Самостійна робота №1 Тема: Історія розвитку гінекологічної допомоги в Україні

Здоров'я жінки — це здоров'я нації. Тому перед медичними закладами України, що здійснюють лікувально-профілактичну допомогу гінекологічним хворим, стоїть відповідальне завдання — зниження кількості захворювань статевої сфери жінки та запобігання їх виникненню. Це завдання тим більш непросте, оскільки за сучасних умов виникають все нові й нові фактори ризику розвитку захворювань у жінок, пов'язані з міграцією населення, урбанізацією, зміною статевої поведінки молоді: ранній початок статевого життя, безвідповідальне ставлення окремих молодих жінок до питань шлюбу та подружньої вірності. Усе це ставить під загрозу майбутню репродуктивну функцію таких жінок, а отже відбивається на демографічних показниках і є надзвичайно важливим для держави в цілому.

Гінекологічна допомога в Україні здійснюється у лікувальних закладах амбулаторного і стаціонарного типу, основними з яких є гінекологічні відділення та жіноча консультація у складі акушерсько-гінекологічного об'єднання, гінекологічні відділення у складі багатопрофільної лікарні, жіноча консультація як підрозділ поліклініки. Поряд з цим ще існують самостійні жіночі консультації. Наявність гінекологічних відділень у багатопрофільних лікарнях або медико-санітарних частинах дає можливість більш оперативно забезпечити кваліфіковану консультативну допомогу спеціалістами будь-якого профілю, цілодобову лабораторну діагностику, вирішувати питання господарського забезпечення тощо.

Керівництво акушерсько-гінекологічною роботою в нашій країні здійснює. Головне управління лікувально-профілактичної допомоги дітям і матерям. Відділ акушерсько-гінекологічної допомоги здійснює організаційно-методичне керівництво роботою акушерсько-гінекологічних закладів країни шляхом видання наказів, методичних листів, рекомендацій, планує і здійснює виїзди в області та райони з метою перевірки та надання практичної допомоги в організації роботи на місцях, а також контролює роботу лікувальних закладів шляхом аналізу річних звітів. Значну допомогу в роботі відділу надають Асоціація акушерів-гінекологів та Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.

В областях методичне керівництво акушерсько-гінекологічними закладами здійснює Управління охорони здоров'я через головних спеціалістів.

Основне завдання головного акушера-гінеколога полягає у розробці та впровадженні у життя заходів, спрямованих на профілактику та своєчасне виявлення ранніх стадій гінекологічних захворювань, ускладнень вагітності та пологів, перинатальної та материнської смертності, розвиток спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги. В його обов'язки входять також: підвищення кваліфікації медичних працівників, впровадження нових методів діагностики та лікування, передового досвіду організації роботи. Крім того, головний спеціаліст управління може проводити лікувально-консультативну роботу в одному з лікувальних закладів.

Основним закладом поліклінічної акушерсько-гінекологічної допомоги є жіноча консультація. Вона обслуговує населення, яке проживає на закріпленій за нею території міста. Більшість жіночих консультацій є функціональними підрозділами пологових будинків, поліклінік, медико-саштарних частин чи інших лікувальних закладів. В основу лікувально-профілактичної роботи жіночої консультації закладений принцип диспансерного обслуговування жінок, що проживають у районі її діяльності. Керує жіночою консультацією завідувач. Він безпосередньо підпорядкований керівнику лікувально-профілактичного закладу, до складу якого входить жіноча консультація.

Структурні підрозділи жіночої консультації такі: реєстратура, кабінети лікарів-гінекологів, кабінети терапевта, стоматолога, генетика та інших фахівців-консультантів, процедурна та маніпуляційна, лікувально-діагностичні кабінети (кольпоскопії, ультразвукової діагностики, лабораторія, фізіотерапевтичні кабінети), мала операційна.

Завдання жіночої консультації такі:

• надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги жінкам, які проживають у зоні обслуговування;

• вчасне виявлення та взяття на облік вагітних жінок (до 12 тижнів);

• систематичне спостереження за вагітною, при необхідності — направлення її на лікування в стаціонар або проведення амбулаторного лікування ускладнень, що виникли;

• післяпологовий патронаж;

• регулярне проведення профілактичних онкооглядів, активне виявлення хворих із запальними процесами, передраковими захворюваннями жіночих статевих органів, доброякісними та злоякісними пухлинами;

• взяття виявлених хворих на диспансерний облік, їх систематичне спостереження, обстеження та лікування.

• надання соціально-правової допомоги вагітним жінкам;

• проведення санітарно-освітньої роботи, забезпечення постійного зв'язку з пологовим будинком і гінекологічним стаціонаром.

У деяких великих містах організовуються так звані базові жіночі консультації, які, крім своєї основної роботи виконують ще й функції консультативного центру. У них, як правило, концентруються всі види спеціалізованої акушерсько-гінекологічної допомоги — лікування безпліддя, патологічного клімаксу, невиношування вагітності тощо.

Самостійна робота №2

Наши рекомендации