової концепції активність поступово почала згасати, уповільнилися темпи ре­алізації основних положень концепції. Про це переконливо сві­дчили і результати наступного Всесвітнього екологічного самі-ту в Йоганнесбурзі (2002).

Надалі стає все зрозумілішим, що однією з причин, яка пе­решкоджає впровадженню в наше життя ідей стійкого розвит­ку, є недостатнє усвідомлення глибинних основ самого феноме­ну розвитку, його фундаментальних факторів і забезпечуваль­них механізмів. Парадоксом є те, що людство прагне зрозуміти, що таке стійкий розвиток, не усвідомивши, що ж, власне, озна­чає сам феномен розвитку систем.

Проблематику стійкого розвитку часто пов'язують лише з вирішенням екологічних завдань. Між тим, це надзвичайно скла­дний і багатогранний комплекс проблем забезпечення ефектив­ного функціонування в межах планети біосферно-антропогенної єдності, що належить до класу відкритих стаціонарних систем. Розв' язуватися ці проблеми мають повсякденно і повсюдно - ко­жної миті, в кожному куточку, де присутня людська цивіліза­ція, кожним ії представником. Успіх на цьому шляху можли­вий, тільки якщо людство зможе опанувати системне екологізо-ване мислення, побудоване на усвідомленні єдиних закономірно­стей розвитку систем, із яких складається світобудова.

10

Поняття стійкого розвитку привертає увагу ще з однієї при­чини. Вперше предметом дослідження вчених і громадськості є не об'єкт чи явище суспільства або природи і навіть не їх стан, а процес змін під назвою «розвиток*. Навряд чи можна вважа­ти випадковим час постановки такої мети. З переходом до інфо­рмаційного суспільства людство стрімко втягується в зону тур­булентності. Це пов'язане як зі зміною соціально-економічної формації, так і зі специфікою розвитку в інформаційному сус­пільстві, що передбачає швидку зміну станів суспільної систе­ми та її складових.

Наука давно з'ясувала, що соціально-економічні системи періодично можуть переживати стан якісних стрибків, коли система докорінно перебудовує свою структуру і хід процесів зміни маси. Для означення подібних явищ у різних сферах знань використовується багато споріднених термінів: револю­ція, криза, біфуркація, катастрофа, перебудова, трансформа­ція, ін. Для макроекономічної системи це означає зміну хара­ктеру базових продуктивних сил і виробничих відносин, для підприємства - зміну номенклатури продукції, що випуска­ється, для фізичної системи - якісне перетворення ходу фізи-ко-хімічних процесів і т.д.

Подібний перебіг економічних процесів потребує принципо­во нових якостей від людей, що беруть участь у виробництві та здійснюють управління ним. Насамперед необхідні глибокі знан­ня методологи розвитку систем і управління трансформацій­ними процесами.

Розвиток будь-якої системи (а розвиватися здатні тільки відкриті стаціонарні системи) здійснюється за допомогою ме­ханізмів зворотного зв'язку двох типів: негативних і позити­вних.

Завдяки механізмам негативного зворотного зв'язку від­бувається підтримання існуючого гомеостазу (стійкої рівнова­ги) системи, що забезпечує сталий метаболізм, тобто матері-ально-енергетично-інформаційний обмін системи з зовнішнім середовищем. Без нього система існувати не може. Для еконо­мічних суб'єктів показником сформованого гомеостазу є ха­рактер і структура торгово-фінансового балансу, а характер ме­таболізму відбивається в товарно-грошових потоках, якими під­приємство або територія обмінюються з іншими економічними суб'єктами.

За допомогою механізмів позитивного зворотного зв'язку здійснюється перебудова гомеостазу системи і характеру обмін­них процесів (метаболізму). ^N

При ефективному функціонуванні системи в ній починає нако­пичуватися вільна енергія і створюються передумови для її про­гресивного перетворення - ускладнення і підвищення рівня го­меостазу. При зменшенні обсягу вільної енергії система змушена знижувати рівень гомеостазу і спрощувати свою структуру.

Не можна сказати, що соціальні науки не приділяли увагу трансформаційному феномену. Зокрема, проводилися серйозні економічні дослідження, присвячені інноваційному та інвести­ційному процесам. Однак біфуркаційні трансформації залиша­лися хоч і важливою, але все ж таки допоміжною сферою еко­номічної діяльності, що здійснювала на тлі основних виробни­чих процесів, пов'язаних з випуском і реалізацією продукції. У цілому це цілком виправдано. Навіть в індустріальну епоху, яка різко прискорила темпи зміни базових гомеостазів (станів ди­намічної рівноваги) економічної системи, технологічні цикли в передових країнах складали не менш ніж 3-5 років. Саме вони визначали періодичність докорінних трансформацій структур національних економік і радикальних змін базової номенклату­ри промислових підприємств. У решті країн світу це відбувало­ся ще більш повільно.

До недавнього часу основним завданням людства було під­тримання гомеостазу економічних систем і використання відпо­відного інструментарію механізмів негативного зворотного зв'я­зку. Інформаційна епоха змінює характер процесів розвитку економічних систем. Трансформаційні процеси зміни гомеоста­зу стають практично безперервними, що докорінно змінює і за­вдання людини як учасника й основного координатора вироб­ничої системи. На перший план виходить уміння приймати рі­шення в практично безперервному трансформаційному процесі, уміло використовуючи інструментарій механізмів позитивного зворотного зв'язку.

Сьогодні ми практично є свідками зміни основного предме­та дослідження соціальних наук, які змушені переходити від вивчення стану систем до дослідження процесу змін стану. Те, що до XX століття було справою істориків, а в XX столітті -завданням окремих соціологів та економістів, у наші дні стає рутинною повсякденною турботою всього людства. Жити в епо-

12

ху змін, управляти змінами, конструювати трансформації так, як інженер конструює деталі машини. Усе це можливе лише в тому випадку, якщо досконало знати той предмет, який одно­часно є умовою (своєрідним «середовищем») життєдіяльності, об'єктом управління і метою конструювання. Назва йому -феномен розвитку.

Предмет і завдання курсу. «Основи стійкого розвитку» -трансдисциплінарна галузь знань, що вивчає закономірності розвитку соціальних, економічних та природних систем для забезпечення прогресу людської цивілізації за умов збереження несучої здатності біосфери.

Метою дисципліни є формування в студентів знань, навичок і світогляду, необхідних для прийняття рішень у їхній подальшій професійній діяльності згідно з принципами стійкого розвитку.

Завдання дисципліни пов'язані з вивченням закономірнос­тей функціонування відкритих стаціонарних систем і забезпе­чення умов їх стійкого розвитку. До головних з них належать:

• вивчення змісту процесів розвитку систем та механізмів їх забезпечення;

• дослідження природничо-наукових і соціально-економічних передумов прогресивного розвитку систем;

• аналіз енергетичної основи еволюції природних систем і ква-зіенергетичного базису розвитку соціально-економічних си­стем;

• дослідження ролі інформаційних факторів в управлінні про­цесами розвитку;

• обґрунтування рішень щодо цілеспрямованої трансформації соціально-економічних систем;

• формування управлінських механізмів для реалізації рішень щодо забезпечення стійкого розвитку соціально-економічних систем.

Після вивчення курсу студенти повинні:

• знати: основні закономірності розвитку відкритих стаціо­нарних систем; механізми управління процесами розвитку, взаємозв'язок між факторами розвитку, включаючи енерго-інформаційні зв'язки; умови забезпечення прогресивного розвитку; управлінські механізми забезпечення розвитку соціально-економічних систем;

• вміти: застосовувати інструментарій здійснення моніторин­гу стану і динаміки природних та соціально-економічних си-

13

стем; обґрунтовувати рішення, пов'язані з розвитком соці­ально-економічних систем; застосовувати інструментарій управління соціально-економічними системами в напрямку їх екологізації та забезпечення стійкого розвитку; • мати волю (переконання, ідеали, впевненість, бажання) впро­ваджувати в життя рішення, необхідні для прогресивного розвитку соціально-економічних систем, у яких випадає жити і працювати.

Ініціатива проекту видання даного навчального посібника належить ученим Сумського державного університету (СумДУ) і Центру економічних досліджень (м. Суми). На сьогодні це вже сьомий міжнародний видавничий проект, здійснений науковцями зазначеної наукової школи. Раніше було видано російською і англійською мовами два підручники (Зкономика, 1998; Окру-жающая, 1998), три колективні монографії (Методи, 2001; Ме­тоди, 2004, скорочені версії: Зкологические, 2003 - російською, Environmental, 2004 - англійською; Социально-зкономические, 2005), підручник (Основи, 2005). Автори:

Л.Г. Мельник, д.е.н., проф., керівник колективу - вступ; 1-11; 15; 16; 18-20; 22; 23; 25; висновки; О.Г. Білявський, д.г.-м.н., проф. - 12.1; CM. Бобильов, д.е.н., проф. (Росія) -21.2; Е. Бун, PhD, професор (Бельгія) - 14.1-14.3; CM. Ілля-шенко, д.е.н., проф. - 20.4; 23.5; Б. Нат, PhD, професор (Вели­кобританія) - 22.5; М.К. Шапочка, к.е.н., проф. - 17; 24; Л. Хенс, PhD, професор (Бельгія) - 14.1-14.3; В.М. Боголюбов, к.е.н., доц. — 12.1; О.І. Карінцева, к.е.н., доц. - 17; 24; О.І. Мель­ник, к.е.н., доц. - 23; P.O. Перелет, к.е.н., доц. (Росія) - 14.4; В.В. Сабадаш, к.е.н., доц. - 23.5; В.І. Тарановський к.е.н., доц. - 23.4; CM. Шевченко, к.п.н., доц. - 12.2-12.4, 13; В.Є. Борей-ко- 24.5; Ю.М. Дерев'янко- 17.4; Т.В. Іващенко- 22.5; Р.В. Ко-чубей - 22.5; О.А. Лукаш - 24.5; І.М. Махнуша - 24.5; 0.0. Ме­льник - 18.4; В.Л. Мельник - 23.4; О.В. Шкарупа - 21.

Авторський колектив висловлює подяку рецензентам книги за зауваження і цінні поради, а також усім тим, хто допомагав і сприяв виданню книги.

14

Частина І

ФУНДАМЕНТАЛЬНІ

ОСНОВИ

РОЗВИТКУ

СИСТЕМ

Розділ 1

Поняття системи і розвитку

1.1. Система, її стан і зміни

Поняття «розвиток» і «система» так само нерозривні, як «біо­графія» та «ім'я». Власне, історія розвитку будь-якої системи і є її біографією.

Ведучи мову про розвиток, ми однозначно маємо на увазі систему. Адже розвиватися може тільки щось, здатне до розви­тку. Таку здатність можуть мати тільки відкриті стаціонарні системи. Справедливо й інше: говорячи про природну систему, ми вже передбачаємо її розвиток. Тому що природні системи не можуть не розвиватися. Адже розвиток є їх невід'ємною влас­тивістю. Адже розвиток - це рух, а природа не може існувати без руху жодної миті. Джерело цього руху є найбільшою таєм­ницею природи і головним секретом розвитку систем.

Що ж таке «відкрита стаціонарна система»? Відповісти на це питання і просто, і надзвичайно складно. Просто тому, що все, що нас оточує (ті ж молекули і атоми), належить до класу відкритих стаціонарних систем. Складно тому, що природа їх лежить за межами можливостей пізнання людського розуму (у чому ми ще матимемо змогу переконатися).

Відкриті стаціонарні системи - три слова і єдина тріада нерозривних понять, кожне з яких невіддільне від двох інших. У цій тріаді приховані таємниці світобудови, що дарують нам нескінченне різноманіття природних форм і явищ. Три слова, кожне з яких саме несе в собі глибинні таємниці природи. Ці таємниці можна пізнавати без кінця, і разом з тим вони незба­гненні. Незбагненні тому, що неможливо осягнути нескінчен­ність - а світ нескінченний у своєму різноманітті. Пізнаванні -

17

тому що нескінченним може бути і сам процес пізнання приро­дою самої себе. Адже людина - теж частина природи, обмежена як матеріальне тіло і нескінченна як інформаційна сутність. Однією з її місій і є пізнання розвитку природи, що в кінцевому рахунку означає дослідження відкритих стаціонарних систем. Почнемо з останнього слова.

Що таке система? Система - це сукупність окремих час­тин, об'єднаних у ціле, що породжує якусь нову якість, якої не мали частини, з яких складається система. Інакше кажучи, си­стема може мати властивості, які відсутні у її частин. Це озна­чає, що систему в цілому не можна зрозуміти, препаруючи її або вивчаючи лише властивості її окремих компонентів.

Дійсно

• Вода має дивні властивості, яких не мають ані водень, ані кисень, що утворюють воду.

• Можливо, автомобіль і зможе пересуватися без якихось своїх частин або вузлів, однак жодна його детапь або вузоп не зможуть виконати функцію автомобіля в ціпому.

• Усі види ссавців мають стандартний набір органів, але неповторно різ­няться своїми формами і функціями. Це означає, що подібні компоненти можуть утворювати зовсім різні системи.

• Навіть близнюки, які майже не відрізняються фізично, можуть мати зо­всім різні особистісні якості.

Тепер зрозуміло, чому древні філософи дали визначення си­стеми як цілого, що більше суми його частин. Ще простіше ви­значили систему сучасні економісти: 2 + 2 = 5. Але яким чином виникає в системі приріст якості? Інакше кажучи, як виникає ця містична відмінність між цілим і сумою частин системи?

Система - це ціле, що більше суми його частин.

Усі матеріальні системи в дійсності мають подвійну природу: вони настільки ж інформаційні, наскільки і матеріальні. Адже саме інформаційна програма взаємодії в просторі й часі матеріаль­них частин поєднує їх у систему. Отже, саме інформаційна сут­ність надає системі неповторного вигляду і фактично робить сис­тему системою, формуючи її зі стандартних матеріальних блоків.

Але якщо кількість матеріального (суми складових компо-

18

нентів) при утворенні системи не змінюється, а якість єдиного цілого зростає, отже цей приріст відбувається внаслідок збіль­шення в системі обсягу інформації. Це вона може перетворити одну і ту саму кількість атомів вуглецю в блискучий алмаз (при­родний еталон твердості) або в абсолютно чорний графіт (одну з найбільш м'яких речовин). Це завдяки інформації купа будіве­льних матеріалів набуває нової якості, перетворюючись на бага­тофункціональний будинок, а з безформеної біомаси яйця рап­том з'являється живе чудо природи - курча.