Хронічна недостатність кори надниркових залоз

”Бронзова хвороба” або „Хвороба Аддісона”

захворювання зумовлене двобічними ураженнями кори надниркових

залоз і супроводжується недостатнім утворенням гормонів.

Гіперпігментація шкіри та слизових оболонок (особливо на руках, шиї, обличчі), підвищується втомлюваність, втрата апетиту, нудота, блювота, стійке зниження артеріального тиску, розлади всіх видів обміну речовин, знижується рівень глюкози в крові, синтез альбумінів в печінці, знижується адаптація хворих до стресових ситуацій, в тому числі до інфекцій.

Щитоподібна залоза

(glandula thyroidea) знаходиться в передній ділянці шиї на рівні V-VІІ шийних хребців, попереду гортані і трахеї,маса = 30-40 г.

Складається з двох часток правої і лівої, які з’єднаються перешийком. Вкрита фіброзною капсулою, від якої всередину ідуть відростки, що ділять її на часточки. Часточки складаються з фолікулів, стінки яких вистелені зсередини епітеліальними клітинами. Порожнина фолікула заповнена в’язкою масою – колоїдом, що містить гормони.

Йодовані гормони (тироксин і трийодтиронін) стимулюють ріст і розвиток організму, психічний розвиток, статеве дозрівання, підвищують рівень усіх обмінних процесів в організмі. обмін білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, водно - електролітний обмін, основний обмін, теплопродукцію; зменшують запаси глікогену в печінці, внаслідок чого збільшується цукор у крові; підвищують активність симпатичної нервової системи, що проявляється в наростанні збудливості, емоційності, підвищуються серцеві скорочення, частота дихання, зменшується секреція і моторика шлунково-кишкового тракту.

Кальцитонін– регулює обмін Ca: зменшує рівень Са в крові й активує функцію остеобластів, які сприяють утворенню кісткової тканини з одночасним пригніченням діяльності остеокластів, що руйнують кісткову тканину.

Гіпотиреоз (недостатність функції гормонів щитоподібної залози). Якщо в дитячому віці – кретинізм – порушення пропорцій тіла, затримка росту, психічного і статевого розвитку, можливі глухонімота і органічні ураження нервової системи. Зовнішні прояви – відкритий рот і висунутий язик.

Мікседема– психічна заторможеність, в’ялість, сонливість, зниження інтелекту, набряк обличчя, потовщення губ і носа, звуження очних щілин, обмін всіх речовин зменшується, температура тіла зменшується, ламкість нігтів, випадіння волосся.

Гіпертиреоз (гіперфункція гормонів щитоподібної залози) – тиреотоксикоз, збільшення щитоподібної залози, екзофтальм (витрішкуватість), збільшення основного обміну, збільшення теплопродукції, тахікардія, тремтіння пальців рук, підвищення психічної збудливості, підвищення апетиту, схуднення.

Прищитоподібні залози

розташовані на задній поверхні щитоподібної залози – дві верхні та дві нижні, округлої або овальної форми, маса = 0,9 г кожної.

Паратгормон – антагоніст кальцитоніну, сприяє вивільненню Са із кісткової тканини і зворотньому всмоктуванню Са із дистальних канальців нефрона нирок. Це сприяє підвищенню рівня Са у плазмі крові, посилює виведення Р з сечею.

Гіпопаратиреоз– порушення обміну Са и Р, напади тетанії – мимовільні болючі тонічні судоми м’язів. Спазматичні скорочення дихальних і глоткових м’язів можуть привести до ядухи та смерті; в’ялість, блювота, зниження апетиту, схуднення, руйнування зубів, випадання волосся.

Гіперпаратиреоз – вимивання Са з кісток та відкладання Са в судинах, нирках і серці. Гіперкальціємія – зменшення серцевих скорочень аж до зупинки серця. Кістки стають м’які. деформовані, ламкі.

Статеві залози.

Чоловічі статеві залози починають синтезувати андрогени ще на третьому місяці ембріонального розвитку, внаслідок чого статеві органи набувають будову, характерної для чоловічої статі. Після народження хлопчика синтез андрогенів припиняється і відновлюється тільки під час статевого дозрівання (12-16 років).

У дівчаток інкреторна функція статевих залоз починається тільки в період статевого дозрівання.

Під впливом естрогенів у дівчаток та андрогенів у хлопчиків ростуть і дозрівають статеві органи, тобто проходить розвиток первинних статевих ознак.

Ці гормони сприяють появі вторинних статевих ознак – тих характерних особливостей статевозрілого організму, які відрізняють чоловіка від жінки (форма тіла, оволосіння, тембр голосу, поведінка).

Андрогени необхідні для нормального розвитку і рухливості сперматозоїдів, регулюють емоційний стан, впливають на психіку, формують статеві рефлекси.

Анаболічна дія – активація синтезу білка, за рахунок чого інтенсивно ростуть м’язи, органи, зростає маса тіла.

Жіночі статеві гормони

Естроген – утворюється в фолікулах. Стимулює ріст маткових труб, матки, піхви, розростання внутрішньої оболонки матки –ендометрія, стимулює розвиток вторинних жіночих статевих ознак і прояв статевих рефлексів, викликає посилення скорочень м’язів матки, підвищує чутливість до окситоцину, стимулює розвиток і ріст молочних залоз.

Прогестерон – продукується жовтим тілом – забезпечує нормальний перебіг вагітності – розростання слизової оболонки матки, зменшує скоротливість м’язів матки, зменшує чутливість до окситоцину, затримує дозрівання та овуляцію фолікула.

Вилочкова залоза

(тимус, загрудинна залоза) – знаходиться у верхній частині середостіння, складається з двох часточок – лівої і правої, зовні вкриті сполучно тканинною капсулою.

Максимального розвитку залоза досягає в 10-15 років, з віком поступово заміщується жировою тканиною.

Тимусє центральним органом імуногенезу.

В тимусі попередники Т – лімфоцитів, які надходять сюди із кісткового мозку з током крові, пройшовши ряд стадій, перетворюються в Т – лімфоцити.

Тимус інкретує гормони:

тимозин, тимопоетин І, тимопоетин ІІ.

До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму. Регулює мінеральний обмін (Са). Після видалення тимуса кістки стають м’якими, легко ламаються, з’являється м’язова слабкість і психічні розлади.

У дітей при збільшенні тимуса виникає тиміколімфатичний статус (різке зниження артеріального тиску і наявність гострої серцевої недостатності, що є небезпекою для життя).

Підшлункова залоза.

Ендокринна частина – панкреатичні острівці (острівці Лангерганса).

β – клітини – синтезують інсулін;

α – клітини – глюкагон.

Інсулін:

- підвищує проникливість клітинних мембран для глюкози, знижує рівень глюкози в крові, стимулює синтез глікогену в печінці і м’язах і знижує утворення глюкози із амінокислот;

- стимулює синтез білка із амінокислот і транспортує їх із крові у клітину;

- посилює утворення жирних кислот із продуктів вуглеводного обміну і накопичення резервів жиру.

Глюкагон – антагоніст інсуліну, збільшує розщеплення глікогену в печінці до глюкози, рівень глюкози підвищується ; стимулює розщеплення жиру в жировій тканині.

Регуляція виділення гормонів в підшлунковій залозі залежить від рівня глюкози в крові (у нормі 3,33 – 5,55 ммоль/л).

При її підвищенні (гіперглікемія) збільшується секреція інсуліну, при гіпоглікемії – знижується виділення інсуліну.

Збудження симпатичної нервової системи призводить до гіперглікемії, парасимпатичної нервової системи – гіпоглікемії.