Аналіз ліквідності балансу
В ринкових умовах господарювання ліквідність підприємств вважається однією з найважливіших характеристик їх діяльності. Вона визначає не тільки взаємовідносини підприємства з партнерами, суб'єктами фінансового ринку, державою, а й його успішне функціонування чи банкрутство .Результати аналізу ліквідності цікавлять перш за все кредиторів підприємства, оскільки це дає відповідь на питання про його здатність погасити свої зобов'язання.
Ліквідність— це здатність підприємства розраховуватися за своїми поточними зобов'язаннями шляхом перетворення активів на гроші.
Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов'язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, - до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.
Основне завдання аналізу ліквідності балансу — перевірити здатність підприємства розраховуватися за зобов'язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:
– найбільш ліквідні активи (А1)― суми за всіма статтями коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно (ряд. 230, 240 ). У цю групу включають також короткострокові фінансові вкладення (ряд. 220);
– активи, що швидко реалізуються (А2), – активи, для перетворення яких у грошові кошти потрібний певний час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість (платежі за якою очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), інші оборотні активи (ряд. 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 250,270);
– активи, котрі повільно реалізуються (А3), – менш ліквідні активи – це запаси, дебіторська заборгованість (платежі за якою очікуються більше ніж через 12 місяців після звітної дати), довгострокові фінансові інвестиції тощо (ряд. 100, 110, 120, 130, 140);
– активи, що важко реалізуються (А4), ― активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом відносно тривалого періоду. В цю групу можна включити статті 1-го розділу активу балансу «Необоротні активи».
Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань групуються так:
– найбільш термінові зобов'язання (П1) ― кредиторська заборгованість, розрахунки за дивідендами, інші поточні зобов'язання (ряд. 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610, 630);
– короткострокові пасиви (П2) ― короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 - ти місяців після звітної дати (ряд. 500, 510);
– довгострокові пасиви (П3) ― довгострокові позики й інші довгострокові пасиви – статті 3- го розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання»;
– постійні пасиви (П4) ― статті 1 і 2-го розділу пасиву балансу.
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1 ³ П1;
А2 ³ П2;
А3 ³ П3;
А4 £ П4.
Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'язково реалізується остання нерівність, що свідчить про наявність у підприємства власних оборотних коштів: дотримується мінімальна умова фінансової стійкості.
Розрахунки проведені у таблиці 2.7.
Таблиця 2.7 – Аналіз ліквідності балансу «СК «Радянське»
| Актив | На кінець 2009 року | На кінець 2010 року | На кінець 2011 року | Пасив | На кінець 2009 року | На кінець 2010 року | На кінець 2011 року | Платіжний надлишок або недостача | ||
| 2009 року 2-6 | 2010 року 3-7 | 2011 року 4-8 | ||||||||
| 1.Найбільш ліквідні активи (А1) | 1.Найбільш термінові зобов'язання (П1) | -782 | ||||||||
| 2.Активи, що швидко реалізуються (А2) | 2.Короткострокові пасиви (П2) | - | - | - | ||||||
| 3.Активи, що повільно реалізуються (А3) | 3.Довгострокові пасиви (П3) | - | - | - | ||||||
| 4.Активи, що важко реалізуються (А4) | 4.Постійні пасиви (П4) | -11674 | -14661 | - | ||||||
| Баланс | Баланс | - | - | - |
З проведених розрахунків свідчить, що баланс даного підприємства в 2009 році не є абсолютно ліквідним, тому що найбільш термінові зобов’язання перевищують найбільш ліквідні активи в результаті чого не відбувається своєчасне погашення кредиторської заборгованості, дивідендів, а також не виконується третя нерівність, тобто на початок року необоротні активи перевищують постійні пасиви, чого не повинно бути у ліквідному балансі. Але з 2010 р. по 2011 р. підприємство стає абсолютно ліквідним, адже всі нерівності виконуються.
Аналіз платоспроможності
Платоспроможність ― це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями. До платіжних засобів відносяться грошові кошти, короткострокові цінні папери (які можуть бути швидко реалізовані й перетворені в гроші) та частина дебіторської заборгованості щодо якої є впевненість у надходженні. До складу строкових зобов'язань включаються поточні пасиви, короткострокові кредити банків, кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.
Перевищення платіжних засобів над строковими зобов'язаннями свідчить про платоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства можна визначити як відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборгованості фінансовим органам, тривале порушення термінів виплати заробітної плати тощо.
Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, що також називають коефіцієнтом поточної ліквідності. Він дорівнює відношенню оборотних активів до поточних зобов'язань і дозволяє виявити, в якій мірі поточні активи покривають поточні зобов'язання підприємства, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов'язань. Теоретичне значення цього показника більше або рівний 2.
Якщо цей показник дуже високий, то це може бути пов'язано із надлишковими виробничими запасами, надплановою завантаженістю готової продукції на складах, невиправданим зростанням дебіторської заборгованості, тобто із уповільненням обертання капіталу. Постійне зниження коефіцієнта означає зростаючий ризик неплатоспроможності.
К з.п. =(А1+А2+А3) : (П1+П2) (2.11)
Норматив показника виконується, як на кінець 2009 року, так і на кінець 2011 року. Він показує, що на одну грошову одиницю поточних зобов’язань припадає 10,82 грошових одиниць оборотних активів – у 2009 році і 16,63 грошових одиниць – у 2011 році. Це свідчить про те, що на підприємстві поточні зобов’язання достатньо забезпечені оборотними активами, та прослідковується тенденція зростання, що є позитивним явищем.
Коефіцієнт швидкої ліквідності є проміжним коефіцієнтом покриття і показує, яка частина оборотних активів за мінусом запасів покривається поточними зобов'язаннями. Цей показник рекомендується в межах від 0,7 до 1,0, але може бути надзвичайно високим через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт швидкої ліквідності допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов'язань у випадку його критичного стану.
Кшв.лік.= ( А1+А2): (П1+П2) = грн./грн.; (2.12)
Значення показника у 2009 та 2011 роках не відповідає, що свідчить про нездатність підприємства погасити короткострокові зобов’язання у випадку критичного стану, але спостерігається тенденція спаду, що є позитивним явищем.
Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності та ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Достатнім вважається, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності вище 0,2—0,35. Це означає, що на 20-35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги, платоспроможність вважається нормальною. Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.
К абс.лікв. =(А1): (П1+П2) (2.13)
Нормативне значення показника виконується. Це свідчить про те, що підприємство може погасити своєї короткострокової заборгованості. Простежується збільшення цього показника, що є позитивним для підприємства. Для підвищення цього показника необхідно збільшувати обсяги оборотних активів.
Згрупуємо показники платоспроможності в таблицю 2.8
Таблиця 2.8 – Показники платоспроможності «СК «Радянське», грн./грн.
| Показники | 2009 рік | 2010 рік | 2011рік | Відхилення | |
| 2011 до 2009 | 2011 до 2010 | ||||
| Коефіцієнт покриття | 10,82 | 13,72 | 16,63 | 5,81 | 2,91 |
| Коефіцієнт швидкої ліквідності | 1,12 | 3,67 | 2,6 | 1,48 | -1,07 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,34 | 1,38 | 1,72 | 1,38 | 0,34 |
Аналізуючи показники платоспроможності можна зробити наступні висновки: коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує в якій мірі поточні зобов’язання забезпечені поточними активами. Для «СК«Радянське» цей коефіцієнт відповідає нормативному значенню, тобто поточні зобов’язання забезпечені оборотними активами, даний коефіцієнт зріс протягом досліджуваного періоду на 5,81 грн/грн; коефіцієнт швидкої ліквідності показує на скільки більш ліквідні активи покривають поточні зобов’язання протягом 2009 р. – 2011 р. він не відповідав нормативному значенню,; на даному підприємстві показник абсолютної ліквідності, що характеризує здатність підприємства вчасно відповідати за короткострокову заборгованість перевищує нормативне значення в 2010 – 2011 роках, що свідчить про здатність підприємства вчасно погасити короткострокову заборгованість, даний показник має тенденцію до зростання протягом досліджуваного періоду він зріс на 1,38 грн./грн., що є досить позитивною тенденцією.