Термохімічні розрахунки для оцінювання калорійності продуктів харчування

План проведення заняття

1.Дати відповіді на питання вихідного рівня знань:

1. Що є предметом вивчення хімічної й біохімічної термодинаміки?

2. Дати визначення тепловому ефекту реакції, вказати одиниці виміру. Який розділ хімічної термодинаміки вивчає теплові ефекти реакцій?

3. Які реакції називають екзо-,ендотермічнми? Скласифікуйте хімічні реакції за тепловим ефектом:
а) Н₂ + СІ₂ = 2НСІ; ΔН = -184,6 кДж;
б) (СuОН)₂СO₃ = 2СuО + СO₂↑ + Н₂O; ΔН > 0;
в) СаСO_3(т) = СаО_(т) + СO_2(г); ΔН = 279 кДж ;
г) 2СО + O₂ = 2СO₂; ΔН = -566,02 кДж.

4. Сформулювати закон Гесса. Яке значення має цей закон для біохімічних процесів?

5. Що таке теплота утворення та згоряння?

6. За наслідками закону Гесса розрахуйте тепловий ефект реакції, що відбувається за рівнянням: 2АВ + 2СД = 2АВСД, якщо теплоти утворення дорівнюють: АВ = 5 кДж, СД = 20 кДж, АВСД = 40 кДж. Варіанти відповідей: А. -10кДж В. -30 кДж С. 30 кДж D. 50 кДж

Практична робота №2

«Термодинамічні розрахунки для оцінювання калорійності харчових продуктів»

Актуальність теми: Для нормальної життєдіяльності організму необхідна енергія, яка вивільнюється при засвоєнні продуктів харчування. Як відомо, основними компонентами їжі є вуглеводи, жири і білки, мінеральні солі, вітаміни, вода. Джерелом енергії є перші три компоненти. Термодинамічні розрахунки теплових ефектів згоряння необхідні майбутнім медичним працівникам для оцінювання енергетичної цінності продуктів харчування та складанні лікувальних дієт.

Самостійна позааудиторна робота студентів:

Засвоїти матеріал навчальної програми:енергетика обміну речовин, хімічний склад і енергетична цінність продуктів харчування.

Блок інформації

Харчові речовини, які потрапили в організм, витрачаються на енергетичні та будівельні процеси, які протікають одночасно. При розпаді харчових речовин виділяється енергія, яка витрачається на синтез специфічних для даного організму сполук, на підтримку постійної температури тіла, проведення нервових імпульсів та ін.

Потреба людини в енергії визначається дослідним шляхом і виражається в

калоріях. Кількість калорій, які надходять в, організм з будь-якими продуктами, називається калорійністю їжі. Енергозабезпеченість їжі повинна відповідати енерговитратам організму, тобто енергетичні потреби людини повинні повністю покриватися за рахунок енергетичної цінності харчових продуктів, які входять у раціон людини.

Для нормального функціонування організму щоденний раціон повинен включати шість основних складових: білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини та воду.

Живі організми одержують енергію за рахунок окиснення харчових продуктів – вуглеводів, жирів та білків. У процесі їх засвоєння ці речовини спочатку гідролізуються під дією ферментів до простіших продуктів, які далі окиснюються до кінцевих продуктів – вуглекислого газу і води, білки, крім того, утворюють продукти неповного окиснення Нітрогену (сечову кислоту, сечовину, солі амонію). Енергія, що виділяється при цьому називають теплотою згоряння.

Термохімічні розрахунки для оцінювання калорійності продуктів харчування

Калорі́йність ї́жі або енергети́чна ці́нність харчови́х проду́ктів — кількість енергії, яка утворюється при окисненні жирів, білків, вуглеводів, що міститься у продуктах харчування, і витрачається на фізіологічні функції організму.

Калорійність — важливий показник харчової цінності продуктів, вимірюється в кілокалоріях (ккал) або в кілоджоулях (кДж). Одна кілокалорія дорівнює 4,184 кілоджоуля.

Для визначення енергетичної цінності застосовують прилад калориметр. Енергетична цінність (ΔН згор.)

1 г білка становить – 4,0 ккал (17,1 кДж)

1 г жиру — 9 ккал (38,9 кДж)

1 г вуглеводів — 4,75 ккал (17,1 кДж).

Мінеральні речовини, вода прихованої енергії не мають, а енергетичну цінність вітамінів, ферментів та інших органічних речовин не враховують, оскільки в продуктах їх дуже мало. Таким чином, енергетична цінність харчових продуктів залежить від вмісту в них білків, жирів і вуглеводів. Енергетичну цінність розраховують на 100 г їстівної частини продукту харчування. Середнья добова потреба дорослої людини становить у вуглеводах 385 г, у жирах – 100 г і білках – 80г.

Завдання для позаудиторної самостійної роботи:

Дати письмові відповіді на завдання:

1. Схарактеризуйте енергетичну цінність харчових продуктів. Які добові потреби людини в білках, жирах і вуглеводах? 2. Внесіть в таблицю три своїх найулюбленіших продуктів харчування за прикладом: Хімічний склад і калорійність основних продуктів харчування

Найменування продуктів	Їстівна частина 100 г продукту, що засвоюється, г	Калорійність, ккал
Білки	Жири	Вуглеводи
Хлібобулочні вироби
Хліб житній	5,1	1-0	42,5
Хліб пшеничний, грубий	6,9	0,4	45,2

Зміст і методика проведення аудиторного заняття

План проведення заняття 1.Дати відповіді на питання вихідного рівня знань:1. Що таке енергетична цінність (калорійність) харчових продуктів?2. Яку калорійність мають харчові речовини (білки, жири, вуглеводи)?3. Як визначити енергетичну цінність (калорійність) харчових продуктів?4. Які харчові речовини не враховуються при визначенні калорійності продуктів харчування? 5. Зробіть розрахунки: Середньодобова потреба студента в білках, жирах, вуглеводах складає відповідно 113г, 106г, 451г. Обчисліть добову потребу студента в енергії в кДж та ккал. Відповідь: 14835 кДж; 3545,7 ккал

Алгоритм розв’язування задач:

Приклад: Визначити енергетичну цінність харчового продукту масою 350 г, що містить 50% води, 30% білка, 15% жирів та 5% вуглеводів.

Розв’язання: m(білків) = 350· 0,30 = 105 г; m(жирів) = 350· 0,15 = 52,5 г; m(вуглеводів)= 350· 0,05= 17,5 г. Загальна енергетична цінність харчового продукту становить: 105·17,1 + 52,5·38,9 + 17,5·17,1 = 4137 кДж Для того, щоб перевести кілоджоулі в калорії, потрібно результат поділити на 4,18 (1ккал = 4,184 кДж)

Відповідь: енергетична цінність (калорійність) харчового продукту становить: 4137:4,18 = 989,7 ккал або 4137 кДж

5. Скільки грамів ….. треба з΄їсти студенту, щоб задовольнити добову потребу в енергії.

Практична робота № 3

«Кінетика хімічних реакцій. Хімічна рівновага»

Актуальність теми:Знання основних законів кінетики та рівноваги необхідні студентам медикам для вивчення механізму та швидкості хімічних, ферментативних процесів, утворення метаболітів, всмоктування та перетворення лікарських речовин.

Самостійна позааудиторна робота студентів:

Засвоїти матеріал навчальної програми:Кінетику біохімічних реакцій.Швидкість реакції та чинники, що впливають на швидкість хімічної реакції.

Блок інформації:

Хімічна кінетика вивчає швидкість та механізм хімічних реакцій, їх залежність від різних факторів. Швидкістю хімічної реакції (υ) називають зменшення концентрації реагуючої речовини за одиницю часу. υ = -ΔС/Δt моль/л·с. Швидкість х.р. залежить: від природи реагуючих речовин, природи розчинника, концентрації, температури і каталізатора. Залежність швидкості х.р. від концентраціїреагуючих речовин описує закон діючих мас: «Швидкість хімічної реакції пропорційна добутку молярних концентрацій реагуючих речовин» Для реакції виду aA_(г) + bB_(г) → cC_(г) + dD_(г) кінетичне рівняння матиме вигляд:

,

де a та b – коефіцієнти із рівняння реакції, k – константа швидкості реакції, c(A) та c(B) – концентрації речовин А та В відповідно моль/л a та b – коефіцієнти із рівняння реакції.

Залежність швидкості х.р. від температури: при підвищенні температури швидкість хімічної реакції як правило збільшується. Для оцінювання впливу температури використовують правилоВант-Гоффа, згідно з яким підвищення температури на 10⁰С збільшує швидкість реакції у 2 – 4 рази, а біохімічної у 7 – 10 разів. Математичний вираз правила Вант-Гоффа, де γ – температурний коефіцієнт швидкості:

Залежність швидкості реакції від температури описує рівняння Арреніуса k = Ae^–Ea/RT, де Е – енергія активації – надлишкова енергія в порівнянні з середньою енергією молекул, яку повинні мати молекули, щоб при зіткненні вони могли б прореагувати.

Оборотні реакції (більшість х.р.) відбуваються одночасно у прямому та зворотному напрямках. Хімічна рівновага: υ_пр. = υ_звортн.

Завдання для позаудиторної самостійної роботи:

Дати письмові відповіді на завдання:

1. Дати визначення швидкості хімічної реакції, вказати одиниці виміру. 2. Укажіть чинники, що впливають на швидкість хімічної реакції. 3. Сформулюйте закон дії мас. Що таке кінетичне рівняння? 4. Як впливає температура на швидкість хімічної реакції? Сформулюйте правило Вант-Гоффа і наведіть його математичний вираз.

Зміст і методика проведення аудиторного заняття

План проведення заняття 1.Дати відповіді на питання вихідного рівня знань:

1.Що вивчає хімічна кінетика?

2.Дати визначення швидкості хімічної реакції. Розв΄язати задачу №1

3.Укажіть чинники, що впливають на швидкість хімічної реакції.

4.Сформулюйте закон дії мас. Що таке кінетичне рівняння?

5.Які рівняння реакцій співвідносяться з кінетичними рівняннями, наведеними у загальному вигляді? 1.v = k *C_A* C_B 2.v = k₁ * C_X²*C_Y

А. 2H₂ + O₂ —> 2H₂O Б. H₂ + Cl₂ —> 2HCl В. 3O₂ + 4Al —> 2Al₂O₃ Г. 2CO + O₂ —> 2CO₂ Д.N₂ + O₂ —> 2NO

6. Розвяжіть задачу № 2

7. Як впливає температура на швидкість хімічної реакції? Сформулюйте правило Вант-Гоффа, розв’яжіть задачу № 3.

Розв΄язати задачі, користуючись еталонами розв΄язування1. Розрахуйте швидкість хімічної реакції, якщо в інтервалі часу 3 хв. концентрація продукту змінюється від 0,15 до 0,05 моль/дм³. Відповідь: 5,5·10^-4 моль/л·с

2. Як зміниться швидкість хімічної реакції між карбон (IІ) оксидом і киснем, якщо концентрацію вихідних речовин збільшити в 5 раз? Відповідь: у 25 разів

3. У скільки разів зросте швидкість хімічної реакції при підвищенні температури на 40⁰С, якщо g = 2 Відповідь: у 16 разів

Алгоритми розв¢язування типових задач Задача 1.Розрахувати швидкість хімічної реакції, якщо в інтервалі часу 5 хв концентрація продукту змінюється від 0,15 до 0,25моль/л? Алгоритм розв¢язування: υ = ΔС/Δt моль/л·с υ = С₂ – С₁ /Δt = 0,25 – 0,15/300 = 0,00033 = 3,3·10^-4 моль/л·с
Задача 2. Як зміниться швидкість реакції 2Н₂ + О₂ = 2Н₂О(р), якщо тиск збільшити у 5 разів?
Алгоритм розв¢язування
1.Якщо позначити початкову концентрацю водню через [Н₂], а кисню – через [О₂], то швидкість реакції при початковому тиску буде описувати кінетичне рівняння а):
а)

б) 2.Збільшення тиску в 5 разів приводить до збільшення концентрації водню та кисню у стільки ж разів і дорівнюватиме та Кінетичне рівняння швидкості реакції після збільшення тиску набере вигляду б)
3.Отже, при збільшенні тиску в 5 разів швидкість реакції зросте у

Відповідь:Швидкість реакції збільшиться у 125 разів.
Задача 3. Ускільки разів збільшиться швидкість реакції при підвищенні температури від 293 К до 373 К, якщо температурний коефіцієнт швидкості реакції дорівнює 3?
Алгоритм розв¢язування
1.Позначимо швидкість реакції при температурах 293 К та 373 К відповідно v₂₉₃ та v₃₇₃. Враховуючи правило Вант-Гоффа, запишемо: υ₃₇₃/υ₂₉₃ = g ^t₂^-t₁^/10 2.Підставивши дані умови одержемо


Відповідь: Швидкість реакції збільшиться у 656 разів

Задачі для самостійного розв’язування:

1. Обчисліть швидкість реакції (моль/дм^з·с) А + В = С + D, якщо за 2 хв концентрація речовини В змінилася від 0,1 до 0,03 моль/дм³:А. 2,7·10^-3 В. 5,8·10^-4 С. 5,1·10^-5 D. 0,05

2. Яке з наведених нижче кінетичних рівнянь визначення швидкості є правильним для реакції: А+2В=АВ₂? А. v = k∙[А] ∙ [В] В. v = k ∙ [A]² ∙ [B] С. v = k ∙ [A] ∙ [B]² D. v = k ∙ [A]² ∙ [B]² .

3. У реакції С_(т)+О_2(г)=СО_2(г) тиск збільшили в 4 рази. Як зміниться при цьому вихід СО₂?А. Зросте в 4 рази В. Зросте у 8 разів С. Не зміниться D. Зменшиться вдвічі.

4. Укажіть, у скільки разів збільшиться швидкість хімічної реакції при нагріванні системи від 20⁰С до 50⁰С, якщо температурний коефіцієнт дорівнює 3:А. У 9 разів В. У 36 разів С. У 45 разів D. У 27 разів

5. В скільки разів збільшиться швидкість реакції N₂O₄ ↔ 2NO₂, якщо температура зросла на 40⁰С (γ=3)? А. у 12 разів В. у 9 разів С. у 27 разів D. у 81 раз

Практична робота № 4

«Каталіз. Каталізатори. Ферменти»

Актуальність теми:Знання основних законів кінетики та рівноваги необхідні студентам медикам для вивчення механізму та швидкості хімічних, ферментативних процесів, утворення метаболітів, всмоктування та перетворення лікарських речовин.

Самостійна позааудиторна робота студентів:

Засвоїти матеріал навчальної програми: Каталіз і каталізатори.Кінетику ферментативних реакцій. Ферменти як біологічні каталізатори.

Блок інформації:

Каталіз – це зміна швидкості реакції за допомогою каталізаторів. Каталізатор – речовина, яка вибірково прискорює хімічну реакцію, багаторазово бере участь в одній із її стадій. Усі каталітичні процеси можна розподілити на такі групи: гомогенні, гетерогенні, автокаталіз, ферментативні. Каталізатору притаманні такі закономірності:

· відзначається високою ефективністю, яка полягає в тому, що він значно прискорює х.р. і практично не витрачається в ході реакції;

· каталізатор відзначається високою специфічністю, яка полягає в тому, що він прискорює обмежено число реакцій.

· речовини, присутність яких у незначній кількості збільшує активність каталізатора, називаються активаторами (промоторами), а які зменшують активність каталізатора - інгібіторами;

· каталізатор не впливає на стан хімічної рівноваги, бо він в однаковій мірі прискорює пряму та зворотну реакції.

Ферменти (ензими) – речовини білкової природи, які виробляються клітинами живих організмів і значно прискорюють біохімічні процеси. Висока активність і специфічність дії ферментів сприяють виробленню в достатній кількості необхідних для життєдіяльності сполук або знищенню непотрібних речовин, які накопичуються у процесі життєдіяльності живого організму. Вважають, що в клітині міститься близько 10 тис.молекул різних ферментів, які прискорюють понад 2 тис. реакцій. Четверта частина всіх вивчених ферментів містить йони різних металів, тому їх називають меалоферментами. Ферменти більш ефективні, вибіркові, більш чутливі до домішок ніж інші каталізатори. З підвищенням температури активність ферментів збільшується, досягає максимального значення при 36⁰ – 42⁰С, а потім знижується, що зумовлено денатурацією білків при більш високих температурах. Для кожного фермента існує оптимальний інтервал значень рН. Фермент слини птиалин діє на крохмаль їжі за температури 35 – 40⁰ у лужному середовищі. В шлунку він не працює, так як там кисе середовище, тут діє пепсин (рН = 2), завдяки якому перетравлюються білки їжі. Для більшості ферментів рН : 4 – 10.Для поліпшення обміну речовин, нормалізації процесів травлення, посилення імунітету, лікування серцево-судинних захворювань, опіків і ран використовують ферментативні препарати, які виробляють з тканин тварин, рослинної сировини та деяких мікроорганізмів.

Завдання для позаудиторної самостійної роботи:

Складіть план – конспект по темі «Ферменти як біологічні каталізатори» за планом:

1. Визначення ферментів, дія, будова 2. Характерні особливості (специфічність, каталітична активність) 3. Вплив температури, кислотності середовища на швидкість ферментативних реакцій 4. Металоферменти, визначення, приклади 5. Застосування ферментативних препаратів у медицині (приклади)

Зміст і методика проведення аудиторного заняття

План проведення заняття 1.Дати відповіді на питання вихідного рівня знань:1. Що таке каталіз? Які реакції називають каталітичними? 2. Які речовини називають каталізаторами, промоторами, інгібіторами?3. Дайте характеристику ферментів як біологічних каталізаторів (за планом-конспектом)2. Лабораторна робота

Лабораторна робота

Дослід: «Розщеплення гідроген пероксиду під дією ферменту каталаза» Каталаза – це металофермент, що каталізує розщеплення гідроген пероксиду в живому організмі за реакцією: 2Н₂О₂ → 2Н₂О + О₂↑ Гідроген пероксид утворюється в живих організмах як проміжний продукт окисно – відновних реакцій і є дуже токсичним для клітин. Коли рану обробляють 3% розчином Н₂О₂, каталаза розкладає Н₂О₂ , виділяється кисень, що вбиває бактерії.

Алгоритм дії

1. У пробірки покладіть по маленькому шматочку сирої (картоплі, м'ясо, моркви) та вареної. 2. У кожну пробірку за допомогою піпетки додайте по 8 – 10 крапель розчину Н₂О₂. 3. Спостереження запишіть у таблицю:

Об’єкт	Спостережуване явище
Сира картопля + Н2О2
Варена картопля + Н2О2
Сире м'ясо + Н2О2
Варене м'ясо + Н2О2

Загальні висновки до заняття:На цьому занятті я навчилася (навчився) досліджувати активність ферменту каталаза у живій і неживій клітині. Швидкість реакції більша в живій клітині, тому що ____________

Практична робота № 5

«Електропровідність розчинів електролітів. Електродні потенціали»

Актуальність теми:Всі реакції, що проходять у живому організмі, супроводжуються електрохімічними явищами. До них належать три типи біоелектричних потенціалів (дифузійний, мембранний), а також окислювально– відновлювані потенціали, які обумовлені міжмолекулярним переносом електронів та утворенням енергії, необхідної для життєдіяльності організму. Даний факт широко застосовується в медико–біологічних дослідженнях,фізіотерапії (електрофорез), кардіології (ЕКГ), неврології (ЕЕГ), стоматології (підбір матеріалів для протезування), клініко–діагностичних лабораторіях (визначення іонного складу та рН біологічних рідин),фармакології і фармацевтичній хімії.

Самостійна позааудиторна робота студентів:

Засвоїти матеріал навчальної програми Поняття про природу електропровідності в розчинах електролітів. Електропровідність різних біологічних рідин. Застосування кондуктометрії в медицині. Механізм виникнення електродних потенціалів. Мембранний потенціал.

Блок інформації:

Електрохімія– розділ фізичної хімії, в якому вивчають фізико – хімічні властивості розчинів, що містять заряджені частинки – йони та виникнення потенціалів. Електрохімічні явища супроводжують більшість, якщо не всі, біологічних процесів: скорочення м´язів і серця, проведення нервового імпульсу тощо. Електрохімічні явища використовують як для діагностики, так і лікування хвороб. Електропровідність – здатність речовин проводити електричний струм під дією зовнішнього електричного поля. У металах (провідниках першого роду) електропровідність забезпечують електрони, в розчинах електролітів (провідниках другого роду) – іони. Електропровідність розчинів електролітів L виражається як величина, зворотна електричному опору: L = 1/R (Ом^–1). Біологічні системи мають різний ступінь електропровідності. Тому метод визначення електропровідності біологічних систем широко застосовується для вирішення діагностичних та дослідницьких задач.

Тканина або рідина	Питомий опір, Ом·м
Спинномозкова рідина	0,55
Кров	1,66
М΄язи
Мозкова і нервова тканини	14,3
Жирова тканина	33,3
Суха шкіра	105
Кістка	107

Метод фізико-хімічного дослідження, оснований на вимірюванні електричної провідності розчинів, називається кондуктометрією. Методи кондуктометрії застосовують для швидкого визначення клінічного стану організму. Так, у нормі питома електропровідність сечі людини знаходиться у межах 165–299 см∙м^-1. При захворюваннях нирок (нефрит, нефросклероз) електропровідність сечі знижується до 86-138 см∙м^-1. У хворих на діабет електропровідність сечі також знижена (90-144 см∙м^-1) у наслідок збільшення вмісту цукру. Зниження електропровідності крові спостерігається при пневмоніях, діабеті та жовтусі.

Мембранний потенціал.

Мембранним називають потенціал, що виникає в результаті йонного обміну між мембраною, яка вибірково пропускає іони певного знака, і навколишнім розчином.

Мембранний та дифузійний потенціали виникають у клітинах рослинних і тваринних організмах і спричиняють утворенню різних біопотенціалів і біострумів. Мембранний потенціал Е для певного іона, наприклад для калію, можна обрахувати за рівнянням Нернста, що має наступний вигляд:

,

де R — універсальна газова стала, Т — абсолютна температура (по шкалі Кельвіна), z — заряд іона, F — число Фарадея, [K⁺]_o, [K⁺]_i — концентрація калію зовні та всередині клітини відповідно.

Рівняння Нернста виражає залежність електродного потенціалу від температури та активності йонів. Як відомо, нервова клітина людини складається з тіла клітини та одного довгого відростка, який називається аксоном. Різна концентрація йонів по обидва боки мембрани нервової клітини спричинює виникнення мембранного потенціалу спокою. Потенціал спокою різних клітин становить -50…- 100 мВ. Якщо нервову клітину подразнювати, то мембрана клітини стає більш проникненню для йонів Натрію, ніж для Калію, Йони Натрію починають проникати всередину клітини, і внутрішня обкладка клітини набуде позитивного заряду, а зовнішня – негативного, що зумовлює зміну потенціалу до приблизно + 50 мВ. Таким чином, упродовж короткого часу (приблизно 10^-4 с) мембранний потенціал змінюється з від΄ємного на додатний ( від -75 до +50 мВ). Така різка зміна мембранного потенціалу відповідає виникненню потенціалу дії.Отже, в основі виникнення біопотенціалів лежить калій – натрієвий механізм. Натрій – калієва помпа (насос) здатна генерувати кілька сотень тисяч потенціалів дії. Потенцали дії створюють струм, тому два електроди, прикладені до різних ділянок тіла, реєструють різницю потенціалів. Вимірювання електродних потенціалів покладено в основу таких важливих діагностичних методів, як електрокардіографія, електроенцефалографія, електроміографія.

Дія електричного струму на організм людини. Проходження постійного електричного струму крізь тканини організму супроводжуються цілою низкою фізіологічних явищ. Під дією постійного електричного струму збільшується швидкість руху крові і лімфи, прискорюється обмін речовин і енергії в тканинах організму, поліпшується кровопостачання в окремих органах тіла, прискорюються процеси відтоку продуктів розпаду й регенерації ушкоджених тканин. Постійний струм використовують з лікувальною метою. Метод лікування за допомогою постійного струму малої сили (до 50 мА) називають гальванізацією. Під час гальванізації на ділянку тіла, що підлягає лікуванню, накладають дві прокладки, змочені фізіологічним розчином, або водою, та щільно притискують до тіла електродами. При гальванізації під час проходження електричного струму крізь тканини організму в клітинах відбувається зміна звичної концентрації йонів. Функціональний стан клітини змінюється, чим зумовлюється терапевтична дія постійного струму. Одним з різновидів гальванізації є електрофорез – електролітичне введення лікарських речовин в організм через шкіру або слизові оболонки за допомогою електричного струму. В цьому випадку прокладки змочують розчином лікарської речовини. Струм силою понад 50 мА небезпечний для життя людини. Мінімальна напруга, безпечна для людини, становить 50 В. За вищої напруги може статися ушкодження тканин.

Завдання для позаудиторної самостійної роботи: Дати письмові відповіді на завдання: 1. Як поділяються усі речовини за здатністю проводити електричний струм? Які бувають провідники струму?2. Що таке електрична провідність і як називається метод її вимірювання?3. Як застосовують кондуктометричні методи аналізу в біологічних і клінічних дослідженнях?4. Що виражає рівняння Нернста?5.Схарактеризуйте мембранний (спокою і дії) потенціал, його виникнення та значення в медицині.6. Що покладено в основу діагностичних методів захворювання?7. Схарактеризуйте методи лікування за допомогою електричного струму.

Зміст і методика проведення аудиторного заняття

План проведення заняття

Дати відповіді на питання вихідного рівня знань:1. Як поділяються усі речовини за здатністю проводити електричний струм? Які бувають провідники струму?2. Що таке електрична провідність і як називається метод її вимірювання?3. Як застосовують кондуктометричні методи аналізу в біологічних і клінічних дослідженнях?4. Що виражає рівняння Нернста?5.Схарактеризуйте мембранний (спокою і дії) потенціал, його виникнення та значення в медицині.6. Що покладено в основу діагностичних методів захворювання?7. Схарактеризуйте методи лікування за допомогою електричного струму.